Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Опанасюк О.В.,

захисник Левчук М.О.,

засуджений ОСОБА_3,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та захисників Левчука М.О., Богатиренко О.В., які діють в інтересах засудженого ОСОБА_3., на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060002181, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365; ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127; ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_10, засудженого за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365; ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України.

1. Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечення на них

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання через м'якість. Так, вважає невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_4 призначене йому покарання, враховуючи, що останній вину визнав лише частково, заперечував у судовому засіданні про своє з'явлення зі зізнанням, та був організатором вчинених його підлеглими злочинів. Щодо засудженого ОСОБА_3, то зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку зі зміною апеляційним судом кваліфікації дій останнього з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки поза увагою суду залишилися показання двох засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які чітко вказали, що ударив у живіт ОСОБА_13 саме ОСОБА_3 Крім того, вважає безпідставним і застосування апеляційним судом до останнього положень статей 75, 76 КК України з урахуванням лише позитивної характеристики його особи. До інших засуджених у цьому кримінальному провадженні, які вчинили тяжкі злочини та злочин середньої тяжкості, також не мали бути застосовані положення статей 75, 76 КК України. Зазначає і про недотримання апеляційним судом повною мірою вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення.

Захисники у касаційній скарзі виклали вимогу про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_3 та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зазначають про істотне порушення вимог процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_3 за злочин, який він не вчиняв. Захисники стверджують не про відсутність складу злочину в діях останнього, а недоведення судом його винуватості, посилаючись на неправильну оцінку судом викривальних показань інших засуджених у цьому провадженні (ОСОБА_4 та ОСОБА_6.), показань свідків, які на думку захисників, були непослідовними та суперечливими. При цьому вважають, що розгляд провадження відбувся із обвинувальним ухилом, оскільки судом не було взято до уваги показання засудженого ОСОБА_5, відповідних свідків, які заперечували побиття ОСОБА_3 ОСОБА_13 Також зазначають, що проведені у провадженні експертизи, в тому числі й судово-медичні, не підтверджують жодним чином винуватості ОСОБА_3 Ухвала апеляційного суду не відповідає повною мірою вимогам ст. 419 КПК України, під час нового апеляційного розгляду не виконано всіх вказівок суду касаційної інстанції, що були обов'язковими до виконання.

На наведені касаційні скарги прокурора та захисників подано заперечення засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_8, які просять оскаржувані до касаційного суду судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Також подано заперечення захисниками Богатиренко О.В. та Левчуком М.О. на касаційну скаргу прокурора, яку, як вони вважають, слід задовольнити частково - в частині ухвали апеляційного суду відносно засудженого ОСОБА_3 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року засуджено:

- ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби». Зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 12 серпня 2011 року до 10 квітня 2013 року;

- ОСОБА_4: за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби»; за ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби». Зараховано йому у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 19 серпня 2011 року до 10 квітня 2013 року;

- ОСОБА_5: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_6: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «капітан внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «капітан внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_12: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший прапорщик внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший прапорщик внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_11: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «лейтенант внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «лейтенант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_9: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_10: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_8: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби Українита в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

- ОСОБА_7: за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 11 серпня 2015 року залишив апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника Веремчука М.В., засудженого ОСОБА_4 та його захисника Сабашного Ю.М. без задоволення, а вирок Маневецького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року відносно засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - без зміни.

2.3 Суд касаційної інстанції

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 грудня 2015 року касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_3, захисників Богатиренко О.В. та Левчука М.О. задовольнив частково, ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 серпня 2015 року скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

2.4 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 06 червня 2016 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисника Сабашного Ю.М. залишив без задоволення, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника Веремчука М.В. задовольнив частково.

Вирок Маневецького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року відносно засуджених ОСОБА_3 змінено, перекваліфіковано його дії за вчиненим злочином з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби України та в інших правоохоронних органах на строк три роки та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби». На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 12 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 19 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

ОСОБА_3 відповідно до наказу начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 05 квітня 2011 року № 24о/с призначено на посаду старшого оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) сектору організації оперативної роботи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.

ОСОБА_3 20 квітня 2011 року в період часу з 20 год. 15 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи в службовому кабінеті начальника Маневицької виправної колонії № 42, розташованому на 2-му поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною (вул. Карла Маркса, 25, смт Маневичі Волинської області), будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженим наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 року № 275, зокрема пунктам 59, 60, 61, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених за відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_13 виконував усі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, а його руки були в наручниках заведені за спину, і під час з'ясування причин та обставин втечі останнього з місця відбування покарання умисно ударив його лівою ногою в ділянку живота, чим заподіяв закриту тупу травму у вигляді забою підшлункової залози, що призвела ІНФОРМАЦІЯ_11 року приблизно о 06 год. 30 хв. до смерті ОСОБА_13

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» вказана закрита тупа травма черева у вигляді забою підшлункової залози у ОСОБА_13 за ознакою наявності загрозливих для життя явищ належала б до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями старшого оперуповноваженого сектору організації оперативної роботи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області ОСОБА_3, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством над потерпілим ОСОБА_13, було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема передбаченому ст. 28 Конституції України праву на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області та спричинено тяжкі наслідки - смерть засудженого ОСОБА_13

Вказані дії ОСОБА_3 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 3 ст. 365 КК України. Судом апеляційної інстанції кваліфікацію його дій змінено з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України у зв'язку із невстановленням судом того, що саме від удару ОСОБА_3 наступила смерть ОСОБА_13

ОСОБА_4 відповідно до наказу голови Державної пенітенціарної служби України від 17 лютого 2011 року № 16о/с призначено на посаду начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.

ОСОБА_4 20 квітня 2011 року в період часу з 20 год. 15 хв. до 21 год. 10 хв., перебуваючи у своєму службовому кабінеті начальника установи, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженим наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 року № 275, зокрема пунктам 59, 60, 61, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених за відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_13 виконував усі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, а його руки були в наручниках заведені за спину, і під час з'ясування причин та обставин втечі ОСОБА_13 з місця відбування покарання ударив останнього рукою в голову, внаслідок чого ОСОБА_13 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді синця правої тім'яно-скроневої ділянки волосистої частини голови, що згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» за ступерем тяжкості належить до категорії легких тілесних ушкоджень.

Надалі ОСОБА_4 у вказаному кабінеті з метою принизити особисту гідність засудженого ОСОБА_13 примусив його стати на коліна та просити вибачення за вчинену 15 березня 2011 року втечу з установи по виконанню покарань. Крім цього, ОСОБА_4, діючи з вказаною метою, а також щоб завдати фізичного болю ОСОБА_13, примусив останнього рухатися перед працівниками Маневицької виправної колонії № 42 на колінах із власними кросівками в зубах із зазначеного службового кабінету по бетонній підлозі та сходинковому маршу на перший поверх у приміщення № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, внаслідок чого ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін та численних саден обох колін, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених у присутності працівників чергової зміни установи ОСОБА_4 примусив ОСОБА_13, який стояв на колінах, повторно вибачитися перед ними за вчинену втечу та необхідність у зв'язку з цим несення ними посиленого режиму служби, у тому числі додаткових чергувань, а також участі в позаробочий час в розшукових заходах.

Отже, умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_4, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченому ст. 28 Конституції України праву на повагу до його гідності, і заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді синців передніх поверхонь обох колін, численних саден обох колін та синця правої тім'яно-скроневої ділянки волосистої частини голови, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.

Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, того ж дня в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, куди був поміщений засуджений ОСОБА_13, віддав наказ працівнику чергової зміни установи ОСОБА_10 оголосити сигнал тривоги «Буря-2» для збору особового складу чергової зміни в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та наказав працівникам вказаної установи по виконанню покарань: начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_5, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_6, заступнику чергового помічника начальника установи, начальнику чергової зміни ОСОБА_12, оперуповноваженому оперативного відділу ОСОБА_11, молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, - силоміць положити засудженого ОСОБА_13 на стіл та завдати останньому ударів гумовими кийками КГ-73 по сідницям. Крім того, він керував діями останніх щодо черговості завдання ударів, тобто організував вчинення підлеглими перевищення влади та службових повноважень. Виконуючи наказ ОСОБА_4, ОСОБА_5 завдав засудженому ОСОБА_13 гумовим кийком чотирьох ударів по сідницям, ОСОБА_6 - двох ударів, ОСОБА_11 - шістьох ударів по п'яткам обох ніг засудженого, ОСОБА_12 - двох ударів по п'яткам обох ніг засудженого, ОСОБА_10 - шістьох ударів по сідницям, ОСОБА_9 - п'ятьох ударів по сідницям, ОСОБА_7 - чотирьох ударів по сідницям, а ОСОБА_8 - трьох ударів по сідницях.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4, що полягали в організації перевищення його підлеглими влади та службових повноважень, поєднаних із застосуванням насильства, ОСОБА_13 було заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді численних зливних синців обох сідниць, численних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, синця і внутрішньошкірного крововиливу передньої поверхні правого стегна, численних синців обох гомілок і ступень, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, такими умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_4, які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень працівниками установи, що супроводжувалися насильством над потерпілим ОСОБА_13, було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам ОСОБА_13, зокрема передбаченому ст. 28 Конституції України праву на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.

Крім того, начальник Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_4, продовжуючи свої протиправні дії, які виразились в організації та керуванні процесом катування засудженого ОСОБА_13, за відсутності будь-яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до цього засудженого, оскільки руки останнього були в наручниках заведені за спину і жодного опору він не чинив, у приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, де знаходився ОСОБА_13, з метою покарати його за вчинену ним втечу з установи виконання покарань та заподіяти засудженому сильного фізичного болю та фізичних і моральних страждань, віддав наказ начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_5, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_6, молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 прикувати в цьому приміщенні ОСОБА_13 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишити останнього роздягнутим у такому положенні на ніч. ОСОБА_13, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11 року приблизно о 06 год. 30 хв. помер на місці події.

Згідно з висновком судово-медичного експерта від 30 травня 2011 року № 37 «б» потерпілий ОСОБА_13 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як у місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

ОСОБА_5 відповідно до наказу начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області від 05 квітня 2011 року № 24о/с призначено на посаду начальника відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.

20 квітня 2011 року в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв. ОСОБА_5, виконуючи явно злочинний наказ начальника установи ОСОБА_4, перебуваючи у зазначеному приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженим наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 року № 275, зокрема пунктам 59, 60, 61, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених за відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_13 виконував усі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, його руки були в наручниках заведені за спину, разом з іншими працівниками установи по виконанню покарань, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, під час з'ясування причин та обставин втечі ОСОБА_13 з місця відбування покарання, умисно завдав останньому не менше чотирьох ударів гумовим кийком КГ-73 по сідницям, внаслідок чого ОСОБА_13 було заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді численних синців обох сідниць, численних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями ОСОБА_5, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що вчинені групою осіб без попередньої змови між собою та що супроводжувалися насильством над потерпілим ОСОБА_13, було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченому ст. 28 Конституції України праву на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.

Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, того ж дня приблизно о 21 год. 20 хв. ОСОБА_5, виконуючи явно злочинний наказ начальника установи ОСОБА_4, перебуваючи у вказаному приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, з метою заподіяння ОСОБА_13 сильного фізичного болю, фізичних і моральних страждань разом з ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу та представниками влади, поклали силоміць засудженого ОСОБА_13 на стіл та, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, умисно завдали останньому численних ударів гумовими кийками по тілу.

Так, ОСОБА_5, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, умисно завдав гумовим кийком ГК-73 потерпілому ОСОБА_13 не менше чотирьох ударів по сідницям, ОСОБА_6 - не менше двох ударів, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - відповідно не менше десятьох ударів по сідницям та двох ударів по п'яткам обох ніг, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7 - не менше десятьох ударів, а ОСОБА_8 - двох ударів по сідницям, внаслідок чого умисно заподіяли останньому сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань.

Після цього за наказом начальника установи ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на катування засудженого ОСОБА_13, за відсутності будь-яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до цього засудженого, який жодного опору не чинив, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених з метою заподіяння останньому сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань прикували ОСОБА_13 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишили роздягнутим в такому положенні роздягнутим на ніч.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз від 24 та 30 травня 2011 року № 37 «а», № 37 «в» відповідно у ОСОБА_13. виявлено тілесні ушкодження у вигляді численних зливних синців обох сідниць, численних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, численних синців обох ступнів ніг, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_13. тілесні ушкодження утворилися внаслідок не менше 65-ти травмуючих контактів (ударів). Останній під час завдання ударів, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

Згідно з наказами начальника управління ДДУПВП у Волинській області відповідно від 05 квітня 2011 року № 24о/с, 01 грудня 2010 року № 192о/с, 29 липня 2010 року № 113о/с, 25 жовтня 2010 року № 172о/с, 15 вересня 2006 року № 154о/с ОСОБА_6 призначено на посаду чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - на посади молодших інспекторів відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42. Відповідно до наказів начальника управління ДДУПВП у Волинській області від 16 вересня 2010 року № 75о/с та від 01 жовтня 2010 року № 157о/с ОСОБА_11 призначено на посаду оперуповноваженого оперативного відділу Маневицької виправної колонії № 42, а ОСОБА_12 - на посаду заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42.

ОСОБА_6, обіймаючи посаду чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42, ОСОБА_12 - посаду заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_11 - посаду оперуповноваженого оперативного відділу вказаної колонії, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 - посади молодших інспекторів відділу нагляду і безпеки виправної колонії, 20 квітня 2011 року в період з 21 год. 20 хв. по 21 год. 40 хв., виконуючи явно злочинний наказ начальника вказаної установи ОСОБА_4, у приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правилам внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженим наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 року № 275, зокрема пунктам 59, 60, 61, п. 2.7 Посадової інструкції чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42, згідно з яким ОСОБА_6 відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня, дотримання законності в поводженні із засудженими, п. 1 Посадової інструкції заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42, згідно з яким ОСОБА_12 організовує та контролює виконання завдань молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, дотримання ними законності в поводженні із засудженими під час підтримання встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам та правопорушенням, пунктам 12, 3.5 Посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, згідно з якими ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 зобов'язані у взаємовідносинах із засудженими проявляти коректність та не допускати порушень законності, лише у встановленому законом порядку застосовувати до засуджених фізичну силу та спеціальні засоби, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, за відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_13 виконував всі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, а його руки були в наручниках заведені за спину, завдали останньому гумовим кийком КГ-73 численних ударів: ОСОБА_6 - двох ударів по сідницям, ОСОБА_11 - шістьох ударів по п'яткам обох ніг, ОСОБА_12 - двох ударів по п'яткам обох ніг, ОСОБА_10 - шістьох ударів по сідницям, ОСОБА_9 - п'ятьох ударів по сідницям, ОСОБА_7. - чотирьох ударів по сідницям, а ОСОБА_8 - трьох ударів по сідницям засудженого ОСОБА_13, внаслідок чого останньому було заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді численних зливних синців обох сідниць, численних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, численних синців обох гомілок та ступень ніг, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2011 року № 37 «а» належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалися насильством над потерпілим ОСОБА_13, було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема передбаченому ст. 28 Конституції України праву на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.

Крім того, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, продовжуючи свої протиправні дії, того ж дня у період з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., виконуючи явно злочинний наказ начальника вказаної установи ОСОБА_4 та під його керівництвом, у приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42, прикували засудженого ОСОБА_13 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишили його частково роздягнутим у такому положенні у вказаному неопалюваному приміщенні на ніч, де останній, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_11 року приблизно о 06 год. 30 хв. помер.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30 травня 2011 року № 37 «б» ОСОБА_13 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку, будучи прикутим до решітки вікна, відчував фізичний біль як у місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти доводів у касаційній скарзі захисників.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки за доводами касаційної скарги захисників дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судових рішень відносно ОСОБА_3, за доводами у касаційній скарзі прокурора - правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність у частині перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України, а також правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, до засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та невідповідності призначеного покарання ОСОБА_4 тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу через м'якість.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, у касаційній скарзі прокурор не оспорює, відповідну кваліфікацію їх дій.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання

5.2.1 Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисників, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у перевищенні влади та службових повноважень, тобто що він умисно, будучи службовою особою, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, а саме завданням удару ногою по тілу потерпілого ОСОБА_13 під час з'ясування обставин його втечі з місць позбавлення волі, що цими діями було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.1.1].

5.2.2 Суд врахував висновок додаткової судово-медичної експертизи від 11 червня 2012 року № 29, за яким встановлено, а висновком комісійної судово-медичної експертизи від 14 серпня 2014 року і підтверджено, що з урахуванням патоморфології та локалізації пошкоджень на передній поверхні живота мали місце не менше трьох травмуючих контактів тупих твердих предметів з животом. Однак вказане не підтверджує, що дійсно від одного удару, а саме від удару ОСОБА_3, наступила смерть ОСОБА_13

Отже, з огляду на встановлені судами фактичні обставини кримінального провадження, які касаційним судом не перевіряються, прийняте рішення апеляційного суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України є правильним [4.1.2].

Твердження у скарзі захисників щодо заперечення винуватості ОСОБА_3 у завданні будь-яких ударів ОСОБА_13, повного заперечення винуватості ОСОБА_3 повністю у вчиненні злочину, за який його засуджено, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, їх було повною мірою перевірено апеляційним судом та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Таким чином, фактів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 Судом не встановлено.

5.2.3 Доводи в касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_4 через м'якість Суд вважає обґрунтованими.

З огляду на те, що засуджений вину визнав лише частково, заперечував у судовому засіданні про його з'явлення зі зізнанням, призначене йому покарання в мінімальних межах санкції статей є невиправдано м'яким.

Крім того, є слушним посилання у касаційній скарзі на недостатньо враховану судами роль у вчинених злочинах саме ОСОБА_4, який, будучи службовою особою, умисно вчинив дії, що виразились в організації перевищення службових повноважень, тобто організації вчинення дій, які явно виходять за межі наданих службовим особам прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремого громадянина та державним інтересам, а також супроводжувалися насильством над потерпілим, завдали фізичного болю і були образливими для особистої гідності болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями. Також засуджений вчинив дії щодо організації катування, тобто в організації умисного заподіяння сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення із застосуванням насильства (заподіяння численних тілесних ушкоджень) з метою покарання потерпілого за скоєні ним дії.

Питання щодо невідповідності призначеного ОСОБА_4 покарання через м'якість уже було предметом розгляду касаційного суду, але вказівок касаційного суду, що відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України є обов'язковими для суду під час нового розгляду, так і не було виконано.

5.2.4 Вважає Суд обґрунтованими й доводи у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням.

Внаслідок вчинених ними дій загалом у ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді численних зливних синців обох сідниць, численних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, численних синців обох ступнів ніг, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_13 тілесні ушкодження утворилися внаслідок не менше 65-ти травмуючих контактів (ударів). Потерпілий під час завдання йому ударів, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як у місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням не може мати загальний характер, воно є виключенням за певних умов. Рішення суду про таке звільнення має містити достатнє обґрунтування щодо можливості виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, щодо відсутності належних і переконливих мотивів з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про осіб засуджених, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, інших даних.

Однак, як убачається із судових рішень, головним чинником, що дозволило суду звільнити всіх дев'ятьох засуджених від відбування покарання з випробуванням, були їхні позитивні характеристики за місцем проживання, роботи, факт наявності на утриманні малолітніх дітей, що є явно недостатнім.

Питання щодо неправильного застосування положень ст. 75 КК України так само вже було предметом розгляду касаційного суду, але вказівки касаційного суду, що відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України, є обов'язковими для суду під час нового розгляду, не були виконані.

5.2.5 З огляду на викладене, можна констатувати, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки при невмотивованості прийнятого рішення, виникають сумніви й з приводу її законності, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції під час проведення якого слід повною мірою перевірити доводи поданих апеляційних скарг, з урахуванням вказівок касаційного суду, викладених як в ухвалі від 23 грудня 2015 року, так і в цій постанові, за наслідками проведення якого ухвалити законне, обґрунтоване й мотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктами 4-6 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисників Левчука М.О., Богатиренко О.В., які діють в інтересах засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 червня 2016 року у кримінальному провадженні відносно засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.О. Стороженко Т.В. Шевченко