Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 р.

м. Київ

Справа № 750/10647/16-к

Провадження № 51 - 509 км 17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

при секретарі Тімчинській І.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016270010007903 від 18 серпня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2016 року за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці,

за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Гапєєвої Н.П. на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Жукова О.В.,

встановив:

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та як наслідок призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд апеляційної інстанції не дав відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора, чим порушив ст. 419 ч.ч. 2 3 КПК України. Не погоджується з висновками судів щодо достатності призначеного ОСОБА_1 остаточного покарання за ст. 70 ч.ч. 1 4 КК України із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке, на її думку, і є занадто м'яким.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

- за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_1 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України ОСОБА_1 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2016 року, більш суворим за цим вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 29 грудня 2016 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк відбуття покарання зараховано період його попереднього ув'язнення з 25.01.2017 року по 06.03.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 16 серпня 2016 року близько 03 години ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку № 205 по пр. Перемоги в м. Чернігові, відкрито викрав з кишень ОСОБА_3 майно на суму 1 480 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 09 вересня 2016 року близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні гіпермаркету «Вена», що по вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, буд. 1 в м. Чернігові, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно викрав мобільний телефон марки «НОМТОМ НТЗ», з сім-картками мобільних операторів «Life», «МТС» в комплекті, що належать ОСОБА_5, чим завдав останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 067 грн. 75 коп.

Також, 16 вересня 2016 року близько 13 години ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні магазину «АТБ» за адресою: м. Чернігів, вул. Ринкова (вул. Примакова), буд. 10, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, намагався таємно викрасти пачку розчинної кави «Jacobs Monarch» вагою 400 г, вартістю 251 грн. 30 коп., проте при виході з магазину був зупинений охоронцем магазину, чим виконав всі необхідні дії для доведення злочину до кінця, однак не довів свій злочинний умисел на викрадення вказаного товару та злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з 07 березня 2017 року по 15 травня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі засудженої внаслідок м'якості, не відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого та обставини вчинених кримінальних правопорушень.

Так, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративно відповідальності не притягувався, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції призначив засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України та в мінімальних межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України і на підставі ст. 70 ч.ч. 1 4 КК України призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки, дійшовши обґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі прокурора, її доводи перевірив та дійшов обґрунтованого висновку про законність вироку суду першої інстанції, а рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення належним чином мотивував, погодившись із вироком суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 70 КК України, та не знайшов підстав для постановлення нового вироку щодо ОСОБА_1

Так, стаття 70 КК України визначає принципи призначення покарання за сукупністю злочинів. При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини, суд повинен враховувати, крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Апеляційний суд врахував такі положення закону України про кримінальну відповідальність та обґрунтовано зазначив, що доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині можливості застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні покарання за ст. 70 ч. 4 КК України, є безпідставними. При цьому, апеляційний суд вказав про те, що, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції спочатку правильно визначив його за правилами частини 1 статті 70 КК України, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, після чого застосував положення ст. 70 ч. 4 КК України та визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, мотивувавши таке своє рішення. Застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, спочатку за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, а потім і за сукупністю вказаних злочинів із злочином, покарання за яким призначено попереднім вироком від 09.11.2016 року, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово судимий, перебуває на обліку у Чернігівському обласному наркологічному диспансері, його молодий вік та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Таким чином, встановлюючи передбачений ст. 70 КК України порядок визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, закон не регламентує, у яких випадках суд може застосувати той чи інший із зазначених принципів. Отже, у кожному конкретному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення покарання за сукупністю злочинів з врахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного.

Даних про те, що призначене ОСОБА_1 остаточне покарання за ст. 70 ч. 4 КК України шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим є явно несправедливим через м'якість в розумінні положень ст. 414 КПК України, та яке б мало стати підставою для скасування вироку суду першої інстанції апеляційним судом, прокурором в апеляційній скарзі не наводились. Не зазначено таких обставин і в касаційні скарзі прокурора, у якій до того ж відсутня вказівка та доводи про те, що призначене ОСОБА_1 остаточне покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. Інших даних або обставин, які б вказували на явну несправедливість призначеного ОСОБА_1 остаточного покарання за матеріалами кримінального провадження не вбачається.

Ухвалаапеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст.ст. 65, 70 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Запорізької області, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Гапєєвої Н.П. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

НаставнийВ. В. Марчук О. П. Могильний О. П.