Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

Справа № 646/7023/16-к

Провадження № 51-81км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Вергізової Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220060001246 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2010 року - за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; 2) за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2010 року - за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 06 липня 2015 року звільненого умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 7 місяців 7 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року.

встановив:

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що о 20:00, 22 травня 2016 року придбав у невстановленої особи за невстановленою в ході досудового розслідування адресою 300 г макового насіння, після чого пішов до ОСОБА_2, який проживає на АДРЕСА_2, з проханням виготовити для нього особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований. В подальшому, ОСОБА_1 вжив 1,5 мл указаного наркотичного засобу, після чого поклав медичний шприц із залишками наркотичної речовини до правої кишені штанів і зберігав при собі. У ході проведення огляду будинку АДРЕСА_2 23 травня 2016 року в період із 00:45 до 01:15 хвилин, працівники поліції у ОСОБА_1 виявили й вилучили один медичний ін'єкційний шприц об'ємом 2 мл із залишками речовини, яка містить у своєму складі - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,0784 г, яку ОСОБА_1 незаконно придбав і зберігав без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК без урахування тяжкості злочину, даних про особу засудженого, який не працює, був неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, маючи незняту та непогашену судимість, знову вчинив умисний злочин у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Також стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не здійснив належної перевірки доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, в частині незаконності застосування ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироках обставин та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються і згідно з ч. 2 ст. 433 КПК судом касаційної інстанції не перевіряються.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням є непереконливими.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції при обранні виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1, урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного (зокрема те, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно), а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття й обставини, що його обтяжує, - вчинення злочину особою, котра перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Крім того, ОСОБА_1 упродовж судового провадження давав визнавальні показання щодо обставин вчинення правопорушення і не оспорював фактичних обставин подій, що дало суду підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, і свідчить про намір засудженого сприяти здійсненню правосуддя.

З урахуванням наведених даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі і прийняв рішення про звільнення від його відбування з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного покарання, крім зазначеного, також узяв до уваги те, що ОСОБА_1 після вчинення злочину - більше двох років - не вживає наркотичних засобів, працює за договорами підряду.

На підставі наведених обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до винного положень ст. 75 КК, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 75 КК, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, визнав їх необґрунтованими і зазначив в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року щодо ОСОБА_1- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк