Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 905/1266/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гетьман Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі судді: Мельниченко Ю.С.

від 21.08.2017 року

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Татенко В.М., судді: Зубченко І.В., Марченко О.А.

від 27.09.2017 року

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон"

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3499/2008 від 15.08.2008 року та зобов'язання звільнити та повернути майно.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача-1: Зучек Є.Н.

відповідача-2: не з'явився

прокуратури: Зарудяна Н.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року до Господарського суду Донецької області звернувся Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3499/2008 від 15.08.2008 року, договору № 8 від 26.10.2015 року та договору № 9 від 16.11.2016 року, які є невід'ємними частинами договору оренди № 3499/2008 від 15.08.2008 року, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон";

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" звільнити та повернути за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею площею 137,2 кв.м. вартістю 412 012,00 грн., розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів (Приморська), 1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений спірний договір оренди суперечить положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіти", оскільки об'єкти освіти не підлягають використанню не за призначенням і можуть бути передані виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом, а майно за спірним договором належить до державної власності, є частиною будівлі навчального закладу та було передане в орендне користування та використовувалось не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 3499/2008 від 15.08.2008 року, договори № 8 від 26.10.2015 року, № 9 від 16.11.2016 року, які є невід'ємними частинами договору № 3499/2008 від 15.08.2008 року, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" звільнити та повернути протягом 14 днів з моменту набрання рішенням законної сили за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею площею 137,2 кв.м., вартістю 412 012,00 грн., розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів (Приморська), буд. 1, балансоутримувачу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" на користь прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір разом з договорами, які є його невід'ємними частинами, суперечить вимогам чинного закону, оскільки нежитлові приміщення, передані в оренду за спірним договором, є державною власністю та об'єктом освіти та відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" не можуть використовуватися не за призначенням, можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, а невикористання Маріупольським професійним ліцеєм спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.

Відповідач-1 у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", яка, за твердженням скаржника, встановлює обмеження щодо об'єктів освіти, як юридичних осіб, а не щодо окремих приміщень цих об'єктів. За твердженням скаржника, окремі приміщення, будівлі, споруди або обладнання не можуть бути об'єктом освіти, об'єктом освіти є саме навчальний заклад, як юридична особа, а суди неправильно трактують визначення поняття "об'єкт освіти", яке міститься в зазначеній нормі, довільно її тлумачать. Місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПін 5.5.2.008-01, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України, які не мають жодного значення для правового регулювання спірних правовідносин. Також посилається на неправильне застосування судами положень частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зазначає про те, що положення зазначеної норми надають право передавати спірні нежитлові приміщення в оренду, а обставини того, що спірні приміщення використовувались до передачі в оренду в навчальному процесі та ліцей має необхідність їх використання у навчальній та виховній діяльності є недоведеними. При цьому, відповідач-1 посилається на правову позицію застосування наведеної норми у подібних правовідносинах, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року у справі № 922/5058/15. Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не залучили до участі у справі балансоутримувача спірного майна - Маріупольський професійний ліцей, що за твердженням скаржника, є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року залишити без змін, посилаючись на те, що в касаційній скарзі скаржник здійснює довільне тлумачення законодавства України про освіту, яке не може бути доказом правомірності дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області під час укладення спірного договору.

20.12.2017 року касаційна скарга була передана Вищим господарським судом України до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 року у справі №905/1266/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.01.2018 року касаційну скаргу призначено до розгляду на 30.01.2018 року о 10 год. 00 хв.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" не скористався своїми правими, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не подав, не прийняв участь у судовому засіданні і не направив для участі у справі своїх представників, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.08.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" (орендар, відповідач-2) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3499/2008 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого в редакції договору № 8 від 26.10.2015 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3499/2008 від 15.08.2008 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення учбових майстерень (далі - майно) площею 137,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, буд. 1, що знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею (далі за текстом - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2015 року і становить за незалежною оцінкою 412 012,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 5.1. договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 15 серпня 2008 року до 10 серпня 2009 року включно.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. (п. 10.10. договору).

Додатковою угодою № 3 від 12.08.2010 року та договорами № 5 від 10.09.2012 року, № 7 від 03.09.2013 року та № 8 від 26.10.2015 року продовжувався строк дії вищезазначеного договору. Так, договором № 8 від 26.10.2015 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3499/2008 від 15.08.2008 року строк дії договору було продовжено до 04.08.2018 року включно.

Зазначений договір та усі договори про внесення змін до нього підписані представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору між сторонами договору було підписано акт приймання-передавання від 15.08.2008 року, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" прийняло державне майно - нежитлові вбудовані приміщення учбових майстерень площею 137,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Приморська, 1, та знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею, з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, відповідно до договору оренди № 3499/2008р. від 15.08.2008 року. Акт приймання-передавання підписаний та скріплений печатками обох сторін та балансоутримувачем без зауважень.

У травні 2017 року Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" про визнання недійсним договору оренди № 3499/2008 від 15.08.2008 року, договору № 8 від 26.10.2015 року та договору № 9 від 16.11.2016 року, які є невід'ємними частинами договору оренди № 3499/2008 від 15.08.2008 року, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон". Також просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон" звільнити та повернути за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею площею 137,2 кв.м. вартістю 412 012,00 грн., розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів (Приморська), 1.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною другою статті 18 Закону України "Про освіту" (у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

Частиною 1 статті 63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до п.7.8. Статуту Маріупольського професійного ліцею визначено, що для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку 13 264 м2 відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Професійний ліцей має гуртожиток загальною площею 2 126,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, 87541, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Воїнів-визволителів, 8. Професійний ліцей має приміщення, що знаходяться за адресами: 87541, м. Маріуполь, Донецька область, вулиця Воїнів-визволителів, № 1 та № 8.

Згідно з п.7.9. Статуту об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у оперативному управлінні професійного ліцею. Функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизація державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору станом на момент укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету. Згідно з наведеною нормою Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на дату укладення спірних договорів № 8 від 26.10.2015 року та № 9 від 16.11.2016 року, приватизації не підлягають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору та договорів, які є його невід'ємними частинами, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за їх цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об'єкту освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом, про що правильно було зазначено господарськими судами попередніх інстанцій.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, орендоване за спірним договором нерухоме майно, яке є державною власністю та перебуває на балансі Маріупольського професійного ліцею, використовувалось з дати укладення спірного договору для розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит, тобто для здійснення підприємницької діяльності, що суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутній дозвіл Міністерства освіти і науки України на укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3499/2008 від 15.08.2008 року.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний договір разом з договорами, які є його невід'ємними частинами, суперечить вимогам чинного закону, оскільки нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, а невикористання Маріупольським професійним ліцеєм спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу. Таким чином суди правильно та обґрунтовано задовольнили позовну вимогу та визнали недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3499/2008 від 15.08.2008 року, договори № 8 від 26.10.2015 року та № 9 від 16.11.2016 року, які є невід'ємними частинами договору оренди № 3499/2008 від 15.08.2008 року, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Технотрон". Крім того правильно задовольнили позовну вимогу про зобов'язання відповідача-2 звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом приймання-передачі позивачу, як похідну від вимоги про визнання договору недійсним, яка була задоволена.

В касаційній скарзі відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами положень частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору та договорів, які є його невід'ємними частинами, в якій, за твердженням скаржника, встановлені обмеження використання майна саме щодо об'єктів освіти, як юридичних осіб, а не щодо окремих приміщень цих об'єктів. Скаржник зазначає про те, що окремі приміщення, будівлі, споруди або обладнання не можуть бути об'єктом освіти, яким є саме навчальний заклад, як юридична особа, а суди неправильно трактують визначення поняття "об'єкт освіти", яке міститься в зазначеній нормі, довільно її тлумачать.

Колегія суддів вважає зазначені посилання скаржника безпідставними, оскільки як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, об'єктом освіти в розумінні положень частин першої та п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту", частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту "б" частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" є не тільки навчальний заклад. До об'єктів освіти належать будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти. В касаційній скарзі відповідач-1 здійснює заміну понять "об'єкту" і "суб'єкту"; суб'єктом може бути юридична та фізична особа, а об'єктом в загальному його значенні є матеріальний предмет пізнання і практичного впливу з боку суб'єкта, у даному випадку - приміщення, будівлі, споруди, які належить суб'єкту на праві власності, господарського відання чи в яких знаходиться цей суб'єкт.

Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПін 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, які не мають жодного значення для правового регулювання спірних правовідносин, також є помилковими.

Відповідно до пункту 3.19. зазначених правил здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. При цьому, згідно з розділом 1 зазначених правил ці норми розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості. Однак, скаржник здійснюючи посилання лише на абзац другий пункту 3 розділу 1 зазначених правил, згідно якого ці санітарні правила і норми призначені для керівників, учителів, вихователів і медичного персоналу загальноосвітніх навчальних закладів, працівників органів управління освітою і санітарно-епідеміологічної служби, не приймає до уваги наведені вище положення розділу 1 зазначених правил.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-1 в касаційній скарзі на правову позицію застосування частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у подібних правовідносинах, згідно з якою положення наведеної норми надають право передавати спірні нежитлові приміщення в оренду, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року у справі № 922/5058/15, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні недійсним договору оренди. Постанова Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року у справі № 922/5058/15 свідчить про наявність у зазначеній справі інших фактичних обставин, ніж ті, які були встановлені у даній справі, залежно від яких Вищий господарський суд України дійшов відповідних правових висновків. У справі № 922/5058/15 господарськими судами були встановлені обставини надання Міністерством освіти і науки молоді та спорту України дозволу на передачу в оренду частини нежитлових приміщень учбового корпусу. Натомість у даній справі № 905/1266/17 господарськими судами встановлено факт відсутності дозволу Міністерства освіти і науки України на укладення спірного договору оренди. Крім того, у справі № 922/5058/15 господарськими судами було встановлено що спірні приміщення учбового корпусу є підвальними приміщенням, за своїми санітарними та технологічними характеристиками ніколи не використовувалися та не можуть використовуватися в навчально-виховному процесі, що свідчить про відмінність фактичних обставин у справі № 922/5058/15 та у даній справі № 905/1266/77.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не залучили до участі у справі балансоутримувача спірного майна, оскільки об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, а функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 року та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року у справі № 905/1266/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець