Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.09.2019 року у справі №917/1185/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1185/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю в режимі відеоконференції поза межами суду розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" арбітражного керуючого Польянова Євгена Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" арбітражного керуючого Польянова Євгена Олександровича

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020

(Колегія суддів: Бородіна Л.І. - головуючий, Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.)

у справі № 917/1185/18

за заявою: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес", с. Лигівка, Сахновщинський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м.Гадяч, Полтавська область,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.03.2019, зокрема, порушено провадження у справі № 917/1185/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (далі - ТОВ "ЛМЗ"), введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна ТОВ "ЛМЗ" призначено арбітражного керуючого Польянова Євгена Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 у цій справі в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Польянова Є.О. від 19.07.2019 №71-2019 з вимогою про постановлення окремих ухвал у справі №917/1185/18 відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду із посиланням на ст. ст. 43, 246 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована тим, що таке клопотання є необґрунтованим, оскільки адвокатом Мельничук І.В. та керівником боржника Моргуном В.О. під час розгляду даної справи не вчинено дій, що підпадають під визначення "зловживання процесуальними правами". Крім того, судом зазначено, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а розпорядник майна не позбавлений права самостійно звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Ради адвокатів Чернівецької області із заявою про притягнення адвоката Мельничук І.В. до відповідальності, а також до Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з метою вжиття відповідних заходів щодо Моргуна В.О.

Розпорядник майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражний керуючий Польянов Є.О. із ухвалою місцевого господарського суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Польянова Є.О., розпорядника майна ТОВ "ЛМЗ" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 у справі 917/1185/18

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражного керуючого Польянова Є.О. на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 у справі 917/1185/18.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що апеляційне провадження відкрито з перегляду ухвали суду першої інстанції, що не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до приписів процесуального закону, а тому суд дійшов висновку про закриття даного апеляційного провадження.

За позицією суду апеляційної інстанції, що керувався приписами статті 255 ГПК України та положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), окрема ухвала підлягає апеляційному оскарженню (зокрема, особою, щодо якої вона постановлена), відмова у її прийнятті не підлягає такому оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі розпорядник майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражний керуючий Польянов Є.О. просить суд скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 917/1185/18 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми частини 9 статті 246, частини 1 статті 255, пункту 4 частини 1 статті 261, статті 264 ГПК України та неправильно використано висновки Верховного Суду, які містяться у постановах від 17.12.2019 у справі №18/257, від 08.01.2019 у справі 3922/1906/18, від 10.09.2019 у справі №914/3604/15, від 13.08.2019 у справі №5002-17/2743-2009.

Крім того, скаржник зазначив про порушення норм процесуального права з підстав того, що закриваючи провадження у справі суд у мотивувальній частині своєї ухвали надав правову оцінку доводам скаржника щодо винесення окремої ухвали, тобто розглянув питання у справі по суті. Також, судом безпідставно не прийнято додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 917/1185/18 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Пєскова В.Г., Банаська О.О., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.02.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1185/18 було визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Банаська О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою розпорядника майна ТОВ "ЛМЗ" Арбітражного керуючого Польянова Є.О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року у справі № 917/1185/18. Розгляд касаційної скарги призначено на 08.04.2020 о 15 год. 15 хв. у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 відкладено розгляд касаційної скарги на 29.04.2020 о 14:45 год., про що учасників справи повідомлено належним чином.

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1185/18 було визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 клопотання розпорядника майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражного керуючого Польянова Є.О. про участь у судовому засіданні у справі №917/1185/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У судовому засіданні 29.04.2020 заявник касаційної скарги розпорядник майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражний керуючий Польянов Є.О. взяв участь в режимі відеоконференції поза межами суду та надав пояснення у справі.

Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права

Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна боржника на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про постановлення окремих ухвал.

Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Положення статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Отже, право на оскарження судових рішень у судах першої та апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судових захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження (рішення КСУ №11-рп/2012 від 25.04.2012 у справі №1-12/2012 та №11-рп/2007 від 11.12.2007 у справі №1-33/2007).

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Поряд з цим та попри визначені основні засади судочинства, що полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України")

Верховний Суд зазначає, що реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, виходячи із принципів статей 55, 129 Конституції України, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України. Порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - ГПК України, нормами якого, зокрема, визначено конкретні випадки можливості оскарження тих чи інших процесуальних документів суду (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2019 у справі №18/257).

Таким чином, обмеження права на доступ до суду у визначених процесуальним законом - ГПК України, випадках не суперечить конституційному принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно положень статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частиною 2 статті 255 ГПК України передбачено право учасників справи подавати апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що з дня введення КУзПБ в дію 21.10.2019 визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Частиною 2 статті 9 КУзПБ встановлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним та наведений у статті 255 ГПК України.

Так, стаття 255 цього Кодексу передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремої ухвали (пункт 15 частина 1 цієї статті).

Частиною 9 статті 246 ГПК України встановлено, що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

З аналізу положень ГПК України вбачається, що право апеляційного оскарження окремої ухвали зумовлено тим, що вона безпосередньо впливає на права та охоронювані законом інтереси особи, щодо якої вона постановлена.

Предметом апеляційного оскарження була ухвала Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019, якою відмовлено у постановленні окремої ухвали.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про постановлення окремої ухвали не входить до переліку ухвал, визначених частиною 1 статті 255 ГПК України, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку, а також можливість її оскарження не передбачена КУзПБ, що зумовлено тим, що відповідна ухвала не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників провадження у справі, а її оскарження призведе лише до затягування розгляду справи.

При цьому, судом враховано практику Європейського суду з прав людини щодо правових висновків про можливість обмеження права доступу до суду, передбаченого положеннями статті 6 Конвенції.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Втім, хоча стаття 264 ГГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в даному випадку, процесуально вірними були дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його відкриття за переглядом судового рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, викладений у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009.

Близький за змістом правовий висновок про закриття касаційного провадження у випадку його відкриття за переглядом судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 914/3604/15.

Наведене свідчить, що доводи скаржника щодо неправильного використання апеляційним господарським судом правових висновків Верховного Суду, які містяться у вказаних рішеннях, є необґрунтованими.

Доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права з підстав того, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині своєї ухвали надав правову оцінку доводам щодо винесення окремої ухвали, тобто розглянув питання у справі по суті, визнані Судом безпідставними, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Також, за встановлених апеляційним господарським судом обставин щодо подання арбітражним керуючим Польяновим Є.О. доповнень до апеляційної скарги з порушенням строків, визначених статтею 266 ГПК України, та без клопотання про поновлення вказаного строку, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції щодо залишення вказаних доповнень до скарги без розгляду.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної ухвали апеляційного господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги розпорядника майна ТОВ "ЛМЗ" арбітражного керуючого Польянова Є.О. та залишення без змін ухвали Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 917/1185/18 як такої, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" арбітражного керуючого Польянова Євгена Олександровича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №917/1185/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков