Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2019 року у справі №916/2187/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2187/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Крижов С.В.,

відповідача - Жуков Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019

(головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Богатир К.В., Лавриненко Л.В.)

у справі №916/2187/18

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про стягнення 4 607 711,09 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4 607 711,09 грн заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" (далі - ТОВ "Соковий завод Кодимський") від 21.05.2015 в сумі 4 607 711,09 грн, у тому числі 3 185 000,00 грн - основного боргу, 1 139 202,46 грн - інфляційних втрат, 283 508,63 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.05.2015 в частині нездійснення оплати вартості 49% частки в статутному капіталі ТОВ "Соковий завод Кодимський" у розмірі 3 185 000,00 грн протягом 30 банківських днів (в редакції договору про внесення змін від 08.06.2015), тобто з 21.05.2015 до 02.07.2015.

1.3. Відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 21.05.2015 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Соковий завод Кодимський" (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець передає у власність покупця належну йому частку в статутному капіталі ТОВ "Соковий завод Кодимський" загальним розміром 49%, а покупець приймає частку та зобов`язується оплатити її вартість в порядку та на умовах договору (п. 1.1 договору).

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №724.

2.2. Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору купівля-продаж частки у статутному капіталі ТОВ "Соковий завод Кодимський" за договором здійснюється за 3 185 000,00 грн. Оплата суми, передбаченої п. 2.1 договору покупцем протягом 10 банківських днів, шляхом перерахування покупцем грошових коштів зі свого поточного на поточний рахунок продавця.

2.3. 08.06.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Соковий завод Кодимський" (далі - договір про внесення змін), відповідно до якого сторони вирішили пп. 2.2 п. 2 договору купівлі-продажу викласти в новій редакції: "2.2. Оплата суми, передбаченої п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем, протягом 30 (тридцяти) банківських днів, готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця".

2.4. Договір купівлі-продажу був виконаний з боку позивача у повному обсязі, частка у розмірі 49% була передана відповідачу, до статуту товариства були внесені відповідні зміни. Відповідач набув усіх прав учасника товариства, що підтверджується протоколом №14 загальних зборів учасників товариства від 21.05.2015, яким позивачем і відповідачем, як учасниками товариства, було внесено зміни до статуту товариства, а саме введено до складу учасників відповідача із відповідною часткою 49% (3 185 000,00 грн).

2.5. Звертаючись з позовом, позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати переданої йому частки у строк 30 банківських днів з моменту укладення договору, тобто з 21.05.2015 до 02.07.2015, ціну продажу позивачу не оплатив до моменту складання та подання позову - 19.06.2018. Позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати частки у сумі 3 185 000,00 грн, нарахував останньому 1 139 202,46 грн інфляційних втрат та 283 508,63 грн 3% річних.

2.6. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач та відповідач в подальшому погодили, що виконання зобов`язань покупця за договором купівлі-продажу здійснюватиметься шляхом зарахування ОСОБА_1 на користь товариства грошових коштів від імені ОСОБА_2 Так, на загальних зборах учасників товариства, які відбулись 25.05.2015, позивач і відповідач вирішили збільшити статутний капітал товариства з 32 000 000,00 грн до 39 000 000,00 грн шляхом внесення учасниками додаткових внесків грошових коштів, а саме ОСОБА_2 довнести 16 575 000,00 грн, ОСОБА_1 довнести 15 925 000,00 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав та перерахував на рахунок товариства грошові кошті у сумі 1 5925 000,00 грн, а також 13 395 300,00 грн від імені ОСОБА_2 Загалом на рахунок товариства відповідачем у період з 27.05.2015 по 12.06.2015 перераховано грошові кошти у сумі 29 320 300,00 грн.

2.7. Як вказує відповідач, виконавши своє зобов`язання належним чином у встановлений договором купівлі-продажу строк, відповідач не є боржником, який прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст. 612 ЦК України, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, встановленні ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. 27 лютого 2019 року рішенням Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні позову.

3.2.1. Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої сум є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Водночас, суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись з позовом лише 09.10.2018, пропустив позовну давність (строк сплив 02.07.2018), тому зважаючи на заяву відповідача, відмовив у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

3.3. 06 червня 2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено повністю.

3.3.1. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що датою звернення позивача до суду з позовом є 09.10.2018 відповідно до дати реєстрації канцелярією суду позовної заяви.

3.3.2. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи містять поштовий конверт із відбитком штампу поштового відділення, в якому позовну заяву було скеровано до суду. 06.06.2019 колегією суддів за допомогою лупи був досліджений цей конверт та встановлено, що на конверті міститься поштовий штамп, на якому читається дата - 19.06.2018.

3.3.3. В основу такого рішення суд апеляційної інстанції також поклав висновок судової фототехнічної експертизи цифрових фотознімків №14762 від 28.03.2019, складений ТОВ "Київський експертно-дослідний центр", предметом якої була фотографія (фотографії) конверту, на якому здійснено відбиток штампу оператора поштового зв`язку.

3.4. 16 жовтня 2019 року постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.4.1. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що оцінюючи висновок фототехнічної експертизи як належний та допустимий доказ у справі, суд апеляційної інстанції хоч і зазначив, що предметом експертного дослідження була фотографія (фотографії) спірного конверту, проте не надав жодної оцінки щодо матеріалів, які використав експерт для проведення експертизи. Суд безпідставно не брав до уваги те, що об`єктом дослідження, був не доказ у справі, а цифрові фото, надані учасником справи, хоча відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції N53/5 експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові і якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Суд апеляційної інстанції не з`ясував, з яких причин неможливо було провести експертизу не за фотознімками, а за оригіналами документу. Окрім того, суд не зазначив, яким чином ним було встановлено, що предметом експертного дослідження була фотографія (фотографії) саме спірного конверту, а не будь-якого іншого, та не перевірив, ким і за яких умов була зроблена відповідна фотографія.

3.4.2. Верховний Суд також звернув увагу, що фототехнічна експертиза, яка є підвидом криміналістичної експертизи, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" проводиться виключно державними спеціалізованими установами.

Водночас, суд апеляційної інстанції не з`ясував і не вказав, до якого виду (підвиду) експертиз в такому разі відноситься експертне дослідження, що є предметом оцінки, тоді як встановлення цих обставин має суттєве значення, оскільки це впливає на можливість залучення до проведення судової експертизи експерта, який не є працівником державних спеціалізованих установ (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

3.4.3. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вказав про те, що не можуть вважатися обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій щодо подання позивачем позову в межах позовної давності, оскільки ці висновки зроблені з порушенням вимог ст.ст. 86, 104 ГПК України щодо оцінки висновку експерта.

3.5. 12 грудня 2019 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено повністю.

3.5.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

3.5.2. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності.

Суд апеляційної інстанції дослідив поштовий конверт, в якому надсилалася позовна заява до господарського суду та встановив, що на адресному боці цього конверта міститься відбиток календарного штемпелю, на якому "чітко проглядається" дата подання позивачем вказаної кореспонденції для пересилання - 19.06.2018.

3.5.3. Згідно з пп. 1.2.1 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, фототехнічна експертиза належить до криміналістичних видів експертиз.

Оскільки виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, а ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" не належить до державних спеціалізованих установ, отже не мало право проводити відповідну судову фототехнічну експертизу.

Таким чином, апеляційною інстанцією не взято до уваги висновок за результатами проведення судової фототехнічної експертизи цифрових фотознімків, складений 28.03.2019 ТОВ "Київський експертно-дослідний центр".

3.5.4. Крім того, 12.12.2019 представник відповідача подав до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: протоколу допиту свідка в рамках кримінального провадження, листа Укрпошти від 03.09.2019 та копії простих листів, що були направлені від імені ОСОБА_1 на адресу АО "ПРАГНУМ".

Однак, суд апеляційної інстанції відхилив зазначене клопотання з огляду на те, що ухвалою Південно-західного апеляційного суду від 22.04.2019 було відкрито апеляційне провадження у справі №916/2187/18 та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 06.05.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що процесуальний порядок подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції врегульовано ч. 3 ст. 269 ГПК України, згідно з якою докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Водночас, таких доказів заявник не надав.

Отже скористатися таким правом на подачу клопотань з процесуальних питань особа може лише протягом встановленого судом строку, а суд апеляційної інстанції не уповноважений під час розгляду апеляційної скарги змінювати такий строк.

За вказаних обставин, клопотання заявника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке подано після закінчення встановленого судом строку на його подання, залишено судом апеляційної інстанції без розгляду.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 залишити в силі.

4.2.1. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено ст.ст. 77, 78, 86, 99, 269, 282, 316 ГПК України, а також неправильно застосовано положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого та введеного в дію наказом УДППЗ "Укрпошта" №211 від 12.05.2006, положення національного стандарту України "Зв`язок поштовий. Пристрої поштові штемпелювальні та штампувальні. Графічне зображення відбитків. Загальні вимоги ДСТУ 6002:2008", а також Закон України "Про поштовий зв`язок".

4.2.2. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про долучення та дослідження доказів, які свідчать про фальсифікацію поштового відправлення, в якому нібито надійшла позовна заява до Господарського суду Одеської області; проігнорував клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2019; неправильно застосував положення законодавства, що регулюють порядок та оброблення поштових відправлень, внаслідок чого прийняв незаконне рішення на підставі недопустимого та недостовірного доказу; не спростував доводів, якими при прийнятті рішення керувався суд першої інстанції, а також вийшов за межі своїх повноважень шляхом самостійного проведення експертизи реквізитів документів.

4.3. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він, заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3.1. Позивач вважає, що відповідач обґрунтовує касаційну скаргу лише необхідністю переоцінки доказів, визначення доведеними або недоведеними певних обставин, оцінкою достовірності того чи іншого доказу, а також щодо прийняття чи неприйняття судом "доказів", поданих відповідачем з порушенням норм процесуального права (ксерокопій, що не мають значення для справи, не мають доказової сили щодо предмета позову).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу корпоративних прав.

5.2.2. Суди попередніх інстанцій встановили факт порушення встановленого умовами договору купівлі-продажу строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, у зв`язку з чим визнали позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 185 000,00 грн обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Таким чином, і вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнана господарськими судами такою, що підлягає задоволенню.

Отже, господарські суди дійшли висновку, що порушене право позивача підлягає захисту.

5.2.3. Водночас, відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.

По суті, в даному випадку, між сторонами виник спір щодо дати подання позовної заяви до господарського суду.

Так, позивач стверджує, що ним подано позов в межах позовної давності - 19.06.2018, а відповідач вважає, що позов поданий поза межами позовної давності.

Суди попередніх інстанцій також дійшли протилежних висновків щодо дати подання позову у цій справі.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звернувся з позовом лише 09.10.2018, тому пропустив позовну давність.

5.2.4. Під час вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо застосування позовної давності, представник відповідача наголошував на тому, що конверт, в якому нібито надійшла позовна заява до Господарського суду Одеської області, є недопустимим та недостовірним доказом, з якого можна було б встановити дату надходження позовної заяви до суду, оскільки дата, яка міститься на календарному штемпелі, що проставлений на конверті є нечитабельною, що унеможливлює встановити дату надіслання позовної заяви (аналогічні обставини встановлені судом першої інстанції, що стало підставою для застосування строків позовної давності); штамп, що проставлений на конверті є очевидно підробленим, оскільки не відповідає вимогам, що встановлені для штампів, що ставляться на простих поштових відправлень.

Спростовуючи твердження відповідача, апеляційним судом зазначено, що ним на підставі ретельного дослідження в судовому засіданні поштового конверта, в якому до господарського суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 з додатками, з достовірністю установлено, що на адресному боці цього конверта нібито міститься відбиток календарного штемпелю, на якому проглядається дата подання позивачем вказаної кореспонденції для пересилання - 19.06.2018.

Стосовно посилань відповідача на невідповідність календарного штемпелю вимогам, що ставляться до нього, судом зазначено про те, що відповідачем нібито не було надано доказів на підтвердження даних обставин.

5.2.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. п. "б", "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційного суду повинні бути зазначені, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві.

Однак, суд апеляційної інстанції не спростував та всупереч наведеним вимогам не навів доводів, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції в частині дати, що міститься на поштовому конверті. Суд апеляційної інстанції в черговий раз просто констатував, що на конверті "чітко проглядається дата 19.06.2018".

Водночас, враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що зазначені протилежні висновки обох судових інстанцій щодо дати подання позовної заяви свідчать про неможливість однозначно стверджувати про дату направлення позовної заяви саме 19.06.2018, що підтверджує необхідність спеціальних знань для встановлення таких обставин.

5.2.6. Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Враховуючи, що висновок експерта, який був наданий стороною у справі, обґрунтовано визнано господарським судом апеляційної інстанції неналежним доказом у справі, а наявний у справі конверт викликає сумніви щодо дати його подання, суд апеляційної інстанції мав право (всі підстави) призначити у справі відповідну експертизу.

5.2.7. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Суди встановили, що позовна заява надійшла до суду простим поштовим відправленням.

При цьому відповідач, неодноразово наголошуючи на тому, що дата на конверті є сфальсифікованою (підробленою), вказував на те, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку та Порядку пересилання поштових відправлень просте поштове відправлення обробляється та штемпелюється в сортувальному вузлі, а не у відділі поштового зв`язку.

У зв`язку з викладеним, відповідач посилався на те, що на штампі, що проставляється на простій поштовій кореспонденції, не може бути зазначено номер відділення поштового зв`язку, як це зазначено на штемпелі конверту, який надійшов до Господарського суду Одеської області.

5.2.8. Також Верховний Суд звертає увагу, що 12.12.2019 представником відповідача до суду апеляційної інстанції подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом апеляційної інстанції залишено без розгляду у зв`язку з пропуском відповідачем строку для подання доказів.

Так, відмовляючи у прийнятті додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач мав можливість подати відповідні докази під час попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного суду від 22.04.2019.

5.2.9. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені з порушенням вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України з огляду на таке.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 Верховним Судом постанова апеляційного суду від 06.06.2019 скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, за загальним правилом, відповідно до положень ГПК України під новим розглядом справи в суді апеляційної інстанції розуміється те, що суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України передбачено зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції при розгляді клопотання та вирішення питання щодо долучення до матеріалів справи нових доказів мав керуватися загальними положеннями ст. 269 ГПК України.

Так, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції про те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч. 3, ч. 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.

Відповідно до постанови, що оскаржується, апеляційний суд доводів відповідача щодо значення поданих доказів для правильного розгляду справи, а також щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції не перевірив, мотивів їх відхилення в судовому рішенні не навів, а лише обмежився формальним висновком про те, що колегією суддів апеляційної інстанції (рішення якої було скасовано) вже надавався час для подання доказів.

Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про те, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими. Тобто оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст.ст. 80, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки усім зібраним у справі доказам, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судом апеляційної інстанції, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дослідити сукупність обставин, на які посилаються учасники справи; з урахуванням розподілу між сторонами тягаря доказування відповідно до специфіки предмета спору і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі №916/2187/18 скасувати.

3. Справу №916/2187/18 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко