Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №910/8009/24
Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №910/8009/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8009/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Зубенка Кирила Сергійовича (далі - ФОП Зубенко К.С., позивач) - Лещенко О.В. (адвокат), Смітюх І.І. (адвокатка),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗВІРТ» в особі «Представництво «АЗВІРТ» ММС» (далі - Представництво «АЗВІРТ» ММС», Представництво, відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Представництва «АЗВІРТ» ММС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (головуюча - суддя Карабань Я.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 (головуючий - суддя Євсіков О.О., судді: Владимиренко С.В., Корсак В.А.)

у справі за позовом ФОП Зубенка К.С.

до Фірми «AZVIRT» ММС» від імені якого діє Представництво «АЗВІРТ» ММС»,

про зобов`язання передати майно та стягнення 5 895 234,97 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для повернення орендованого майна та стягнення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФОП Зубенко К. С. звернувся до суду з позовом до Представництва «АЗВІРТ» ММС», у якому просив: зобов`язати Представництво повернути транспорті засоби, а саме 4 бетонозмішувачі марки HOWO з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; стягнути з відповідача на користь ФОП Зубенка К.С. суму грошових коштів у розмірі 5 895 234,97 грн, з яких: 1 000 000 грн -основний борг, 4 400 000 грн - неустойка в розмірі подвійної орендної плати, 359 644,81 грн - пеня, 82 000,00 грн - інфляційні втрати та 53 590,16 грн - 3% річних.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ФОП Зубенко К. С. посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором оренди транспортних засобів та будівельної техніки від 01.07.2023 №01/07/23 (далі - Договір) в частині своєчасної сплати орендних платежів та повернення орендованого майна.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.12.2024, позов задовольнив частково: зобов`язав Представництво повернути ФОП Зубенко К. С. транспорті засоби, а саме 4 бетонозмішувачі марки HOWO з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; стягнув з відповідача на користь позивача 1 000 000 грн основного боргу, 4 400 000 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 3 852,46 грн 3 % річних, 6 000 грн інфляційних втрат, 34 617,49 грн пені. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

2.2. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Представництво «АЗВІРТ» ММС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8009/24 в частині стягнення з Фірми «AZVIRT» ММС» від імені якого діє Представництво «АЗВІРТ» ММС» на користь ФОП Зубенка К.С. 4 400 000,00 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8009/24 викласти у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фірму «AZVIRT» ММС» від імені якого діє Представництво «АЗВІРТ» ММС» повернути фізичній особі-підприємцю Зубенку Кирилу Сергійовичу транспорті засоби, а саме 4 бетонозмішувачі марки HOWO з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , відповідно до умов договору оренди транспортних засобів та будівельної техніки №01/07/23 від 01.07.2023.

3. Стягнути з Фірми на користь ФОП Зубенка К.С. 1 000 000,00 грн основного боргу, 3 852,46 грн 3% річних, 6 000,00 грн інфляційних втрат, 34 617,49 грн пені та 18 695,05 грн судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.».

2.2.1. Скаржник мотивуючи апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини та ухвалив оскаржуване рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 785 ЦК України. Вважає, що за умовами договору саме позивач був зобов`язаний прийняти спірні транспортні засоби за місцезнаходженням виробничої бази Фірми, однак він своїми діями фактично ухилився від приймання автомобілів. Апелянт також просить апеляційний суд у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог позивача та правомірність притягнення Фірми до відповідальності у вигляді неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зменшити її розмір на 90% до 440 000,00 грн.

2.3. Північний апеляційний господарський суду постановою від 07.04.2025 апеляційну скаргу Представництва на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/8009/24 залишив без задоволення, а рішення - без змін.

2.3.1. При цьому, апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що Фірма у апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду в частині задоволення вимог про стягнення 4 400 000,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати. Висновки суду в частині вимог про стягнення з Фірми на користь ФОП Зубенка К. С. 1 000 000,00 грн основного боргу, 3 852,46 грн 3% річних, 6 000,00 інфляційних втрат та 34 617,49 грн пені, а також в частині зобов`язання Фірми повернути ФОП Зубенку К.С. техніку відповідно до умов договору оренди транспортних засобів та будівельної техніки №01/07/23 від 01.07.2023 Фірма не оскаржує.

2.4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що: 31.12.2023 строк дії оренди техніки за Договором закінчився і не продовжувався; у матеріалах справи відсутні докази, що орендар намагався повернути техніку; враховуючи дату отримання відповідачем акта та рахунку, відповідач повинен був оплатити вартість оренди спірної техніки до 29.04.2024; оскільки відповідач не надав доказів сплати заборгованості з орендної плати в сумі 1 000 000,00 грн, суд виснував про задоволення позову щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 1 000 000,00 грн. Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату орендних платежів на вказану суму, визнав, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у визначеному судом розмірі.

2.4.1. В частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також в частині зобов`язання Представництва повернути техніку відповідно до умов Договору рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.

2.4.2. Щодо вирішення спору про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору (31.12.2023) саме орендар (відповідач) не повернув техніку орендодавцю (позивачу), а також не намагався її повернути в порядку, передбаченому договором, а тому наявні підстави для стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Представництво звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, а справу №910/8009/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач посилається на неправильне застосування судами статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладених у постановах від 23.10.2024 у справі №916/3409/22, від 30.08.2019 у справі №910/13695/18 та від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

4.2. Також відповідач вважає, що суди неправильно застосували статтю 551 ЦК України та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і не врахували правових позицій Верховного Суду щодо їх застосування.

4.3. При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що він частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, у зв`язку з чим подав апеляційну скаргу. Так, зокрема, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього неустойки в розмірі подвійної орендної плати. Тобто, зі змісту доводів і вимог касаційної скарги убачається, що фактично оскаржуються судові рішення в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати і на підставі, передбаченої статтею 785 ЦК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ФОП Зубенко К. С. у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

5.2. Також ФОП Зубенко К. С. подав клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП Зубенко К. С. (орендодавець) та Представництво (орендар) уклали Договір), за умовами якого:

- орендодавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати орендарю в тимчасове платне користування транспортні засоби та будівельну техніку, визначену у цьому договорі (далі - техніка), а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування техніку і сплачувати орендодавцю плату в розмірі та в порядку, передбачених цим Договором (пункт 1.1);

предметом оренди за його умовами є наступна техніка (транспортні засоби, будівельна техніка): бетонозмішувачі марки HOWO з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , з місячною вартістю оренди 100 000,00 грн за кожен (пункт 1.2);

- техніка передається орендарю на підставі акта протягом 10 днів з моменту підписання цього Договору та оплати авансового платежу. Реєстраційні дані техніки, дата, адреса передачі та повернення предмета оренди вказані в акті приймання-передачі. Опис технічного стану техніки перед її переданням в оренду та повернення проводиться уповноваженими представниками обох сторін із внесенням відповідних даних в акт та обов`язковим його підписанням обома сторонами (пункти 2.1, 2.2);

- строк користування технікою (предметом договору оренди) становить шість місяців, початок оренди - 01.07.2023; закінчення оренди - 31.12.2023. Сторони мають право погодити продовження строку користування технікою, підписавши додаткову угоду до цього договору та склавши відповідний акт приймання-передачі техніки на новий строк (за потреби). В будь-якому випадку початком строку оренди є дата фактичної передачі техніки від орендодавця до орендаря за актом приймання-передачі, а закінченням строку оренди - дата її фактичного повернення від орендаря до орендодавця за актом приймання-передачі (повернення; пункт 2.3);

- орендар самостійно забезпечує доставку (мобілізацію) кожної одиниці техніки, визначеної п. 1-2 цього договору (з бази орендодавця до місця використання техніки орендарем та назад). Орендар за власний рахунок забезпечує повернення техніки до визначеного місця (бази) орендодавця після закінчення або припинення строку оренди за цим договором. Орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про дату та час повернення кожної одиниці техніки після закінчення або припинення строку оренди за цим договором (пункт 2.4);

- у випадку здійснення доставки (мобілізації) кожної одиниці техніки, визначеної у пункті 1.2 цього Договору, (з бази орендодавця до місця використання техніки орендарем) та наступної демобілізації (повернення) кожної одиниці техніки після закінчення строку оренди (з місця використання техніки орендарем до бази орендодавця) силами орендодавця - вартість такої доставки розраховується за тарифами орендодавця з урахуванням загальної відстані в кілометрах від місця дислокації (бази) орендодавця до місця її призначення, визначеного письмово орендарем та в зворотному напрямку при поверненні техніки. Вартість мобілізації (доставки) кожної одиниці техніки та вартість її демобілізації (повернення) після закінчення строку оренди визначається окремим рахунком, що виставляється орендодавцем на адресу орендаря. Відповідний рахунок підлягає оплаті орендарем в строк не пізніше 5 календарних днів з дня, наступного за днем його виставлення орендодавцем (пункт 2.4.1);

- вартість послуг за цим Договором (ціна договору) визначається, виходячи із тарифів, затверджених орендодавцем, які діють на момент укладання договору. Вартість оренди кожної одиниці техніки зазначена за змістом пункту 1.2 Договору. Форма оплати: оплата проводиться орендарем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, що формуються орендодавцем, як правило, один раз на місяць (місяць оренди техніки) згідно виставленого орендодавцем рахунка-фактури. Оплата за кожний місяць оренди техніки на підставі виставленого орендодавцем рахунка-фактури повинна бути проведена орендарем не пізніше двох банківських днів з дня отримання виставленого орендодавцем рахунка-фактури. У випадку здійснення доставки (мобілізації) кожної одиниці техніки, визначеної у пункті 1.2 цього Договору, (з бази орендодавця до визначеного орендарем місця використання техніки) силами орендодавця орендар оплачує орендодавцю доставку кожної одиниці техніки у розмірі 100 % вартості доставки із розрахунку відповідно до умов пункту 2.4.1 договору. Вартість доставки техніки з с. Головчинці, Хмельницька область, до с. Семиполки, Київська область, становить 9 000,00 грн (у т. ч. ПДВ) за одну одиницю техніки (пункт 4.3);

- строк дії Договору: цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом строку, визначеного у пункті 2.3 цього Договору. Якщо сторони погодили подовжити строк користування технікою, строк дії цього Договору відповідно продовжується та закінчується у термін, зазначений відповідно у підписаній додатковій угоді до Договору (пункт 4.4);

- якщо сторони не погодять продовження строку користування технікою, орендар повертає техніку орендодавцю по закінченню строку оренди, вказаному в пункті 2.3 цього Договору, в технічносправному стані з урахуванням нормального зносу, який виник у період експлуатації. Під нормальним зносом техніки в даному договорі розуміється зменшення вартості техніки, природний знос окремих вузлів та агрегатів за період знаходження техніки у користуванні орендаря за умови належної експлуатації техніки, що виключає випадки, які спричинили незапланований ремонт чи відмову техніки (пункт 4.5);

- у випадку затримання орендарем повернення предмету оренди у строки, вказані в Договорі (додатковій угоді до договору), або інші строки, узгодженні сторонами письмово, більше ніж на 2 (дві) доби без поважних причин орендар сплачує орендодавцю як за фактичне користування технікою за кожну добу такої затримки (пункт 4.6).

- орендар несе наступну відповідальність за цим договором: у випадку прострочення у сплаті орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення; у випадку нецільового використання техніки, що орендується, або порушення умов пункту 1.4 цього Договору - штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від балансової вартості одиниці техніки, за якою зафіксовано порушення; якщо орендар своєчасно не виконує обов`язки щодо повернення техніки після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання більше ніж дві доби, він зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування предметом оренди за весь час прострочення (пункт 5.2).

6.2. Згідно з актом прийому-передачі техніки до договору від 01.07.2023 орендодавець передав, а орендар прийняв техніку, а саме чотири бетонозмішувачі марки HOWO з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

6.3. Виконуючи умови Договору, сторони підписали акти: № 01 від 31.07.2023 на суму 400 000,00 грн, № 02 від 31.08.2023 на суму 338 461,00 грн, № 03 від 30.09.2023 на суму 400 000,00 грн, № 04 від 31.10.2023 на суму 200 000,00 грн, всього на суму 1 338 461,00 грн, які відповідач повністю оплатив.

6.4. Також суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП Зубенко К. С. звертався до Представництва з листами від 18.03.2024, від 25.03.2024, від 01.04.2024, від 08.04.2024, від 19.04.2024, від 19.07.2024, у яких просив повернути транспортні засоби відповідно до умов, передбачених пунктом 2.4 Договору, та письмово повідомити його (орендаря) про дату та час повернення кожної одиниці техніки.

6.5. Листами вих. № 53/04 від 01.04.2024, вих. № 60/04 від 12.04.2024, вих. № 76/05 від 12.05.2024, вих. № 82/06 від 04.06.2024 (відповідь на вимогу (претензію) від 19.04.2024), вих. № 83/06 від 04.06.2024, вих. № 93/06 від 19.06.2024, вих. № 95/06 від 26.06.2024, вих. № 97/07 від 03.07.2024, вих. № 99/07 від 10.07.2024, вих. №102/07 від 17.07.2024, вих. № 105/07 від 24.07.2024 відповідач повідомив позивача, що саме орендодавець зобов`язаний розпочати процедуру узгодження з орендарем місця та часу повернення техніки не менш як за 3 дні до дати закінчення договору, тобто з 28.12.2023, і саме орендодавець зобов`язаний надіслати орендарю лист-узгодження, у якому зазначити місце і час повернення техніки. Представництво зазначало, що: готове повернути техніку і для цього ФОП Зубенку К. С. необхідно звернутися до Представництва та узгодити дату її повернення; саме ФОП Зубенко К. С. як орендодавець не виконав і не виконує умови пункту 3.3.8 Договору, внаслідок чого відповідачу не відомі місце та час повернення орендованої техніки. Водночас відповідач пропонував ФОП Зубенку К. С. з метою врегулювання питання повернення орендованої техніки завчасно не раніше ніж за 3 дні повідомити про календарну дату та час, коли позивач особисто забере належну йому техніку, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, вул. Київське шосе, 2, виробнича база «Представництво «Азвірт» ММС», зі складанням відповідних актів приймання-передачі техніки на дату закінчення Договору, тобто станом на 31.12.2023.

6.6. За таких обставин позивач, посилаючись на те, що відповідач після спливу строку дії Договору не виконав обов`язку з повернення орендованої техніки, звернувся до суду з позовом у цій справі.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд у складі колегії суддів: Ємця А.А. - головуючого, Булгакової І.В., Колос І.Б. ухвалою від 05.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/8009/24 за касаційною скаргою Представництва «Азвірт «ММС» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та призначив до розгляду касаційну скаргу у засіданні Касаційного господарського суду на 05.06.2025.

7.2. Судове засідання у справі №910/8009/24 призначене на 05.06.2025 з розгляду касаційної скарги Представництва «Азвірт «ММС» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 не відбулося, у зв`язку з тим, що суддю Ємця А.А., рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 №10, обрано до Великої Палати Верховного Суду з 03.06.2025 строком на три роки.

7.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025.

7.4. Верховний Суд у складі колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. ухвалою від 16.06.2025 прийняв касаційну скаргу Представництва «Азвірт «ММС» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 зі справи №910/8009/24 до провадження; призначив її розгляд на 26.06.2025.

7.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.06.2025 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8009/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.6. Суд протокольною ухвалою від 26.06.2025 постановив розглядати клопотання про закриття касаційного провадження спільно з розглядом касаційної скарги.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. Як зазначалося, у касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.2. Враховуючи те, що рішення місцевого господарського суду було оскаржене відповідачем до суду апеляційної інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4 400 000 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, про що суд апеляційної інстанції зазначив в оскаржуваній постанові, і відповідно цей суд не здійснював оцінку оскаржуваного рішення щодо решти позовних вимог з огляду на фактичні доводи і підстави касаційного оскарження, доводи скаржника, які визначені у касаційній скарзі, Верховний Суд здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень лише в частині задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди та не переглядає судові рішення в іншій частині з огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України.

8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.10. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 785 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладених у постановах від 23.10.2024 у справі №916/3409/22, від 30.08.2019 у справі №910/13695/18 та від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 у тому контексті, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна вина особи, яка порушила зобов`язання.

8.11. Водночас ФОП Зубенко К.С. подано клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.12. У контексті перевірки дотримання норм права за підставою касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ураховуючи доводи, наведені у клопотанні про закриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

8.13. Предметом розгляду у цій справі було зобов`язання повернути орендоване майно, стягнути основний борг, неустойку в розмірі подвійної орендної плати, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди транспортних засобів та будівельної техніки в частині своєчасної сплати орендних платежів та повернення орендованого майна.

8.14. Предметом розгляду справи №916/3409/22 було виселення відповідача з нежитлового приміщення, а також стягнення з нього 446 967,54 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, що складає розмір подвійної плати.

8.14.1. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані доводами про неправомірні дії відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з позивачем, безпідставно не здійснив своєчасне повернення об`єкта оренди, що зумовлює необхідність його виселення у примусовому порядку та нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення повернення майна з оренди.

8.15. Предметом розгляду справи №910/13695/18 було стягнення, в тому числі заборгованості зі сплати орендних платежів та неустойки у розмірі подвійної плати за користування обладнання.

8.15.1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди обладнання щодо повернення обладнання.

8.16. Предметом розгляду справи №910/20370/17 було стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди позивачу-орендодавцю.

8.16.1. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за договором оренди обладнання після розірвання договору оренди відповідно до укладеної сторонами спору додаткової угоди до договору оренди та перебуванням об`єкта оренди у володінні та користуванні відповідача після розірвання договору; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем-орендодавцем неустойки як подвійної орендної плати за час невиконання відповідачем-орендарем зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

8.17. З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №916/3409/22, №910/13695/18 №910/20370/17 дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 щодо критеріїв подібності правовідносин, є схожими, з огляду на предмет і підстави позову, вид договору, який став підставою виникнення правовідносин (договори оренди), нормативно-правове регулювання (частина 2 статті 785 ЦК України).

8.18. Отже, з огляду на наведене у пунктах 8.13 - 8.16.1 цієї постанови, відсутні підстави для закриття провадження у справі в силу приписів статті 296 ГПК України, а тому клопотання ФОП Зубенко К. С. про закриття слід залишити без задоволення.

8.19. Суд, перевіряючи доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, виходить з такого.

8.20. Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

8.21. За змістом статей 759 763 764 785 ЦК України та статей 283-291 ГК України із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинності) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

8.22. Згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

8.23. Отже, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірність користування майном, яке було передане в найм (оренду), а тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних (договірних) правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України.

8.24. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №910/11692/20, від 11.07.2023 у справі №916/1307/22, від 31.08.2021 у справі №914/1050/20, від 27.08.2024 у справі №924/177/24 .

8.25. Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №924/746/22, від 19.10.2021 у справі №922/4268/20.

8.26. За встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами Договір оренди припинив свою дію 31.12.2023 і сторони не вчиняли дії щодо продовження договірних відносин, а тому відповідно до положень пункту 2.4 Договору орендар мав обов`язок повернути орендовану техніку. Докази повернення техніки у матеріалах справи відсутні.

8.27. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи свідчать про неодноразові звернення ФОП Зубенка К. С. до відповідача з листами, у яких позивач просив повернути орендовану техніку та повідомити час та дату повернення кожної одиниці такої техніки. Так, 18.03.2024 ФОП Зубенко К. С. звернувся до Представництва з листом, у якому просив повернути орендовану техніку та повідомити час та дату повернення кожної одиниці такої техніки. За текстом цього листа позивач зазначив, що втретє просить відповідача повернути техніку та письмово повідомити про дату та час повернення. У подальшому ФОП Зубенко К. С. продовжував звертатися до Представництва з вимогою повідомити йому про дату та час повернення кожної одиниці техніки та повернути транспортні засоби до бази орендодавця.

8.28. В аспекті порушених у касаційній скарзі питань колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною та послідовною практикою Верховного Суду у застосуванні положень частини 2 статті 785 ЦК України, сам факт невикористання об`єкта оренди орендарем не звільняє відповідача від виконання обов`язку повернути об`єкт оренди після припинення строку дії договору. Водночас у кожному конкретному випадку суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об`єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

8.29. Згідно з частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

8.30. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18, на яку, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі.

8.31. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, на яку також покликається відповідач, обґрунтовуючи скаргу, викладено низку висновків, зокрема, щодо обрання способу захисту у спірних правовідносинах щодо захисту порушеного права у разі несвоєчасного повернення майна орендодавцю, щодо предмета доказування при розгляді спорів про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, у тому числі і висновку щодо тягаря доказування, зокрема, чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком розірвання договору оренди.

8.32. Об`єднана палата у згаданій постанові наголосила, що до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

8.33. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.

8.34. Така правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і наведена у тому числі й у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, і за змістом оскаржуваних судових рішень була врахована судами попередніх інстанцій.

8.35. У справі, що розглядається, суди дослідили, що у пункті 2.4 Договору сторони погодили обов`язок саме орендаря (Представництва) повернути до бази орендодавця (позивача) орендовану техніку: орендар за власний рахунок забезпечує повернення техніки до визначеного місця (бази) орендодавця після закінчення або припинення строку оренди за цим Договором. І за умовами цього пункту Договору саме орендар зобов`язаний був письмово повідомити орендодавця (ФОП Зубенка К. С.) про дату та час повернення кожної одиниці техніки після закінчення або припинення строку оренди за цим Договором.

8.36. Судами попередніх інстанцій не встановлено щоб відповідач надав до матеріалів справи доказів того, що, починаючи з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2023) до звернення до нього ФОП Зубенка К. С. з листом від 18.03.2024 Представництво взагалі вчиняло дії, спрямовані на узгодження з позивачем дати повернення техніки та підписання актів на її повернення. Суди наявне у матеріалах справи листування сторін дослідили і оцінили, зазначивши, що відповідач ухилявся від виконання такого обов`язку та намагався перекласти обов`язок забрати техніку на позивача.

8.37. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 86 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.38. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.39. Місцевий та апеляційний господарські суди дослідили і оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

8.40. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що саме позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на прийняття орендованого майна та його документального оформлення.

8.41. У зв`язку з цим слід зазначити, що виконання орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди, передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України, не змінює того, що саме орендар має запропонувати прийняття свого обов`язку перед орендодавцем і тільки після вчинення орендарем дій з такого виконання в орендодавця виникає обов`язок з прийняття об`єкта оренди, що узгоджується з вимогами статей 526 527 612 613 ЦК України та умовами пунктів 2.4 Договору. Тобто виконання орендарем зобов`язання (вчинення певних дій з повернення майна в належному стані) хронологічно має передувати можливості прийняття такого виконання орендодавцем.

8.42. Водночас суди встановили відсутність в матеріалах справи жодних доказів щодо вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на повернення наданої в орендну техніки, з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2023) до звернення до нього ФОП Зубенка К. С. з листом від 18.03.2024.

8.43. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень частини 2 статті 785 ЦК України справі у повній мірі узгоджуються та відповідають усталеній правовій позиції Верховного Суду у застосуванні частини 2 статті 785 ЦК України.

8.44. Ухвалюючи оскаржувану постанову, Північний апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для зменшення нарахованої до стягнення суми неустойки згідно зі статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України.

8.45. Скаржник не погоджується з цим та зауважує на неправильному застосуванні судом зазначених норм та вказує про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, викладених у низці постанов Верховного Суду.

8.46. Разом із тим Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86 210 ГПК України на власний розсуд та за своїм внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

8.47. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі статті 551 ГПК України, статті 233 ГК України та відповідно до статей 86 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.

8.48. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК України.

8.49. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №908/145/23, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, від 21.02.2024 у справі №922/3438/23).

8.50. Посилаючись на право суду зменшити розмір неустойки, скаржник лише узагальнено зазначив на стадії апеляційного перегляду, що розмір неустойки є явно завищеним, а позивач у позові не вказує, що йому завдано збитків неповерненням техніки. Водночас в апеляційній скарзі відповідач зауважив на необхідності забезпечення балансу інтересів і з огляду на принципи добросовісності, розумності, справедливості просив зменшити неустойку на 90%.

8.51. Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на усталену та послідовну судову практику застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, Суд наголошує, що в цій справі відсутність підстав для зменшення розміру неустойки , заявленого до стягнення відповідачем, встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, до переоцінки чого Верховний Суд вдаватися не може. Право на зменшення розміру неустойки є дискреційним правом суду, яке може реалізувати з дотриманням статті 86 ГПК України та на підставі статей 551 ЦК України 233 ГК України. Відтак Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які викладені у пункті 4.2 цієї постанови.

8.52. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

8.53. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині за своїм змістом фактично зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.

8.54. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.55. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

8.56. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.57. Колегія суддів бере до уваги доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

8.58. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі №910/8009/24 - без змін, як таких, що ухвалені із дотриманням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗВІРТ» в особі «Представництво «АЗВІРТ» ММС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 910/8009/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова