ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/762/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 (суддя Бобров Ю.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 (головуючий суддя: Майданевич А.Г., судді: Коротун О.М., Гончаров С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області

про розірвання договору оренди землі,

За участю представників:

позивача - ОСОБА_4 - член дирекції, протокол, паспорт, положення;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі від 16.07.2010, укладеного між Носівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод", зареєстрованого у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2010 року за №041085600028, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 83202 кв м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між Носівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Носівський цукровий завод" (орендарем) 16.07.2010 було укладено договір оренди землі, згідно з умов якого позивачу було передано строком на 49 років в оренду земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 83202 кв. м із земель несільськогосподарського призначення для здійснення виробничої діяльності. Однак, позивач зазначає, з 2013 року він не здійснює господарської діяльності у зв'язку із збитковістю виробництва, недоцільності подальшого утримання обладнання для виробництва цукру та проведення консервації технологічного обладнання. Тобто, ТОВ "Носівський цукровий завод" фактично не користується орендованою земельною ділянкою, але сплачує орендну плату. 24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з письмовим клопотанням про припинення Договору оренди землі, в якому просив вирішити питання щодо припинення Договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, з підписанням Угоди про розірвання договору та акту приймання-передачі до Договору. Проте, міська рада листом від 08.06.2017 у задоволенні клопотання відмовила, посилаючись на те, що вказане клопотання було розглянуто на пленарному засіданні ради 07.06.2017 і, за результатами голосування, рішення про задоволення клопотання депутатами не прийнято. Посилаючись, зокрема, на приписи ст. 652 ЦК України позивач звертає увагу на те, що укладаючи договір оренди землі 16.07.2010 товариство не могло передбачити, що ситуація, яка склалась в країні в цілому, цілковито вплине на здійснення господарської діяльності ТОВ "Носівський цукровий завод" у галузі цукрового виробництва. Позивач вказує, що товариство є збитковим, прибутку від виробництва не отримує, сплата орендної плати за земельну ділянку здійснюється за рахунок наданих дотаційних виплат. Крім того, кожен рік відбувається збільшення вартості нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її індексацією.

09.10.2017 Господарський суд Чернігівської області позовні вимоги задовольнив повністю.

22.01.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №927/762/17 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №927/762/17 залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем докази підтверджують, що при укладенні договору ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що після його укладення істотно збільшиться в рази витрати на виробництво цукру, істотно зменшаться об'єми сировини для виробництва і, у зв'язку з цим, не отримання товариством прибутку та збитковість виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичне не використання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача. В свою чергу, відповідачем не надано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини.

17.02.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 927/762/17.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 927/762/17 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року у справі № 927/762/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

01.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення до розгляду на 26.04.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 15.03.2018.

Даною ухвалою витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/762/17 за позовом Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області про розірвання договору оренди землі, які надійшли до Верховного Суду 15.03.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Носівська міська рада Носівського району Чернігівської області, відповідач) зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідач вказує, що згідно з ч.2 ст.652 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу розірвання спірного договору, передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, зміст яких викладено у п.п.1-4 ч. 2 ст. 652 України. При цьому, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору, а позивач повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Як зазначає скаржник, позивач посилається на підставу розірвання договору оренди у зв'язку з тим, що підприємство фактично не користується земельною ділянкою у зв'язку із проведенням консервації технологічного обладнання для цукрового виробництва, недоцільністю подальшого утримання обладнання для виробництва цукру. Разом з тим, на сьогоднішній день підприємство не є банкрутом, продовжує та розширює свою діяльність.

Відповідач вважає, що укладаючи у 2010 році договір оренди землі, керівництво ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло не знати про негативні тенденції як в економіці України, в тому числі і у виробництві цукру, так і в цілому у світовій економіці, які склалися внаслідок фінансової кризи 2008 року. Тобто, причини, що викликали ускладнення у виконанні укладеного сторонами договору, вважає відповідач, були наявними при його укладенні. Таким чином, посилання позивача на те, що під час укладення договору оренди землі він виходив з того, що зміна істотних обставин не настане, є, на думку відповідача, безпідставним.

Крім того, скаржник зазначає, що з п.3 договору оренди землі вбачається, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки, що містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на статті 24, 25, ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст.143 Земельного кодексу України, а також враховуючи умови договору, скаржник вважає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто, з іншою метою, яка встановлена договором, а не той факт, що земельна ділянка не використовується орендарем у певний період часу.

Також відповідач вказує, що ТОВ "Носівський цукровий завод" є одним з регіональних підприємств, що входить до складу Агрохолдінгу ІМК (Індустріальна молочна компанія), який нарощує потужності, створює робочі місця, збільшує банк землі, запроваджує інноваційні технології, що підтверджується інформацією, яка знаходиться у вільному доступі у мережі Інтернет.

Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей, відтак Носівська міська рада, як сторона, що не порушувала своїх зобов'язань за спірним договором, вправі розраховувати на отримання плати за землекористування від сторони за договором, навіть в разі невикористання земельної ділянки.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи судами не досліджувалося питання, яким чином були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2010 між Носівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір). За умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 83202 кв.м, яка знаходиться у м. Носівці по вул. Заводській, 2 (ділянка №3). Договір укладено на 49 років (п.8 договору).

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для здійснення виробничої діяльності.

Пунктом 38 договору сторони визначили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договору).

Даний договір зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600028. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

24.05.2017 позивач звернувся до Носівської міської ради з клопотанням (відношенням) від 22.05.2017 вих. № 2205-НЗ, в якому просив вирішити питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін з підписанням угоди про розірвання договору оренди землі та акту приймання-передачі до вказаного договору, посилаючись на те, що ТОВ "Носівський цукровий завод" для здійснення своєї господарської діяльності до теперішнього часу використовував орендовану ділянку, однак у подальшому її використання для господарської діяльності є недоцільним.

У відповідь на вказане клопотання, відповідач направив лист від 08.06.2017 вих. №02-02/566, в якому зазначив, що заявлене клопотання розглянуто на пленарному засіданні 23 сесії міської ради 7 скликання від 07.06.2017. за результатами якого, рішення про задоволення клопотання не прийнято.

Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову, виходячи з наступного.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Так, зазначена норма вказує на можливість застосування умов п. 38 договору та приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів відзначила, що Цивільний кодекс України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов'язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується в ст. 652 ЦК України.

З огляду на викладене, суд звернув увагу, що ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.

Згідно із Статутом ТОВ "Носівський цукровий завод" метою діяльності Товариства є здійснення підприємницької діяльності, отримання прибутку і розподілу його між учасниками, а один із предметів господарської діяльності є виробництво та оптова торгівля цукром.

Орендована позивачем за договором земельна ділянка використовувалася товариством виключно для виробничих потреб.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вказує на те, що ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що ситуація, яка склалась в країні в цілому, цілковито вплине на здійснення господарської діяльності позивача у галузі цукрового виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як на доказ зазначеного вище, надано основні економічні показників роботи сільськогосподарських підприємств за 2013-2016р.р. Із зазначених доказів видно, що Приватне підприємство "Агроресурс", яке є одним із учасників ТОВ "Носівський цукровий завод", і яке є одним з найбільших підприємств у галузі сільського господарства у Носівському і Бобровицькому районах Чернігівської області, проводило останні посіви цукрового буряку у 2013 році. Починаючи з 2014 року і по теперішній час цукровий буряк не виробляється та не реалізується, що є головним фактором, який впливає на роботу позивача, а посівна площа прилеглих до Носівського району інших районів області свідчить, що посів цукрового буряку значно скоротився, тому істотно зменшилась кількість сировини для виробництва цукру.

Таким чином, позивач фактично не користується орендованою земельною ділянкою у зв'язку з консервацією технологічного обладнання цукрового виробництва, недоцільністю подальшого утримання обладнання для виробництва цукру, що підтверджується: протоколом №10 загальних зборів учасників товариства від 30.12.2013; протоколом №1 від 15.03.2016 та наказом від 30.12.2013 № 83-О.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що за 2016 рік орендна плата за орендовану земельну ділянку була сплачена позивачем у розмірі 100092,01 грн., а сплата орендної плати у 2017 році здійснюється вже із розрахунку 106097,53 грн. за рік. Крім того, встановлено, що після укладення договору істотно зросли тарифи на послуги електропостачання та постачання природного газу, що підтверджується, зокрема, довідкою ТОВ "Носівський цукровий завод" про сплату грошових коштів за надання послуг газопостачання та електропостачання у період з грудня 2010 року по грудень 2016 року.

Крім того, у зв'язку з економічною дестабілізацією в країні у 2014 році розмір орендної плати за спірну земельну ділянку, через рівень інфляції, виріс майже у два рази. Так, зростання розміру орендної плати впливає на результати господарської діяльності позивача та робить таку оренду економічно збитковою, що є істотною умовою та однією із підстав для розірвання договору оренди.

Також, в підтвердження вимог позивачем надано штатні розписи товариства з 2010-2013р.р., з яких вбачається, що кількість працюючих станом на 01.10.2010 складала - 57 чоловік, а станом на 15.11.2013 - 457 чоловік. Однак, затрати ТОВ "Носівський цукровий завод", зокрема, на сплату податків, плати за електропостачання, газопостачання, заробітну плату тощо істотно збільшилися, що потягло за собою і зменшення кількості працюючих до 84 чоловік.

Крім того, надана позивачем копія податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2017 року вказує на збитковість у розмірі - 25127905 грн.

Більш того, як вже зазначалось вище, позивач на даний час фактично не користується орендованою за договором земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької (господарської) діяльності. На зазначеній земельній ділянці не знаходяться належні ТОВ "Носівський цукровий завод" об'єкти нерухомого майна. Вказані обставини підтверджуються наданими актами обстеження земельної ділянки (обстеження проводились відповідачем).

Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на загальних зборах (протокол №210 від 30.12.2013 та протокол № 1 від 15.03.2016) було пораджено лише проведення демонтажу обладнання для виробництва цукру, жодних інших пропозицій, щодо модернізації обладнання запропоновано не було.

Проте, колегія суддів зазначила, що долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що підприємство на меті мало наміри налагодити виробництво цукру. Так, рішенням власника від 30.12.2013 було законсервоване обладнання для виробництва цукру, впродовж більш ніж двох років, а саме, тільки 15.03.2016 було прийняте рішення про демонтаж обладнання для виробництва цукру. Саме такий тривалий проміжок часу свідчить про намагання позивача усунути причини, що зумовили вказані обставини.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на недоведеність позивачем наявності всіх чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України. Також, наголошує на тому, що істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору оренди. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дане твердження відповідача є хибним, оскільки саме істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору оренди, що підтверджується наданими суду беззаперечними, нормативно та документально обґрунтовані доказами наявності всіх чотирьох умов у сукупності передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Статтею 652 ЦК України передбачено можливість захисту сторони, для якої виконання договору стало обтяжливим та таким, що не відповідає її інтересам, які сторона намагалась реалізувати вступаючи у договірні правовідносини. Так, при застосуванні судами ч. 2 ст. 652 ЦК України також слід керуватись наступними ознаками: непередбачуваність виникнення в момент укладання договору (об'єктивна ознака); тривалість обумовлених обставин (темпоральна ознака); невідворотність; відсутність вини сторони щодо її виконання (суб'єктивна ознака).

Отже, позивач в момент укладання договору оренди землі не міг передбачити, що зміна обставин не настане, а саме, інфляційні процеси, які відбуваються в країні, зростання орендної плати майже у два рази, тощо.

Таким чином, на переконання колегії суддів, надані позивачем докази підтверджують, що при укладенні договору ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити, що після його укладення істотно збільшиться в рази витрати на виробництво цукру, істотно зменшаться об'єми сировини для виробництва і, у зв'язку з цим, не отримання товариством прибутку та збитковість виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичне не використання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача.

В свою чергу, відповідачем не надано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини.

Так, відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги підлягають судовому захисту, шляхом розірвання договору оренди землі.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.

Згідно зі ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, та врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 627 вказаного Кодексу закріплено принцип свободи договору, оскільки відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.652 цього кодексу:

"1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона."

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №3-9гс12, від 19.02.2014 у справі №6-167цс13.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України:

"Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку."

Згідно з абз.2,3,5 ч.1 ст.44 вказаного Кодексу:

"Підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику."

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що збільшення витрат на виробництво цукру, зменшення об'ємів сировини для виробництва і, у зв'язку з цим, не отримання товариством прибутку та збитковість виробництва, збільшення вартості нормативної грошової оцінки земель у зв'язку з її індексацією, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичне не використання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача, є власним комерційним ризиком особи, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Фінансова криза в країні та інфляційні процеси є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд."

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.311 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області задовольнити повністю, рішення Господарського Чернігівської області від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №927/762/17 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1760 грн. за подання апеляційної скарги та 3200 грн. за подання касаційної скарги підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" на користь Носівської міської ради Чернігівської області.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №927/762/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №927/762/17 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (вул. Заводська, 2, м. Носівка, Чернігівська область, 17101, ідентифікаційний код 36213924) на користь Носівської міської ради Чернігівської області (вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, ідентифікаційний код 04061984) судовий збір у розмірі 1760 грн. за подання апеляційної скарги та 3200 грн. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський