ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2702/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Підприємства «Союз» у вигляді приватного підприємства

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 (суддя Волков Р. В.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Аленін О. Ю., Савицький Я. Ф.)

у справі № 916/2702/17

за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Підприємства «Союз» у вигляді приватного підприємства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 245 239,17 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Союз» (далі - ПП «Союз») про стягнення 245 239,17 грн, з яких 192 942,74 грн основної заборгованості, 43 812,03 грн інфляційних втрат, 8 484,40 грн 3 % річних.

2. В обґрунтування позовних вимог, із посиланням на положення статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 216, 218, 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 13, 21 Закону України «Про оренду землі», а також статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 01.03.2003, укладеного між Одеською міською радою і ПП «Союз». За умовами договору розмір орендної плати визначено із розрахунку на період будівництва - 2,07 грн за 1 м2, що становить 2 887,65 грн на рік, і на період експлуатації - 31,06 грн за 1 м2, що становить 43 328,70 грн на рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Суди розглядали справу неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 03.12.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

У постанові від 03.12.2018 Верховний Суд зазначив таке:

« 4.7. Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як убачається зі змісту судових рішень, будівельні роботи з реконструкції автозаправної станції, для експлуатації якої ПП «Союз» надано земельну ділянку на 25 років (у тому числі терміном на 1 рік на період реконструкції), відповідачем не закінчено упродовж тривалого часу (договір укладено у 2003 році). Протягом усього цього часу орендар сплачує орендні платежі за тимчасовою ставкою, однак суди не надали належної оцінки відповідності дій орендаря положенням статті 3 Цивільного кодексу України щодо добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства.

Суди не надали належної оцінки доводам Одеської міської ради, викладеним, зокрема, у письмових поясненнях у справі, щодо встановлення у договорі оренди землі від 01.03.2003 строку для проведення реконструкції автозаправної станції саме протягом 1 року, отже і правомірності нарахування ПП «Союз» орендної плати за період експлуатації об`єкта, а також не з`ясували договірних наслідків закінчення визначеного сторонами у договорі нормативного терміну будівництва (1 рік на період реконструкції).

4.8. Крім того, як убачається із матеріалів справи, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 04.02.2011 прийнято рішення про державну реєстрацію за ПП «Союз» права приватної власності на автозаправну станцію із пунктом заміни масел на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2006 у справі № 33/63-06-399, на чому наголошувала Одеська міська рада у письмових поясненнях у справі.

Однак питання щодо експлуатації ПП «Союз» автозаправної станції із пунктом заміни масел, а отже і наявність підстав для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою із розрахунку на період будівництва автозаправної станції судами з`ясовано не було, відповідної оцінки доводам позивача із цього приводу не надано».

За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Союз» на користь Одеської міської ради 192 942,86 грн основного боргу, 34 555,78 грн інфляційних втрат, 7 556,99 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто судовий збір.

4. При ухваленні рішень у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що формулювання пункту 1.2. договору свідчить про поділ сторонами строку оренди на періоди: 1 та 24 роки, з різними ставками плати за користування, і саме таке розмежування строків є основоположним, тоді як посилання на періоди реконструкції та експлуатації є лише обґрунтуванням такого поділу.

5. Суди дійшли висновку про те, що позивач внаслідок дій відповідача був частково позбавлений того, що він очікував отримати за договором.

6. Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом договору є оренда земельної ділянки і даний договір не встановлює прав чи обов`язків сторін, пов`язаних безпосередньо з проведенням реконструкції об`єктів. Навіть якщо відповідач вважає, що позивач порушив його права, пов`язані з реконструкцією, то вирішення таких спорів знаходиться поза межами предмету спору по цій справі.

Суди дійшли висновку, що ухилення відповідача від належного виконання обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні статті 3 ЦК України.

7. Аргументуючи судові рішення, суди зазначили, що приймають до уваги факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на автозаправну станцію із пунктом заміни масел на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2006 у справі № 33/63-06-399 як доказ фактичного знаходження певного нерухомого майна відповідача на земельній ділянці та використання земельної ділянки саме для цих цілей. Разом з цим, суди вказали, що ця обставина не впливає на встановлений сторонами у пунктах 1.2. та 2.2. договору порядок і розмір оплати.

8. Місцевий господарський суд зазначив, що розрахунки позивача в частині стягнення інфляційних та 3 % річних містять помилки, відтак вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ПП «Союз», не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та залишити позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Підприємства «Союз» у вигляді приватного підприємства про стягнення 245 239,17 грн без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 525, 530 ЦК України, статей 226, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки суди належно не здійснили перевірку повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі. Прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.10.2019 у справі № 922/843/19.

12. Суд апеляційної інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не звернув уваги на той факт, що неможливість завершення реконструкції автозаправної станції сталася не з вини відповідача.

13. На переконання скаржника, визнання права власності та державна реєстрація права, не тягне виникнення у орендаря обов`язку сплачувати підвищену орендну плату, тобто не змінює порядок виконання пункту 2.2. договору.

Підставою визнання права власності за відповідачем за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2006 у справі № 33/63-06-399 став факт отримання ПП «Союз» спірного майна згідно з розподільчим балансом, внаслідок реорганізації Малого підприємства «Ремас» шляхом поділу юридичної особи.

З цього рішення не вбачається, що державна реєстрація права власності відбулась внаслідок завершення будівництва (реконструкції) та введення в експлуатацію автозаправної станції, отже такий доказ не доводить позиції позивача.

Доводи інших учасників справи

14. Одеська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15. Одеська місцева прокуратура № 1 Одеської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ПП «Союз», а рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

У відзиві прокурор зазначає, що Одеська місцева прокуратура № 1 Одеської області звернулась з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради, оскільки невиконання відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендних платежів істотно порушує інтереси держави, зокрема завдає шкоди інтересам територіальної громади міста Одеси у вигляді неотримання коштів до місцевого бюджету.

16. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

17. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.02.2020 № 29.3-02/310 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Одеської області № 916/2702/17, у зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н. О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.02.2020 касаційну скаргу ПП «Союз» передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. На підставі рішення Одеської міської ради від 27.12.2002 № 945-ХХІV «Про затвердження проекту відведення та надання підприємству «Союз» у вигляді приватного підприємства в оренду земельної ділянки, площею 0,1395 га, за адресою: м. Одеса, вул. Колгоспна 2А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції» між Одеською міською радою (орендодавець) і ПП «Союз» 01.03.2003 укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1 395 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Колгоспна 2А, за рахунок земель міста (землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

19. За змістом пункту 1.2. цього договору земельну ділянку надано у володіння і користування орендареві терміном на 25 років (у тому числі терміном на один рік - на період реконструкції), для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

20. Пунктом 2.1. договору передбачено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату. Розрахунок орендної плати здійснено відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в місті Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 № 702-ХХІІІ і рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1709-ХХІІІ, постанови Кабінету Міністрів України 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (з урахуванням коефіцієнту індексації 1,182 та 1,02).

21. Відповідно до пункту 2.2. договору орендар вносить орендну плату за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі:

- на період будівництва: за земельну ділянку площею 1395 м2: 2,07*1395=2 887,65 грн на рік;

- на період експлуатації: за земельну ділянку площею 1395 м2: 31,06*1 395=43 328,70 грн на рік.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

22. За змістом пункту 2.5. договору орендар не звільняється від обов`язку із внесення орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріального посвідчені та є невід`ємними частинами цього договору.

23. Відповідно до пункту 3.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з пунктом 1.2. цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; своєчасного внесення орендної плати; дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

24. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного у пункті 1.2. договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній (підпункт 3.4.2. договору).

25. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л. М. 01.03.2003 за № 246, 01.03.2003 проведено державну реєстрацію договору, про що у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) внесено запис № 748/99.

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що зміни до договору оренди земельної ділянки не вносились, додаткові угоди не укладались, недійсним він не визнавався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати, яка виникла через різне тлумачення сторонами умов договору, а саме пунктів 1.2. та 2.2., внаслідок чого виникає розбіжність у визначені розміру орендної плати.

30. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів.

31. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

32. Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

33. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

34. За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

35. Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

36. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

37. За змістом пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

38. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що формулювання пункту 1.2. договору свідчить про поділ сторонами строку оренди на періоди: 1 та 24 роки - з різними ставками плати за користування, і саме таке розмежування строків є основоположним.

39. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

40. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

41. У відповідності до приписів статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

42. Відтак, на підставі наведених вище норм, встановивши обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про порядок обчислення розміру орендної плати в період реконструкції, який буде тривати 1 рік (1395 м2: 2,07*1395=2 887,65 грн на рік), а решта 24 роки буде здійснюватися експлуатація автозаправної станції (1395 м2: 31,06*1 395=43 328,70 грн на рік).

43. З огляду на викладене, враховуючи обставини, які встановлені судами попередніх інстанцій (пункти 4 - 7 цієї постанови), колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не звернув уваги на той факт, що неможливість завершення реконструкції автозаправної станції сталася не з вини відповідача.

44. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

46. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

47. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ухилення відповідача від належного виконання обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні статті 3 ЦК України, а тому є всі підстави для розрахунку орендної плати за земельну ділянку, площею 1395 кв м, згідно пункту 2.2. договору на період експлуатації, а саме 31,06* 1395=43 328,70 грн на рік.

48. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з ПП «Союз» на користь Одеської міської ради основного боргу - 192 942,86 грн, трьох процентів річних - 7 556,99 грн та інфляційних втрат - 34 555,78 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

49. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 11 даної постанови, Суд зазначає таке.

50. У відповідності до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

51. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

52. Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

53. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

54. Вказані положення Закону України «Про прокуратуру» кореспондуються з нормами частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

55. Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

56. Сам скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що в оскаржених рішеннях судом встановлено, що необхідність здійснення представництва інтересів Одеської міської ради в суді Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури обґрунтовує невжиттям належних заходів по стягненню наявної заборгованості за користування земельною ділянкою з боку орендодавця - Одеської міської ради.

57. Під час попереднього касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 03.12.2018) не встановлював неправильного застосування або порушення зазначених норм права. Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд, який здійснював первісний розгляд справи по суті, досліджував питання належності звернення прокурора в інтересах Одеської міської ради з даним позовом та вказав про те, що невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів істотно порушує інтереси держави, оскільки ненадходження коштів до міського бюджету унеможливлює їх використання в передбачених законодавством цілях з метою забезпечення інтересів територіальної громади.

58. Окрім цього, керуючись однією з основних засад господарського судочинства - змагальністю сторін, колегія суддів звертає увагу, що скаржник не оспорював повноваження прокурора у цій справі у передбачені ГПК строки під час попереднього розгляду справи (у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 53-59) просив у задоволенні позовної заяви відмовити повністю з підстав його безпідставності і необґрунтованості; у відзиві на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 50-56) - у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін із посиланням на законність і обґрунтованість такого рішення; у відзиві на касаційну скаргу (т. 2, а.с. 167-173) - відмовити у задоволенні касаційної скарги з тих самих підстав), а також під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень (у відзиві (заперечення проти позову в порядку ст. 165 ГПК України) (т. 2, а.с. 223-230) просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю (по суті спору); в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції (т. 3, а.с. 71-78) - рішення скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (по суті спору)). Вперше вимога про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора відповідних повноважень викладена скаржником саме у касаційній скарзі.

59. Апеляційний господарський суд також зупиняв провадження у цій справі до закінчення касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц. Оскаржувана постанова висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, не суперечить.

60. Водночас колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені постановах від 25.09.2018 у справі № 822/238/15, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 07.122018 у справі № 924/1256/17, від 04.04.2019 у справі № 914/882/17, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 25.10.2019 у справі № 922/843/19. Так, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі, а тому оскаржувані судові рішення цим висновкам не суперечать). Відтак, у даній справі місцевий господарський суд дійшов аргументованого висновку щодо того, що прокурор мав повноваження щодо подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Одеської місткої ради.

61. Інші доводи скаржника висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, повноваження з чого у суду касаційної інстанції відсутні з огляду на положення статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Звертаючись з касаційною скаргою, ПП «Союз» не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

63. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвели до ухвалення незаконних рішень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

64. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПП «Союз» залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Підприємства «Союз» у вигляді приватного підприємства залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 916/2702/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил