Ухвала КГС ВП від 05.12.2019 року у справі №911/1348/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1348/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 (головуючий суддя - Христенко О.О., судді: Подоляк Ю.В., Антонова В.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Кропивна Л.В., Сулім В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс"

про стягнення 1 045 264 143,54 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Борисенко Д.В. - адвокат

від відповідача: Савицький В.М. - представник

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», а останнього згідно ухвали Касаційного господарського суду від 26.02.2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий Альянс» (надалі - ТОВ «ГК «Газовий Альянс», відповідач) про стягнення 1 045 264 143,54 грн, з яких 857 483 266,41 грн заборгованість за кредитом, 138 710 272,21 грн заборгованість за процентами, 38 141 605,40 грн пеня, нарахована за несвоєчасно сплаченим кредитом, 6 208 267,56 грн пеня, нарахована за несвоєчасно сплаченими процентами, 107 033,17 грн інфляційного нарахування на заборгованість по процентах, 2 600 564,00 грн 3% на заборгованість по кредиту, 463 134,79 грн 3% на заборгованість по процентах та 1 550 000,00 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 (із договорами про внесення змін до кредитного договору) та договорів про надання траншів в межах встановленого ліміту кредитування за договором про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 від 05.11.2012, укладених між позивачем та відповідачем.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов зазначив, що в меморіальних ордерах, наданих позивачем, не відображено особу відповідача, яка отримувала кошти; позивачем не надано повноважень тієї особи відповідача, яка отримувала кошти; позивачем не надано доказів того, що грошові кошти було перераховано з поточного рахунку банку на поточний рахунок відповідача; позивачем не надано заяв відповідача на перерахування кредитних коштів, що ставить під сумнів існування цього договору та має ознаки його фіктивності; за кредитним договором відповідач отримав кредит в сумі 50 000 000,00 доларів США, який було повністю повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується виписками позивача, доданими до позовної заяви.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, позов задоволено повністю.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 25.11.2019 (згідно з реєстраційним номером КГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 911/1348/16.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 26.11.2019 у справі №911/1348/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 911/1348/16 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" залишено без руху до 08.01.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 13.12.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 911/1348/16. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 22232131 від 13.12.2019 на суму 23 400 грн. та платіжне доручення № 348063358/7728 від 13.12.2019 на суму 390 000 грн.

3.5. 19.12.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 05.02.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2020 та зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 911/1348/16 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

3.6. 10.01.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу, надісланий ТОВ "ФК "ФІНГРУП ФАКТОР" на адресу суду 08.01.2020.

3.7. 11.01.2020 судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА" від 09.01.2020 б/н про заміну позивача правонаступником в порядку статті 52 ГПК України.

3.8. Ухвалою Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА" про заміну позивача у справі №911/1348/16 правонаступником відмовлено.

3.9. У судовому засіданні 05.02.2020 представником відповідача подані клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому відмовлено з підстав, викладених нижче, та заява про відвід колегії суддів у складі: Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.10. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 визнано доводи, викладені в заяві ТОВ "ГК "Альянс" про відвід суддів Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М., необґрунтованими; передано справу № 911/1348/16 на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М. Оголошено перерву в судовому засіданні та повідомлено учасників справи, які не прибули, про наступне судове засідання у справі № 911/1348/16, що відбудеться 19.02.2020 о 12:55.

3.11. 07.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" про відвід суддів Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М. у справі №911/1348/16 передано на розгляд Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В.Г.

3.12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі судді Пєскова В.Г. від 07.02.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" про відвід суддів Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М. у справі №911/1348/16 відмовлено.

3.13. 12.02.2020 судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА" від 11.02.2020 б/н про заміну позивача правонаступником в порядку статті 52 ГПК України.

3.14. У судовому засіданні 19.02.2020 оголошено перерву до 26.02.2020 у зв`язку з клопотанням відповідача про ознайомлення з заявою від 11.02.2020 б/н про заміну позивача правонаступником у даній справі через її неотримання.

3.15. 25.02.2020 від відповідача отримано письмові пояснення.

Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:

"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."

Згідно зі ст.118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."

Оскільки пояснення до касаційної скарги фактично подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.

З приводу доданих до заяви документів суд відмічає наступне.

Згідно з ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.»

3.16. Ухвалою суду від 26.02.2020 здійснено заміну позивача у справі №911/1348/16 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНГРУП ФАКТОР" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА".

3.17. В судове засідання з`явився представник відповідача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, та представник позивача, який заперечував проти задоволення скарги.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі відповідач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати в повному обсязі, судові витрати стягнути з позивача.

4.2. Ці вимоги мотивовано порушенням судами норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконних і необґрунтованих рішень. Скаржник зазначає, що позивачем не доведено факт перерахування коштів відповідачеві, а виписки, наявні в матеріалах справи, надані з програми АБС Б-2, затвердженій у позивача після заявлення даного позову. Вказує, що упродовж всього розгляду спору наголошував на неправомірності розгляду справи на підставі копій документів та вважає, що суди безпідставно відмовили у його клопотанні про витребування вибіркових виписок з рахунків відповідача, що дало б змогу судам дійсно встановити факт наявності/відсутності заборгованості.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНГРУП ФАКТОР" просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, як прийнятті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки її доводи не спростовують законних висновків судів.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 05.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - банк), правонаступником якого у даних правовідносинах є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІФАНТА", та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий Альянс» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3782/2-1 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

5.2. В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору, зокрема, договором про внесення змін № 20-2597/2-1 від 31.10.2014 до кредитного договору сторони виклали розділи 1-6 кредитного договору у новій редакції, відповідно до якої: ліміт кредитної лінії це максимальний розмір суми всіх траншів, що можуть бути видані одночасно; транш кредит, наданий в межах ліміту кредитної лінії, на умовах, узгоджених сторонами у договорі про надання траншу.

У відповідності до п. 2.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 31.10.2014) кредитування відбувається шляхом надання відповідачу кредитних коштів в межах окремих траншів. Розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобов`язання, в будь-який момент дії цього договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з відповідачем договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, валюта траншу, строк користування траншем, процентна ставка. Відповідач зобов`язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов`язки, що витікають і змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов`язання у терміни (строки) встановлені відповідним договором (-ами) про надання траншу.

Пункт 2.3 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 31.10.2014) визначає наступний порядок надання кредиту в межах траншу: позивач надає відповідачу кредит в межах окремого траншу шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок відповідача, вказаний у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування.

5.3. Судами встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки.

Так, окрім першого траншу у розмірі 50 000 000,00 доларів США, позивачем було надано відповідачу 60 траншів у гривні на підставі 60 договорів про надання траншу у межах встановленого ліміту кредитування на загальну суму 2 643 854 599,92 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Умовами договорів про надання траншу передбачено, що договори про надання траншу у межах встановленого ліміту кредитування є невід`ємними частинами кредитного договору.

Як встановлено судами, кредитні кошти надавались у доларах США шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 , та у гривні на поточні рахунки відповідача НОМЕР_2 або НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Промінвестбанк».

Номер рахунку, на який здійснювалось перерахування коштів, вказувався у відповідних договорах про надання траншу та у заявках на видачу коштів, наданих після підписання кожного з договорів про видачу траншів.

Кредитний договір, додаткові угоди до нього, договори про надання траншу, заявки на видачу коштів підписувались директором відповідача Адаменко Д.А . та скріплювались печаткою відповідача.

5.4. Пунктом 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015 від 28.12.2015 до кредитного договору та в пунктом 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до договору про надання траншу № 20-2600/2-1 від 31.10.2014, сторони зафіксували, що банк в межах ліміту кредитної лінії надав позичальнику транш №2 в розмірі 857 483 266,41 грн.

У пункті 2 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до договору про надання траншу №20-2600/2-1 від 31.10.2014 в межах встановленого ліміту кредитування по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №20-3782/2-1 під 05.11.2012 встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту, наданого в межах цього траншу № 2, є 26.02.2016.

5.5. Разом з цим, матеріали кредитної справи (в тому числі кредитний договір, додаткові угоди та договори про надання траншів) вилучені у позивача на підставі ухвали Соломянського районного суду м. Києва від 10.10.2016 про надання дозволу на вилучення у ПАТ «Промінвестбанк» кредитної справи, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 09.11.2016.

Зазначені оригінали як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції перебували у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Генеральної прокуратури України, якою було підтверджено факт наявності оригіналів Кредитного договору зі всіма додатками, договорів про надання траншу та надано належним чином засвідчені копії цих документів.

5.6. Крім того, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції місцевим господарським судом ухвалою від 08.08.2016 було призначено у справі №911/1348/16 судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій та зупинено провадження у справі № 911/1348/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 ухвалу господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1348/16 скасовано, а справу передано до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у задоволенні заяви ТОВ «ГК «Газовий Альянс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №911/1348/16 відмовлено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 911/1348/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 911/1348/16 скасовано, справу № 911/1348/16 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2017 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 911/1348/16 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1348/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1348/16 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Київської області.

5.7. Також, судами з`ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 та постановою Верховного Суду від 17.10.2019, у справі №910/21156/16 позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Компанії Остексперт Лімітед, ТОВ «Інвінтум», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «ГК «Газовий альянс» про звернення стягнення на предмет застави 280 227 000,00 грн, задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки факт невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 є доведеним та не спростований відповідачами, здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та правильним, а такий спосіб захисту порушеного права заставодержателя, як визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження, чітко встановлений положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин. За висновком судів дотримання обтяжувачем положень статей 27, 29 зазначеного Закону, якими встановлений позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави, щодо надіслання боржнику та іншим обтяжувачам повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження та щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не може розглядатися як обов`язкова передумова для звернення до суду з вимогою про визнання за заставодержателем права власності на предмет обтяження, а невиконання вказаних вимог - як безумовна підстава для відмови у позові у частині вимог про визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження.

У зв`язку із задоволенням позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності місцевий господарський суд, з яким погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольнив і похідну від неї вимогу про зобов`язання відповідача-2 виконати безумовну облікову операцію переказу 5601493 простих іменних акцій бездокументарної форми існування ISIN UA 4000082390, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Пласт», з депозитарного рахунку у цінних паперах Компанії Остексперт лімітед, відкритий у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інвінтум», на рахунок у цінних паперах позивача у справі.

Крім того, при розгляді справи №910/21156/16 судами встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується наданим позивачем до справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника. На виконання умов кредитного договору позивач - ПАТ «Промінвестбанк» видало ТОВ «ГК «Газовий Альянс» кредитні кошти у сумі 50 000 000,00 доларів США та 2 643 854 599,92 грн. Факт надання позивачем суми кредиту у зазначеному розмірі відповідачами у справі не спростований.

При цьому, ТОВ «ГК «Газовий Альянс» повернуло кредитні кошти у розмірі: 50 000 000,00 доларів США та 1 786 371 333,51 грн, що позивачем не заперечується. Відповідно судами встановлено, що сума не повернутих коштів становить 857 483 266,41 грн.

Наявність зазначеної суми заборгованості було зафіксовано сторонами в межах встановленого ліміту кредитування по кредитному договору також у пункті 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015 від 28.12.2015 до кредитного договору, та в пункті 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до договору про надання траншу № 20-2600/2-1 від 31.10.2014.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/21156/16, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що факт невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 є доведеним та не спростований відповідачами, а здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором у сумі 1 045 264 143,54 грн, з яких:

- 857 483 266,41 грн - заборгованість за кредитом;

- 138 710 272,21 грн - заборгованість за процентами;

- 38 141 605,40 грн - пеня за несвоєчасно сплаченим кредитом;

- 6 208 267,56 грн - пеня за несвоєчасно сплаченими процентами;

- 107 033,17 грн - сума збільшення заборгованості за процентами із застосуванням індексу інфляції;

- 2 600 564,00 грн - 3% за кредитом;

- 463 134,79 грн - 3% за процентами;

- 1 550 000,00 грн - сума штрафу відповідно до пунктів 5.5. або 10.4. кредитного договору,

є обґрунтованим та правильним, у зв`язку з чим правильно задовольнили позовну вимогу про звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій № 20-3782/3-1 від 05.11.2012 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ГК «Газовий Альянс» за кредитним договором шляхом визнання за ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» права власності на 5 601 493 простих іменних акцій.

5.8. Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом строк повернення усіх кредитних коштів та процентів за кредитним договором настав.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Задовольняючи даний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 50 000 000,00 доларів США, які було погашено останнім у повному обсязі, та отримання у гривні коштів в розмірі 2 643 854 599,92 грн, які відповідачем погашені лише частково на суму 1 786 371 333,51 грн, в результаті чого станом на 04.04.2016 (дата звернення до суду із даним позовом) у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 857 483 266,41 грн.

6.2. При цьому, суд першої інстанції вказав, а апеляційний суд підтримав, що кредитний договір з договорами про внесення змін та договорами про надання траншу не визнано судом недійсними, не розірвано в установленому законодавством порядку, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про підробку позивачем зазначених договорів, так само як і рішень загальних зборів учасників відповідача та заявок про надання траншів, які підписані директором відповідача та скріплені печаткою підприємства. Отже, доводи відповідача відносно того, що кредитний договір з договорами про внесення змін та договорами про надання траншу ним не укладався, кошти не отримувались, а про існування вимог у позивача до відповідача йому стало відомо лише після отримання копії даної позовної заяви, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.3. За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003, яке було чинним станом на дату отримання відповідачем кредитних коштів (далі за текстом - Положення), операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з пунктами 5.6., 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 та від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.

7.4. Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів дійшли обґрунтованих висновків про те, що виконання зобов`язань позивача підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями та довідками про рух коштів за період з 05.11.2012 по 15.11.2017 по рахунках саме відповідача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 або НОМЕР_3 (а.с 9-70 т.1, а.с.183-232 т.7, а.с.96-220 т.8), оскільки, як встановлено судами, кредитні кошти, відповідно до вищевказаних договорів, надавались у доларах США шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 , та у гривні на поточні рахунки відповідача НОМЕР_2 або НОМЕР_3 , відкриті у ПАТ «Промінвестбанк», що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Так, номер рахунку, на який здійснювалось перерахування коштів, вказувався у відповідних договорах про надання траншу та у заявках на видачу коштів, наданих після підписання кожного з договорів про видачу траншів.

Кредитний договір, додаткові угоди до нього, договори про надання траншу, заявки на видачу коштів підписувались директором відповідача Адаменко Д.А. та скріплювались печаткою відповідача.

7.5. Крім того, відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 (яка діяла під час надання кредиту), короткострокові та довгострокові кредити, надані суб`єктам господарювання, обліковуються на рахунках 2062 та 2063 відповідно до терміну кредитування. За дебетом даних рахунків банки повинні відображати надані позичальникам суми кредитів, за кредитом отримані суми погашення.

У відповідності до постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 року № 254, клієнтськими рахунками вважаються особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні (у тому числі рахунки за спеціальним режимом їх використання) та вкладні (депозитні) рахунки. Внтурішньобанківськими рахунками є усі інші рахунки аналітичного обліку, що не належать до клієнтських рахунків.

7.6. Як встановлено судами, надані позивачем виписки по рахунках 2062 та 2063, відкриті у ПАТ «Промінвестбанк» на ім`я відповідача (а.с. 62-97 т.3) підтверджують видачу кредитних коштів та їх подальше перерахування на поточні рахунки відповідача, що повністю відповідає умовам видачі кредиту, зазначеним у кредитному договорі.

Меморіальні ордери та платіжні доручення за кредитними операціями в межах кредитного договору використовували вищезазначену кореспонденцію рахунків. У них було зазначено «Дебет рахунку 2062…» та «Кредит рахунку 2600….». Тобто, дана операція відображала перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача згідно з кредитним договором з одночасним відображенням заборгованості за кредитом по рахунку 2062 (або 2063).

7.7. На підставі вищевказаних доказів, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані у гривні кошти в розмірі 2 643 854 599,92 грн відповідачем погашені лише частково на суму 1 786 371 333,51 грн, в результаті чого станом на 04.04.2016 (дата звернення до суду із даним позовом) у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 857 483 266,41 грн.

При цьому, судами обґрунтовано звернено увагу на ту обставину, що відповідачем здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості із відповідним призначенням платежу (погашення заборгованості за кредитом як у доларах, так і у гривні), що свідчить про погодження ним умов Кредитного договору.

Зокрема, довідкою розрахунком заборгованості по кредиту в гривні та виписками по рахунках відповідача підтверджуються, що до 05.05.2015 ним здійснювалось регулярне погашення заборгованості за отриманим кредитом.

7.8. Також судами вірно зазначено, що пунктом 1 договору про внесення змін № 20-3782/2-1-28122015/т1 від 28.12.2015 до договору про надання траншу № 20-2600/2-1 від 31.10.2014, сторони зафіксували, що банк в межах ліміту кредитної лінії саме надав, а не надає в майбутньому, позичальнику транш №2 в розмірі 857 483 266,41 грн.

7.9. Колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та необґрунтованими доводи скаржника, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права та розглянуто справу за копіями документів, оригінали яких не досліджувались.

Так, як вбачається з матеріалів справи 13.11.2018 ухвалою Господарського суду Київської області витребувано у Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України оригінали договору № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 щодо надання кредитних коштів ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та додаткових угод до нього.

Як вбачається з листа Національного антикорупційного бюро України № 0411-181/42558 від 27.11.2017, на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2017 НАБУ повідомляє, що у зв`язку з закінченням досудового розслідування та направленням обвинувального акту до суду, Національне бюро не володіє на даний момент запитуваними господарським судом Київської області матеріалами. Вказані матеріали, зокрема договір № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 на надання кредитних коштів ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та додаткові угоди до нього знаходяться у розпорядженні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, яка підтримує державне обвинувачення у кримінальному провадженні № 52017000000000106 від 15.02.2017 в суді.

30.11.2017 ухвалою Господарського суду Київської області витребувано у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України оригінали договору № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 на надання кредитних коштів ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та додаткових угод до нього.

На виконання ухвали суду від 30.11.2017 Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України надано до Господарського суду Київської області лист від 26.12.2017 №06-254вих17.

Вказаним листом повідомлено суд, що в матеріалах кримінального провадження, обвинувальний акт у якому 30.05.2017 скеровано до Солом`янського районного суду м.Києва, міститься лише один примірник договору № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 про надання кредитних коштів ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та додаткових угод до нього та договори про надання траншів.

У відповідності до ч.3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язанні до суду надати оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою направлено до Господарського суду Київської області належним чином завірену копію договору № 20-3782/2-1 від 05.11.2012 року про надання кредитних коштів ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та додаткових угод до нього.

Отже, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України підтверджено факт наявності у них оригіналів зазначених договорів, з яких було надано суду належним чином завірені копії.

Господарський суд Київської області дослідивши копії договорів, приєднані до позовної заяви, та завірені копії, отримані від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, правомірно дійшов до висновку про їх ідентичність та пересвідчився в існуванні оригіналів таких договорів.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що вказані документи є належними та допустимими доказами у даній справі, тоді як відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що копії договорів, наданих Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, не є тотожними копіям, що були надані позивачем.

Посилання скаржника на ч. 6 ст. 91 ГПК України є безпідставним з огляду на зазначене вище та встановлення судом факту місцезнаходження оригіналів договорів, а також отримання належним чином завірених копій, які є належними доказами у справі.

7.10. З урахуванням викладеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі положень ч.5 ст.302 ГПК України, згідно якого скаржник вважає, що у даній справі наявна виключна правова проблема щодо застосування ч.6 ст.91 ГПК України, оскільки суди прийняли оскаржувані рішення по копіям документів без дослідження їх оригіналів.

При цьому, касаційний суд враховує, що за приписами вказаної норми ч.5 ст.302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як визначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.08.2019 у справі №903/563/14:

"Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, передаючи справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд має обґрунтувати наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.

Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Відповідно, можна дійти висновку про виключність цієї правової проблеми."

Розглянувши подане клопотання, суд касаційної інстанції відмовляє у його задоволенні, оскільки скаржником не наведено та не доведено, а судом не встановлено існування у даній справі виключної правової проблеми в питанні застосування норм права, яка могла би бути підставою для передачі справи №911/1348/16 за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Газовий Альянс" на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.11. Крім того, судами вірно взято до уваги, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції місцевим господарським судом ухвалою суду від 08.08.2016 було призначено у справі № 911/1348/16 судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій та зупинено провадження у справі № 911/1348/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1348/16 залишено без змін.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1348/16 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Київської області.

7.12. Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості по процентах суди підтримали визначену позивачем суму у розмірі 138 710 272,21 грн., а також визнали обґрунтованими заявлені позивачем та нараховані станом на 04.04.2016 (дата подання позовної заяви) пеню за несвоєчасно сплаченим кредитом, що становить 38 141 605,40 грн за період з 27.02.2016 по 03.04.2016; пеню за несвоєчасно сплаченими процентами, що становить 6 208 267,56 грн за період з 05.01.2016 по 03.04.2016, штраф відповідно до п.п. 5.5 або 10.4 кредитного договору в розмірі 1 550 000,00 грн., інфляційні нарахування на заборгованість по процентах, що становить 107 033,17 грн за січень 2016 року; 3% по кредиту, що становить 2 600 564,00 грн за період з 27.02.2016 по 03.04.2016; 3% по процентах, що становить 463 134,79 грн за період з 05.01.2016 по 03.04.2016.

7.13. При цьому судами вірно враховано, що вказані вище обставини вже досліджувалися Господарським судом міста Києва, Київським апеляційним господарським судом та Верховним Судом у справі №910/21156/16 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Компанії Остексперт Лімітед, ТОВ «Інвінтум», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «ГК «Газовий альянс» про звернення стягнення на предмет застави 280 227 000,00 грн, а тому у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені обставини у судових рішеннях у вказаній справі є преюдиційними.

Так при розгляді справи №910/21156/16 судами встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується наданим позивачем до справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника. На виконання умов кредитного договору позивач - ПАТ «Промінвестбанк» видало ТОВ «ГК «Газовий Альянс» кредитні кошти у сумі 50 000 000,00 доларів США та 2 643 854 599,92 грн. Факт надання позивачем суми кредиту у зазначеному розмірі відповідачами у справі не спростований.

- 857 483 266,41 грн - заборгованість за кредитом;

- 138 710 272,21 грн - заборгованість за процентами;

- 38 141 605,40 грн - пеня за несвоєчасно сплаченим кредитом;

- 6 208 267,56 грн - пеня за несвоєчасно сплаченими процентами;

- 107 033,17 грн - сума збільшення заборгованості за процентами із застосуванням індексу інфляції;

- 2 600 564,00 грн - 3% за кредитом;

- 463 134,79 грн - 3% за процентами;

- 1 550 000,00 грн - сума штрафу відповідно до пунктів 5.5. або 10.4. кредитного договору

7.14. Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що:

"Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом."

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46, 50 даної Доповіді:

"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, зі змісту вищевказаної ч.4 ст. 75 ГПК можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

7.15. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в цій частині касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8.4. Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 19.12.2019 зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 911/1348/16 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 911/1348/16 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Газовий Альянс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 у справі №911/1348/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 911/1348/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський