ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенка Г.П., Козир Т.П., Тищенко А.І.

від 21.02.2019

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12

про стягнення 1 668 374 849,97 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення 1 668 374 849, 97 грн.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.11.2018 у справі № 910/15469/18 повернув вказану позовну заяву на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що позов від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підписаний неуповноваженою особою.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що позов від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" підписаний неуповноваженою особою (представником Фонду за довіреністю, а не Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку). Суд першої інстанції виходив з того, що з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. При цьому внаслідок делегування Фондом своїх повноважень ліквідатора конкретного банка визначеній ним уповноваженій особі саме остання одноосібно набуває повноважень органу управління банку та з метою їх реалізації має право у тому числі заявляти та підписувати від імені банку позови до суду.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2019 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018. Справу № 910/15469/18 передав на розгляд Господарському суду міста Києва.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд, залишивши поза увагою правові підстави звернення Фонду з позовом про відшкодування шкоди відповідачами до місцевого господарського суду, а саме: статті 52 Закону № 4452-VI, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду на звернення з даним позовом до суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

ОСОБА_1 12.03.2019 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 910/15469/18, в якій просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконної оскаржуваної постанови. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- неправильно застосував положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не врахував, що відповідно до норм зазначеного Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо може реалізовувати законодавчо визначені повноваження органу управління конкретного банку тільки у випадку, якщо такі повноваження не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом, а сам Фонд, як юридична особа, на період делегування таких повноважень позбавлений можливості їх реалізації та не має права звертатися особисто до суду з відповідним позовом від банку;

- залишив поза увагою обставини того, що у спірних правовідносинах повноваження органу управління Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" були делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Волкову О.Ю., якого в подальшому з 05.09.2016 було змінено на Білу І.В. , якій, в свою чергу потім були делеговано всі визначені законом повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", зокрема і повноваження на подання позову до пов`язаних з банком осіб за статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- залишив поза увагою те, що позов у цій справі подано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не від власного імені, а від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь". При цьому,

- не застосував положення статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та не врахував обставини того, що відомості про уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" Білу І.В. на момент подання позову у справі були розміщені на офіційному сайті Фонду, а також були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- залишив поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів відкликання Фондом делегованих уповноваженій особі повноважень органу управління банку на момент заявления позову в даній справі;

- не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/2024/17.

Скаржник також зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що позовна заява у цій справі від імені Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" підписана неуповноваженою особою (Фондом) та правомірно повернув подану позовну заяву Фонду на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, на підставі постанови Правління Національного банку України № 190 від 19.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" - Волкова О.Ю. Тимчасову адміністрацію в "Банк "Київська Русь" запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 116 від 15.06.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" до 19.07.2015 включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" - Волкова О.Ю. до 19.07.2015 включно.

17.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Волкова О.Ю. строком на один рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно.

У подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1085 від 23.06.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на два роки: до 16.07.2018 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. на два роки до 16.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1706 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено Білу І.В. з 05.09.2016.

18.06.2018 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1684, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" строком на два роки з 17.07.2018 до 16.07.2020 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь", визначені законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білої І.В. строком на два роки з 17.07.2018 до 16.07.2020 включно.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор ПАТ "Банк "Київська Русь" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позов від імені та в інтересах ПАТ "Банк "Київська Русь" поданий безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і позовна заява підписана представником Фонду Жегуліним Ю.М. на підставі довіреності № 27-2462/18 від 02.02.2018.

У статтях 3, 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі по тексту - Закон № 4452-VI) зазначається, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

Уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI ).

Норми, закріплені у статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають процедуру запровадження тимчасової адміністрації, яка, серед іншого, передбачає призначення виконавчою дирекцією Фонду з числа працівників Фонду уповноваженої особи Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Водночас під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Аналогічні положення щодо делегування Фондом своїх повноважень наведені у частині 3 статті 47 Закону № 4452-VI.

Вимоги щодо оформлення позовної заяви наведені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною другою якої позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позивач, посилаючись на норми абзацу 3 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI, зазначав про те, що в даному випадку виключно Фонд має повноваження звертатися до суду із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що законодавець передбачив альтернативу у визначенні особи, наділеної повноваженнями на звернення: з позовом майнового та немайнового характеру до суду від імені банку (пункт 5 частини 2 статті 37 Закону № 4452-VI) та на звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування заподіяної банку шкоди (абзац 1 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI), а саме: або безпосередньо Фонд, або уповноважена особа Фонду, якщо їй делеговано відповідні повноваження.

Що ж до звернення в суд з вимогами, наведеними в абзаці 1 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI, у разі їх невиконання, то таким правом в абзаці 3 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI законодавець наділив виключно Фонд та підтвердив їх наявність в абзаці 4 частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI, зазначивши, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи, що, в свою чергу, виключає подвійне тлумачення даної норми в частині виключних повноважень Фонду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, місцевий господарський суд залишивши поза увагою правові підстави звернення Фонду з позовом про відшкодування шкоди відповідачами до місцевого господарського суду, а саме статтю 52 Закону № 4452-VI, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду на звернення з даним позовом до суду.

Посилання суду першої інстанції в ухвалі від 28.11.20018 та скаржника в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 916/2024/17 є безпідставним з огляду на наступне.

У справі № 916/2024/17 позов був поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "ІмексБанк", тобто позивачем у справі був визначений саме неплатоспроможний Банк. Натомість у цій справі № 910/15469/18 позивачем є безпосередньо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який звернувся з позовом самостійно, а не від імені Банку.

Крім того, правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 916/2024/17, стосується застосування частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо неможливості одночасної реалізації Фондом безпосередньо та уповноваженою особою Фонду повноважень управління банком. Проте, у цій справі № 910/15469/18 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав позов не в порядку статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (не від імені Банку), що мало місце у справі № 916/2024/17, а саме в порядку частини другої статті 52 цього Закону.

Отже, наведене вище свідчить про наявність у зазначених справах різних предмету та підстав позову, а також різних обставин, у зв`язку з чим правова позиція у справі № 916/2024/17 з огляду на її предмет та підстави позову щодо застосування частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може враховуватися до спірних правовідносин у цій справі, які заявлені на підставі іншої норми закону.

Встановивши те, що місцевий господарський суд у цій справі допустив неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно з дотриманням норм матеріального і процесуального права скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Північного апеляційного господарського суду Касаційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 910/15469/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець