ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/281/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Мамалуй О.О., Баранець О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Петров В.С.)

від 18.05.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Величко Т.А., судді: Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.)

від 27.06.2017

у справі № 910/281/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця""

про стягнення збитків у розмірі 63 130,40 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення збитків у розмірі 63 130,40 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ПАТ "Укрзалізниця" в порушення умов договору перевезення вантажу № 1423227 від 28.09.2015 не забезпечено збереження під час перевезення зі станції Шпола до станції Чорноморська вантажу (зерна кукурудзи), у зв'язку з чим у вагонах № 95339826, № 95615274, № 95525341, № 5493037, № 95368650 було виявлено нестачу вантажу вартістю 63 130,40 грн. Обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності звернення до суду з відповідним позовом, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", посилаючись на положення ст.ст. 113, 130, 133 Статуту залізниць України зазначає, що право подання позову про стягнення збитків, завданих нестачею вантажу, належить ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки позивач є отримувачем вказаного вантажу та вантаж є його власністю.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі № 910/281/17 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 63 130,40 грн відмовлено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 910/281/17 рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (за договором відправник, одержувач, експедитор, вантажовласник) та ДП "Одеська залізниця" в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень (за договором Залізниця) 28.09.2015 укладено договір № 1423227 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір);

- пунктом 1.1 договору визначено предмет, яким є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги;

- згідно пункту 2.1 договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу;

- за умовами п. 2.2 договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів;

- додатковою угодою № 1 від 18.12.2015 сторони визначили виконавцем по договору Регіональну філію "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця";

- ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15.04.2016 на виконання умов договору № 1423227 від 28.09.2015 зі станції Шпола (філія ПАТ "ДПЗКУ "Шполянський елеватор") відправило на станцію Чорноморська Одеської залізниці вісім вагонів: № 95615274 з масою вантажу 62 860 кг, № 95525341 з масою вантажу 62 840 кг, № 95493037 з масою вантажу 64 900 кг, № 95368650 з масою вантажу 65 640 кг, №95339826 з масою вантажу 62 860 кг, № 95448718 з масою вантажу 63 400 кг, №95454906 з масою вантажу 62 760 кг, № 95633913 з масою вантажу 63 740 кг, що підтверджується залізничними накладними №40189300 та № 40182834;

- вантаж завантажений у вагони вантажовідправником навалом, про що зроблено відмітку у залізничних накладних №40189300 та № 40182834;

- після виходу з-під лінії електромереж 17.04.2016 о 17:45 на 20 шляху зернового парку комерційним агентом ОСОБА_4 та прийомоздавальником ТОВ "Тіс" ОСОБА_5 проведено огляд вагонів у технічному та комерційному відношеннях. За результатами огляду встановлено, що запірно-пломбувальні пристрої всі справні і виконують свої функції, відповідають документам, розсипу та течії вантажу не виявлено, люки вагонів щільно закриті, про що складено акт загальної форми за № 5522;

- начальнику станції Чорноморська 17.04.2016 о 16:00 було надано заявку ТОВ "Тіс" № 682 з проханням забезпечити участь комерційного агента для участі в перевірці маси вантажу і тари вагонів на вагах отримувача вантажу;

- у відповідь на заявку ТОВ "Тіс" за № 682 начальник вантажного району станції Чорноморська розпискою відмовив у її задоволенні з посиланням на Правила видачі вантажів;

- дії начальника станції не оскаржувалися;

- ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як доказ нестачі вантажу надало акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати України № УТЭ-834 від 19.04.2016;

- за змістом зазначеного документа, складеного за результатами перевірки кількості вантажу у вагонах № 95615274, № 95525341, № 95493037, № 95368650, № 95339826 в присутності представників ТОВ "Тіс-Міндобрива", філії ПАТ "ДПЗКУ "Шполянський елеватор", ПАТ "ДПЗКУ", слідчого Комінтернівського ОП ГУНП в Одеській області №95643466 та №95433207, зовнішнім оглядом експерта встановлено:

1) у вагонах № 95339826 і № 95525341 між кришкою і горловиною бункера лівого, розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони від штурвалів, наявні порушення гумового ущільнювача і затиснені зерна кукурудзи. На поверхні горловини та кришки бункеру виявлені зовнішньо видимі механічні пошкодження у вигляді подряпин;

2) у вагоні №95368650 між кришкою і горловиною бункера середнього розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони від штурвалів, наявні порушення гумового ущільнювача і затиснені зерна кукурудзи. На поверхні горловини та кришки бункеру виявлені зовнішньо видимі механічні пошкодження у вигляді подряпин;

3) у вагоні №95615274 між кришкою і горловиною бункера середнього розвантажувального люка, розташованого зі сторони штурвалів, наявні порушення гумового ущільнювача і затиснені зерна кукурудзи. На поверхні горловини та кришки бункеру виявлені зовнішньо видимі механічні пошкодження у вигляді подряпин;

4) у вагоні №95493037 між кришкою і горловиною бункера правого розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони від штурвалів, наявні порушення гумового ущільнювача і затиснені зерна кукурудзи. На поверхні горловини та кришки бункеру виявлені зовнішньо видимі механічні пошкодження у вигляді подряпин;

- при розкритті кришок завантажувальних люків експертом встановлено:

1) у вагонах № 95339826 і № 95525341 наявні воронкоподібні заглиблення зерна кукурудзи, направлені в сторону лівого розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони штурвалів;

2) у вагоні № 95368650 є воронкоподібні заглиблення зерна кукурудзи, направлені в сторону середнього розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони штурвалів;

3) у вагоні № 95615274 є воронкоподібні заглиблення зерна кукурудзи, направлені в сторону середнього розвантажувального люка, розташованого зі сторони штурвалів;

4) у вагоні № 95493037 є воронкоподібні заглиблення зерна кукурудзи, направлені в сторону правого розвантажувального люка, розташованого з протилежної сторони штурвалів;

- актом встановлено наявність на зовнішній видимій поверхні насипу зерна кукурудзи воронкоподібних заглиблень, розташованих по одній осі з розвантажувальними люками, свідчить про просипання зерна через ці люки.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", місцевий господарський суд, керуючись нормами ч.1 ст. 110, п. "а" ст. 111, ст. 113 Статуту залізниць України та, враховуючи, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, доки не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу відбулися з незалежних від неї причин, виходив з того, що оскільки комерційний акт складено не було, а акти загальної форми не містять обставин, що можуть бути передумовою для матеріальної відповідальності залізниці, під час виявлення недостачі вантажу не було дотримано передбачений законодавством порядок документального оформлення цієї обставини.

При цьому суд зазначив, що оформлений без участі представника залізниці за результатами проведення експертизи акт не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ у справі.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що правові підстави для притягнення ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" до відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні, оскільки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпопація України" не доведено, що саме дії ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" призвели до виникнення цих збитків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 910/281/17 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у повному обсязі та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків у розмірі 63 130,40 грн.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України":

- судами порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- судовими інстанціями в порушення норм процесуального законодавства щодо оцінки доказів, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), не прийнято як належний та допустимий доказ наданий позивачем акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати України № УТЭ-834 від 19.04.2016;

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків від недостачі вантажу у розмірі 63 130,40 грн.

4.2. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

4.3. Згідно з статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

4.4. У правовідносинах щодо перевезення вантажів залізницею відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

4.5. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України).

4.6. Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

4.7. Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

4.8. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту залізниць України).

4.9. Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

4.10. Згідно із пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, датою фактичної видачі вантажу вважається дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

4.11. Відповідно до пункту 11 Правил видачі вантажів визначено, що при передаванні завантажених вагонів при перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. Цим пунктом не заборонено під час приймання перевіряти інші ознаки недостачі вантажу.

4.12. Статтею 111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

4.13. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

4.14. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

4.15. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

4.16. Тобто обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезені вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

4.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як доказ нестачі вантажу надало акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати України № УТЭ-834 від 19.04.2016.

4.18. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

4.19. Відмовляючи у позові про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження маси втраченого вантажу позивачем не надано доказів складення комерційного акту, тоді як акт загальної форми не містить обставин, що може бути передумовою для матеріальної відповідальності залізниці. Тобто за висновком судів позивач не надав належних доказів, які підтверджують його позовні вимоги.

4.20. Доводи скаржника, про порушення судами ст.ст. 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не приймаються до уваги, оскільки зазначені норми носять загальний характер та зводяться до встановлення певних обставин справи із застосуванням норм процесуального права при оцінці доказів.

4.20. Інші доводи викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи документів, а відтак, не заслуговують на увагу, оскільки скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій. Проте така позиція скаржника не відповідає вимогам ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

4.21. Колегія суддів в силу ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) приймає до уваги правову позицію. викладену в постанові Верховного суду від 14.05.2018 у справі № 916/1350/17.

4.22. З врахуванням викладеного, встановивши, недоведеність належними та допустимими доказами наявність правових підстав для притягнення ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення за ПАТ "Укрзалізниця" збитків у розмірі 63 130,40 грн.

4.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.24. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.25. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 910/281/17- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

О.Мамалуй