ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Привалов А.І.)

від 22.02.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)

від 12.04.2018,

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Сбербанк"

про стягнення 173 005 767,25 грн

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укргазвидобування" про стягнення 173 005 767,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 33-Н/13/29/КЛ-КБ від 30.05.2013.

21.02.2018 ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просило з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ПАТ "Укргазвидобування" у межах ціни позову 173005767,25 грн, що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів накласти арешт на інше майно, яке буде виявлене у процесі здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказував на те, що сума боргу, яка є предметом спору, є значною, а відповідач взагалі перестав виконувати свої кредитні зобов'язання за договором навіть частково, не звертається з жодними пропозиціями про часткову сплату заборгованості або її реструктуризацію. Окрім заборгованості за кредитним договором, що є предметом цієї справи, у відповідача існує заборгованість ще за трьома кредитними договорами з позивачем, які відповідачем також не виконуються. Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк" не єдиний кредитор відповідача, що вбачається з інформації, зокрема, наявної на офіційному сайті "Судова влада в Україні" (справи №№ 910/23296/17, 910/21211/17, 914/2123/17, 910/18618/17). Також, на даний час правоохоронними органами здійснюється розслідування низки кримінальних проваджень за фактами вчинення господарських та інших злочинів службовими особами ПАТ "Укргазвидобування", що є загальновідомою інформацією та офіційно оприлюдненою Генеральною прокуратурою України, Національним антикорупційним бюро та Службою безпеки України. Позивач вказував, що єдиним учасником ПАТ "Укргазвидобування" є НАК "Нафтогаз України", яка є державною компанією, а, відповідно, звернути стягнення на основні засоби виробництва, ПАТ "Укрсоцбанк" не зможе в силу мораторію на майно газодобувних компаній, встановленого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Таким чином, на думку заявника, єдиною можливістю задовольнити свої позовні вимоги, ПАТ "Укрсоцбанк" зможе лише шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 заяву ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково, накладено арешт у межах ціни позову 173 005 767,25 грн на грошові кошти ПАТ "Укргазвидобування", що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована наявністю зв'язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів з позовними вимогами. Також суд врахував, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача. Тож, враховуючи, що спір у цій справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором, приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем до заяви, та доводів, наведених у заяві, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову - 173005767, 25 грн і тому задовольнив заяву ПАТ "Укрсоцбанк" в цій частині. Також, суд першої інстанції зазначив про те, що не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв'язку з заявою позивача про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 залишено без змін.

ПАТ "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення. Підставами для скасування судових актів відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. На думку скаржника наявність інших судових справ про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" грошових коштів, не свідчить про неплатоспроможність відповідача та неможливість виконання своїх зобов'язань при здійсненні господарської діяльності, як і не свідчать про наявність обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду в майбутньому. Аргументи позивача з посиланням на прес-релізи правоохоронних органів про те, що їх загальні претензії сягають мільярди гривень, не відповідають дійсності та фактичним обставинам і всупереч ст. 74 ГПК України не підтверджені відповідними доказами. Доводи позивача про те, що майно ПАТ "Укргазвидобування" може бути конфісковано в рамках кримінальних проваджень відносно його службових осіб, не відповідають дійсності та не підтверджується жодним доказом. Також, відповідач зазначив про те, що відповідно до даних балансу за 9 місяців 2017 року баланс відповідача становить 92 мільярди гривень, за 9 місяців 2017 року чистий дохід відповідача від реалізації продукції становить 55 мільярдів гривень, в той же час, ПАТ "Укргазвидобування" є сумлінним платником податків в Україні, що підтверджує платоспроможність відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що ухвала господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 173005767,25 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування заходу до забезпечення позову, обраного господарським судом, безпосередньо пов'язано з предметом позову.

Господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укргазвидобування" про стягнення 173 005 767,25 грн, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 33-Н/13/29/КЛ-КБ від 30.05.2013, за яким позивач згідно договору факторингу № 002-F/17-USB є кредитором, і зроблено висновки про наявність зв'язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів з позивними вимогами, а також врахували, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача. Застосування заходу до забезпечення позову забезпечить в майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що наявність інших судових справ майнового характеру, де скаржник є відповідачем, про які ПАТ "Укрсоцбанк" зазначає в своїй заяві про забезпечення позову, дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог в таких судових справах, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі № 910/1642/18, у разі задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк".

Щодо доводів скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваних рішень про те, що відповідно до даних балансу за 9 місяців 2017 року баланс відповідача становить 92 мільярди гривень, за 9 місяців 2017 року чистий дохід відповідача від реалізації продукції становить 55 мільярдів гривень, в той же час, ПАТ "Укргазвидобування" є сумлінним платником податків в Україні, що підтверджує платоспроможність відповідача, то наведені обставини не є безумовною гарантією виконання відповідачем судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк".

Одночасно з наведеним, слід зазначити, що приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Дотримуючись викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на це, суд відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, оскільки останні зводяться до оцінки доцільності вжиття в цьому випадку заходів забезпечення позову. Вказане вже було зроблено попередніми судовими інстанціями.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 у справі за № 910/1642/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач