ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018р.

у складі колегії суддів: С.Р. Станік - головуючий, М.Л. Яковлєв, О.В. Тищенко

за заявою фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю

про забезпечення позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

1. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк";

2. Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України;

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 7858 від 20.12.2017р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Заява обґрунтована тим, що 20.12.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. для задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором №252-СВ від 04.03.2004р. було вчинено виконавчий напис №7858 про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору від 04.03.2004р. На думку заявника, виконавчий напис вчинений без дотримання вимог чинного законодавства за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості. 23.01.2018р. за вказаним виконавчим написом державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП № 55614130.

Заявник вказує про те, що він має намір звернутися до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На думку заявника, виконання вказаного напису до вирішення спору щодо нього, може істотно ускладнити поновлення його порушених прав.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2018р. у справі № 910/1038/18, заяву про забезпечення позову задоволено частково, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №7858 від 20.12.2017р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., про звернення стягнення на майно, що належить на праві власності фірмі "Т.М.М."- ТОВ. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 136, 137 ГПК України, виходив із того, що примусове виконання виконавчого напису, про оскарження якого заявник має намір пред'явити позов, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, зокрема, зумовити виникнення інших спорів між сторонами.

Відмовляючи в задоволенні вимог про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконавчого напису суд вказав, що така вимога не відповідає ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018р. ухвалу місцевого господарського суду скасовано в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 7858 від 20.12.2017р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, яким звернено стягнення на нерухоме майно та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви фірми "Т.М.М." - ТОВ про забезпечення позову. В іншій частині ухвалу місцевого господарського суду від 02.02.2018р. у справі №910/1038/18 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Фірма "Т.М.М."- ТОВ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник посилається на норми ст. 136 ГПК України та зазначає, що у випадку не забезпечення позову існує реальна загроза безпідставного звернення стягнення та реалізації нерухомого майна заявника, що призведе до порушення його прав і за час вирішення спору спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав заявника у визначений ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб.

4. Позиції інших учасників справи

ПАТ "Укрсоцбанк" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Банк зазначає, що заявником належним чином не обґрунтовано обставин необхідності судового втручання в можливість реалізації банком свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Як правильно враховано апеляційним господарським судом, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, встановив відсутність належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису, зокрема, суду не надано доказів виставлення на реалізацію органом державної виконавчої служби відповідного нерухомого майна. Натомість, заявником до матеріалів заяви подано лише копію постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 55614130 від 23.01.2018р. з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. №7858 від 20.12.2017р.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана постанова не є належним та допустимим доказом в підтвердження доводів щодо утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову. Жодних інших доказів щодо вчинення подальших виконавчих дій щодо примусового виконання відповідного виконавчого напису - ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження надано не було.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду та вважає їх прийнятими з дотриманням, зокрема, ст.ст. 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України.

Таким чином, посилання скаржника на наявність реальної загрози безпідставного звернення стягнення та реалізації нерухомого майна заявника, що призведе до порушення його прав, спростовано апеляційний господарським судом.

Посилання скаржника на судове рішення від 10.04.2018р. у справі №910/1580/18, яким задоволені вимоги фірми "Т.М.М."- ТОВ про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є передчасним, оскільки на дату прийняття оскаржуваної постанови зазначене рішення не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - ТОВ залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018р. у справі №910/1038/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач