ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/253/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Гвідон» (далі - ТДВ «Гвідон») та Товариства з додатковою відповідальністю «Фенікс» (далі - ТДВ «Фенікс»)

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2017

у складі колегії суддів: Панової І.Ю. (головуючий), Білошкап О.В., Удовиченка О.С.,

у справі за заявою ТДВ «Гвідон»

про банкрутство,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2014 в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТДВ «Гвідон».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Коргіну В.М.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18.02.2014 за № 1038 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Кредиторами у справі визнано: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Севастьянов та партнери» з сумою основного боргу 70 000 грн з шостою чергою задоволення та штрафних санкцій у розмірі 2 585, 78 грн; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з кредиторськими вимогами у розмірі 483 628, 10 грн з другою чергою задоволення; Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з кредиторськими вимогами на суму 7 292, 75 грн з третьою чергою задоволення; Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» з кредиторськими вимогами у розмірі 991 584, 30 грн з четвертою чергою задоволення та 2 679, 60 грн з першою чергою задоволення.

Загальна сума заявлених кредиторських вимог на час завершення ліквідаційної процедури складала 1 557 770, 53 грн.

19.01.2017 ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури, розгляд яких призначено у судовому засіданні 30.01.2017.

26.01.2017 та 30.01.2017 від кредитора - ТОВ «Ріелті Сіті» - надійшли два однакових за змістом і вимогами клопотання про зупинення провадження у цій справі та направлення матеріалів справи до органу досудового розслідування.

30.01.2017 безпосередньо у судовому засіданні представником цього кредитора заявлено клопотання про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів та подана скарга на дії ліквідатора. Крім того, подана заява про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги від 17.01.2017 № 1-ФД/17/01/17 та отриманню в дарунок 1 557 770, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017, відхилені клопотання кредитора - ТОВ «Ріелті Сіті» - від 25.01.2017 (вх. № 08-06/3092 від 26.01.2017) та від 25.01.2017 (вх. № 08-06/3301 від 30.01.2017) про зупинення провадження у справі і надсилання справи до органу досудового розслідування; відхилено клопотання кредитора - ТОВ «Ріелті Сіті» - від 30.01.2017 (вх. № 08-06/3309) про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів; залишено без задоволення скаргу кредитора - ТОВ «Ріелті Сіті» від 30.01.2017 на дії ліквідатора; залишено без задоволення заяву представника кредитора - ТОВ «Ріелті Сіті» - від 30.01.2017 про спростування майнових дій боржника; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Визнано банкрута - ТДВ «Гвідон» - таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Припинено провадження у справі. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Суди рішення мотивували тим, що 17.01.2017 між ТДВ «Гвідон» і його учасником (засновником) ОСОБА_4 укладено договір безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 на загальну суму 1 557 770, 53 грн та відкрито рахунок у ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» № 2600431256401 для проведення розрахунків з кредиторами. При цьому всі кредиторські вимоги до ТДВ «Гвідон» були одночасно погашені 19.01.2017 шляхом перерахування коштів на банківські рахунки кредиторів. Крім того, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута відповідають вимогам Закону про банкрутство та підлягають задоволенню. Тому було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, визнано боржника таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність та припинено провадження у справі про банкрутство. Стосовно клопотань кредитора (ТОВ «Ріелті Сіті») про зупинення провадження у справі і надсилання справи до органу досудового розслідування, то суди визнали ці клопотання безпідставними, оскільки кримінальне провадження № 32014080020000064, на яке посилався кредитор у своїх клопотаннях, є закритим. Клопотання ТОВ «Ріелті Сіті» про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів боржника було відхилено з посиланням на положення статті 26 Закону про банкрутство з огляду на відсутність звернення кредитора до самого ліквідатора про скликання зборів кредиторів. Залишення без задоволення заяви ТОВ «Ріелті Сіті» про спростування майнових дій боржника стосовно укладення нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги від 17.01.2017 № 1-ФД/17/01/17 та отримання в дарунок 1 557 770, 53 грн обумовлено відсутністю в діях боржника обставин, визначених у статті 20 Закону про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2017 у справі № 908/253/14 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що заява ТОВ «Ріелті Сіті» про спростування майнових дій боржника стосовно укладення нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги від 17.01.2017 № 1-ФД/17/01/17 та отримання в дарунок 1 557 770, 53 грн повинна розглядатися за окремою процедурою позовного провадження у межах справи про банкрутство, яку не було дотримано судами попередніх інстанцій. У порушення вимог статті 46 Закону про банкрутство звіт ліквідатора не надавався на ознайомлення кредиторам. Крім того, всупереч положенням статті 41 Закону про банкрутство кошти на погашення кредиторських вимог були перераховані платіжними дорученнями не з основного банківського рахунку боржника. Також обраний ліквідатором боржника спосіб погашення боргів - шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями - є порушенням вимог статті 45 Закону про банкрутство стосовно порядку погашення боргів.

ТДВ «Гвідон» та ТДВ «Фенікс» (змінене найменування з ТДВ «Гвідон») у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подали заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2017 у справі № 980/253/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ), в яких просили скасувати постанову Вищого господарського суду України від 01.08.2017 та залишити в силі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2017 у справі № 908/253/14.

Як доказ неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяв додано копії постанов Вищого господарського суду України від 06.10.2009 у справі № 01-18-14/12825, від 01.08.2017 у справі № 5019/750/11, в яких суд, встановивши що боржником задоволено всі наявні вимоги кредиторів, правомірно затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, припинив провадження у справі та визнав боржника таким, що не має боргів.

Крім того, у доповненнях до заяви ТДВ «Гвідон» додано копії постанов Вищого господарського суду України від 05.03.2015 у справі № 911/1829/14, від 23.04.2015 у справі № 905/5359/13-908/4643/14, від 29.11.2017 у справі № 922/1667/17, від 22.11.2017 у справі № 6/90-09, від 28.02.2017 у справі № 904/513/13-г, від 05.09.2017 у справі № 5009/5032/12, від 25.01.2017 у справі № 915/1036/15, від 29.12.2011 у справі № 50/158-б, в яких суд касаційної інстанції проаналізував та застосував ті ж норми законодавства, що й у цій справі, однак дійшов інших висновків стосовно способів погашення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі власником майна, стосовно порядку розгляду скарг, клопотань та звіту ліквідатора у справі про банкрутство, стосовно наявності відкритих рахунків у ліквідаційній процедурі.

Таким чином, з наведеного вище вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права (статті 20, 41, 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.11.2012 № 4212-VI, чинній після 19.01.2013).

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, до заяв додано копії постанов Вищого господарського суду України від 17.03.2017 у справі № 13/5025/2136/11, від 12.01.2016 у справі № 908/4803/14, в яких зауважено на тому, що заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника не потребують окремої процедури їх розгляду в порядку позовного провадження, а розглядаються в межах провадження справи про банкрутство.

Як доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права заявниками надано копію постанови Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-2304гс16, однак судовою колегією не береться до уваги висновок у наведеній вище справі, оскільки правовідносини у справі № 3-2304гс16 та в цій справі не є подібними.

До Верховного Суду від ТОВ «Ріелті Сіті» надійшов відзив на заяви ТДВ «Гвідон» та ТДВ «Фенікс» з проханням залишити без змін постанову Вищого господарського суду України від 01.08.2017 у справі № 980/253/14.

Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 справу № 908/253/14 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявниками доводи, а також подані ТОВ «Ріелті Сіті» пояснення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що заяви підлягають задоволенню з таких підстав.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які зазначено вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходить із наступного.

Судова колегія констатує, що у преамбулі Закону про банкрутство визначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Тобто, основною метою (завданням) правового регулювання відносин неплатоспроможності є задоволення вимог кредиторів, застосовуючи для її досягнення процедуру відновлення платоспроможності або процедуру ліквідації боржника-банкрута.

Розглядаючи питання затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, суди першої та апеляційної інстанції у цій справі встановили, що з метою погашення боргових зобов'язань банкрута 17.01.2017 між ТДВ «Гвідон» і його учасником (засновником) ОСОБА_4 укладено договір безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 на загальну суму 1 557 770, 53 грн та відкрито рахунок у ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» № 2600431256401 для проведення розрахунків з кредиторами, що і було зроблено 19.01.2017 шляхом перерахування коштів на банківські рахунки кредиторів. Тобто було досягнуто мету, на врегулювання якої направлені положення Закону про банкрутство, - були повністю задоволені вимоги кредиторів.

Посилання суду касаційної інстанції на те, що заява ТОВ «Ріелті Сіті» про спростування майнових дій боржника стосовно укладення нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги від 17.01.2017 № 1-ФД/17/01/17 та отримання в дарунок 1 557 770, 53 грн повинна розглядатися за окремою процедурою позовного провадження у межах справи про банкрутство, яку не було дотримано судами попередніх інстанцій, є безпідставним, оскільки зазначена заява була подана безпосередньо у судовому засіданні, в якому розглядалися питання затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, а судом першої інстанції з цього приводу прийнято правильне по суті рішення про залишення без задоволення такої заяви з огляду на відсутність в діях боржника обставин, визначених у статті 20 Закону про банкрутство.

Так, статтею 20 Закону про банкрутство передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Беручи до уваги, що при укладенні договору безповоротної фінансової допомоги від 17.01.2017 № 1-ФД/17/01/17 у діях боржника відсутні перелічені вище обставини, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заяву кредитора про спростування майнових дій боржника.

Стосовно доводів суду касаційної інстанції, що у порушення вимог статті 46 Закону про банкрутство звіт ліквідатора не надавався на ознайомлення кредиторам, то вони є необґрунтованими, оскільки зазначені положення Закону вимагають схвалення комітетом кредиторів, а не окремим кредитором. У даній справі судами всіх інстанцій констатовано, що, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за скороченою процедурою передбаченою статтею 95 Закону про банкрутство, створення комітету кредиторів не є обов'язковим, у цій справі комітет кредиторів банкрута не був створений. Відтак схвалення окремим кредитором звіту ліквідатора положення Закону про банкрутство не передбачають.

Колегія суддів вважає безпідставним також твердження в оскарженій постанові, що кошти на погашення кредиторських вимог на порушення вимог Закону про банкрутство були перераховані платіжними дорученнями не з основного банківського рахунку боржника, так як всі рахунки банкрута були закриті через перебування юридичної особи в процедурі ліквідації. Крім того, відкриття банківського рахунку для забезпечення погашення боргових зобов'язань боржника зумовлений основною метою Закону про банкрутство - повним задоволенням вимог кредиторів.

Крім того, положеннями Закону про банкрутство не встановлено прямої заборони на погашення вимог кредиторів шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями на банківські рахунки кредиторів задля задоволення їх вимог.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України наведене до уваги не взяв та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, визнання банкрута таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, та про припинення провадження у справі.

Відтак постанова Вищого господарського суду від 01.08.2017 у справі, що розглядається, підлягає скасуванню із залишенням у силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 49, 11114,11123- 11125 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

п о с т а н о в и в:

Заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Гвідон» та Товариства з додатковою відповідальністю «Фенікс» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2017 у справі № 908/253/14 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 01.08.2017 скасувати, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2017 у справі № 908/253/14 залишити в силі.

Постанова є остаточною.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді: В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук