ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни до Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про стягнення 240 501,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" (далі - ТОВ "Меролекс І К") та Фізична особа-підприємець Буну Ірина Костянтинівна (далі - ФОП Буну І.К. ) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (далі - ПАТ "Банк "Український капітал") про стягнення 68 714,84 грн на користь ТОВ "Меролекс І К" і 171 787,09 грн на користь ФОП Буну І.К.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що у зв`язку із встановленням у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22488/16, яке набрало законної сили, факту нікчемності договорів оренди від 01.05.2015 №№ 01-05/15 нежитлових приміщень АДРЕСА_7 , укладених між позивачами та фізичною особою ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), за які позивачі сплачували оренду плату до червня 2018 року, у відповідача як нового власника цих нежитлових приміщень виник обов`язок повернути позивачам грошові кошти, сплачені йому за період із грудня 2015 року по червень 2018 року на виконання умов нікчемних договорів оренди та відшкодувати збитки у вигляді інфляційних втрат.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 01.05.2015 між ОСОБА_3 (орендодавець) і ТОВ "Меролекс і К" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01-05/15, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 49,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

2.2. 01.05.2015 між ОСОБА_3 (орендодавець) і ФОП Буну І.К. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01-05/15, за умовами якого, з урахуванням додатку від 01.06.2015 № 1 до цього договору, орендодавець зобов`язався надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 198,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

2.3. 21.12.2015 ПАТ "Банк "Український капітал" звернулося до ФОП Буну І.К. і ТОВ "Меролекс і К" із листами-вимогами № 2077 та № 2078 відповідно, у яких зазначило про набуття банком 24.06.2015 права власності на орендовані позивачами приміщення та відповідно переходом до нього права орендодавця на отримання орендної плати за договорами оренди нежитлових приміщень від 01.05.2015 №№ 01-05/15, в зв`язку з чим наголосило на необхідності сплати орендної плати за грудень 2015 року на рахунок банку.

2.4. Позивачі з грудня 2015 року по червень 2018 року сплачували на користь ПАТ "Банк "Український капітал" кошти за користування орендованими приміщеннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 49-110).

2.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22488/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, зобов`язано ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" звільнити нежитлові приміщення НОМЕР_1, загальною площею 251,6 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що: "Враховуючи те, що договори оренди від 01.05.2015 №№ 01-05/15 укладені між ОСОБА_3 та ФОП Буну І.К. і ТОВ "Меролекс і К" під час дії договору іпотеки та без згоди на те іпотекодержателя, вони є недійними в силу закону (нікчемними), тому визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається.

Враховуючи те, що договірні відносини щодо оренди приміщень НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 між ПАТ "Банк "Український капітал" та ФОП Буну І.К. , ТОВ "Меролекс і К" відсутні, а останні користуються належними банку приміщеннями без достатніх на те правових підстав, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині зобов`язання ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" звільнити зазначені нежитлові приміщення."

2.6. Позивачі зверталися до відповідача із вимогами та претензією про повернення грошових коштів, сплачених за нікчемними договорами оренди №№ 01-05/15, доказів реагування позивача на які матеріали справи не містять (т. 1, а.с. 136-150).

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (колегія суддів: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О., Агрикова О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані посиланнями на відсутність у позивачів права на повернення сплачених ними грошових коштів у порядку реституції з огляду на те, що відповідач не є стороною нікчемних договорів оренди №№ 01-05/15, орендодавцем за якими був попередній власник нерухомого майна - ОСОБА_3 . При зміні власника об`єкту нерухомості відповідач не міг стати стороною нікчемних договорів, оскільки останні перебували у цьому правовому статусі з моменту їх вчинення і не могли створювати такого правового наслідку як заміна сторони у зобов`язанні шляхом переходу до відповідача прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди.

Крім того суди зазначили, що за результатами нікчемних правочинів, позивачами отримано матеріальне благо шляхом користування нерухомим об`єктом власності відповідача, натомість відповідач у цей же період часу отримував грошову компенсацію від позивачів за використання ними цього майна.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ФОП Буну І.К. посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 216, 770, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Український капітал", посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

З правового аналізу зазначеної норми слідує, що договір оренди зберігає чинність при переході права власності на майно, передане в оренду, до нового власника цього майна. Новий власник майна автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на орендоване нерухоме майно має місце заміна орендодавця в договорі оренди.

6.4. Разом з тим, у даному випадку рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22488/16 встановлено факт нікчемності договорів оренди від 01.05.2015 №№ 01-05/15 у зв`язку з їх укладенням без згоди іпотекодержателя, що є порушенням вимог статті 12 Закону України "Про іпотеку".

6.5. Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

6.6. Таким чином, зважаючи на встановлену судом нікчемність договорів оренди, у даному випадку до банку як до нового власника майна права та обов`язки за нікчемними договорами оренди від 01.05.2015 №№ 01-05/15, у відповідності з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України, не перейшли.

6.7. У відповідності з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

6.8. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

6.9. Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

6.10. Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

6.11. У даному випадку, враховуючи фактичне користування позивачами нежитловими приміщеннями адресою: АДРЕСА_3 , власником яких із 24.06.2015 є відповідач, та сплата йому грошових коштів за користування цими приміщеннями, унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін двосторонньої реституції.

6.12. З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам відповідають.

7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи касаційної скарги ФОП Буну І.К. про порушення судами вимог статей 216, 770 ЦК України, спростовуються наведеним вище обґрунтуванням правильності їх застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін.

7.4. Посилання скаржника на безпідставне отримання відповідачем грошових коштів протягом 2015 - 2018 років, що відповідно до статті 1212 ЦК України є підставою для їх повернення позивачам, відхиляються колегією суддів, оскільки як встановлено судами, позивачі фактично користувалися нежитловими приміщеннями відповідача у зазначений період, що і було підставою для перерахування ними відповідачу спірних грошових коштів.

7.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, тому підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/12812/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульськи

Суддя І. Кушнір