Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №910/12258/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12258/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - Кострюков В.І.,

відповідача - Шокур А.Ю.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Лавриненко Л.М.

від 18.10.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

від 16.01.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь"

до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Перший окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, Приватне підприємство "Київшляхбуд"

про визнання договору та актів приймання-передачі недійсними.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 26 липня 2017 року позивач подав позовну заяву про визнання недійсним договору №14/12 від 14.12.2015, укладеного між позивачем та відповідачем; визнання недійсними усіх актів прийому-передачі до договору відповідального зберігання №14/12, а саме: №1 від 14.12.2015, №2 від 14.12.2015, №3 від 14.12.2015, №4 від 08.04.2015, №5 від 27.07.2015.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням чинного законодавства України, оскільки такий договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і у ньому відсутня така істотна умова, як ціна договору, яка відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України у будь-якому разі повинна була бути погодженою сторонами при укладенні договору.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено наявності підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

6. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що спірні акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, тому не підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 15 березня 2018 року позивач подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору №14/12 від 14.12.2015 та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. 14 грудня 2015 року між Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Депонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (Виконавець) був укладений договір відповідального зберігання №14/12 (далі - Договір).

10. Відповідно до пункту 1.1 Договору Депонент передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (матеріали, речі) визначені (вказані) в актах прийому-передачі, підписаних між сторонами на виконання умов Договору.

11. Згідно з пунктом 1.2 Договору Депонент передає майно Виконавцю згідно з актами прийому-передачі, які є невід'ємною частиною Договору.

12. Відповідно до пункту 1.4 Договору сторони не матимуть грошових вимог (претензій), пов'язаних з послугами відповідального зберігання.

13. На виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно, що знаходиться на ст. Золочів, що підтверджується актами прийому-передачі №1 від 14.12.2015, №2 від 14.12.2015, №3 від 14.12.2015, №4 від 08.04.2016, №5 від 27.07.2016, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

14. Відповідно до змісту рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2016 у справі № 927/44/16 за позовом Приватного підприємства "Київшляхбуд" до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна автомобільна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 4887111,20 грн., господарським судом під час розгляду справи №927/44/16 не досліджувалось та не встановлювалось питання щодо передачі Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" майна за договором відповідального зберігання №14/12 від 14.12.2015 та наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" загальної кількості щебеню.

15. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у момент вчинення сторонами оспорюваного правочину існувала об'єктивна неможливість настання правового результату, який породжував би для сторін виникнення тих чи інших прав та обов'язків за ним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано те, що в оспорюваному договорі була відсутня обов'язкова умова - ціна договору, тому такий договір повинен бути визнаним недійсним.

17. Позивач також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою наявність рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2016 у справі № 927/44/16, яким підтверджено, що оспорюваний договір не був виконаний. Дані обставини свідчать про те, що укладення оспорюваного договору не було спрямоване на його виконання.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Цивільний кодекс України

Стаття 1

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Стаття 3 частина 1 пункт 3

Загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Стаття 203 частини 1, 5

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 627 частина 1

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 частина 1

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 632 частина 1

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Стаття 936 частина 1

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 946 частини 1, 4

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

20. Господарський кодекс України

Стаття 180 частини 1, 3, 5

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

21. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 33 частина 1

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

23. Суд зазначає, що касаційна скарга позивача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

24. Суд відхиляє аргументи позивача щодо залишення судами першої та апеляційної інстанцій поза увагою наявності рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2016 у справі № 927/44/16, оскільки, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій досліджувалось зазначене судове рішення і було встановлено, що у зазначеному судовому рішенні не встановлювались обставини щодо виконання Договору його сторонами.

25. Аргументи позивача щодо відсутності у оспорюваному правочині такої обов'язкової умови як ціна договору, Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що пунктом 1.4 Договору сторони погодили факт безоплатності послуг зберігання, що узгоджується з приписами частини 4 статті 946 Цивільного кодексу України.

26. Крім того, Суд зазначає, що відсутність істотних умов договору, зокрема, ціни, може свідчити про неукладеність такого договору, тоді як в судовому порядку може визнаватись недійсним лише укладений (оспорюваний) договір.

27. Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутності доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

28. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необгрунтованість тверджень позивача про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сторонами виконувались умови такого договору, що підтверджується актами прийому-передачі. Дані обставини виключають можливість вважати договір таким, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

29. Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що позивачем не було доведено недодержання в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

30. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

32. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

33. Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

34. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутності доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №910/12258/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Мамалуй