ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/368/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: (1) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" та (2) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Філіпова Т.Л., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року (головуючий - Банасько О.О., судді - Білоус В.В., Колбасов Ф.Ф.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про стягнення 278 854 822, 21 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Іоннікова Ю.В., Відповідача - Дороніна О.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також - "Позивач", АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі також - "Відповідач", АТ "Вінницягаз") про стягнення 117 117 487, 29 грн - заборгованості, 80 775 449, 35 грн - пені, 73 790 153, 26 грн - інфляційних та 71 717 32, 31 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ, а саме в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 81 365 166, 10 - основного боргу, 14 872 539, 50 - пені, 943 483, 89 - 3 % річних та 2 346 664, 18 - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

4. Часткове задоволення позовних вимог мотивовано судами тим, що Позивачем при зверненні до суду з позовом не враховано оплату Відповідачем заборгованості на суму 35 752 321, 19 грн здійснену згідно платіжного доручення від 31.03.2017 та відповідно до Спільних протокольних рішень № 497 від 12.02.2016 на суму 1 900 000 грн і № 735 від 22.02.2017 на суму 33 850 030, 72 грн.

5. Судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським судом перевірено, що заборгованість Відповідача за переданий йому природний газ з урахуванням здійснених проплат, в тому числі проплат відповідно до Спільних протокольних рішень, становить 81 365 166, 10 грн, а тому, саме ця сума і підлягає задоволенню. Вказане підтверджується також і висновком експерта, який надано суду в межах призначеної ним судової експертизи.

6. Суди дійшли висновку, що підписання сторонами у період лютого 2013 р.- лютого 2016 р. Спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата поставленого природного газу за договором підлягає сплаті шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення, а тому обґрунтованими та такими, що узгоджують із вищевказаним, є вимоги Позивача в частині стягнення 14 872 539, 50 грн - пені, 943 483, 89 грн - 3 % річних та 2 346 664, 18 грн - інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

8. Водночас і Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на прийняті у даній справі рішення. У скарзі просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 скасувати в частині відмови у стягненні 18 025 512, 24 грн - пені, 1 884 934, 04 грн - 3 % річних, 20 075 633, 31 грн - інфляційних втрат, а справу у цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Відповідача

9. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 6, 526, 625, 627, 628, 629 ЦК України, статей 193, 202 ГК України, а також безпідставно не застосовано приписи статей 614, 617 ЦК України та статті 218 ГК України.

Детальніше:

(1) Відповідач зазначає, що його можливість розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ (виробничо-технологічний втрат та нормованих витрат) перед Позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми, передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Однак, протягом 2014-2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 41,305 млн куб.м. на загальну суму 245 170, 06 тис.грн без ПДВ та, відповідно затверджено економічно необґрунтований тариф. Факт затвердження необ`єктивного тарифу підтверджується висновком Торгово-промислової палати України, викладеним в Сертифікаті про форс-мажорні обставини № 5838 від 16.02.2016.

(2) АТ "Вінницягаз" зазначає про відсутністю у своїх діях вини, як обов`язкового елементу складу правопорушення, що тягне за собою і відсутність відповідальності, в тому числі у вигляді господарських санкцій. Так, Відповідач стверджує, що він належним чином виконував зобов`язання по договору, але зобов`язання стало виконувати неможливо внаслідок бездіяльності третіх осіб Міненерго та НКРЕКП. Таким, чином обставини, які виникли в зв`язку із незаконними діями/бездіяльністю органів державної влади були для Відповідача надзвичайними та невідворотними обставинами, які неможливо було уникнути, а отже є обставинами непереборної сили (форс-мажорними).

(3) Відповідач вважає, що у нього не було можливості уникнути втрат природного газу під час безперервного технологічного процесу переміщення природного газу газорозподільною системою для забезпечення потреб споживачів та не придбавати у Позивача обсяги природного газу для забезпечення виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат.

10. Судом апеляційної інстанції було порушено також і норми процесуального права (статті 1, 14, 77, 99, 107 ГПК України), оскільки судом було неправомірно відмовлено у призначенні додаткової експертизи у справі, що стало наслідком позбавлення Відповідача можливості реалізувати свої права щодо подання доказів та доведення тих обставин, на які він посилався.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Позивача на касаційну скаргу Відповідача

11. Обставини, які описує Відповідач в якості форс-мажорних, не відповідають розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 ЦК України, оскільки протягом дії договору Відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну. Зазначені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті № 5838 обставини не є підставою для звільнення Відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання, а Відповідач не довів неможливість виконання грошового зобов`язання перед Позивачем.

12. Апеляційним господарським судом не було допущено норм процесуального права у тій частині про яку зазначає Відповідач, адже з урахуванням вже трьох проведених досліджень у даній справі, наявності усіх доказів, необхідних для вирішення справи, Північно-західний апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення ще однієї додаткової експертизи.

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача

13. Рішення судів у даній справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 549, 625 ЦК України, статті 230 ГК України) та порушенням норм процесуального права (статей 2, 7, 11, 13, 15, 76, 98, 236, 238, 283 ГПК України).

Детальніше:

(1) Місцевим господарським судом не ставилося питання, яке є предметом додаткового розрахунку експерта від 03.11.2017 і взагалі чинним законодавством не передбачено можливості надання експертом додаткових розрахунків.

(2) Додатковий розрахунок зроблено з очевидними помилками, адже в ньому допущено порушення порядку розподілу отриманих Позивачем коштів.

(3) Суди не врахували, що кошти, сплачені Відповідачем, повинні бути розподілені в хронологічному порядку, при цьому кошти, що надходили за постановою КМУ № 20, зараховані в оплату поставок відповідного року, зазначеного в призначеннях платежу у платіжних дорученнях. ЦК України та Договір № 13-110-ВТВ не надають право суду або експерту змінювати призначення платежу.

Доводи, що містяться у відзиві Відповідача на касаційну скаргу Позивача Верховним Судом не розглядаються, адже подано вказаний відзив поза межами встановленого судом строку. Клопотання Відповідача про поновлення строку на подання відзиву також залишається без розгляду, на підставі положень статті 118 та частини 2 статті 119 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-110 ВТВ (далі також - Договір, Договір ВТВ).

(1) Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

(2) Умовами Договору передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 43 695,142 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1., 2.1.1. Договору).

(3) Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

(4) Сторонами погоджено ціну за 1 000 куб. м газу, яка на момент укладення Договору становить 3509 грн без ПДВ (п. 5.2 Договору).

(5) Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 Договору (пункт 6.1 Договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

(6) Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

15. Додатковими угодами № 1 від 04.04.2013, № 2 від 10.07.2013, № 3 від 08.08.2013, № 4 від 31.12.2013, № 5 від 28.04.2014, № 6 від 15.05.2014, № 7 від 10.06.2014, № 8 від 05.09.2014, № 9 від 10.11.2014, № 10 від 08.12.2014, № 11 від 22.12.2014, № 12 від 05.02.2015, № 13 від 10.03.2015, № 14 від 03.04.2015, № 15 від 07.05.2015, № 16 від 03.06.2015, № 17 від 10.07.2015, № 18 від 12.10.2015, № 19 від 28.10.2015 до Договору сторони внесли зміни, зокрема, на ціну газу за 1000 куб. м., обсягів поставки газу, порядку обліку газу, оплати газу, строку дії Договору.

16. Водночас, Додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 сторонами викладено п. 6.1 Договору в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної вартості планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу".

17. На виконання умов Договору, Позивачем в період з січня 2013 по грудень 2015 поставлено Відповідачу 95 856, 49 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 572 210 781, 75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

18. Однак, Відповідач за отриманий газ розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Позивачем.

19. Несвоєчасне проведення Відповідачем розрахунків за отриманий природний газ, стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в суд з даним позовом.

20. Крім зазначеного, суди встановили також, що в період з лютого 2013 по лютий 2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством "Вінницягаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

(1) Сторони погодили, що предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

(2) Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими рішеннями.

(3) Спільними протокольними рішеннями, які були прийняті в період з лютого 2013 по лютий 2016, погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором № 13-110-ВТВ на загальну суму 359 621 980, 78 грн.

21. Суди встановили, що лише частина газу підлягала оплаті за спільними протокольними рішеннями, решту ж коштів в сумі 96 276 317, 92 грн щодо оплати вартості поставленого природного газу, Відповідачем було сплачено відповідно власними коштами та в рахунок погашення заборгованості за отриманий природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунках АТ "Вінницягаз".

22. В бухгалтерському обліку АТ "Вінницягаз" в період з липня 2015 по грудень 2015 відображено перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в сумі 21 553 767, 69 грн.

23. Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.04.15 № 03/2-26-1651 ПАТ "Вінницягаз" до НАК "Нафтогаз України", в якій Відповідач повідомив Позивача про припинення зобов`язання ПАТ "Вінницягаз" щодо оплати заборгованості на суму 28620 грн на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за Договором № 13-110-ВТВ та сплати заборгованості на суму 28620 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

24. В матеріалах справи міститься копія заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.01.16 № 26-373/1.2-16 НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Вінницягаз", в якій Позивач повідомив Відповідача про припинення зобов`язання перед Відповідачем на суму 13 364 929, 26 грн шляхом зарахування зустрічних зобов`язань за Договором № 13-110-ВТВ.

25. Крім цього, в матеріалах справи міститься договір доручення № 24/1510461/Р.50 від 03.08.15 укладений між ПАТ "Вінницягаз" (довіритель) та ТОВ "Вінницягаз Збут" (повірений), відповідно до якого, повірений виконав грошове зобов`язання та здійснив фактичну оплату ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно Договору № 13-110-ВТВ грошового зобов`язання на загальну суму 9 861 478, 22 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

26. Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд звертається до наступних положень чинного законодавства України.

27. Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

28. Згідно з положеннями статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

29. У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

30. За змістом частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

31. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

32. Так, суди встановили, що заперечуючи обґрунтованість заявлених Позивачем вимог, Відповідач зазначив про існування форс-мажорних обставин, які унеможливили належне виконання ним, як покупцем, зобов`язань з оплати вартості поставленого Позивачем природного газу з 2014 року по лютий 2015 року та полягали у бездіяльності органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП) щодо невиконання вимог із затвердження гранично допустимого розміру виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільчих мережах для відповідача, як газорозподільного підприємства, що враховується при формуванні відповідачу тарифу на розподіл природного газу.

33. На думку Відповідача, такі обставини є обставинами непереборної сили, не залежали від його волі та об`єктивно унеможливили виконання ним визначеного п. 6.1 Договору зобов`язання з оплати придбаного у 2014-2015 роках в Позивача природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних втрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, у розмірі 41,305 млн.куб.м.

34. Відповідач доводить, що форс-мажорні обставини настали 01.12.2014 і тривали до 16.02.2016, що є підставою для його звільнення від відповідальності за невиконання основного зобов`язання на підставі укладеного між сторонами спору Договору.

35. На підтвердження настання форс-мажорних обставин, Відповідачем подано до матеріалів справи виданий Торгово-промисловою палатою сертифікат № 5838 від 16.02.2016.

36. Аналіз наведених вище правових норм ЦК України та ГК України та його екстраполювання на правовідносини, що склалися між сторонами цього спору дають підстави для висновку про те, що непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак, як правильно зазначили суди у даній справі, встановлені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання Відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності.

37. Таким чином, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5838 від 16.02.2016 обставини не є підставою для звільнення Відповідача від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання, а застосування судами норм матеріального права у цій частині є абсолютно правильним.

38. Вказане підтверджується також і практикою Верховного Суду, що склалася у подібних правовідносинах (постанова від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16, від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18).

39. Разом із цим, Верховний Суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог Відповідач також вказував і про те, що таке явище як втрати газу самі по собі мають ознаки непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайний характер обставин ВТВ та втрат газу полягає в тому, що припинити роботу ГРМ неможливо. Припинення роботи газорозподільної мережі неминуче приведе до виникнення надзвичайної ситуації в регіоні. Невідворотність обставин ВТВ та втрати газу закладено в самому принципі побудови газорозподільних мереж, а в сукупності з неправомірними діями третіх осіб (органів державної влади) ці обставини є підставою для застосування при вирішенні спору правил форс-мажору.

40. З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин цієї справи, зокрема з`ясування питання про те, чи міг Відповідач не отримувати природний газ для потреб ВТВ, останній звертався до апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судової експертизи.

41. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 вказане клопотання Відповідача було задоволено. Судом було призначено комплексу судову експертизу на вирішення якої поставлено такі питання:

(1) Чи була у ПАТ "Вінницягаз" фінансова можливість здійснити розрахунок в повному обсязі за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 за рахунок власних обігових коштів при встановленому НКРЕКП тарифі?

(2) Через які елементи системи газопостачання втрачався газ під час його транспортування газорозподільними мережами?

(3) Чи міг відповідач з урахуванням принципу побудови газорозподільних мереж не використовувати газ для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормативних втрат?

(4) Чи міг відповідач припинити розподіл природного газу?

42. Мотивуючи цю ухвалу Рівненський апеляційний господарський суд погодився з доводами Відповідача про необхідність призначення експертизи для з`ясування обставин втрат газу під час його транспортування, можливостей Відповідача не використовувати газ для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат та можливостей припинення розподілу природного газу, з`ясування фінансових можливостей Відповідача здійснювати розрахунки за отриманий згідно Договору № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 природний газ.

43. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що приймаючи рішення у даній справі, суд зобов`язаний зазначити в судовому рішенні мотиви його прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а в даному випадку виконати вказівки закону при прийнятті рішення щодо наведення мотивів його прийняття або відхилення доводів однієї чи іншої сторони не видається можливим без проведення судової експертизи. А тому для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи в даній справі слід таку експертизу призначити.

44. За наслідками проведеної (призначеної ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2018) експертизи, експертом було зроблено висновок від 27.06.2019 № 19/13-2/64-СЕ/18 у якому надано відповідь тільки по першому поставленому судом питанню, а щодо інших трьох експерт зазначив, що для їх вирішення потрібно залучення вузькопрофільних спеціалістів у галузі постачання та побудови газових мереж.

45. Вказане (не розкриття експертом усіх поставлених питань) стало наслідком того, що Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення додаткової експертизи у якій, серед інших, поставив ті ж питання, що ставилися і Рівненським апеляційним господарським судом в ухвалі від 28.02.2018 і на які експертом не було надано відповіді.

46. За наслідками розгляду зазначеного клопотання ухвалою від 16.09.2019 Північно-західний апеляційний господарський суд відмовив у його задоволенні.

47. В подальшому Відповідачем до апеляційного суду знову було подано клопотання про призначення експертизи у даній справі. В клопотанні Відповідач просив поставити на вирішення експерта все ті ж питання, що залишилися невирішеними.

48. Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

49. Розглянувши доводи касаційної скарги Відповідача у цій частині, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими і вбачає у діях апеляційного господарського суду ознаки порушення норм процесуального права з огляду на таке.

50. Згідно з частиною 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

52. Відповідно до частини 2 статті 98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

53. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

54. Призначивши (ухвала від 28.02.2018) судову експертизу у даній справі апеляційний господарський суд тим самим констатував наявність передбачених законом підстав для її призначення.

55. Як вже зазначалося, призначаючи експертизу апеляційний суд вказав, що в даному випадку виконати вказівки закону при прийнятті рішення щодо наведення мотивів його прийняття або відхилення доводів однієї чи іншої сторони не видається можливим без проведення судової експертизи, а тому для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи в даній справі слід таку експертизу призначити.

56. Водночас відмовляючи у проведенні експертизи (оскаржувана постанова) апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях, Відповідач належно не обґрунтував як висновки експерта вплинуть на встановлення обставин у даній справі і крім цього, суд вже відмовляв в аналогічному клопотанні і тоді зазначив, що питання фактичного обсягу виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій.

57. Таким чином, апеляційний господарський суд при розгляді тотожних питань вчинив дві суперечливі та взаємовиключні дії, що не можна визнати правомірним, оскільки розглядаючи господарські спори суд зобов`язаний діяти послідовно та надавати належні обґрунтування вчинення ним (чи не вчинення) тих чи інших процесуальних дій.

58. Так, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Згідно частин 1 - 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

60. За приписами частини 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

61. Враховуючи вказані положення процесуального закону, Верховний Суд вважає, що здійснення судом апеляційної інстанції двох взаємовиключних процесуальних дій в результаті призвело до порушення норм процесуального права, оскільки позбавило Відповідача права довести обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

62. В цій частині також варто зазначити, що наданий в якості мотивувань для відмови в задоволенні клопотання, висновок апеляційного суду про те, що фактичний обсяг виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій не має відношення до отримання та оплати газу ВТВ, оскільки, предметом спору не є оплата чи інші дії щодо виконаних монтажних робіт з капітальних ремонтів та реконструкцій є некоректним, адже таких доводів відповідне клопотання Відповідача і не містило.

63. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

64. Описані вище непослідовні дії суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає такими, що в результаті призвели до необґрунтованої належним чином відмови у задоволенні клопотання Відповідача про призначення додаткової експертизи у даній справі з питань, відповіді на які сам суд раніше визнав необхідними для виконання вказівки закону щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

65. Оскільки описані порушення процесуальних норм підпадають під дії пункту 2 частини 3 статті 310 ГПК України і такі порушення допущені саме судом апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.

66. За таких обставин, доводи касаційної скарги АТ "Вінницягаз" частково знайшли своє підтвердження, а тому подана скарга підлягає частковому задоволенню.

67. Щодо доводів касаційної скарги Позивача.

68. Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

69. Відповідно до пункту 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

70. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

71. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

72. Частиною 1 статті 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

73. У відповідності до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

74. Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

75. Як вже зазначалося, у пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

76. Крім цього, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

77. Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

78. Суди встановили, що розрахунки за поставлений природний газ за Договором ВТВ Відповідачем здійснювалися кількома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, здійснення розрахунку власними коштами та шляхом зарахування зустрічних зобов`язань.

79. Так, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

80. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі за текстом - Порядок).

81. З Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку АТ "Нафтогаз України" (Позивачу).

82. Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

83. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

84. Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

85. Отже, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

86. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти такі як постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20

87. Таким чином, правильним є висновок судів, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського Договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсовує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у Договорі відповідні умови, чи навпаки.

88. Розглядаючи цю справу суди встановили, що на виконання зазначеного вище Порядку за участю як Позивача так і Відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

89. Спільними протокольними рішеннями, які були прийняті у період лютого 2013 - лютого 2016, погашено заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 04.01.2013 № 13-110-ВТВ на загальну суму 131 223 634, 87 грн.

90. Так, суди правильно врахували, що підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини Відповідача та Позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

91. Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило Відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за Договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати обсягів природного газу.

92. Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків і при цьому у Відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за поставлений природний газ.

93. Аналогічні правові висновки міститься в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та від 03.04.2019 у справі № 906/278/18.

94. Таким чином, спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування Позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах Договору № 13-110-ВТВ та є процедурою погашення зобов`язань Відповідача по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.

95. Відтак, підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх умов, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 підтверджує той факт, що сторони спільно погодились на те, що залишок оплати за постачання природного газу за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

96. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли абсолютно правильного висновку про те, що Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений Відповідачу природний газ, з огляду на визначені у Спільних протокольних рішеннях призначення платежів щодо сплати коштів за природний газ за рахунок відшкодування державою наданих у цей період населенню пільг та субсидії.

97. Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій - це фактично, усуває Відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків Відповідача грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами, у зв`язку з чим змінюються періоди та сума заборгованості нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

98. Суди дослідили наявних в матеріалах справи висновок експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017 та додатковий розрахунок до експертизи, складений за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи документів у даній справі, яким проведено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань АТ "Вінницягаз" за спожитий природний газ у 2013-2015 роках за Договором № 13/110-ВТВ від 04.01.2013 з урахуванням відсутності заборгованості на суму Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту укладення договору.

99. Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

100. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

101. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

102. З урахуванням положень вище наведених процесуальних норм, суди попередніх інстанцій визнали додатковий розрахунок до висновку експерта № 3/3/2017 від 08.09.2017 судово-технічної експертизи, проведеної в межах даної справи, належним доказом, з огляду на те, що на підставі такого доказу можна встановити обставини, які входять до предмета доказування і крім того з`ясували, що вказаний висновок відповідає вимогам статті 98 ГПК України.

103. Доводи касаційної скарги Позивача у цій частині Верховний Суд вважає виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку вказаному доказу, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

104. Щодо доводів Позивача про те, що місцевим господарським судом не ставилося питання, яке є предметом додаткового розрахунку експерта від 03.11.2017 і взагалі чинним законодавством не передбачено можливості надання експертом додаткових розрахунків, то такі доводи Верховним Судом також відхиляються як необґрунтовані, адже в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 17.03.2017 у даній справі, якою було призначено додаткову судову економічну експертизу, на розгляд експертизи було поставлено питання: "В якій сумі документально підтверджується визначена позивачем заборгованість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" станом на 15.02.2016 р. та на момент надання висновку за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 р. з урахуванням відсутності заборгованості на суму спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків з моменту їх укладення та з моменту укладення договору?", а тому поданий експертом суду додатковий розрахунок і є частиною його висновку у якому й надано відповідь на поставлене питання з урахуванням саме відсутності заборгованості на суму спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків і крім цього, законодавство, яке врегульовує питання проведення судової експертизи не містить заборони на подання такого додаткового розрахунку.

105. З дотримання положень ГПК України суди перевірили зазначений розрахунок і вказали, що при складанні висновку судовим експертом було взято до уваги та враховано неодноразову зміну умов договору, в т.ч. і в частині порядку проведення розрахунку.

106. Таким чином, дослідивши зібрані докази суди встановили, що розрахунок штрафних санкцій зроблений експертом є правильним, оскільки нарахування здійснені з урахуванням спільних протокольних рішень, вірним визначенням початку прострочення виконання зобов`язання та з урахуванням умов Договору.

107. В цілому Верховний Суд вважає, що Позивач у своїй касаційній скарзі не піднімає питань права чи правозастосування, а виключно намагається домогтися проведення арифметичного перерахунку належних до стягнення сум, що нероздільно пов`язано з необхідністю надання додаткової оцінки чи переоцінки зібраним доказам, однак, як вже зазначалося вище, вказані дії не входять до компетенції касаційного суду.

108. Таким чином, доводи касаційної скарги Позивача не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути підставою для втручання в оскаржувані судові рішення.

109. Разом із цим, Верховний Суд вважає, що і при обґрунтуванні позиції в частині доводів апеляційної скарги Позивача апеляційним судом також було допущено порушення норм процесуального права.

110. Так, на доводи Позивача про те, що експертом при нарахуванні штрафних санкцій допущені помилки та прорахунки, а також має місце невідповідність періодів нарахування з урахуванням спільних протокольних рішень, апеляційний суд відреагував формулюванням - "спростовується іншими доказами в справі", однак при цьому, суд не зазначив про які саме докази йде мова.

111. Такий підхід касаційний суд вважає поверхневим та таким, що протирічить положенням статті 236 ГПК України, а тому, оскільки дана справа направляється на новий розгляд, вказаний недолік також має бути виправлено судом апеляційної інстанції і вказане, в свою чергу, є підставою для часткового задоволення касаційної скарги НАК "Нафтогаз України".

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

112. Статтею 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

113. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа навправляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

114. Керуючись повноваженнями, які надані суду касаційної інстанції положеннями статті 308, підставами закріпленими у статті 310 ГПК України, з мотивів, що описані вище у цій Постанові, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з направленням даної справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

115. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій Постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

116. Оскільки справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 902/368/16 скасувати.

3. Справу № 902/368/16 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.