Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/642/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адв. Горопашного І.В., дов. від 20.11.2024 № 20/11-54,

відповідача - акціонерного товариства "Чернігівобленерго" - адв. Григор`єва О.М., дов. від 09.12.2024 № 431/11221/01-14,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2024 (суддя Белов С.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А. і Гаврилюк О.М.)

у справі № 927/642/23

за позовом Компанії

до акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості у розмірі 104 680 892,63 грн.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.07.2025 № 32.2-01/1459, у зв`язку із обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду та відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 927/642/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Власов Ю.Л.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2025 № 32.2-01/1858 у зв`язку із відпусткою судді Власова Ю.Л., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 927/642/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Колос І.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 105 140 829,98 грн, з яких: 97 978 386,32 грн заборгованість за надані послуги, 368 306,62 грн - пеня, 122 566,64 грн - штраф, 5 551 702,80 грн - інфляційні нарахування та 1 119 867,60 грн - 3% річних.

Позов мотивовано порушенням відповідачем права позивача на отримання оплати за надані послуги за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.06.2019 № 0531-03041 (далі - Договір).

01.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 97 978 386,32 грн, обґрунтоване тим, що після відкриття провадження у справі ним сплачено 102 645 140,00 грн заборгованості за надані послуги за Договором.

12.09.2024 від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про стягнення 122 566,64 грн штрафу та 337 370,71 грн пені, нарахованих за період з 01.03.2022 по 25.04.2022 (включно).

У судовому засіданні 12.09.2024 Господарський суд Чернігівської області задовольнив клопотання позивача та залишив без розгляду вимоги про стягнення штрафу та пені, нараховані за період з 01.03.2022 по 25.04.2022 (включно).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025: закрито провадження у справі у частині стягнення 97 978 386,32 грн основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 5 551 702,80 грн інфляційних нарахувань та 1 119 867,60 грн 3% річних; у частині вимог про стягнення 30 935,91 грн пені відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено позивачу основну заборгованість у розмірі 97 978 386,32 грн, що має наслідком закриття провадження у справі в цій частині. Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат визнано обґрунтованим, а наявність підстав для стягнення цих нарахувань доведеними. Водночас, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача пені, суди врахували положення підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 (далі - Постанова № 332), а тому визнали її нарахування на суму 30 935,91 грн таким, що не підлягає стягненню, оскільки пеня у цій частині нарахована в період дії воєнного стану.

У касаційній скарзі Компанія просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 30 935,91 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Компанії 30 935,91 грн пені.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішення, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 та прийняття судових рішень в оскаржуваній частині без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 16.07.2024 у справі № 908/813/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, а також в ухвалі від 05.09.2024 у справі № 910/4215/22.

Скаржник зазначає, що враховуючи специфіку та спрямованість Постанови № 332, в якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди, тобто положення підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 не повинні були застосовувати до спірних правовідносин в частині стягнення пені в сумі 30 935,91 грн, яка була нарахована за порушення зобов`язань, які виникли до 24.02.2022, оскільки Регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2019 Компанія (оператор системи передачі (ОСП)/виконавець) і Товариство (користувач) уклали Договір, до якого, в подальшому, сторони уклали додаткові угоди від 13.09.2019, від 25.03.2021, від 27.09.2021, від 28.12.2021, від 31.01.2022.

Так, за умовами Договору:

- виконавець зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга) (пункт 1.1);

- користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору (пункт 1.2);

- оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/ (пункт 2.2);

- розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги (пункт 2.5)

- користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно) (пункт 2.7);

- виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу, а користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором (пункти 3.2.1, 3.3.2);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (пункт 6.8);

- за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.1);

- за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання (пункт 6.10).

Так, відповідно до умов укладеного Договору Товариство отримує послугу в повному обсязі з серпня 2019 року.

За твердженнями Компанії, Товариство в цілому дотримувалося умов Договору щодо порядку та строків розрахунків за надані послуги, однак починаючи з лютого 2022 року останнім були порушені строки розрахунків за отримані послуги та станом на 23.03.2023 за Товариством рахується заборгованість за отримані Послуги у розмірі 97 978 386,32 грн з ПДВ.

Вартість та періоди нарахування плати за послугу наведені в Додатку № 2 до позову (без врахування планових рахунків за березень 2023 року).

Після відкриття провадження у справі Товариством сплачена сума основної заборгованості за Договором у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.11.2023 № 0003412359 на суму 9 298 450,61 грн, від 30.11.2023 № 0003412360 на суму 965 710,49 грн, від 28.12.2023 № 3417304 на суму 53 256 429,65 грн та від 28.12.2023 № 3417305 на суму 39 124 549,25 грн.

Предметом касаційного оскарження у справі є відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені на суму 30 935,91 грн. У частині результатів розгляду решти позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій скаржником не оскаржуються та не переглядаються.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), як регулятор, 25.02.2022 прийняла у межах своїх повноважень Постанову № 332 з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 констатував, що Постанова № 332 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись ними у своїй господарській діяльності.

Враховуючи, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому Законами України було неодноразово продовжено і на час вирішення спору, з 24.02.2022 зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, за висновками судів, зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій кредитором, відповідно до Постанови № 332 (у редакції від 26.04.2022) стосується періоду, моментом якого є 24.02.2022, незалежно від того, з якого моменту виникло прострочення - до початку введення в Україні воєнного стану, чи під час дії такого.

За таких обставин, зважаючи, що Договір регулює відносини між Компанією та Товариством, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період виникнення заборгованості у Товариства перед Компанією за укладеним ними Договором, а неустойка (пеня), яка заявлена до стягнення нарахована в період дії воєнного стану, суди попередніх інстанцій, беручи до уваги положення підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, відмовили у задоволенні вимог про стягнення пені.

Компанія не погоджуються з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що зроблені судами за неправильного застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, всупереч висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 16.07.2024 у справі № 908/813/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, а також в ухвалі від 05.09.2024 у справі № 910/4215/22.

На думку скаржника, враховуючи специфіку та спрямованість Постанови № 332, в якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення Постанови № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди, тобто положення підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 не повинні були застосовувати до спірних правовідносин в частині стягнення пені в сумі 30 935,91 грн, яка була нарахована за порушення зобов`язань, які виникли до 24.02.2022, оскільки регулятор чітко визначив період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд виходить з такого.

У постановах від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 16.07.2024 у справі № 908/813/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22 Верховний Суд виснував, що положення підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 щодо настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

Правовідносини у наведених справах виникли з договорів, укладених відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, у тому числі щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій, у яких, зокрема, постало питання щодо звільнення від їх нарахування та стягнення на підставі норми підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, у зв`язку із чим вони є подібними до правовідносин, які є предметом розгляді у цій справі № 927/642/23.

Слід також враховувати, що викладений Верховним Судом у наведених скаржником постановах висновок щодо неможливості застосування приписів підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 до вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на зобов`язання, які виникли до введення воєнного стану, був предметом розгляду Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - ОП КГС ВС) у справі № 908/948/23 (до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі).

Так, за наслідками розгляду зазначеної справи № 908/948/23, у постанові від 04.07.2025, яка відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України підлягає врахуванню у розгляді цієї справи № 927/642/23, ОП КГС ВС з цього питання зазначила, зокрема, таке:

" 83. Аналізуючи зміст положення пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, Об`єднана палата бере до уваги положення ГК та ЦК, які регламентують застосування штрафних санкцій.

84. За ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

85. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК).

86. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.

87. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК (ст. 223 ГК), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК).

88. Об`єднана палата наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов`язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

89. Об`єднана палата враховує, що положеннями пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.

90. При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП № 332, № 413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.

91. Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди".

ОП КГС ВС наголосила, що зазначене відповідає як висновкам, викладеним у постанові ОП КГС ВС від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (див. пункт 64 цієї постанови) так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, від яких ОП КГС ВС не встановила підстав для відступлення, відступивши, натомість від протилежної позиції, яка містилася в судовій практиці Верховного Суду у розгляді подібних спорів.

Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постановах у справах, на який посилається скаржник, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше, підтверджено висновком ОП КГС ВС, викладеним у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 і ці висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у розгляді спірних правовідносин.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій наведеній позиції Верховного Суду не відповідають, а, натомість, прямо їй протирічать.

У розгляді справи в оскаржуваній частині судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норми підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині стягнення пені в сумі 30 935,91 грн внаслідок помилкового розуміння висновку ОП КГС ВС, викладеного у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, на який послалися суди попередніх інстанцій в обґрунтування своєї позиції щодо оскаржуваної частини позовних вимог.

Так, судами неправомірно відхилено доводи Компанії про те, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 30 935,91 грн була нарахована за порушення зобов`язань, які виникли до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Оскільки настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, які містяться у підпункті 16 пункту 1 Постанови № 332, стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення Товариством своїх зобов`язань за Договором, що (порушення) доведено при розгляді цієї справи судами.

Наведене свідчить, що рішення і постанова судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального права, що є підставою для їх скасування.

Перевіривши розрахунок пені, Верховний Суд, вважає його арифметично вірним, а заявлену до стягнення суму пені у розмірі 30 935,91 грн, враховуючи доведеність неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором, такою, що підлягає задоволенню.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Однак рішення і постанова судів в оскаржуваній частині наведеним вимогам не відповідають внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332. Підстави касаційного оскарження та доводи касаційної скарги Компанії знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку. Відзив Товариства цих висновків не спростовує та не впливає на них.

За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

Зважаючи на викладене, касаційна скарга Компанії підлягає задоволенню, рішення і постанова судів попередніх інстанцій у справі в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

З огляду на результати розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, судовий збір, сплачений Компанією за подання позовної заяви, розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в оскаржуваній частині), слід покласти на Товариство в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтею 129 300 308 311 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі № 927/642/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 935,91 грн пені скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4. Стягнути з акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 30 935 (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн 91 коп. пені.

5. Стягнути з акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 10 199 (десять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн 20 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в оскаржуваній частині).

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос