Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.12.2025 року у справі №910/3867/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

Справа № 910/3867/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Nobel Ilac Sanayii Ve Ticaret A.S. (Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С.)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року (суддя Мандриченко О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Корсак В. А., судді: Алданова С. О., Євсіков О. О.)

за заявою Bayer Healthcare LLC (Байєр Хелскер ЛЛК) про забезпечення позову

у справі № 910/3867/25

за позовом Bayer Healthcare LLC (Байєр Хелскер ЛЛК)

до: 1) Nobel Ilac Sanayii Ve Ticaret A.S. (Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С.), 2) Міністерства охорони здоров`я України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України",

про заборону порушення прав інтелектуальної власності на винаходи за патентами України № 73731, № 91520, № 9367 та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та судових рішень, прийнятих за результатами розгляду цієї заяви

1. У березні 2025 року Bayer Healthcare LLC (Байєр Хелскер ЛЛК) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Nobel Ilac Sanayii Ve Ticaret A.S. (Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С.) (далі - відповідач-1, скаржник) та Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, відповідач-2), в якому просить суд:

- заборонити відповідачу-1 порушувати права інтелектуальної власності позивача на винахід "v-карбоксіарил заміщена дифенілсечовина як інгібітор RAF-кінази" за патентом України № 73731 (далі - винахід 1), винахід "Термодинамічно стабільна форма тозилату" за патентом України № 91520 (далі - винахід 2) та винахід "Фармацевтична композиція, яка містить омега-карбоксіарилзаміщену дифенілсечовину, для лікування раку" за патентом України № 93673 (далі - винахід 3), зокрема, вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу з діючою речовиною "сорафеніб" ("sorafenib"), поданого на державну реєстрацію за заявою від 06 березня 2024 року;

- зобов`язати відповідача-2 відмовити в державній реєстрації лікарського засобу під торговою назвою "Софексан" (діюча речовина "сорафеніб" ("sorafenib")) (далі - Спірний лікарський засіб), форма випуску - таблетки, вкриті плівковою оболонкою 200 мг, по 14 таблеток у блістері, по 8 блістерів у картонній упаковці, поданого на державну реєстрацію 06 березня 2024 року відповідачем-2.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивачу належать виключні права на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням об`єктів винаходів (зокрема, сполуки "сорафеніб" ("sorafenib") і пов`язаних з нею фармацевтичних композицій та способів лікування, які захищені патентами позивача), та право перешкоджати неправомірному використанню винаходу 1, винаходу 2 та винаходу 3.

3. 06 березня 2024 року Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ДЕЦ, третя особа) було прийнято до розгляду заяву відповідача-1 про державну реєстрацію Спірного лікарського засобу, що підтверджується Переліком реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію в період з 04 березня 2024 року до 08 березня 2024 року, який міститься у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ДЕЦ. Отже, позивач стверджує, що відбувся факт подання відповідачем-1 заяви від 06 березня 2024 року про державну реєстрацію Спірного лікарського засобу, яка наразі перебуває на розгляді в ДЕЦ на стадії проведення експертизи. Позивач вважає, що діючою речовиною вказаного Спірного лікарського засобу є "сорафеніб" ("sorafenib"), що станом на дату подачі відповідачем-1 своєї заяви була захищена патентами України № 73731, № 91520 та № 93673 позивача.

4. 14 липня 2025 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов до набрання рішенням у справі № 910/3867/25 законної сили шляхом:

- заборони ДЕЦ видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації Спірного лікарського засобу, поданого відповідачем-1 на реєстрацію 06 березня 2024 року;

- заборони ДЕЦ на підставі заяви відповідача-1 чи інших уповноважених осіб вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів Спірного лікарського засобу, поданого відповідачем-1 на реєстрацію 06 березня 2024 року, в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

5. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач вказав, що він є власником патентів України:

- № 73731 на винахід 1, відомості про який опубліковано в Бюлетені від 15 вересня 2005 року № 9, що підтверджується копією виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи від 19 листопада 2024 року № 2-19-24-4648-А та відомостями із загальнодоступної Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ;

- № 91520 на винахід 2, відомості про який опубліковано в Бюлетені від 10 серпня 2010 року № 15, що підтверджується копією виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи від 25 листопада 2024 року № 2-19-24-4795-А та відомостями із загальнодоступної Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ;

- № 93673 на винахід 3, відомості про який опубліковано в Бюлетені від 10 березня 2011 року № 5, що підтверджується копією виписки з Державного реєстру патентів України на винаходи від 19 листопада 2024 року № 2-19-24-4678-А та відомостями з загальнодоступної Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ.

6. Також позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить та істотно ускладнить в подальшому виконання рішення суду першої інстанції. На переконання позивача, ефективний захист належних йому прав інтелектуальної власності буде неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки реєстрація Спірного лікарського засобу та подальше його введення в цивільний обіг призведе до нових способів неправомірного використання винаходів та зумовить необхідність для Позивача звертатися до суду з новими позовами до необмеженого кола осіб.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року у справі № 910/3867/25 заяву позивача про забезпечення позову задоволено повністю. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у цій справі:

- заборонено ДЕЦ видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації Спірного лікарського засобу;

- заборонено ДЕЦ на підставі заяви відповідача-1 чи інших уповноважених осіб вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів Спірного лікарського засобу, поданого відповідачем-1 на реєстрацію 06 березня 2024 року, в тому числі, такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що існують підстави для обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову та з метою унеможливлення виникненню в подальшому негативних наслідків, необхідно вжити заходів до забезпечення позову щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 910/3867/25 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року залишено без змін.

10. Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, оскільки в разі ймовірного вчинення відповідачем-1 чи його уповноваженими особами дій з передачі прав власності на Спірний лікарський засіб може бути змінено як заявника Спірного лікарського засобу, так і його назву та форму випуску. У свою чергу, внесення змін до Державного реєстру лікарських засобів України, що здійснюється на підставі наказу відповідача-2, може призвести до позбавлення позивача права на оперативний та ефективний захист належних йому прав інтелектуальної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Відповідач-1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 910/3867/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цій справі відмовити.

12. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/3867/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

14. Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 910/3867/25 та вирішив здійснювати перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. Предметом позовної заяви у цій справі є заборона порушення прав інтелектуальної власності на винаходи за патентами України № 73731, № 91520, № 9367 та зобов`язання відповідача-2 відмовити в державній реєстрації Спірного лікарського засобу.

18. Позивач звернувся із заявою про забезпечення позову та зазначив таке:

- діюча речовина "сорафеніб" ("sorafenib") та пов`язані з нею фармацевтичні композиції захищені патентами України № 73731, № 91520, № 93673 і використовуються позивачем та пов`язаними з ним особами при виробництві та продажу лікарського засобу "НЕКСАВАР®" - таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг; по 28 таблеток у блістері, по 4 блістери;

- діючою хімічною речовиною цього лікарського засобу є відома за міжнародною непатентованою назвою "сорафеніб" ("sorafenib");

- лікарський засіб позивача "НЕКСАВАР®" зареєстровано за реєстраційним посвідченням № UA/7141/01/01, термін дії якого необмежений з 04 липня 2017 року згідно із наказом МОЗ України № 761;

- молекула "сорафеніб" ("sorafenib") є об`єктом винаходів 1-3 та, відповідно, захищена патентами України № 73731, № 91520 та № 93673;

- позивач є власником патентів України, що захищають діючу речовину "сорафеніб" ("sorafenib"), яка використовується у виготовлені належного позивачу лікарського засобу "НЕКСАВАР®" та йому належать виключні права на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням речовин та способу, які є об`єктами винаходів за патентами України № 73731, № 91520 та № 93673, та відповідно, належать права перешкоджати неправомірному використанню винаходів;

- сполука "сорафеніб" ("sorafenib") входить до обсягу правової охорони винаходу 1 за патентом України № 73731;

- факт входження хімічної сполуки "сорафеніб" ("sorafenib") до обсягу правової охорони винаходу за патентом України № 73731 підтверджений належним і допустимим доказом - висновком судового експерта.

19. При поданні заяви про забезпечення позову позивач посилається на припущення про використання вказаної сполуки відповідачем-1 у Спірному лікарському засобі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не відповідає вимогам частин першої, п`ятої статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки не містить жодної оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження заявлених підстав позову.

21. Скаржник зазначає, що у суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було достатньо обґрунтованих припущень для того, щоб вважати підтвердженими наступні обставини справи:

1) належність позивачу чинних прав інтелектуальної власності на винахід 1 у зв`язку зі спливом строку його дії;

2) діюча речовина "сорафеніб" ("sorafenib") захищається винаходами 1- 3 та обсяг правової охорони за кожним з них є окремим (такі винаходи не є взаємозалежними), що дає обґрунтовані сумніви у поширенні захисту за ними на таку речовину після спливу строку дії одного з них, а саме на винахід 1;

3) з отриманням відповідачем-1 рішення про державну реєстрацію Спірного лікарського засобу, останній провадитиме дії з його комерціалізації, що зумовить безпосереднє порушення патентних прав позивача.

22. Також скаржник зазначає, що подання ним заяви про державну реєстрацію Спірного лікарського засобу є виключно правомірною підготовкою до його введення в цивільний обіг в подальшому, що заплановано після закінчення строку чинності патентів на винаходи 2-3. Відповідно, незалежно від дати завершення реєстрації, введення відповідачем-1 Спірного лікарського засобу в цивільний обіг до 11 жовтня 2027 року (до дати закінчення строку дії патентних прав позивача) не здійснюватиметься. На підтвердження цих доводів скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься лист, направлений відповідачем-1 до позивача, як патентовласника, у якому було чітко зазначено такі гарантії.

23. За твердженням скаржника, усі негативні ризики від завершення державної реєстрації генетичних препаратів під час строку дії патентної охорони на їх діючу речовину, на які посилався позивач у своїй заяві, наразі вже повністю врегульовані (мінімізовані) чинним законодавством.

24. Таким чином скаржник вважає, що за наявності доказів, які спростовують твердження позивача (в частині чинності прав інтелектуальної власності на винахід 1, та намірів відповідача-1 не комерціалізувати Спірний лікарський засіб у періоді чинності винаходів 2- 3), у судів попередніх інстанцій не було обґрунтованих підстав для вжиття на цьому етапі заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 910/3867/25 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова суду апеляційної інстанції, якою вказану ухвалу залишено без змін.

27. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Верховний Суд зазначає про те, що порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами статей 136 137 140 ГПК України.

29. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

30. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

31. Верховний Суд неодноразово та послідовно зазначав про те, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, тощо.

32. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (стаття 137 ГПК України).

33. Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 915/249/24 та від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23).

34. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

35. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

36. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 та у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/15328/23).

37. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 виснував, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (від висновку якого Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 не відступила).

38. У постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

39. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/15328/23, від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

40. Отже, у кожному конкретному випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити доведення заявником обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, а саме доведення достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся або має намір звернутися до суду.

41. У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, предметом якого є заборона порушення прав інтелектуальної власності на винаходи за патентами України № 73731, № 91520, № 9367 та зобов`язання відповідача-2 відмовити в державній реєстрації Спірного лікарського засобу під торговою назвою "Софексан" (діюча речовина "сорафеніб" ("sorafenib").

42. У заяві про забезпечення позову позивач із посиланням на докази у справі доводить наявність обставин, передбачених статтями 136 - 137 ГПК України, які дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, як вказує позивач, діюча речовина "сорафеніб" ("sorafenib") та пов`язані з нею фармацевтичні композиції, захищені патентами України № 73731, № 91520 та № 93673, які використовуються позивачем та пов`язаними з ним особами при виробництві та продажу лікарського засобу "НЕКСАВАР®".

43. На думку заявника, невжиття господарським судом заходів забезпечення позову у цій справі призведе до істотних ускладнень чи унеможливить виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду і в подальшому буде слугувати підставою для виникнення нових судових спорів стосовно невизначеного кола осіб.

44. З огляду на наведене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

45. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду та зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову у цій справі співвідносяться із заявленими позивачем вимогами (адже видача висновків та рекомендацій ДЕЦ щодо державної реєстрації лікарського засобу фактично є частиною загальної процедури введення його в цивільний обіг та передумовою здійснення реєстрації такого лікарського засобу), а, отже, існує конкретний зв`язок між цими заходами і предметом позову; наявні обставини свідчать про те, що ці заходи забезпечення позову спрямовані на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду.

46. Передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження ДЕЦ, як про це стверджує скаржник, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення (в разі задоволення позовних вимог), причому суд першої інстанції з`ясував, що невжиття відповідних заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.

47. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1915/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 910/14116/20, від 09 липня 2021 року у справі № 910/6825/20, від 16 липня 2021 року у справі № 910/19065/20, від 12 серпня 2021 року у справі № 910/10855/20, в яких розглядалося питання вжиття заходів забезпечення позову (зокрема шляхом заборони ДЕЦ видавати висновок про рекомендацію для реєстрації лікарського засобу) у справах, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності на винаходи.

48. Таким чином, згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на специфіку правовідносин пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.

49. Крім того, Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 910/10855/20, де зазначено, що подання документів для державної реєстрації лікарського засобу та/або отримання державної реєстрації лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі (позивачу), є достатнім свідченням створення передумов для введення лікарського засобу в цивільний оборот, що є порушенням права інтелектуальної власності позивача, як володільця патенту.

50. Доводи скаржника про те, що дія патенту на винахід 1 уже закінчилася стосуються питання обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, тобто предмета спору по суті, а не заяви про забезпечення позову, тому такі судження скаржника є необґрунтованими.

51. Що ж до твердження скаржника про те, що незалежно від дати завершення реєстрації, введення відповідачем-1 Спірного лікарського засобу в цивільний обіг до 11 жовтня 2027 року (до дати закінчення строку дії патентних прав позивача) не здійснюватиметься, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься лист, направлений відповідачем-1 до позивача, як патентовласника, колегія суддів зазначає, що вказаний лист відсутній в матеріалах оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року про задоволення заяви Bayer Healthcare LLC (Байєр Хелскер ЛЛК) про забезпечення позову у справі № 910/3867/25, які були витребувані касаційним судом в порядку приписів пункту 17.10 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Водночас, зі змісту листа, доданого до касаційної скарги як додаток № 4, вбачається, що ним відповідач-1 звертався до позивача щодо невведення в цивільний обіг лікарського засобу "ВОКСАБАН 10" до закінчення дії патенту № 73339. Тобто вказаний лист не стосується правовідносин, які склалися у справі № 910/3867/25, а тому наведені вище доводи скаржника також є необґрунтованими з огляду на відсутність в матеріалах справи документів, на які посилається останній.

52. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши специфіку спірних правовідносин, правильно застосували положення статей 136 137 140 ГПК України та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

53. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

55. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 цього Кодексу).

56. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача-1 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судові витрати

57. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Nobel Ilac Sanayii Ve Ticaret A.S. (Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.С.) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 910/3867/25 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова