ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.

за участю представників:

позивача - Будниченка О. В. (адвокат),

відповідача - Христич О. В., Білічак Ж. В. (адвокат),

третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 (судді:

Чорногуз М. Г., Чорна Л. В., Агрикова О. В. )

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (суддя Гулевець О. В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник"

2. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн звернути стягнення на нерухоме майно та визначити спосіб реалізації нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" набуто право звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та ВАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Укрпідшипник" за кредитним договором, умови якого щодо повернення кредитних коштів порушено позичальником.

У позовній заяві ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" зазначив, що предмет іпотеки належить на праві приватної власності ТОВ "Сонас" згідно з інформацією державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з переходом права власності на предмет іпотеки до ТОВ "Сонас", товариство набуло статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019, у позові відмовлено повністю.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що на момент прийняття рішення у цій справі в Державному реєстрі відновлено запис про те, що власником спірного майна є ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк", що свідчить про відсутність відомостей щодо наявності у ТОВ "Сонас" права власності на спірне нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що ДП "Державний експортно-імпортний банк України" не заявляв клопотань про заміну ТОВ "Сонас" на належного відповідача, тому враховуючи положення статті 48 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності відповідного клопотання господарський суд не наділений правом, здійснити заміну відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача. Місцевим господарським судом відмовлено у клопотанні ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (далі - ТОВ "БСД-1") у якості співвідповідача, оскільки воно подане без дотримання норм процесуального права.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. В обґрунтування вимог, заявник у касаційній скарзі зазначає, що:

- Верховний Суд у справі №910/21911/14 визнав підтвердження переходу права власності нерухомого майна від ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" до ТОВ "БСД-1" (старе найменування - ТОВ "Мірасол ", ТОВ "Синонім");

- господарськими судами не враховано положення статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо пріоритету відомостей, які містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 330, 387 та 388 Цивільного кодексу України.

3.3. У касаційній скарзі заявник також наголошує на тому, що після прийняття рішення місцевого господарського суду та на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, право власності на предмет іпотеки знову було незаконно перереєстровано, а саме 04.03.2019 внесено до реєстру записи, відповідно до яких право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ "БСД-1".

3.4. Заявник також вважає, що судами порушено норми процесуального права, що полягає у залишенні без задоволення його клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ "БСД-1".

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сонас" просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 22.11.2006 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк ", в подальшому ПАТ "Укрексімбанк") та ВАТ "Укрпідшипник" (в подальшому - ПрАТ "Укрпідшипник") укладено кредитний договір №15106К134 (далі - кредитний договір).

4.3. На виконання пункту 3.1, підпунктів 3.2.1,3.2.3, пункту 3.2 статті 3 кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 38 000 000,00 євро (далі - кредит), з кінцевим терміном погашення кредиту 22.11.2011 та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 статті 3 та пункту 3.5 статті 3 кредитного договору.

4.4. Відповідно до умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитом, а також інші платежі за кредитним договором (пункти 3.1,3.2,3.4,3.5 статті 3, підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.1 статті 5 кредитного договору).

4.5. Між сторонами кредитного договору укладені додаткові угоди, якими сторони змінювали окремі умови кредитного договору.

4.6. Відповідно пункту 6.2 статті 6 договору в редакції додаткової угоди від
12.10.2012 №15106К134-24 якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (у порядку, зазначеному в пункті 8.3 договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Банк набуває право здійснити договірне списання коштів за кредитом або його частиною, процентами за користування кредитом, комісіями та іншими платежами, нарахованими згідно з цим договором, на користь банку з рахунків позичальника, зазначених у підпункті 2.1.12 договору у гривнях та/або в іноземних валютах та купівлю за рахунок цих коштів іноземної валюти або продаж, обмін (конвертацію) цих коштів на міжбанківському валютному ринку України на умовах, зазначених у підпункті 3.7.6 договору з метою погашення заборгованості позичальника, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань позичальника.

4.7. Суди також встановили, що у забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Укрпідшипник" (боржник) за кредитним договором укладено 27.01.2010 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ВАТ "Комерційний банк "Актив-банк" (іпотекодавець) іпотечний договір №151110Z24 (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О. 27.01.2010 та зареєстрований в реєстрі за №53.

4.8. Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно ПАТ "КБ "Актив-Банк", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.

Борисоглібська, буд. 3 (далі - предмет іпотеки), а саме: - нежилі приміщення в літ. А загальною площею 3904,90 кв. м., заставною вартістю 110007870,00 грн: з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), з № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з № І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з № І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси. - підземний паркінг (літ. А.) загальною площею 409,60 кв. м., заставною вартістю 11 539
150,00 грн.

4.9. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності від 09.04.2009 (САС №241694), виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва та від 27.08.2009 (САС №746739), виданим Головним управлінням житлозабезпечення міста Києва.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надано витяги №26032879 від 27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження 9456703), №26032732 від 27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження №9456597), №26033051 від
27.01.2010 (реєстраційний номер обтяження №9456774), №27975177 від 29.07.2010, №26456759 від 11.03.2010, довідки №125943750 від 31.05.2018.

4.10. Господарські суди дослідили, що обставини виконання сторонами умов кредитного договору були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1480/15 за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ПАТ "Укрпідшипник" та поручителів - ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Вістек", ПАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів", ПАТ "Костянтинівський металургійний завод", про стягнення з кожного відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2476976,49 євро та 589111,43 грн.

4.11. Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 у справі №905/1480/15, частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за первісним позовом. Стягнуто з ПрАТ "Укрпідшипник" 38 000 000,00 євро заборгованості за кредитом, 3 187 314,74 євро процентів за користування кредитом, 538 795,68 грн комісії за управління кредитною лінією, 86 994,28 грн пені за прострочення за комісією, 17 331,65 євро
3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів кредиту, 4 910,56 грн. 3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії та витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 381,59 грн.

4.12. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що факти встановлені рішенням суду у справі №905/1480/15 щодо кредитних правовідносин за участю, зокрема, ПАТ "Укрексімбанк" та ПрАТ "Укрпідшипник", в тому числі про наявність невиконаних зобов'язань, є такими, що в силу вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи та повторного доведення не потребують.

4.13. Судами також встановлено, що ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "Синонім" (найменування якого в наступному змінено на ТОВ "МІРАСОЛ", та в подальшому на ТОВ "БСД-1") уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від
07.05.2014 (далі - попередній договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за №593.

Попереднім договором купівлі-продажу визначено, що сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ПАТ "КБ "Актив-Банк" зобов'язався передати у власність ТОВ "Синонім" нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору.

4.14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, задоволено позов ТОВ "Мірасол" (нове найменування ТОВ "БСД-1 ") до ПАТ "КБ "Актив-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, АТ "Укрексімбанк ", ПАТ "Укргазбанк", Національний банк України, ТОВ "Сонас", визнано укладеними та дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору.

На підставі зазначеного судового рішення у справі №910/21911/14, що набуло законної сили, ТОВ "Мірасол" 11.06.2016 здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, що зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.15.11.06.2016 між ТОВ "Мірасол" та ТОВ "Сонас" укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі яких ТОВ "Мірасол" передало у власність ТОВ "Сонас" нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору.

4.16. Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостями з Державного реєстру іпотек, відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від
31.05.2018 №125943750 підтверджується, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М. М. 11.06.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав на предмет іпотеки на підставі договорів купівлі-продажу серія та номер 288 та 289 (номер записів про право власності ~organization0~ та 14927665) за власником ТОВ "Сонас" (т. І, а. с. 70-72).

4.17. В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №910/21911/14 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського від 17.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, яким позовні вимоги задоволено повністю та визнано дійсними і укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, на зазначених в резолютивній частині умовах.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у цій справі в Державному реєстрі відновлено запис про те, що власником спірного нерухомого майна є ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк".

5.2. Господарські суди керувалися тим, що в матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2019 №156839737, від
19.02.2019 №156816744, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.02.2019 №157977137, від 28.02.2018 №157980354, що підтверджують припинення прав власності ТОВ "СОНАС" на спірне нерухоме майно, зареєстроване 19.02.2019, підставою припинення якого зазначено постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №910/21911/14.

При цьому з одночасним внесенням запису про припинення права власності ТОВ "СОНАС" на спірне нерухоме майно 19.02.2019 в Реєстр внесено записи про право власності на це майно за ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк", підставою внесення запису зазначено рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери №45597977 та №45595900, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, видані Київською міською державною адміністрацією від 27.08.2009 та від 09.04.2009.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначена обставина свідчить про відсутність відомостей щодо наявності у ТОВ "Сонас" права власності на спірне майно, а відповідно і відсутність можливості пред'явлення до нього позову про звернення стягнення на заставлене майно, оскільки відповідач не набув статусу іпотекодавця.

5.3. Колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені у рішенні та постанові, необгрунтованими та передчасними з таких підстав.

5.4. Предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться у власності відповідача, внаслідок неналежного виконання боржника своїх зобов'язань за кредитним договором на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

5.5. Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

5.6. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України).

5.7. Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

5.8. За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.9. Частина 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

5.10. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.11. Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

5.12. У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

5.13. Частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.

5.14. Пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

5.15. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.16. Судами встановлено, що судовим рішенням у справі №910/21911/14 визнано дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки у цій справі.

За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

5.17. Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу.

Положення статті 204 Цивільного кодексу України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

5.18. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при зміні власника майна іпотека залишається дійсною, а особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій на вищевказані норми уваги не звернули, залишивши поза увагою встановлені обставини справи стосовно власника спірного майна, що є істотними обставинами для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

5.19. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

5.20. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. За наведених обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/10984/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова