ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/669/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря - Купрейчук С.П.

за участю: cкаржник ( представник ПАТ НАК "Нафтогаз України")- Ракітін П.Є. (дов. №14-157 від 13.04.2019)

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2019

(Суддя - Крамар С.І.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020

(Головуючий суддя - Савченко Г.І.; судді - Павлюк І.О.; Демидюк О.О.)

у справі

за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна"

про порушення справи про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Газторг Україна", м.Хмельницький, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: 79066 , м. Львів - 66 а/с 8110; свідоцтво №159 від 07 лютого 2013 року). Вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, призначено попереднє засідання у справі №924/669/17.

1.2. 22 серпня 2017 року оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення судом справи про банкрутство №924/669/17.

1.3. Ухвалою суду першої інстанції від 24 жовтня 2017 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Газторг Україна" в загальній сумі 98 419 356,07грн.

1.4. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2017 року продовжено строк процедури розпорядження майном у справі №924/669/17 про банкрутство ТОВ "Газторг Україна" м. Хмельницький.

1.5. Постановою господарського суду Хмельницької області від 05 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна", призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича.

2. До господарського суду Хмельницької області 09 жовтня 2019 року подано клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Пурія Р.П. № 02-10/30/19 від 03 жовтня 2019 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Газторг Україна". Також, на адресу місцевого суду подано звіт ліквідатора (підсумковий) № 02-10/27-09/19 від 27 вересня 2019 року про проведену роботу в ліквідаційній процедурі ТОВ "Газторг України" з додатками на 269 арк.

Короткий зміст та мотиви прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2019 року у справі №924/669/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна" затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Пурія Р.П. №02-10/27-09/19 від 27 вересня 2019 року та ліквідаційного балансу ТОВ "Газторг Україна"; вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважати погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; Товариство з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна" зареєстроване за юридичною адресою: 29013, м. Хмельницький, пр. Миру, 57/3, оф.3, ідентифікаційний код 36185253, ліквідовано. Скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 22 серпня 2017 року. Провадження у справі №924/669/17 закрито.

3.1. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2019 року у справі №924/669/17 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2019 року у справі №924/669/17 залишено без змін.

4. Вказані судові рішення мотивовані тим, що у ТОВ "Газторг Україна" наявні ознаки, які свідчать про відсутність здійснення підприємницької діяльності, з огляду на що прибутки не отримувались. Крім того, під час проведення ліквідатором ліквідаційної процедури банкрута майна (крім дебіторської заборгованості), яке б належало останньому і могло бути включено до ліквідаційної маси не виявлено, з огляду на що встановлено неспроможність боржника погасити в повному обсязі заборгованість перед кредитором та витрати по справі №924/669/17. Поданий ліквідатором на розгляд суду звіт та ліквідаційний баланс свідчить про відсутність у банкрута майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів. Суди дійшли до висновку, що ліквідатором вжито усіх можливих заходів щодо виявлення активів боржника та дотримано вимоги Кодексу з процедур банкрутства під час проведення ліквідаційної процедури у справі №924/669/17.

4.1. Апеляційний господарський суд відхиляючи доводи апеляційної скарги зазначив, що після проведення аналізу фінансового стану боржника не встановлено ознак доведення до банкрутства, ознак фіктивного банкрутства, ознаки приховування банкрутства, а відповідно заявлення вимог до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ліквідатором у ліквідаційній процедурі не було необхідним. АТ НАК "Нафтогаз" був ознайомлений із звітом про фінансовий аналіз боржника, з заявою до ліквідатора про необхідність звернення з покладенням субсидіарної відповідальності як до засновників так і до ліквідатора не звертався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі №924/669/17, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник переконує, що місцевим господарським судом при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не досліджувалось питання щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника. Докази того, що ліквідатором було вжито усіх можливих заходів щодо реалізації передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства права стосовно заявлення вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, на момент затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу були відсутні.

Апеляційний господарський суд помилки суду першої інстанції не виправив та дійшов хибних висновків, погодившись із судом першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Скаржник переконує, що наявні підстави для застосування до керівника (засновника) та засновників Боржника субсидіарної відповідальність у зв`язку з їх діями (бездіяльністю) в органі управління боржником упродовж 2014 року, що призвели до стійкої неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог конкурсного кредитора. Ліквідатором не було досліджено відомості щодо осіб засновників та керівників Боржника, внаслідок управлінських рішень яких Боржник був визнаний банкрутом.

Скаржник вважає, що ліквідатором не здійснено всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника в частині подання заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників та керівника Боржника, а місцевим господарським судом при затвердженні ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу не надано відповідної правової оцінки цим обов`язковим обставинам.

Скаржник зауважує, що подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності та відповідно доведення підстав для субсидіарної відповідальності належить до повноважень та обов`язків ліквідатора, а не кредитора.

Скаржник переконує, що судом апеляційної інстанції не було враховано приписи ч.1 та 2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.1 ст.619 ЦК України, та порушено приписи ст.86, 236 ГПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надано

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/669/17 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого,

Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2020.

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 Ввдкрито касаційне провадження у справі № 924/669/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 17 червня 2020 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.

12. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

13. Банкрутство - банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства - Далі по тексту Кодекс).

14. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

15. У ст. 61 Кодексу визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

16. Зокрема, у ч.1 та ч. 2 наведеної норми Кодексу визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

17. Разом з тим, у ч.1 ст. 65 Кодексу передбачені вимоги до звіту ліквідатора, а саме: після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо);

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

18. За змістом наведених норм Кодексу правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

19. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

20. Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

21. Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

22. Кодексом не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Кодексом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

23. Разом з тим обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003 та від 27.08.2019 у справі № 913/982/14).

24. Крім документів безпосередньо визначених у статті 65 Кодексу, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

25. Беручи до уваги положення статей 61, 65 Кодексу господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

26. Згідно з аналізом даних роботи ліквідатора у справі, що підтверджуються фактичними даними (запити, відповіді на запити, витяги з державних реєстрів, акти інвентаризації майна), господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у банкрута відсутні будь-які активи, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги кредиторів.

27. Як уже зазначалось вище у цій постанові, відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу, ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а стягнені, за результатом проведеної роботи, суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

28. Отже, належним чином проведені ліквідатором дієві заходи щодо встановлення осіб, які, у разі доведеності їх шкідливих для боржника дій або бездіяльності, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника є можливістю для наповнення ліквідаційної маси банкрута і, як наслідок відновлення майнових прав кредиторів щодо задоволення їх кредиторських вимог.

29. Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

30. Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

31. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

32. Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, у даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

33. Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, що послідовно викладені стосовно покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство на третіх осіб за відсутності вироку у кримінальній справі щодо цих осіб (про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення) в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14 від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 20.10.2019 у справі №927/1124/16

34. Крім того, слід звернути увагу, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

35. Отже, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

36. Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши, на виконання своїх повноважень ( ч. 1 ст. 61 Кодексу) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

37. Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

38. Відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

39. Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

40. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б).

41. Виходячи з вимог Кодексу ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), а також з`ясування наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб.

42. Водночас, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

43. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили належність проведення ліквідаційної процедури, вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника та встановили, що відсутність майна належного банкруту, підтверджується численними відповідями державних органів та установ на запити ліквідатора, даними з державних реєстрів прав тощо, доданими до звіту ліквідатора.

44. Проте, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає висновки судів попередніх інстанцій про вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та виявлення майна і грошових коштів банкрута та надання суду всіх необхідних документів, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури у даній справі - передчасними, виходячи з такого.

45. Як зазначено скаржником у касаційній скарзі та підтверджується змістом оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції, місцевим судом при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не досліджувалось питання щодо наявності або відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника та не встановлювалось чи містить ліквідаційний звіт поданий на затвердження до суду аналіз фінансового становища банкрута в частині дослідження наявності або відсутності доведення боржника до банкрутства.

46. Зі змісту ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням ліквідаційного балансу банкрута вбачається, що аналіз фінансового становища банкрута не був предметом розгляду підсумкового засідання, отже докази того, що ліквідатором було вжито усіх можливих заходів щодо реалізації передбаченого ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства права стосовно з`явлення вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, на момент затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не були предметом судового розгляду місцевим господарським судом.

47. Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

48. Під час апеляційного перегляду, суд другої інстанції встановив, що реалізуючи надані законодавством повноваження у справі про банкрутство ТОВ "Газторг Україна", арбітражним керуючим - розпорядником майна боржника на договірних засадах залучено Приватне підприємство "Каштан-ЛВ", яким виготовлено Звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Газторг Україна" від 03 листопада 2017 року.

49. У оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд констатував, що звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховуваного банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Газторг Україна" від 03 листопада 2017 року Приватного підприємства "Каштан-ЛВ" долучений до матеріалів справи, був розглянутим у судовому засіданні, а також приймався до уваги комітетом кредиторів при прийнятті рішення щодо застосування до боржника процедури ліквідації.

50. Згідно ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається, що наявний у матеріалах справи звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховуваного банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Газторг Україна" від 03 листопада 2017 року був предметом судового розгляду у апеляційному господарському суді.

52. Отже, судові рішення обох попередніх інстанцій не містять дослідження аналізу фінансового стану боржника під час проведення підсумкового засідання, перевірки наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, а відтак висновки про вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів є такими, що не ґрунтуються на доказах, які були досліджені в судовому засіданні ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом.

53. У підсумку, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час даного розгляду, водночас, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

54. За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

55. У даному випадку, суди фактично ухилилися від виконання покладеного на них обов`язку - здійснення правосуддя та не досягли кінцевої мети судового процесу, а оскаржувані судові рішення вимогам наведених процесуальних норм не відповідають, оскільки суди не з`ясували обставини та не дослідили докази про які йдеться у пунктах 45-52 цієї постанови.

56. Вказані порушення норм процесуального права призвели до унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. На виконання приписів частини 3 статті 310 ГПК України, такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

57. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити докази та врахувати доводи всіх сторін у справі та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

58. Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі №924/669/17 скасувати.

3. Справу №924/669/17 направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко