Постанова КГС ВП від 17.04.2025 року у справі №911/65/24

Друк

Пошук

1169

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний господарський суд Верховного Суду

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.04.2025 року у справі №911/65/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/65/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

за участю представників:

прокуратури: Гудименко Ю.В.,

позивача: не з`явився,

відповідача: Лозовський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024

у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Станік С.Р., Сибіга О.М.

у справі № 911/65/24

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17»

про стягнення пайової участі у розмірі 1 748 092,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» (далі - ТОВ «Листопад 17», відповідач) пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква у розмірі 1 133 120,00 грн, а також 513 829, 47 грн інфляційних втрат та 101 142,60 грн 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як забудовник, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту протягом здійснення будівництва комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду Київської області від 27.06.2024 у справі № 911/65/24 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з ТОВ «Листопад 17» на користь Білоцерківської міської ради 1 133 120,00 грн коштів пайової участі, 513 829,47 грн інфляційних втрат та 101 142,00 грн 3 % річних, 26 221,38 грн судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що будівництво розпочато у 2020 році, а абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) звернення протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва до органу місцевого самоврядування та перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, відповідач, як замовник будівництва, зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

5. Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що у період з 31.07.2020 по 04.01.2021 ним здійснювалися підготовчі роботи і лише після 11.01.2021 були розпочаті будівельні роботи, пославшись на те, що відповідач з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю не звертався, документів, що надають право на виконання саме підготовчих робіт, які діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт не отримував.

6. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 з якої вбачається, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та інфляційні відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об`єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

7. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виключних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах Прокурором.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 змінено рішення господарського суду Київської області від 27.06.2024, викладено його резолютивну частину в такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» на користь Білоцерківської міської ради інфляційні втрати в сумі 71 234,16 грн, 3 % річних в сумі 2 007,59 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» на користь Київської обласної прокуратури 4 417,37 грн судового збору.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пайової участі на суму 209 693,26 грн та 3 % річних в сумі 11 556,40 грн закрити.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 32 706,01грн.

9. Постанова мотивована тим, що замовником об`єкту будівництва не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію.

10. Судом апеляційної інстанції враховано рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VII «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VII «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква», яким встановлений менший розмір пайової участі ніж передбачено пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», та встановлено, що розмір пайової участі, яку відповідач мав сплатити, розраховується за формулою наведеною у п. 6.5 Порядку та складає 209 693,26 грн.

11. Апеляційний господарський суд, змінив рішення місцевого господарського суду та закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 209 693,26 грн пайової участі та 11 556,40 грн 3 % річних, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу, з огляду на сплату відповідачем зазначених сум.

12. Крім того, судом апеляційної інстанції стягнуто з відповідача 71 234,16 грн інфляційних втрат та 2 007,59 грн - 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем прострочено виконання зобов`язання, щодо повернення безпідставно збережених коштів.

13. Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частини позовних вимог про стягнення з відповідача пайової участі в розмірі 923 426,74 грн та відмовив у задоволенні позову в цій частині з огляду на встановлений апеляційним господарським судом розмір пайової участі - 209 693,26 грн.

14. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах Прокурором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 911/65/24, в якій просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

16. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

17. Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 911/65/24 ухвалена з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 13 42 43 73-75 80 86 113 118 119 210 236 237 258 263 266 269 Господарського процесуального кодексу України), та неправильним застосуванням норм матеріального права (норм п. 13 розділу І та п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 5 625 1212 Цивільного кодексу України), при цьому суд апеляційної інстанції при застосуванні норм права не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/24, від 16.07.2024 у справі № 940/19447/20, від 16.07.2024 у справі № 640/19447/20, від 02.06.2021 у справі № 726/2395/19-ц, від 07.12.2022 у справі № 726/700/20, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 24.02.2021 у справі № 201/14449/17, від 20.06.2023 у справі № 640/16209/17, від 07.11.2024 у справі № 910/12561/23, від 12.09.2024 у справі № 910/11903/23, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 21.10.2024 у справі № 923/1188/21, від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 та від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19.

18. Скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано до даних правовідносин Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17-VI, зі змінами за рішенням від 25.05.2017 № 781-32-VII, оскільки зазначений Порядок Білоцерківською міською радою прийнятий на виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на застосування апеляційним судом норм цього Порядку, що ґрунтується на ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в оскаржуваній постанові до правовідносин, які виникли у липні 2020 року, застосовано законодавство, що діяло до 01.01.2020.

19. Крім того, скаржник зазначає, що зазначений Порядок Білоцерківською міською радою у відповідність до норм Закону № 132-ІХ (зокрема щодо розповсюдження дії Порядку на правовідносини зі сплати пайової участі з 01.01.2020) не приводився, а через втрату дієвості такого регуляторного акта на відповідні правовідносини після 2020 року і втрати чинності ст. 40 Закону № 3038-VI Порядок був скасований рішенням Білоцерківської міської ради від 27.05.2021 № 861-13-VIII, отже не діяв ні на час скерування органом місцевого самоврядування претензії, ні на час розгляду справи в суді.

20. Крім того, скаржник у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм абз. 1 пп. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ у спірних правовідносинах щодо визначення розміру пайової участі для замовників будівництва у населеному пункті, які необхідно сплатити до відповідного місцевого бюджету, у розмірі та порядку, передбаченому в абзацах 2 та 3 пп. 1 п. 2 розділу II Закону № 132-ІХ, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Закону № 132-ІХ.

21. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції у справі № 911/65/24 зроблено помилковий правовий висновок, що дане формулювання норми Закону № 132-ІХ дозволяє, на думку апеляційного суду, застосувати до правовідносин з проведення будівництва та сплати пайової участі, що виникли і тривають після 2020 року, норм Законів, що втратили чинність, та нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, які не можуть бути застосовані до правовідносин у справі через скасування з 01.01.2020 ст. 40 Закону № 3038- VI, на підставі якої приймався відповідний локальний нормативний регуляторний акт.

22. Формування правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм абзацу 1 підп. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ і тлумачення «якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом» (за умов не приведення органом місцевого самоврядування відповідного Порядку у відповідність до вимог Закону № 132- ІХ) сприятиме забезпеченню сталого розвитку права, формуванню єдиної правозастосовчої практики й унеможливить двояке тлумачення наведеної норми в сукупності з іншими нормами Закону № 132-ІХ, яким передбачений інститут пайової участі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

24. Відповідач зазначає, що Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква, затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17- VI (зі змінами згідно рішення від 25.05.2017 № 781-32-VII) був скасований лише 27.05.2021.

25. Відповідно до чинного законодавства, пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, а тому вказані кошти відповідач мав сплатити до 27.10.2021 (дата видачі сертифіката № КС12221020945), а нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 27.10.2021 є безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. Згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 31.07.2020 № КС012200731279, виданого відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Листопад 17», останнім виконано будівельні роботи з будівництва об`єкта: «Будівництво комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області».

27. Будівництво проводилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:007:0029, площею 0,2042 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування туристичної інфраструктури закладів громадського харчування.

28. 20 жовтня 2021 року в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АС01:7124-6684-4745-8469 зареєстровано акт про готовність об`єкта «Будівництво комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області» до експлуатації.

29. Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 27.10.2021 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 20.10.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» видано сертифікат № КС122211020945, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

30. Як вбачається з акта про готовність об`єкта до експлуатації, об`єкт будівництва має такі основні показники: найменування об`єкта згідно з проєктом: «Будівництво комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області»; дата початку робіт - липень 2020 року, дата закінчення робіт - липень 2021 року; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 28 328 тис. гривень; кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX не сплачуються.

31. Прокурор, звертаючись до суду з даним позов зазначив, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо звернення до Білоцерківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва - «Будівництво комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області» та не сплатив пайову участь у визначені законодавством строки, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунком позовних вимог становить 1 133 120, 00 грн.

Позиція Верховного Суду

32. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

33. За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

34. Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, що відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради 31.07.2020, видано дозвіл на виконання будівельних робіт № КС012200731279 із будівництва об`єкта: «Будівництво комплексу громадського призначення у складі: закладу громадського харчування та торгівельних приміщень по вул. Леваневського, 53-К м. Біла Церква Київської області».

Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 27.10.2021 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 20.10.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «Листопад 17» видано сертифікат № КС122211020945, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проєктній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

36. Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX) договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

37. Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

38. Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

39. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

40. Верховний Суд у постанові від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 зазначив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

41. У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

42. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

43. Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 вказав на те, що прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту замовником (відповідачем) не сплачувалися.

45. З огляду на зазначене, у зв`язку з несплатою забудовником коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

46. Ураховуючи приписи п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також відсутність в матеріалах справи доказів належної сплати ТОВ «Листопад 17» пайового внеску до бюджету міста Біла Церква, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

47. Водночас суд першої інстанції, дослідивши наданий Прокурором розрахунок обсягу пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Біла Церква, дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах, зокрема, на підставі кошторисної вартості будівництва об`єкта, відображеної в акті про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, а також з урахуванням приписів пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

48. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, становить 1 133 120, 00 грн (28 328 000,00 грн (кошторисна вартість будівництва) х 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта).

49. Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 513 829,47 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, та 101 142,60 грн 3 % річних, нарахованих за період з 01.01.2021 по 22.12.2023.

50. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду, зазначаючи, що розмір пайової участі становить - 209 693,26 грн та відмовляючи в частині стягнення 923 426,74 грн, вказав на те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32 VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17- VII «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква», яким встановлений менший розмір пайової участі, ніж передбачено пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

51. Апеляційний господарський суд, посилаючись на п. 6.5 Порядку, відповідно до якого у разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.3, 6.4 цього Порядку), вона визначається на основі затверджених Білоцерківською міською радою нормативів для одиниці створеної потужності (1 (одного) кв. м житлової та нежитлової площі) шляхом їх множення на відповідні площі об`єкта, що були створені внаслідок будівництва/реконструкції, вказав, що розмір пайової участі, яку відповідач мав сплатити, розрахована за формулою наведеною у п. 6.5 Порядку, становить 209 693,26 грн.

52. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на таке.

53. Як зазначалося вище, відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

54. Суд констатує, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовниками, які аналогічно розпочали будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконали або розпочали будівництво у 2020 році.

55. Відповідно до пп. 1 абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

56. З огляду на зазначене, в абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» міститься розмір пайової участі, яку замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

57. Тобто зазначена норма права надає замовникам будівництва, як замовнику будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі - розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом №132-IX) щодо сплати пайової участі.

58. Як встановлено судом апеляційної інстанції рішенням Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 № 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17- VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква» встановлено менший розмір пайової участі ніж це передбачено пп. 1 абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.

59. Апеляційним господарським судом встановлено, що зазначене рішення було чинним на день набрання чинності Законом № 132-IX (01.01.2020).

60. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до даних правовідносин рішення Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 у 781-32-VІІ «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 454-17- VІІ «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква».

61. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи п. 6.5 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, здійснив розрахунок розміру пайової участі та вказав, що розмір пайової участі становить 209 693,26 грн.

62. Відповідно до п. 6.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/ реконструкції визначається за формулою: РПУ = ЗКВ х 2 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

ЗКВ- загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) об`єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн).

63. За приписами п. 6.5 зазначеного Порядку у разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.3, 6.4 цього Порядку), вона визначається на основі затверджених Білоцерківською міською радою нормативів для одиниці створеної потужності (1 (одного) кв. м житлової та нежитлової площі) шляхом їх множення на відповідні площі об`єкта, що були створені внаслідок будівництва/ реконструкції.

У такому випадку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві, реконструкції визначається за формулою:

РПУ = S х К х І х 2 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S - загальна площа новозбудованих квартир, нежитлових приміщень, об`єктів нежитлового призначення або створених нових площ квартир/житла, нежитлових приміщень та об`єктів нежитлового призначення внаслідок реконструкції (м2);

К - спеціальний норматив одиниці створеної потужності для будівництва житлових будинків, житлових комплексів та об`єктів нежитлового призначення (грн/м2);

Нормативи для одиниці створеної потужності (1 (одного) кв. м житлової та нежитлової площі) визначені в додатку до цього Порядку і затверджуються рішенням Білоцерківської міської ради.

I - індекс інфляції від місяця, в якому було затверджено відповідний норматив, діючий на момент розрахунку, до місяця, що передує тому, в якому здійснюється розрахунок пайової участі (включно). Якщо індекс інфляції менше 100 %, то до розрахунку береться показник 1,0. Для розрахунку застосовується індекс споживчих цін, що встановлюється Державною службою статистики України (Індекс інфляції).

64. Водночас апеляційний господарський суд, застосовуючи п. 6.5 Порядку не обґрунтував застосування саме цього пункту, враховуючи, що акт готовності об`єкта до експлуатації від 20.10.2021 містить кошторисну вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією на будівництво, що становить 28 328 тис. грн.

65. Крім того, застосовуючи формулу: РПУ = S х К х І х 2 % суд апеляційної інстанції не проаналізував та не зазначив у постанові її складову, зокрема індексацію інфляції від місяця, в якому було затверджено відповідний норматив, діючий на момент розрахунку, до місяця, що передує тому, в якому здійснюється розрахунок пайової участі (включно), в постанові не відображено періоду застосування сукупного індексу інфляції, з урахуванням пп. 4 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, відповідно до якого пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

66. У постанові Верховний Суд від 19.02.2025 у справі № 903/468/24 звернув увагу на те що, визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Господарський суд, з огляду на вимоги статей 79 86 Господарського процесуального кодексу України, має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

67. Верховний Суд звертає увагу на те, що оскільки, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, ключовим і визначальним, є саме встановлення розміру пайової участі, яка підлягає стягненню з відповідача.

68. Водночас суд апеляційної інстанції в постанові лише зазначив, що з наданих позивачем та відповідачем документів слідує, що розмір пайової участі, яку відповідач мав сплатити, розрахований за формулою наведеною у п. 6.5 Порядку, становить 209 693,26 грн, розрахунок перевірений судом та є арифметично вірним.

69. Верховний Суд наголошує, що відповідність (обґрунтованість) розрахованого розміру (величини) пайової участі має істотне значення для розгляду та вирішення спору щодо сплати пайової участі.

70. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними у цій справі для вирішення цього спору, з огляду на предмет і підстави позову, предмет доказування, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та беручи до уваги передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо розміру пайової участі, що є ключовим у цій справі для вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

73. Частиною 4 ст. 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що є визначальними у цій справі, а саме: розміру пайової участі, яку позивач просить стягнути з відповідача, та нараховані на цей розмір інфляційні та 3 % річних, що є вагомими при прийнятті рішення про стягнення такої заборгованості, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення оцінки доказів та встановлення обставин у справі, постанова апеляційного господарського суду у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

75. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд