ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1151/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зьорнишкіна Сергія Леонідовича (далі - ФОП Зьорнишкін С.Л., Відповідач)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2018

(суддя Шатерніков М.І.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018

(головуючий - суддя Хачатрян В.С., судді Дучал Н.М. і Слободін М.М.)

за позовом фізичної особи-підприємця Легенчука Олександра Миколайовича (далі - ФОП Легенчук О.М., Позивач)

до ФОП Зьорнишкіна С.Л.

про стягнення 390 887,72 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ФОП Легенчук О.М. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Зьорнишкіна С.Л. про стягнення 390 887,72 грн., в тому числі: 123 000 грн. основного боргу; 124 039,22 грн. процентів за користування коштами; 22 447,50 грн. пені; 110 331 грн. "втрат від інфляції" та 11 070 грн. процентів річних.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 28.05.2013 №15 (далі - Договір).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.2018:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 123 000 грн. основного боргу; 11 377,50 грн. пені; витрати зі сплати судового збору 2 015,66 грн.

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у задоволеній їх частині та невідповідністю закону цих вимог в іншій їх частині.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018:

- апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення;

- згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в позові про стягнення 124 039,22 грн. процентів за користування грошовими коштами і судового збору;

- прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено;

- з Відповідача стягнуто на користь Позивача 124 039 грн. процентів за користування коштами і 3 876,23 грн. судового збору за подання позовної заяви;

- в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову мотивовано, зокрема, тим, що покупець має право вимагати від продавця проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а якщо договором не встановлено розмір відповідних процентів, то останній визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, нез'ясування ними обставин справи та доказів, просить:

- скасувати оскаржувані судові рішення зі справи повністю і ухвалити нове рішення, у відповідній частині, не передаючи справи на новий розгляд;

- новим рішенням застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ФОП Легенчук О.М. й відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами: не були досліджені зазначені в цій скарзі обставини; не застосовано наслідків пропуску Позивачем позовної давності.

Позиція Позивача

7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відповідач просив суд застосувати позовну давність, зазначаючи, що Позивачем вказано про порушення його права на отримання товару з 25.08.2013, а позовну заяву до господарського суду Харківської області подано 02.05.2018, тобто після спливу позовної давності;

- Відповідач не заперечує того факту, що ним 23.03.2013 були отримані кошти від Позивача в сумі 17 000 грн. як попередня оплата при укладенні Договору поставки;

- Договір укладено Відповідачем (продавцем) і Позивачем (покупцем); за його умовами подавець зобов'язався продати, а покупець - прийняти на умовах часткової передоплати обладнання - "трикамерну сортувальну установку для переробки пухопір'яної суміші в кількості 1 од. з комплектуючими та витратними матеріалами - три шафи вивантаження та вихлопний фільтр з фільтрувальними елементами" (далі - обладнання). Пунктом 6.1 цього договору узгоджено, що всі спори, "протиріччя та розбіжності", які можуть виникнути між сторонами і/чи у зв'язку з Договором, підлягають остаточному врегулюванню господарським судом;

- як зазначає Позивач у позовній заяві:

попередня оплата вартості обладнання за Договором була здійснена 23.03.2013 у сумі 17 000грн. і 28.05.2013 - 106 000 грн.;

Відповідач у передбачений Договором строк (до 25.08.2013) обладнання Позивачу не поставив;

- наведене стало підставою для заявлення Позивачем вимог про стягнення: суми передоплати 123 000 грн., на яку нараховано пеню в сумі 22 447,50 грн. у порядку пункту 8.1 Договору; сума процентів за весь час користування коштами в сумі 124 039,22 грн. з посиланням на частину другу статті 693 ЦК України; "інфляційних втрат" у розмірі 110 331 грн. та 3% річних у сумі 11 070 грн. з посиланням на частину другу статті 625 ЦК України;

- ФОП Легенчук О.М. 16.06.2014 звертався до Чугуївського міського суду Харківської області про стягнення грошових коштів за Договором. Рішенням названого суду від 16.07.2014 , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 1.09.2014, позов було задоволено в повному обсязі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2015 року згадані рішення Чугуївського міського суду та ухвала Апеляційного суду Харківської області були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду відповідної справи № 636/2246/14-ц судом постановлено ухвалу від 10.04.2017 про закриття провадження у цивільній справі, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Апеляційний суд Харківської області від 19.06.2017 цю ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області залишено без змін;

- Позивач перерахував Відповідачу попередню оплату за Договором у загальному розмірі 123 000 грн. Поставки обладнання Відповідач не здійснив і суму попередньої оплати Позивачу не повернув;

- відповідно до пункту 8.1 Договору у разі прострочки відвантаження обладнання більше 30 днів від строку, вказаного в пункті 3.1 Договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,05 % від вартості обладнання за кожний день прострочення. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про її обґрунтованість у розмірі 11 377,50 грн.;

- на думку місцевого господарського суду, оскільки в Договорі не встановлено обов'язку продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати та не визначено розмір відповідних відсотків, то позовні вимоги про стягнення процентів за користування коштами є безпідставними, так саме як і вимоги про стягнення сум "індексу інфляції" та трьох процентів річних, тому що обов'язок з повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінюватися як грошове зобов'язання;

- звернення Позивача за захистом свого права ще у 2014 році "та тривалий розгляд спірних правовідносин у цивільному судочинстві" свідчать про переривання позовної давності, тому, на думку місцевого господарського суду, з якою погодився й суд апеляційної інстанції, позовну давність не пропущено;

- судами не прийнято посилання Відповідача на зміну Позивачем в односторонньому порядку умов Договору та порушення Договору Позивачем через невивезення останнім обладнання згідно з пунктом 3.4 цього договору: адже в Договорі відсутні відомості про місце встановлення обладнання, посилань на взаємозалежність місця експлуатації (встановлення) обладнання і обов'язками постачальника з Договору не вбачається; за пунктами 3 і 4 Договору Відповідач повинен був поставити обладнання покупцю шляхом відвантаження його на склад або уповноваженому представнику вантажеперевізника, і Позивач зобов'язаний оплатити транспортування обладнання, а не самостійно його транспортувати;

- відсутні обставини, що свідчили б про самостійну зміну Позивачем умов Договору, а Відповідачем не доведено, що ним вчинялися будь-які дії з передання обладнання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. ЦК України:

стаття 256:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

стаття 257:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

частина друга статті 258:

позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

частина перша статті 261:

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

частини друга і третя статті 264:

- позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників; після переривання перебіг позовної давності починається спочатку;

частини третя і четверта статті 267:

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

10. Попередні судові інстанції, розглянувши заявлене Відповідачем клопотання про застосування позовної давності у розгляді даної справи, відхилили його з посиланням на "підтверджений факт звернення позивача за захистом свого порушеного права ще 2014 році та тривалий розгляд спірних правовідносин у цивільному судочинстві", що на їхню думку, "свідчить про переривання позовної давності", яка, таким чином, не пропущена.

11. З таким висновком судових інстанцій погодитися не можна.

За змістом наведеного припису частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а лише здійсненого з дотриманням вимог процесуального закону, в тому числі щодо підвідомчості справ. Тому НЕ перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ, - безвідносно до того, що, як у даному разі, загальними судами першої і апеляційної інстанцій позов було прийнято й розглянуто (з подальшим скасуванням відповідних судових актів), оскільки такі прийняття й розгляд відбулися помилково, з порушенням вимог закону.

12. У цьому зв'язку Касаційний господарський суд звертає увагу ще й на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Водночас загальні місцевий і апеляційний суди у розгляді згаданої цивільної справи №636/2246/16 виступали (діяли) не як суд, встановлений законом (через непідвідомчість їм відповідної справи), а тому здійснений ними судовий розгляд та прийняття судових актів у відповідній справі не тягнуть за собою ніяких наслідків, крім пов'язаних із скасуванням таких актів; зокрема, згадані процесуальні дії судів не породжують і правових наслідків у вигляді переривання перебігу позовної давності.

13. Отже, припустившись неправильного застосування (тлумачення) норми матеріального права, а саме наведених частин другої і третьої статті 264 ЦК України, попередні судові інстанції не оцінили доказів та не з'ясували обставин, пов'язаних з початком перебігу позовної давності за вимогами, що заявлені в даній справі, та закінченням такого перебігу. Тобто названі інстанції порушили й вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо правил оцінки доказів та частини п'ятої статті 236 названого Кодексу, згідно з якою обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. З урахуванням викладеного та відповідно до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Зьорнишкіна Сергія Леонідовича задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 922/1151/18 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков