Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.04.2025 року у справі №910/2322/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2322/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024

у складі колегії суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.

у справі № 910/2322/21

за заявою С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Групп Україна"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Розгляд справи

1. С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фенікс Групп Україна" у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі №910/2322/21, про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", визнано грошові вимоги С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) до боржника у розмірі 2 348 577,84 грн, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фенікс Групп Україна" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Молчанова А.О.

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фенікс Групп Україна" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Молчанова А. О. Визнано банкрутом ТОВ "Фенікс Групп Україна" та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Фенікс Групп Україна" арбітражного керуючого Молчанова А. О.

4. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", 29.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезгадану ухвалу суду від 19.04.2021 та відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна".

5. Також ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, згідно з яким:

- ОСОБА_1 мала місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою переселенця. Після повернення з міста Івано-Франківськ скаржник мала місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ;

- оскільки повідомлення про дати судового засідання у справі № 910/2322/21 направлялися місцевим господарським судом на іншу адресу, а справа розглядалась без участі ОСОБА_1 , без її заперечень, без належного дослідження поданих доказів, то суд дійшов неправильних висновків;

- інформацію про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" ОСОБА_1 дізналася від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгового А. М. після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою зі скаржника стягувалися грошові кошти на користь ТОВ "Фенікс Групп Україна" у зв`язку покладенням субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника;

- ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про залучення її до розгляду справи № 910/2322/21 як уповноваженої особи учасника боржника, яке було задоволено, про що місцевим господарським судом постановлено ухвалу від 09.10.2024;

- саме з моменту залучення ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасника ТОВ "Фенікс Групп Україна" і ознайомлення останньої з матеріалами даної справи розпочався строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна".

Стислий виклад рішення суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/2322/21.

7. За висновком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було належним чином повідомлено судом першої інстанції про прийняття оскаржуваної нею ухвали, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд даної справи і відповідно унеможливлює застосування в даному випадку виключень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. При цьому, доказів наявності обставин непереборної сили, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, про що йдеться у пункті 2 частини другої статті 261 ГПК України, ОСОБА_1 не надано і судом не встановлено.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнені доводи скаржника

8. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та повернути справу № 910/2322/21 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для касаційного оскарження вищезгаданої ухвали суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

10. ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про її обізнаність щодо розгляду даної справи, оскільки скаржник пошту не отримувала і змогла ознайомитися з матеріалами справи № 910/2322/21 та з ухвалою місцевого господарського суду про відкриття провадження у цій справі лише після 09.10.2024.

11. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", яку оскаржила ОСОБА_1 до апеляційного господарського суду, винесена в період дії карантину, а 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і досі.

12. ОСОБА_1 не була ініціатором судового процесу, а тому вона не знала та не могла знати про справу, слідкувати чи цікавитися про справу, що є важливим з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 у справі № 405/4689/19.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Касаційне провадження

14. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у цій справі залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання касаційної скарги в новій редакції або пояснень із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, із зазначенням про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, надання доказів направлення копії касаційної скарги та додатків до неї на адресу інших учасників справи.

15. 05.02.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучені докази направлення копії касаційної скарги та додатків до неї на адресу інших сторін у справі та касаційна скарга (у новій редакції).

16. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини п`ятої статті 301 ГПК України.

17. Крім того, витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/2322/21.

18. 17.03.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/2322/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження у зв`язку з поданням апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення та відсутністю винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України.

20. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.

21. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

22. Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

24. Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

25. Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

26. У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

27. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення ЄСПЛ у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та №35548/06, від 20.06.2011).

28. Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

29. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

30. В частині другій статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

31. Зазначений у частині другій статті 261 ГПК річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.

32. Положення частини другої статті 261 ГПК не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

33. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі. Разом із тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/802/20).

34. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала у справі № 910/2322/21 постановлена Господарським судом міста Києва 19.04.2021, повний текст складено 22.04.2021, отже, десятиденний строк, встановлений частиною першою статті 256 ГПК України, для подання апеляційної скарги сплив 03.05.2021 (з урахуванням вихідних днів).

35. ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу від 19.04.2021 до суду апеляційної інстанції 29.10.2024, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, на понад 3 роки.

36. Одночасно до апеляційної скарги ОСОБА_1 було додане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, мотивоване тим, що суд не повідомляв її про дату, час та місце розгляду судової справи, а з матеріалами справи № 910/2322/21 ОСОБА_1 змогла ознайомитися лише після залучення її до участі у справі як уповноважену особу учасника ТОВ "Фенікс Групп Україна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024.

37. Згідно зі статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

38. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини:

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиним засновником та учасником ТОВ "Фенікс Групп Україна" є ОСОБА_1 з розміром частки 100%;

- оскільки обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав, ОСОБА_1 , як єдиний засновник ТОВ "Фенікс Групп Україна" була обізнана щодо фінансового та майнового стану товариства;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021, зокрема, відкрито провадження у справі №910/2322/21, про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна", визнано грошові вимоги С.Ф. Коллєзіоне С.Р.Л. (S.F. Collezione S.R.L.) до боржника у розмірі 2 348 577,84 грн, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фенікс Групп Україна"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Молчанова А.О.;

- копію ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі №910/2322/21 про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" було направлено 30.04.2021 всім учасникам справи, в тому числі і засновнику боржника - ОСОБА_1 (п.13 резолютивної частини ухвали), про що свідчить відповідна відмітка канцелярії місцевого господарського суду на зворотному боці останнього аркушу оскаржуваної ухвали;

- вказана вище ухвала була направлена на наступну адресу скаржника: АДРЕСА_3 (згідно відомостей з ЄДР щодо засновників ТОВ "Фенікс Групп Україна") та була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою "за закінчення терміну зберігання";

- за твердженням ОСОБА_1 , відповідно до довідки переселенця скаржник мала місце фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Після повернення з м. Івано-Франківськ скаржник мала місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Повідомлення про дати судового засідання у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Груп Україна" направлялися судом на іншу адресу, що свідчить про необізнаність ОСОБА_1 ро розгляд даної справи;

- однак, відповідно до довідки переселенця ОСОБА_1 змінила місце проживання на АДРЕСА_1 лише з 02.05.2022, тоді як оскаржувана нею ухвала прийнята судом 19.04.2021 та направлена на адресу скаржника 30.04.2021;

- у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа №910/2322/21 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, в якій ОСОБА_1 оскаржує рішення про покладення на неї, як керівника банкрута, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фенікс Групп Україна";

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/2322/21 вирішено, зокрема, звернутися до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлено Господарський суд міста Києва про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.05.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- згідно з витягом з реєстру територіальної громади, долученого до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/2322/21, місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , зареєстроване тільки з 13.04.2023.

39. Врахувавши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надсилання місцевим господарським судом копії ухвали від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" на адресу: АДРЕСА_3 відповідає приписам статті 242 ГПК України.

40. Заперечення скаржника з цього приводу відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

41. Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

42. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на дату постановлення місцевим господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" та її надіслання учасникам справи, зокрема скаржнику) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

43. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).

44. В частині одинадцятій статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

45. Виходячи зі змісту статей 120 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

46. Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

47. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

48. ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

49. Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).

50. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, копія ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі № 910/2223/21 про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" надсилалася рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 .

51. Проте, конверт з копією ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/2322/21 повернувся на адресу Господарського суду міста Києва з зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

52. Колегія суддів враховує, що вищевказана адреса була офіційним місцем реєстрації (зареєстроване місце проживання) ОСОБА_1 у період з 20.05.2016 по 13.04.2023 і лише з 02.05.2022 ОСОБА_1 тимчасово, відповідно до довідки переселенця, проживала у м. Івано-Франківськ, що скаржником не спростовано.

53. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

54. Доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судом апеляційної інстанції (зокрема, щодо обставин неможливості/утруднень для подачі скаржником апеляційної скарги у встановлені законом строки), що не може бути належним обґрунтуванням для висновку поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

55. Крім того, апеляційним судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

56. Відносно посилання ОСОБА_1 на те, що вона не могла ознайомитися з матеріалами справи № 910/2322/21 та з ухвалою місцевого господарського суду про відкриття провадження у цій справі до постановлення Господарським судом міста Києва ухвали від 09.10.2024 про залучення її до участі у справі як уповноважену особу учасника ТОВ "Фенікс Групп Україна", колегія суддів зазначає наступне.

57. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником та єдиним учасником ТОВ "Фенікс Групп Україна", яка виконувала функції директора товариства.

58. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з клопотанням про залучення її до участі у справі № 910/2322/21 як учасника (представника учасників) ТОВ "Фенікс Групп Україна", а також надання можливості ознайомитися з матеріалами справи № 910/2322/21 - 12.08.2024.

59. Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 або її представнику було відмовлено у наданні матеріалів справи № 910/2322/21 для ознайомлення до розгляду місцевим господарським судом клопотання про залучення вказаної особи до участі у справі як уповноваженої особи учасника ТОВ "Фенікс Групп Україна" (тобто до 09.10.2024) не надано.

60. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

61. Відповідно до статей 3, 4 вищезгаданого Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

62. Текст ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі № 910/2223/21 про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" надіслано та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.04.2021, а надання загального доступу забезпечено - 26.04.2021, тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із текстом оскаржуваної ним ухвали ще до постановлення Господарським судом міста Києва ухвали від 09.10.2024 за результатами розгляду вищезгаданого клопотання ОСОБА_1 .

63. Доводи касаційної скарги про те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишено ту обставину, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фенікс Групп Україна" винесена в період дії карантину, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

64. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX , який набрав чинності 17.07.2020, скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину та встановлено, що відповідні строки, які автоматично продовжувались на час дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання цим законом чинності, тобто 06.08.2020.

65. До то ж скаржник жодним чином не обґрунтовувала та не надала доказів того, що неможливість подання апеляційної скарги в установлений законом строк була зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

66. Посилання в касаційній скарзі на введення в Україні воєнного стану, як на підставу поновлення або зупинення процесуальних строків, відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.

67. Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наразі.

68. Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

69. Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

70. Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).

71. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

72. Таким чином, є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.

73. У контексті оцінки наведених аргументів в обґрунтування клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження апелянтом у наведеному випадку не доведено, що пропуск строку на подання апеляційної скарги був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку із введенням воєнного стану, зокрема, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами (збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом (подання апеляційної скарги у визначений законом строк).

74. Посилання в касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 у справі № 405/4689/19, у контексті того, що ОСОБА_1 не була ініціатором судового процесу у справі № 910/2322/21, а тому вона не знала і не могла знати про цю справу і слідкувати чи цікавитися її розглядом, відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.

75. У постанові від 04.11.2024 у справі № 405/4689/19 об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду сформульовано висновки про застосування норм права, згідно з якими особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема той, хто ініціював позов, - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою в розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

76. За змістом наведеної постанови у справі № 405/4689/19 вбачається, що суб`єктом оскарження рішення до суду апеляційної інстанції виступав позивач у справі. За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки представник позивача подавав до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, проте апеляційну скаргу на прийняте судове рішення від 02.02.2022 позивач подав лише 21.12.2023, тобто після спливу одного року з моменту його проголошення, що слугувало підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

77. З наведеного слідує, що справа № 405/4689/19 та справа № 910/2322/21 не подібними за встановленими у них обставинами, тому висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 04.11.2024 у справі № 405/4689/19, не підлягають застосуванню, оскільки не є релевантними для справи, що переглядається.

78. Зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не встановив наявність виключних випадків, з якими процесуальне законодавство (частина друга статті 261 ГПК України) пов`язує можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду, адже реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на участь у розгляді справи №910/2322/21 залежала виключно від її волевиявлення.

79. Відтак, враховуючи подання ОСОБА_1 апеляційної скарги після спливу більш як три роки з дня складення повного тексту судового рішення, тобто поза межами присічного строку, встановленого частиною другою статті 261 ГПК України, відсутність доказів на обґрунтування виключних випадків пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, зазначених у статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому частини другою статті 261 ГПК України.

80. При цьому, будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

81. Доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанцій з пропуском строку більш як 3 роки у цій справі та наявність підстав для його поновлення відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин та переоцінку таких доказів, перебуває поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених в статті 300 ГПК України.

82. Враховуючи викладене, з урахуванням наведених положень процесуального законодавства, Верховний Суд перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва 19.04.2021 та не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у цій справі та задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

84. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

85. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена із дотриманням норм процесуального права.

87. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/2322/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк