Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.05.2025 року у справі №902/1253/22
Постанова КГС ВП від 13.08.2024 року у справі №902/1253/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1253/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника - Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна Фермерського господарства "Алмар" Плесюка О.С.,

ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку касаційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна Фермерського господарства "Алмар" Плесюка О.С.

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 04.03.2025

у складі колегії суддів: Розізнаної І.В. (головуючого), Грязнова В.В., Павлюк І.Ю.

у справі № 902/1253/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Фермерського господарства "Алмар"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі № 902/1253/22 про банкрутство Фермерського господарства "Алмар" (далі - ФГ "Алмар"), введено процедуру розпорядження майном боржника. розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.

2. 04.05.2023 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Алмар" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред`явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

3. 14.08.2024 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 62 000,00 дол. США, що станом на день звернення з даною заявою еквівалентно 2 563 476,80 грн.

4. 29.10.2024 від представника ініціюючого кредитора надійшло заперечення б/н від 29.10.2024 року на заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника.

5. 30.10.2024 до суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшло повідомлення № 02-07/1012 від 29.10.2024 року про розгляд грошових вимог, згідно якого арбітражний керуючий заперечує щодо заявлених кредитором вимог.

6. 20.11.2024 від адвоката Бровка О.М. (в якості представника боржника) надійшла заява про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 , згідно якої заявлені кредитором вимоги визнаються в повному обсязі.

7. 21.11.2024 до суду від представника заявника надійшла заява б/н від 20.11.2024 року про уточнення кредиторських вимог.

8. 21.11.2024 до суду від арбітражного керуючого Плесюка О.С. надійшла заява з повідомленням про розірвання договору про надання правової допомоги № 14/04/23-2 від 14.04.2023 року з адвокатом Бровком О.М.

9. Ухвалою господарського суду від 28.10.2024 задоволено клопотання ТОВ "Зернофарт" та ТОВ "Суффле Агро Україна" про припинення повноважень голови ФГ "Алмар" та покладення виконання обов`язків голови ФГ "Алмар" на розпорядника майна арбітражного керуючого Плесюка О.С. у справі №902/1253/22; припинено повноваження керівника ФГ "Алмар" ОСОБА_2 , та покладено виконання обов`язків керівника ФГ "Алмар" на розпорядника майна - арбітражного керуючого Плесюка О.С.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням №4 від 01.04.2021 одноосібним власником ФГ "Алмар" ОСОБА_2 вирішено, що протягом квітня 2021 року у зв`язку з необхідністю потрібно укласти з ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги та отримати від ОСОБА_1 готівкові кошти, а саме 82 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, укласти договори застави рухомого майна та забезпечити проведення державної реєстрації обтяження.

11. 02.04.2021 року між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" в особі голови ОСОБА_2 укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого сторони погодили наступне:

- ОСОБА_1 надає ФГ "Алмар" в особі голови ФГ ОСОБА_2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а ФГ "Алмар" в особі голови ФГ ОСОБА_2 зобов`язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором;

- поворотна фінансова допомога надається у доларах США в сумі 82 600,00 USD, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 грн (п. 2.1. договору);

- поворотна фінансова допомога надається на протязі усього терміну дії договору з дати підписання даного договору в готівковій формі. Видача коштів підтверджується розпискою (Відповідно до п. 2.3. договору);

- поворотна фінансова допомога надається до 30.09.2021 року (п. 2.4. договору);

- поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в цілому або частинами та в будь-якій строки в межах повернення допомоги (п. 3.1. договору);

- повернення допомоги проводиться шляхом видачі грошових коштів боржником в готівковій формі. Повернення підтверджується розпискою (п. 3.2. договору).

12. Також заявником надано копію документа під назвою "Фінансова розписка від 02.04.2021 року", відповідно до якого, ОСОБА_2 підтвердила, що отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000,00 доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04.

13. Також 02.04.2024 між ОСОБА_1 , ФГ "Алмар" в особі голови ФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04.

14. Відповідно до даного договору застави, він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають із договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" з урахуванням усіх можливих додатків до нього за умовами яких ФГ "Алмар" зобов`язується перед ОСОБА_1 повернути до 30.09.2021 року суму допомоги у розмірі 82 600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) доларів США, що в еквіваленті складає 2 304 540 (два мільйони триста чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

15. В забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань ФГ "Алмар" передає у заставу належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме: транспортний засіб трактор колісний New Holland Т7060 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 1 674 000 грн. та транспортний засіб Hyundai Tucson 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418 500 грн.

16. Застава рухомого майна зареєстрована в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.04.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

17. На зворотному боці даного документа вказано, що 01.10.2021 року: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 000 доларів США".

18. Оскільки на момент звернення до суду із даною заявою, інша частина позиченої суми, а саме 62 000 доларів США на даний час ОСОБА_1 так і не були повернуті, у ФГ "Алмар" наявний борг перед ОСОБА_1 у сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США.

19. Посилаючись на наведені обставини заявник просить суд: визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 2 563 476, 80 грн (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США) такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог забезпечених кредиторів.

20. Отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого, ОСОБА_1 у заяві про уточнення вимог зазначив, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях.

21. З урахуванням заяви про уточнення вимог, заявник просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 2 563 476, 80 гривень, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США (за курсом НБУ 41, 3464 грн. за долар США); зобов`язати розпорядника майна внести вищезазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

22. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22, з урахуванням заяви про уточнення вимог, в повному обсязі.

23. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані заявником договір № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року та фінансова розписка від 02.04.2021 року не можуть слугувати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами надання боржнику поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар". Оскільки заявником не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо надання боржнику поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, тому зазначений договір вважається таким, що неукладений і не створює правових наслідків для його сторін, в тому рахунку і за похідним від основного зобов`язання договором застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року, укладеному в забезпечення вимог за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

24. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

25. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у цій справі та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 62 000 дол. США, що станом на день звернення з даною заявою еквівалентно 2 563 476,80 грн - задоволено; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" на суму: 2 563 476,80 грн заборгованості - вимоги, що забезпечені заставою майна та підлягають задоволенню позачергово; 4 844,80 грн судового збору - перша черга.

26. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про неукладеність правочину, оскільки наявність боргової розписки, а також договору застави надають підстави вважати, що договір набрав чинності, адже сторони вчиняли дії, які передбачені договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 та як мінімум підтвердили реальність укладення основного правочину шляхом вчинення юридичної дії, а саме внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна. Суд враховує також обставини визнання боржником договору про надання безвідсоткової поворотної допомоги від 02.04.2021. Укладення договору застави транспортного засобу як способу забезпечення виконання договору позики від 02.04.2021 та подальше внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого і є тією обставиною, яка свідчить про настання правових наслідків за укладеним основним правочином. Жоден документ не визнано недійсним. Зазначене в своїй сукупності свідчить про наявну заборгованість у ФГ "Алмар" перед ОСОБА_1 . Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення кредиторської заяви ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" та як наслідок скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги

27. 24.03.2025 Виконуючий обов`язки керівника, розпорядник майна ФГ "Алмар" ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 902/1253/22, сформована в системі "Електронний суд" 24.03.2025.

28. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна ФГ "Алмар" Плесюка О.С. у справі № 902/1253/22 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Жукова С.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.03.2025.

29. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 902/1253/22 за касаційною скаргою Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна ФГ "Алмар" Плесюка О.С. від 24.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та призначено розгляд касаційної скарги на 13.05.2025 року о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

30. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Виконуючим обов`язків керівника, розпорядником майна Фермерського господарства "Алмар" Плесюком О.С. подано касаційну скаргу, в якій останнє просить постанову суду апеляційної інстанції від 04.03.2025 скасувати, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 залишити без змін.

31. Підставою касаційного оскарження вказано неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

32. Серед аргументів касаційної скарги скаржник зазначає наступне.

32.1. В порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів суд апеляційної інстанції не врахував, що належними засобами доказування факт надання коштів не підтверджений, оскільки боргові розписки як доказ не є належним, так як операції з готівкою юридична особа здійснює виключно через касу.

32.2. Щодо юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних. Укладаючи угоду з юридичною особою, фізична особа мала передбачати, що стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних, що підтверджується правовим висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 25.03.2020 у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18) та від 10.02.2021 року у справі № 489/3688/15-ц (провадження № 61-18912св19), від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19. Відтак, твердження суду апеляційної інстанції про те, що питання оформлення документів на оприбуткування при передачі коштів юридичній особі - це виключно питання внутрішньої організації діяльності цієї юридичної особи суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

32.3. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 року у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

32.4. В наданій до суду Розписці вказано, що фінансова допомога надавалась саме в іноземній валюті готівкою, а вчинення такої операції взагалі заборонено чинним законодавством. Відповідно до ст. 1087 ЦК України, ст. 198 ГК України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 встановлено чіткі норми того, скільки готівки юридична особа може приймати від фізичної особи, які документи при цьому оформлюються та які дії має вчинити юридична особа, отримавши готівкові кошти. Іншого порядку отримання готівкових коштів юридичною особою чинне законодавство не передбачає.

32.5. Суд апеляційної інстанції не застосував ст. 1049 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками, та яка є спеціальною статтею, яка застосовується до даних правовідносин.

32.6. Суд апеляційної інстанції невірно застосував ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

33. У судовому засіданні 13.05.2025 скаржник підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

34. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна ФГ "Алмар" Плесюка О.С. залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 - без змін.

35. У судовому засіданні 13.05.2025 представник ОСОБА_1 заперечила проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

36. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

37. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Боржника, та ухвалено нове рішення про задоволення заяви кредитора та визнано грошові вимоги ОСОБА_1 .

39. Відтак предметом судового розгляду є питання правомірності задоволення заяви конкурсного кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство останнього.

40. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

41. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

42. Згідно частини 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

43. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (частина 2 статті 45 КУзПБ).

44. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною 1 статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

45. Крім того, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина 8 статті 45 КУзПБ).

46. З аналізу наведених приписів КУзПБ вбачається, що законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.

47. Водночас у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців 4, 5 частини 6 статті 45 КУзПБ спеціальний закон, за загальним правилом, пов`язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

48. Щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником;

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

49. Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

50. У постанові суду апеляційної інстанції, що є об`єктом касаційного оскарження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання грошових вимог заявника, що забезпечені заставою майна боржника, а відтак про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні кредиторських вимог, виходячи з наступного:

- Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 містить усі істотні умови та відповідає приписам статті 638 ЦК України, не визнано в судовому порядку недійсними та не оскаржується;

- наявність боргової розписки, а також договору застави надають підстави вважати, що договір набрав чинності, адже сторони вчиняли дії, які передбачені договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 та як мінімум підтвердили реальність укладення основного правочину шляхом вчинення юридичної дії, а саме внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна приватне обтяження майна відбулось на підставі заяви (серія та номер: 148, виданий 15.04.2021), а сама реєстрація відбулася приватним нотаріусом Свириденко Я.А., що додатково свідчить про факт настання юридичних наслідків у зв`язку з укладанням відповідних правочинів.

- боржник визнає як укладення правочинів, так і факт наявної кредиторської заборгованості (заява 01-34/11460/24 від 20.11.2024; том 9, а.с. 200-204);

- жоден документ, у тому числі договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 не визнано в судовому порядку недійсними та не оскаржується, а відтак і відповідний спосіб забезпечення (договір застави транспортного засобу) не втратив свого юридичного навантаження для боржника;

- суд, враховуючи правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2021 у справі №338/180/17, виснує про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 є неукладеним;

- обов`язок внести відомості про отримання готівки в касу, а саме оформлення касових ордерів, книг обліку покладається саме на суб`єкт господарювання (ФГ "АЛМАР"), а не на фізичну особу ( ОСОБА_1 ), яка надала такі кошти господарству, що виключає можливість стверджувати про недобросовісну поведінку позикодавця в даному випадку. Порушення правил ведення касових операцій, їх обліку позичальником не нівелює виникнення правовідносин між сторонами.

51. Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог кредитора, що забезпечені заставою майна боржника, враховуючи наступне.

52. Верховний Суд виходить з того, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

53. Укладений між сторонами договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.

54. Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

55. За змістом частини другої статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

56. Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

57. Частиною 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

58. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

59. При цьому Верховний Суд наголошує, що господарський суд не вирішує спір щодо дійсності правовідносин позики та іпотеки у справі про банкрутство, а встановлює обставини щодо обґрунтованості грошових вимог до боржника на підставі дослідження наданих кредитором доказів.

60. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, при розгляді заявлених кредиторських вимог у цій справі необхідним є встановлення таких обставин: - чи надавалась Боржнику Заявником фінансова допомога, якщо так - то в якому розмірі; - чи поверталась Боржником фінансова допомога Заявнику, якщо так - то в якому розмірі.

61. У справі, що розглядається, суди встановили, що з урахуванням заяви про уточнення вимог, заявник просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 2 563 476, 80 грн, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США (за курсом НБУ 41, 3464 грн. за долар США); зобов`язати розпорядника майна внести вищезазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

62. Судами також встановлено, що заявником надано наступні докази, які на його переконання є підставою для визнання грошових вимог, а саме: 1) Копія рішення №4 Фермерського господарства "АЛМАР" від 01.04.2021; 2) Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021; 3) Копія фінансової розписки від 02.04.2021; 4) Копія договору застави транспортного засобу №02/ФГ-04 від 02.04.2021; 5) Копія витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.04.2024; 6) Копія витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація виправлень) від 22.04.2024.

63. Зокрема, на підтвердження отримання/часткового повернення поворотної фінансової допомоги за Договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, заявником надано копію фінансової розписки від 02.04.2021 року за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої: "голова ФГ "Алмар" ОСОБА_2, яка діє на підставі статуту та рішення № 4 від 01.04.2021 року даною розпискою підтверджує, що отримала від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04. Вказана сума отримана в повному обсязі".

64. Тобто умовами договору сторони погодили повернення фінансової допомоги шляхом видачі грошових коштів боржником в готівковій формі. Повернення підтверджується розпискою (п. 3.2. договору).

65. Щодо мотивів суду апеляційної інстанції про те, що жоден документ, у тому числі договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 не визнано недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

66. У постанові від 19.07.2022 у справі № 904/4790/21 Верховний Суд констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

67. Тобто, цей висновок не є універсальним у застосуванні судами під час розгляду усіх кредиторських вимог, які ґрунтуються на грошових зобов`язаннях, що виникають з договорів.

68. У контексті спірних правовідносин у цій справі, при розгляді питання обґрунтованості грошових вимог кредитора, які виникли на підставі договору відступлення права вимоги, ключове значення має не лише дійсність такого правочину, а й підтвердження законного набуття вимог за вказаним договором кредитором-заявником, а відсутність рішення суду про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, у даному випадку не може бути беззаперечною підставою для їх визнання судом.

69. Слід зауважити, що сам по собі договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

70. У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

71. Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор та арбітражний керуючий, заперечуючи заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги ставлять під сумнів укладення правочинів на підставі яких виникли грошові зобов`язання, з огляду на те, що: керівник Боржника не мала повноважень на укладення такого Договору, оскільки, Рішенням не було надано права на укладення Договору в сумі, зазначеній в Договорі; на підтвердження факту передачі грошових коштів заявником надано фінансову розписку, проте даний документ не є належним доказом; підприємство не може отримати готівкові кошти без належного та законного оформлення оприбуткування таких коштів для фіксування фінансової операції та звітності, як того вимагає чинне законодавство України; заявником не надано належних доказів надання грошових коштів саме ФГ "Алмар".

72. Тому, з урахуванням викладеного вище, до розгляду грошових заявника вимог має бути беззаперечно застосований підвищений стандарт доказування, грошові вимоги підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

73. Визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі банкрутства.

74. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру банкрутства, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

75. Відтак задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог, яка підтверджується борговою розпискою, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство юридичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

76. Господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за зобов`язанням.

77. Тож, у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про банкрутство може бути недостатнім.

78. Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою у позику юридичній особі, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

79. Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про банкрутство юридичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за договором позики, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

80. Слід зауважити, що ненадання кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

81. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції у цій справі на підтвердження отримання/часткового повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, заявником надано копію фінансової розписки від 02.04.2021 року за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої: "голова ФГ "Алмар" ОСОБА_2, яка діє на підставі статуту та рішення № 4 від 01.04.2021 року даною розпискою підтверджує, що отримала від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 82 000,00 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04. Вказана сума отримана в повному обсязі".

82. На звороті копії фінансової розписки від 02.04.2021 міститься запис наступного змісту: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США. 01.10.2021 року / підпис/ ОСОБА_1 ".

83. При цьому, у кредиторській заяві, представник заявника зазначала, що відповідно до фінансової розписки від 02.04.2021 року головою ФГ "Алмар" ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 в повному обсязі.

84. Однак, в подальшому, у заяві про уточнення вимог представник заявника зазначила, що отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого заявник бажає зазначити, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях.

85. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, що в силу вимог ЦК України, Закону України "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, здійснення розрахунків за валютними операціями іноземною валютою у вигляді готівки, на території України заборонено.

86. Згідно норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належними та допустимими доказами надання поворотної фінансової допомоги у гривні є відповідні касові ордери, касові книги, журнали, інші касові документи які б свідчили про оприбуткування готівки, що надійшла до каси підприємства в межах визначених законом лімітів.

87. Водночас, як встановлено судом першої інстанції, доказів, які б свідчили про оприбуткування готівки, що надійшла до каси ФГ "Алмар" згідно договору № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, матеріали справи не містять.

88. Крім того, оскільки сума поворотної фінансової допомоги становить 82 000 доларів США, що перевищує 50 000,00 грн, то відповідно така фінансова операція повинна була бути проведена через банки або небанківські фінансові установи, як то передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.

89. Судом першої інстанції також встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази щодо проведення через банки або небанківські фінансові установи фінансової операції згідно договору № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

90. Також в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики.

91. Вказані обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, відтак, в цьому випадку аргументи суду апеляційної інстанції про те, що порушення правил ведення касових операцій, їх обліку позичальником не нівелює виникнення правовідносин між сторонами є необґрунтованими, оскільки обов`язок доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника, згідно усталеної практики Верховного Суду, покладено саме на кредитора.

92. Кредитор, в свою чергу, укладаючи угоду з юридичною особою мав передбачити, що стосовно юридичних осіб існують спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема і фізичних, що дотримані не були.

93. Частиною 2 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у частині другій статті 2, частині першій статті 13 ГПК України.

94. Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні норми, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто, в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

95. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

96. З огляду на встановлені судами обставини справи та враховуючи вимоги наведених вище норм Цивільного кодексу України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, у сукупності, враховуючи принцип підвищеного стандарту доказування при звернення кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані заявником договір № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.02.2021 року та фінансова розписка від 02.04.2021 року не можуть слугувати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами надання кредитором боржнику поворотної фінансової допомоги за договором, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар", відповідно і щодо правовідносин за похідним від основного договору позики - договором застави.

97. Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

98. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

99. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

100. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

101. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

102. З урахуванням того, що при постановленні ухвали Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі № 902/1253/22 було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо спірних правовідносин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 902/1253/22 було скасовану ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону.

103. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

104. Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

105. За таких обставин, на підставі статіі 312 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та про скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 902/1253/22 із залишенням в силі ухвали Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі № 902/1253/22.

Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника, розпорядника майна Фермерського господарства "Алмар" Плесюка О.С. від 24.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 902/1253/22 задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 902/1253/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.11.2024 у справі № 902/1253/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді C. В. Жуков

В. І. Картере