Історія справи

Постанова КГС ВП від 12.06.2025 року у справі №924/55/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/55/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Хмельниччини": - не з`явився,

відповідача - Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: - Логінова Т.Ю. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Територіальне відділення АМК; відповідач)

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 (суддя Вибодовський О.Д.) та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (головуючий - суддя Саврій В.А., судді: Коломис В.В. і Миханюк М.В.)

у справі № 924/55/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Хмельниччини" (далі - ТОВ "Фармація Хмельниччини"; позивач)

до Територіальне відділення АМК

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 №72/88-р/к,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/55/25, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Територіального відділення АМК від 31.10.2024 №72/88-р/к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 72/58-21 (далі - Рішення АМК), відповідно до якого визнано, що ТОВ "Фармація Хмельниччини" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц…" та "Шукаєте найнижці ціни?! - зайдіть та порівняйте".

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Фармація Хмельниччини" звернулося до суду з позовом до Територіального відділення АМК про визнання недійсним Рішення АМК.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету є незаконним та необґрунтованим, оскільки, воно винесене без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи; не були доведені обставини, які мають значення для справи і які АМК визнав встановленими; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення винесене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним Рішення АМК; стягнуто з АМК на користь ТОВ "Фармація Хмельниччини" судовий збір.

Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем не доведено того, що позивач поширює інформацію, яка вводить в оману, шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих та неповних відомостей, оскільки відомості, розміщені позивачем на фасаді та вітринах своїх торгових точок, відповідають дійсності та відображені у повній відповідності до торговельних марок, яким державою надано правова охорона. При цьому відповідачем не доведено в чому конкретно полягають неповні, неточні або неправдиві відомості, які, на думку відповідача, мають ознаки недобросовісної конкуренції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Територіальне відділення АМК, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Фармація Хмельниччини" відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1,3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи не врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду:

- судом першої інстанції та апеляційним судом (далі - суди) не були враховані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 №904/6505/17, від 13.10.2020 у справі №908/3340/19, від 18.02.2021 у справі №910/450/20, 10.05.2021 у справі №910/15222/18, від 17.09.2020 у справі №910/1254/19, від 16.08.2022 у справі №910/1600/21, від 27.01.2022 у справі №910/20506/20, від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17 в частині дотримання законодавства про захист економічної конкуренції/захист від недобросовісної конкуренції, зокрема в частині виявлення та припинення повідомлення споживачам неточних відомостей, що вводять їх в оману, з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання;

- судами не були враховані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2021 у справі №910/15222/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, в частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень Відділення, у порядку частини другої статті 86 ГПК враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зокрема, щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за вчинення порушення у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц." та "Шукаєте найнижчі ціни?! - зайдіть та порівняйте".

Територіальне відділення АМК звертає увагу Суду, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання.

Поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, пов`язаних з предметом реклами, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг, впливати на вибір суб`єкта господарювання постачальника товару/робіт чи надавача відповідної послуги. При цьому, обсяг відомостей з метою з`ясування їх повноти в контексті можливості настання негативних наслідків у конкурентних відносинах не визначається (не обмежуються) виключно вимогами законодавства, які регулюють певні сфери господарської діяльності, зокрема в контексті спірних правовідносин вимогами Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закону України "Про лікарські засоби", постанови КМУ від 17.10.2008 №955 "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення", тощо.

Суди, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення АМК, не має встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність недобросовісної конкуренції в діях позивача, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним.

Водночас скаржник посилається на помилкове застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закону України "Про лікарські засоби", постанови КМУ від 17.10.2008 №955 "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення", зокрема і в частині захисту права інтелектуальної власності, через те, що поширені позивачем інформаційні матеріали як за своєю сутністю, так і за інформаційною наповненістю у повній мірі відповідали визначеним законом вимогам для такого роду оголошень, однак мали б бути відхилені судами, з огляду на те, що Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", визначає лише загальні вимоги про реєстрацію торговельної марки, про надання дозволу (права) на використання об`єктів інтелектуальної власності, про одержання правової охорони позначення, при цьому відповідність дій суб`єкта господарювання вимогам відповідних законів не може розглядатися як така, що звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов`язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману, у тому числі, на позначенні, на фасадах, в назвах. Виходячи із встановлених Відділенням обставин поширення інформації (зокрема позначення на фасаді аптечного закладу) у судів не було підстав для застосування положень Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", які регулюють інші правовідносини ніж ті, що є предметом спору в цій справі. Водночас, якщо торговельна марка зареєстрована у відповідності до вимог Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", це не означає, що при цьому не порушується законодавство про захист від недобросовісної конкуренції.

Судами помилково не враховано в якості належного та допустимого доказу зі справи результати проведеного Відділенням опитування думки споживачів (відповідно до Порядку проведення опитувань споживачів під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (про захист від недобросовісної конкуренції), дослідження ринку, затвердженим розпорядженням АМКУ від 28.12.2023 №23-рп) щодо розуміння ними позначення «АПТЕКА ОПТОВИХ Ц..». Відповідно до сталої практики Верховного Суду такі опитування споживачів, проведені органами АМК, є належними та допустимими доказами як при розгляді справ органами АМК, так і при розгляді судових справ. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 зі справи №910/15222/18.

Доводи інших учасників справи

Від ТОВ "Фармація Хмельниччини" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє не погоджується з доводами скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Також, 12.06.2025, після судового засідання, представником ТОВ "Фармація Хмельниччини" Шителем С.О. до суду касаційної інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 12.06.2025 о 10:30 год. на іншу дату. З огляду на те, що таке клопотання надійшло до суду касаційної інстанції після судового засідання зазначене клопотання залишено без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/88-р/к від 31.10.2024 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармація Хмельниччини» вчинило правопорушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." та "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ?! ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ". За вчинене правопорушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармація Хмельниччини" штраф у розмірі 68 000,00 грн. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармація Хмельниччини" припинити зазначене порушення.

Позивач, не погодившись із рішенням Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/88-р/к від 31.10.2024 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з даним позовом про визнання вказаного рішення недійсним.

Позивач надав суду першої інстанції свідоцтва №309540 та №274249 про реєстрацію торговельних марок АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.. та ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!, ліцензійний договір №2021-03-03/35, висновок експерта №005-ТТМ/24 від 27.12.2024, опитування серед споживачів, листи №40.10 від 09.10.2024 та №27.08 від 12.08.2024, рішення та постанову у справі №320/31536/23, статут товариства.

Південно-західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було долучено зо матеріалів справи заяву гр. ОСОБА_1 , копії чеків, розпорядження адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/63-рп/к від 20.06.2021, лист Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту №366 від 18.07.2024, звіти за результатами опитування споживачів, постанову у справі №640/7870/19, відповіді інших суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Також судами досліджено висновок експерта Державного підприємства Центр судової експертизи та експертних досліджень №005-ТТМ/24 (наданого позивачем) за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.12.2024:

Словесне позначення "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." складається з 3-х окремих позначень:

- Аптека - це медично - санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари;

- Оптовий - прикметник, означає який здійснюється оптом; гуртовий; протилежне роздрібний;

- Ц, ц (це) літера кириличної абетки.

Написи "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." та "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!" розміщені в якості інформаційного повідомлення та не містять вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, які можуть вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі; не можуть вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення та не містять порівняння з іншими аптечними закладами.

За висновком експерта торговельна марка за свідоцтвом України №309540, розміщена на фасадах аптек, а саме: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." та торговельна марка за свідоцтвом України №274249, розміщена на фасадах аптек, а саме: ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!:

- не містить вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, які можуть вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі;

- не містить інформацію про те, що в аптечних закладах діє оптова ціна при придбанні товарів чи здійснюється оптова торгівля товарами;

- не містить інформацію про те, що в аптечних закладах діє низька/знижена/нижча ціна при придбанні товарів відносно інших аптечних закладів;

- не містить порівняння з іншими аптечними закладами;

- не має орієнтованості аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення.

Між ТОВ "Фармація Хмельниччини" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Олімп Менеджмент" укладено ліцензійний договір №2021-03-03/35 про надання дозволу (права) на використання об`єктів інтелектуальної власності від 03.03.2021, відповідно до умов якого позивач використовує на фасадах деяких аптек знаки для товарів та послуг АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.. (Свідоцтво №309540) та ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ! (Свідоцтво №274249).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності/ відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії позивача кваліфіковано за ознаками статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96) у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо, невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товарів цього суб`єкта господарювання), у зв`язку з чим на ТОВ "Фармація Хмельниччини" накладено штраф. З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи.

Предметом касаційного перегляду є висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Фармація Хмельниччини". Оскаржувані судові рішення мотивовані зокрема, відсутністю підстав для кваліфікації дій ТОВ "Фармація Хмельниччини", як недобросовісної конкуренції, що, на думку суду, не враховано АМК, а тому оспорюване Рішення АМК не відповідає вимогам чинного законодавства.

За висновками судів першої та апеляційної інстанції

- позивач не стверджував, що у нього ціни на лікарські засоби нижчі, ніж у інших суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію лікарських засобів, і повідомляло відповідача про це у листах від 09.10.2024 №40.10 та від 12.08.2024 №27.08, а також повідомляв, що не здійснює моніторинг цін на лікарські засоби;

- на фасадах деяких аптечних закладів позивача розміщується зареєстрована торговельна марка "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." (Свідоцтво №309540) та зареєстрована торговельна марка "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!" (Свідоцтво №274249);

- між ТОВ "Фармація Хмельниччини" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Олімп Менеджмент" укладено ліцензійний договір №2021-03-03/35 про надання дозволу (права) на використання об`єктів інтелектуальної власності від 03.03.2021, відповідно до умов якого позивач використовує на фасадах деяких аптек знаки для товарів та послуг "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." (Свідоцтво №309540) та "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!" (Свідоцтво №274249). Таким чином, розміщення на фасадах аптек позначень "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." та "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!" не може вводити в оману споживачів, оскільки такі позначення не отримали б правову охорону відповідно до діючого законодавства України про захист права інтелектуальної власності;

- висновок експерта Державного підприємства Центр судової експертизи та експертних досліджень №005-ТТМ/24 (наданий позивачем) за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.12.2024 повністю узгоджується з приписами статтей.73 98 ГПК України та не підтверджує того, що написи на аптеках можуть ввести в оману, щодо цін у таких аптеках.

У розгляді доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Як вже зазначено вище, однією із підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, АМК зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Водночас скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 151 Закону № 236/96 та статті 39 Закону № 2210-ІІІ (стосовно здійснення недобросовісної конкуренції у вигляді розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц…" та "Шукаєте найнижці ціни?! - зайдіть та порівняйте") у подібних правовідносинах.

Судом з`ясовано, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування означених скаржником норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Перевіряючи та надаючи оцінку доводам скаржника щодо вказаної підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з такого.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону (частини перша, друга статті 1 Закону № 236/96 у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до положень статті 3 Закону №236/96 відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210-ІІІ), Законом України "Про Антимонопольний комітет України", "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Аналіз положень статей 1, 3 Закону №236/96 дає підстави дійти висновку, що недобросовісною конкуренцією прийнято вважати порушення загальноприйнятих правил конкуренції. Тобто будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Положеннями частини другої статті 1 Закону № 2210-ІІІ визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Верховний Суд зазначає, що наведені вище приписів статі 1 Закону № 2210-ІІІ та статей 1, 3, 30 Закону №236/96 дають підстави дійти висновку, що саме органи АМК, з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання, здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом виявлення та припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції.

Згідно із Законом №236/96:

- поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання (стаття 151);

- вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (стаття 21);

- органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення зокрема про: визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів (стаття 30).

При цьому, Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Верховний Суд зазначає, що положення статті 151 Закону №236/96 в основному ґрунтуються на тому, що введенням в оману є певні дії суб`єкта господарювання, які направлені на свідоме вчинення дій визначених законом як недобросовісна конкуренція, зокрема, повідомлення безпосередньо самим суб`єктом або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, які пов`язані із власною господарською діяльністю відповідного суб`єкта господарювання.

При цьому, поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг.

У контексті доводів касаційної скарги, у розгляді даної справи Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17, згідно з якою: "господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм".

Суд враховує, що у кожному конкретному випадку судом досліджуються обставини щодо наявності чи відсутності підстав в органу АМК для висновку про те, що заява про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідає встановленим АМК вимогам і це перешкоджає її розгляду.

У постанові від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.

Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/ необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 27 Закону № 236/96).

Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції, накладення штрафів (абзаци 1, 5 частини першої статті 30 № 236/96).

Згідно з частиною першою статті 23 названого Закону унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

За таких обставин АМК є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно із Законом № 2210:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (частина друга статті 35);

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення (стаття 41).

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність, стаття 41).

Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК України мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7 13 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем доведено порушення його прав відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду, так як рішення АМК прийнято при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Приймаючи рішення суди виходили з того, що Висновок експерта Державного підприємства Центр судової експертизи та експертних досліджень №005-ТТМ/24 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.12.2024 зазначив таке.

Словесне позначення АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.. складається з 3-х окремих позначень:

Аптека - це медично - санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари;

Оптовий - прикметник, означає який здійснюється оптом; гуртовий; протилежне роздрібний;

Ц, ц (це) літера кириличної абетки.

Написи АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.. та ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ! розміщені в якості інформаційного повідомлення та не містять вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, які можуть вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі; не можуть вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення та не містять порівняння з іншими аптечними закладами.

За висновком експерта торговельна марка за свідоцтвом України №309540, розміщена на фасадах аптек, а саме: АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.. та торговельна марка за свідоцтвом України №274249, розміщена на фасадах аптек, а саме: ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!:

- не містить вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, які можуть вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі;

- не містить інформацію про те, що в аптечних закладах діє оптова ціна при придбанні товарів чи здійснюється оптова торгівля товарами;

- не містить інформацію про те, що в аптечних закладах діє низька/знижена/нижча ціна при придбанні товарів відносно інших аптечних закладів;

- не містить порівняння з іншими аптечними закладами;

- не має орієнтованості аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення.

Також суди попередніх інстанцій зазначають, що розміщення на фасадах аптек позначень "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц.." та "ШУКАЄТЕ НАЙНИЖЧІ ЦІНИ!? ЗАЙДІТЬ ТА ПОРІВНЯЙТЕ!" не може вводити в оману споживачів, оскільки такі позначення не отримали б правову охорону відповідно до діючого законодавства України про захист права інтелектуальної власності.

Водночас Суд зазначає про помилковівсть застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закону України "Про лікарські засоби", постанови КМУ від 17.10.2008 №955 "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення", зокрема і в частині захисту права інтелектуальної власності, через те, що поширені позивачем інформаційні матеріали як за своєю сутністю, так і за інформаційною наповненістю у повній мірі відповідали визначеним законом вимогам для такого роду оголошень, однак мали б бути відхилені судами, з огляду на те, що Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визначає лише загальні вимоги про реєстрацію торговельної марки, про надання дозволу (права) на використання об`єктів інтелектуальної власності, про одержання правової охорони позначення, при цьому відповідність дій суб`єкта господарювання вимогам відповідних законів не може розглядатися як така, що звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов`язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману, у тому числі, на позначенні, на фасадах, в назвах).

Відповідність дій суб`єкта господарювання вимогам відповідного закону не може розглядатись як така, що звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов`язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману. Поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" має оцінюватись в контексті "дій у конкуренції".

Водночас з рішення АМК вбачається, що як на підставу наявності в діях ТОВ "Фармація Хмельниччини" ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції АМК також посилається на роз`яснення Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту щодо загального розуміння та сприйняття позначення «оптова ціна» відповідно до якого: "Єдиним критерієм розмежування товарних партій на оптові та роздрібні ціни є ціна одиниці товару: оптова ціна, як правило, є дещо нижчою від середньої ціни роздрібної торгівлі».

Водночас суди помилково зазначили, що долучені сторонами опитування потенційних споживачів, не свідчать про рівень обізнаності певних категорій населення та не може впливати на кваліфікацію відповідних дій або бездіяльності суб`єктів господарювання.

Суд зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, зокрема, з огляду на те, що у загальному розумінні результати опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами наявними у матеріалах справи можуть прийматися на підтвердження наявності у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР, що не суперечить наведеним положенням законодавства.

Суд має обов`язок достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і результати анонімного опитування думки споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону № 236/96-ВР.

Також з матеріалів справи вбачається, що АМК послідовно, як у суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції, доводило істотну повноту встановлених у рішенні АМК обставин згідно до кваліфікації правопорушення та, відповідно, відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання його недійсним з посиланням на встановлені у рішенні АМК обставини, тоді як в оскаржуваних судових рішеннях вони не оцінені та не наведені, а мотиви їх відхилення не зазначені, тобто залишені судами попередніх інстанцій поза увагою.

Таким чином суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку лише доводам (кожному доказу окремо, а не у їх сукупності, з урахуванням вірогідності, з іншими доказами) сторони на користь якої прийнято рішення, не здійснивши належної оцінки на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні усіх наявних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статті 86 ГПК України.

Крім того, оцінюючи докази суди виходили з іншого предмету доказування, ніж покладеної в основу оскаржуваного Рішення АМК кваліфікації інкримінованого позивачу правопорушення.

Здійснюючи перегляд судового рішення у цій справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій, на порушення статей 86 269 ГПК України, не досліджено всіх наявних доказів, що покладені в основу обґрунтування рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та не надано оцінки поясненням сторін щодо всіх обставин та доказів у їх сукупності, взаємозв`язку і вірогідності, кількості та характеру виявлених збігів та всім обставинам, на які посилався АМК у рішенні, стосовно наявності в діях позивача порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення на упаковках виробленого ним продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, як обставин, які, на думку АМК, у сукупності з іншими доказами, свідчать про наявність порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону № 236/96.

Водночас Суд враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилається у своїй касаційній скарзі, в тій мірі, в якій вони узгоджуються із судовим рішенням.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86 236 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанови, Касаційним господарським судом не беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи АМК щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини та не дослідили їх в контексті саме порушення законодавства про захист економічної конкуренції, згідно складу правопорушення відповідно до кваліфікації визначеної АМК, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №924/55/25 скасувати.

Справу №924/55/25 направити до Господарського суду Хмельницької області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос