ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3528/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (колегія суддів: Радіонова О.О., Істоміна О.А., Медуниця О.Є.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (далі - ТОВ "Роял Пак")

про стягнення 1 989 761,18 грн,

ВСТУП

1. Під час розгляду цієї касаційної скарги перед Верховним Судом постало питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що полягають у накладенні арешту на нерухоме майно, що належить відповідачеві.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Роял Пак", в якому просив суд стягнути з відповідача 1 989 761,18 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач погасив заборгованість відповідача перед банком за кредитними договорами на загальну суму 1 989 761,18 грн, внаслідок чого обсяг належних позивачу майнових прав зменшився на користь відповідача (у відповідача зменшився розмір зобов`язань перед банком за рахунок зменшення майнових прав позивача), а у позивача виникло право вимоги до відповідача на суму 1 989 761,18 грн.

Короткий зміст вимог, викладених в заяві

4. 09.08.2023 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме на залізобетонні нежитлові виробничі приміщення під літерами П-1, П-2, загальною площею 769,2 кв. м, та цегляні складські приміщення під літерою П-1, загальною площею 116,1 кв. м, що розташовані на виділеній земельній ділянці площею 1,6 га за адресою м. Харків, вул. Катерининська, буд. №46 та належать ТОВ "Роял Пак" (код ЄДРПОУ 30509546, місцезнаходження: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46).

5. На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що учасник ТОВ "Роял Пак" ОСОБА_2 , розмір частки якого у статутному капіталі відповідача становить 52%, вживатиме заходів щодо оформлення правочинів з відчуження належного ТОВ "Роял Пак" майна на користь третіх осіб, маючи на меті створити перешкоди для виконання можливого рішення суду та для ефективного поновлення порушеного права позивача. ОСОБА_2 та інші пов`язані з ним особи здійснили незаконне захоплення ТОВ "Роял Пак": проникли на територію та в приміщення ТОВ "Роял Пак" (шляхом зламу замків, пошкодження воріт), заволоділи належним ТОВ "Роял Пак" майном та документами, пов`язаними з господарською діяльністю товариства, почали без законних на те підстав використовувати приміщення ТОВ "Роял Пак" у своїх інтересах.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Господарський суд Харківської області ухвалою від 10.08.2023, зокрема, задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

7. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що:

- невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки ОСОБА_2 буде прагнути вжити всіх можливих заходів задля того, щоб позивач не зміг задовольнити свої вимоги за рахунок належного ТОВ "Роял Пак" майна;

- ТОВ "Роял Пак" належать залізобетонні нежитлові виробничі приміщення загальною площею 769,2 кв.м, та цегляні складські приміщення загальною площею 116,1 кв.м; вказані нежитлові приміщення були придбані відповідачем на аукціоні за 49 830 грн; наведені обставини підтверджуються свідоцтвом від 19.01.2000 АВВ №157600 та реєстраційним посвідченням на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 25.01.2000; у ТОВ "Роял Пак" відсутні основні засоби та готова продукція, на які може бути звернуто стягнення у разі ухвалення судом рішення про задоволення вимог позивача;

- встановлені обставини щодо зникнення майна ТОВ "Роял Пак", усунення позивача від участі в діяльності ТОВ "Роял Пак", а також дії ОСОБА_2 з систематичного подання заяв щодо позивача до правоохоронних органів свідчать про наявність у ОСОБА_2 загостреної неприязні до позивача та прагнення завдати йому шкоди;

- ОСОБА_2 належать 52% частки в статутному капіталі ТОВ "Роял Пак", а тому ОСОБА_2 не обмежений у можливості прийняти рішення про відчуження належного ТОВ "Роял Пак" нерухомого майна або рішення про передачу такого майна в іпотеку, і позивач, який володіє часткою 48% в статутному капіталі ТОВ "Роял Пак", не зможе цьому завадити;

- застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є ефективним способом забезпечення; вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; доведеними є обставини щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав позивача у разі невжиття таких заходів.

8. Східний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2023 скасував та відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви про забезпечення позову.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову; обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника;

- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;

- про такі обставини у цій справі могли би свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо);

- саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 належать 52% частки в статутному капіталі ТОВ "Роял Пак", а тому ОСОБА_2 не обмежений у можливості прийняти рішення про відчуження належного ТОВ "Роял Пак" нерухомого майна або рішення про передачу такого майна в іпотеку, та посилання на систематичне подання відповідачем заяв щодо позивача до правоохоронних органів не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову;

- позивач не надав доказів на підтвердження того, що ТОВ "Роял Пак" здійснило, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що залізобетонні нежитлові виробничі приміщення належать відповідачу та зареєстровані за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- позов стосується стягнення грошових коштів, а не майна, а тому наведені заявником заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно (окрім грошових коштів) не можна визнати співмірними та пов`язаними із предметом спору;

- захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв`язку з чим для його застосування мають існувати реальні підстави, підтверджені відповідними доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

10. 09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

11. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 13 136 137 236 269 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); не дослідив зібрані у справі докази, не з`ясував обставину, що має значення для справи, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, форма та зміст постанови не відповідає процесуальному закону.

12. Скаржник, зокрема, вказує:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування ч.2 ст.136 ГПК, наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20; щодо застосування ч.2 ст.136 та ч.4 ст.137 ГПК, наведені в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 15.01.2019 у справі №915/870/18; від 15.04.2021 у справі №910/16370/20; від 19.05.2021 у справі №916/3638/20;

- постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на зміст доводів та заперечень позивача на апеляційну скаргу; не містить мотивів відхилення судом кожного аргументу, викладеного позивачем у відзиві на апеляційну скаргу; суд апеляційної інстанції врахував лише ті доводи, які були викладені відповідачем в апеляційній скарзі; суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін;

- позивач посилався на обставини відсутності у відповідача майна, окрім того, на яке накладено арешт (такі обставини визнані відповідачем в апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву); позивач посилався на обставини наявності у ОСОБА_2 стійкої загостреної неприязні до позивача та прагнення завдати йому шкоди; позивач посилався на обставини наявності у відповідача права власності на залізобетонні нежитлові виробничі приміщення та цегляні складські приміщення (такі обставини не заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву); суд апеляційної інстанції, всупереч вимог статей 269 282 ГПК, ухилився від дослідження та оцінки таких обставин та доказів;

- суд апеляційної інстанції є обізнаним щодо того, що процесуальний закон та судова практика не містять вимог необхідності доведення заявником таких обставин, як вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду; на заявника покладається тягар доведення обставин, які дозволяють дійти достатньо обґрунтованого припущення (можливості настання обставин у майбутньому); забезпечення позову застосовується у випадках, коли ще не настали відповідні обставини; необґрунтованим є твердження суду, що для застосування заходів забезпечення позову мають бути подані докази, які підтверджують настання обставин;

- оскаржувана постанова містить завідомо недостовірну інформацію щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що залізобетонні нежитлові виробничі приміщення та цегляні складські приміщення належать відповідачу;

- на належне відповідачу нерухоме майно може бути звернуто стягнення в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення коштів, а тому належне відповідачеві нерухоме майно є належним забезпечувальним джерелом відносно вимог позивача, а застосований судом захід забезпечення позову є відповідним до предмета спору (щодо застосування арешту майна як заходу забезпечення позову у справі про стягнення коштів та щодо застосування ч.4 ст.137 ГПК посилається на постанови Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 26.07.2022 у справі №918/812/21, від 28.07.2023 у справі №903/965/22);

- суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач вживає заходів щодо приховування наявного у нього майна;

- суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів дійшов достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; рішення суду першої інстанції відповідає умовам, що визначені в процесуальному законі та в усталеній практиці Верховного Суду.

13. Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

14. Верховний Суд ухвалою від 02.11.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження, надав строк для подання відзиву до 15.11.2023 та витребував матеріали справи.

15. 14.11.2023 до Верховного Суду надійшли матеріали справи №922/3528/23.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо наявності підстав для забезпечення позову

16. Предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1 989 761,18 грн, обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 погасив заборгованість ТОВ "Роял Пак" перед банком за кредитними договорами на загальну суму 1 989 761,18 грн, внаслідок чого обсяг належних позивачу майнових прав зменшився на користь відповідача (у відповідача зменшився розмір зобов`язань перед банком за рахунок зменшення майнових прав позивача), а у позивача виникло право вимоги до відповідача на вказану суму.

17. Звертаючись з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просив накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Роял Пак". Заяву обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 (учасник ТОВ "Роял Пак" з часткою у статутному капіталі 52%) вживатиме заходів для відчуження належного ТОВ "Роял Пак" майна на користь третіх осіб, маючи на меті створити перешкоди для виконання можливого рішення суду; ОСОБА_2 та пов`язані з ним особи проникли на територію та в приміщення ТОВ "Роял Пак", заволоділи належним майном та документами, пов`язаними з господарською діяльністю товариства, почали без законних на те підстав використовувати приміщення ТОВ "Роял Пак" у своїх інтересах.

18. Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив, вважав заходи забезпечення позову ефективними, такими, що відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та зазначив, зокрема, що вони є тимчасовими та не будуть мати наслідком обмеження чи припинення господарської діяльності відповідача.

19. Водночас суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасував та відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви про забезпечення позову. Суд вказав, що саме лише посилання на потенційну можливість ухиленні від виконання рішення суду не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову; наведені позивачем заходи забезпечення позову неспівмірні і непов`язані із предметом спору (позов стосується стягнення грошових коштів, а не майна).

20. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 13 136 137 236 269 282 ГПК; ухилився від дослідження та оцінки обставин та доказів щодо взаємовідносин позивача й ОСОБА_2 , права власності відповідача на нежитлові приміщення; вказує, що заявник не повинен доводити обставини вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

21. Крім того, скаржник, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20 (щодо підстав для забезпечення позову); від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 26.07.2022 у справі №918/812/21, від 28.07.2023 у справі №903/965/22 (щодо відповідності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам).

22. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

23. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

24. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

25. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

26. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

27. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

28. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

29. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК).

30. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

31. Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13 15 74 ГПК (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або вказаних осіб, та, відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

32. Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

33. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК).

34. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, на яку посилається скаржник.

35. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, на яку посилається скаржник).

36. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову потрібно враховувати, що такими заходами не повинні обмежуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані із предметом спору.

37. Верховний Суд звертає увагу, на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

38. За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

39. Отже, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ТОВ "Роял Пак" здійснило, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання, а посилання на потенційну можливість ухилення відповідачем, який не обмежений у можливості прийняти рішення про відчуження належного йому нерухомого майна, від виконання судового рішення, є недостатнім для застосування заходів забезпечення позову.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами та їх зв`язок з предметом позову

40. Як було зазначено, предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Роял Пак".

41. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі №918/812/21 (на яку посилається скаржник) відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору та вказав, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст.137 ГПК про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

43. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

44. У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанови Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, на які посилається скаржник).

45. Тому помилковими є також висновки суду апеляційної інстанції про те, що наведені позивачем заходи забезпечення позову неспівмірні і непов`язані із предметом спору.

46. Також Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку обставинам щодо відсутності у ТОВ "Роял Пак" іншого майна, які були встановлені судом першої інстанції.

47. Суперечливими є й висновки про відсутність в матеріалах справи доказів того, що залізобетонні нежитлові виробничі приміщення та цегляні складські приміщення належать відповідачу, оскільки суд першої інстанції встановив протилежне, при цьому пославшись на відповідні докази. Суд апеляційної інстанції такі висновки не спростував.

48. Більше того, з оскаржуваної постанови вбачається, що в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на те, що залізобетонні нежитлові виробничі приміщення та цегляні складські приміщення належать ТОВ "Роял Пак", однак не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому не можуть бути відчуженні товариством без згоди загальних зборів учасників.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Згідно із ч.1 ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

51. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Судові витрати

52. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача, то судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №922/3528/23 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2023 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 30509546) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

О. Кролевець