Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КГС ВП від 07.08.2018 року у справі №917/1934/17 Ухвала КГС ВП від 07.08.2018 року у справі №917/19...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1934/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: Приватного підприємства "Резерв-Д" - Михайлова О.В. , дов. від 11.05.2018 та члена правління Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" - Анісімова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018

(Головуючий суддя - Пуль О.А.; судді - Білоусова Я.О., Лакіза В.В.)

у справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави

до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області,

2) фізичної особи-підприємця Азарова В.Є.,

3) фізичної особи-підприємця Шемет В.П.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний навчальний заклад "Електрорадіотехнічний ліцей м.Полтави"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України

про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його у розпорядження держави, -

ВСТАНОВИВ:

1. До господарського суду Полтавської області звернувся Прокурор із позовною заявою, в якій просив: 1) визнати недійсним договір оренди №626/6-Н від 07.07.2006 нежитлового приміщення, площею 47,4 м2, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9; 2) зобов'язати фізичну особу-підприємця Шемета В.П. звільнити нежитлове приміщення, площею 47,4 м2, вартістю 455500,00 грн, та повернути його у розпорядження держави.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем Азаровим Володимиром Євгеновичем договір оренди №626/6-Н нежитлового приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9. Зобов'язано фізичну особу - підприємця Шемета Володимира Петровича повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Європейська, 9, шляхом підписання акту прийому-передачі. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Азарова Володимира Євгеновича на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Шемета Володимира Петровича на користь прокуратури Полтавської області 1066,67 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Судове рішення першої інстанції обґрунтовано тим, що укладений між Регіональним відділом Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем Азаровим В.Є. договір оренди №626/06-Н від 07.07.2006 нежитлового приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, суперечить вимогам частини 5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки вказаною нормою передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою, а тому позов прокурора про визнання недійсним договору оренди підлягає задоволенню. 3.1. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ФОП Азаров В.Є. передав спірне приміщення фізичній особі-підприємцю Шемету Володимиру Петровичу, який на даний час ним користується. Спірний договір оренди, укладений між ФОП Азаровим В.Є. та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області суперечить вимогам Закону України "Про освіту", оскільки використовується всупереч освітніх послуг з прямою забороною передавати нежитлове приміщення у суборенду, адже зазначене приміщення використовується іншою фізичною особою-підприємцем Шемет В.П., без відома Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.

3.2. З посиланням на ст.236 Цивільного кодексу України суд першої інстанції зазначив, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги прокурора про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та передати вказане приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна по Полтавській області.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шемета Володимира Петровича задоволено частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 скасовано у частині визнання недійсним укладеного 07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем Азаровим Володимиром Євгеновичем договору оренди №626/6-Н нежитлового приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9.

Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові у цій частині.

У частині зобов'язання фізичної особи - підприємця Шемета Володимира Петровича повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Полтавській області нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Європейська, 9, шляхом підписання акту прийому-передачі, рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 залишено без змін.

Розподілено судові витрати.

5. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що передання в оренду вільного приміщення у навчальному закладі, яке не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, використання якого не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, не становить порушення приписів законодавства про освіту та такі дії, дозволені вищим органом державної виконавчої влади - Міністерством освіти та науки України.

5.1. Апеляційним господарським судом встановлено, що приміщення, яке є предметом спірного договору оренди, не використовувалось у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, було тимчасово вільним, а тому передання цього приміщення в оренду не порушує права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі.

5.2. Стосовно вимоги прокурора у частині зобов'язання ФОП Шемета В.П. звільнити спірне нежитлове приміщення та повернувши його у розпорядження держави, суд апеляційної інстанції визнав таку вимогу законною та обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження правових підстав знаходження ФОП Шемета В.П. у спірному приміщенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. Заступник прокурора Харківської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2018 у даній справі з проханням його скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставою для скасування відповідач вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 61, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору), ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

7.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу є підставою для визнання правомірним Договору оренди.

7.2 Заявник касаційної скарги вважає, що приміщення навчального закладу не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом,

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Фондом державного майна по Полтавській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у її задоволенні та залишенні в силі оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1934/17 за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на ухвалу №2 Господарського суду Черкаської області від 03.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у вказаній справі.

9.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на 10 жовтня 2018 року о 12 год 40 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права а саме ст. 61 Закону України "Про освіту", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", колегія суддів зазначає наступне.

14. Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

15. Відповідно до приписів частини 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

16. Згідно ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

17. Положеннями ст. 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

18. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

19. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

20. Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

21. Статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

22. При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

23. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

24. Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

25. Судами встановлено, що 07.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем Азаровим В.Є. (орендарем) укладено договір оренди №626/06-Н, відповідно до пункту 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9, під торгівлю продовольчими товарами, яке знаходиться на балансі ДНЗ "Електрорадіотехнічний ліцей" м. Полтави.

25.1. Згідно з пунктом 2.5 договору суборенда за цим договором допускається за згодою орендодавця. Договір суборенди, укладений без його письмової згоди є дійсним лише у разі подальшого схвалення орендодавцем.

25.2. Пунктом 8.1 договору його строк встановлено з 07.07.2006 по 07.06.2007, а пунктом 8.5 договору надано право за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або змін до цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця на його автоматичне провадження на той самий термін, який було передбачено цим договором.

25.3. Передача у користування нежитлового приміщення від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області фізичній особі-підприємцю Азарову Володимиру Євгеновичу підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2006, підписаного сторонами договору.

25.4. Між орендодавцем та орендарем 31.01.2007 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, якою сторони змінили розмір орендної плати. Всі інші умови договору сторони залишили без змін (а.с.34, т ом 1).

25.5. Сторони 26.06.2007 уклали додаткову угоду №2 до договору оренди №626/06-Н від 07.07.2006, виклавши у новій редакції наступні пункти договору оренди: зокрема, у пункті 1.4 визначили, що вартість об'єкта оренди визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.05.2007 і становить відповідно 162000 грн. та змінили розмір орендної плати.

25.6. 01.05.2007 додатковою угодою №3 сторони доповнили пункт 8.1 розділу 8 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору», зокрема, продовжили строк дії договору до 07.05.2008.

25.7. Додатковою угодою №4 від 03.06.2008 до договору оренди сторони внесли зміни щодо вартості об'єкта оренди, орендної плати, та строку дії договору оренди, який продовжили до 07.04.2011.

25.8. Між орендодавцем та орендарем 05.06.2009 укладено додаткову угоду №5 до договору оренди, в якій сторони домовились про новий розмір орендної плати.

25.9. Додатковою угодою №6 від 06.02.2010 до договору оренди сторони встановили новий розмір орендної плати.

25.10. Додатковою угодою №7 від 01.04.2011 до договору оренди сторони продовжили строк дії договору до 07.03.2014.

25.11. Між орендодавцем та орендарем 05.05.2011 укладено Додаткову угоду №8 до договору оренди, якою внесено зміни до розділу "Порядок передачі та повернення об'єкта оренди", де пунктом 2.5 договору визначено, що приватизація та передача орендованого майна в суборенду за даним договором заборонена. Пункт 4.1.5 договору виключено. Внесено зміни у абзаци 3, 5 пункту 10.1 розділу 10 «Розірвання договору».

25.12. Додатковою угодою №9 від 25.04.2012 до договору оренди сторони виклали пункти 3.1, 3.3, 3.7, 3.10 розділу «Орендна плата» та пункти 4.2.6, 4.3.8, 4.3.9, розділу 4 «Права та обов'язки сторін» договору у новій редакції.

25.13. Між орендодавцем та орендарем 15.04.2014 укладено додаткову угоду №10 до договору оренди, у якій сторони виклали пункти 1.4, 1.5 розділу 1 «Предмет договору» у новій редакції, домовились про новий розмір орендної плати (пункти 3.2, 3.6, 3.7, 3.9.1, 3.10 Розділу 3 «Орендна плата»), пункти 4.3.1, 4.3.7 Розділу «Права та обов'язки сторін» виклали у новій редакції, пункт 4.3.8, 4.3.16 Розділу 4 «Права та обов'язки сторін» договору вилучили, пункт 6.1 Розділу «Страхування об'єкта оренди» та пункт 7.4 Розділу «Відповідальність сторін» виклали у новій редакції та продовжили строк дії договору до 07.02.2017 (пункт 8.1 Розділу 8 «Строк дії та умови зміни договору».

25.14. Додатковою угодою №11 від 25.04.2017 до договору оренди сторони виклали у новій редакції договір оренди №626/06-н від 07.07.2006, зокрема, у пункті 1.2 зазначили, що об'єкт оренди знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, вартість об'єкта оренди визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2017 і становить відповідно 455500,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (пункт 1.6 договору). Передача в суборенду та приватизація орендованого майна забороняється (пункт 2.5 договору), а пунктом 8.1 визначили строк дії договору оренди - 2 роки 11 місяців, тобто до 07.01.2020.

25.15. Прийом-передачу в орендне користування нежитлового приміщення по вул.Європейська, 9, від орендодавця до орендаря зафіксовано Змінами до акту приймання-передачі до договору оренди №626/06-н від 25.04.2017 (а.с.63, том 1).

25.16. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №89740289 від 16.06.2017 будинок, загальною площею1296 кв.м, розташований за адресою: м.Полтава, вул.Європейська, 9, належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, на підставі витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданий 30.11.2016 Фондом державного майна України, а користувачем земельною ділянкою є Державний навчальний заклад "Електрорадіотехнічний ліцей м.Полтави". Дана земельна ділянка передана для експлуатації та обслуговування навчального корпусу та гаражу.

25.17. З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.02.2017 та довідки АА №732413 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ДНЗ "Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтави", що знаходиться по вул.Європейській, 9, у м.Полтаві, займається професійно-технічною освітою (КВЕД 85.32).

25.18. За інвентаризаційною справою об'єкт нерухомості по вул.Європейській, 9, у м.Полтаві складається з наступних приміщень: двоповерховий навчальний корпус, площею 1307 кв.м, гараж, площею 22,9 кв.м, та огорожа (зведена форма експлікацій загальних внутрішніх площ будівель від 02.08.2013 та схематичний план до нього).

25.19. Спірне приміщення, площею 47,4 кв.м, - це ліве крило першого поверху будівлі навчального корпусу ПТУ №10 (на плані №19).

25.20. Укладаючи договір оренди №626/06-н від 07.07.2006, сторони у пункті 1.6 погодили, що майно передається в оренду під торгівлю непродовольчими товарами.

26. Прокурор, звертаючись з позовом про визнання договору оренди недійсним, обґрунтовував його тим, що спірний договір суперечить вимогам Закону України "Про освіту", оскільки об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

27. Дослідивши обставини справи та встановивши, що нежитлове приміщення, площею 47,4 кв.м, за адресою: м.Полтава, вул.Європейська,9, яке знаходиться на балансі ДНЗ "Електрорадіотехнічний ліцей" м. Полтави, яке було надана в оренду відповідачу згідно оспорюваного Договору, належить до об'єктів освіти, і, відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, зокрема, для торгівлі продовольчими товарами, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, саме суд першої інстанцій, в даному випадку, дійшов вірного висновку стосовно того, що невикористання спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

28.Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції з урахуванням висновку про застосування норм права, який викладений в постанові від Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 (об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти), дійшла до висновку, що прокурором доведено наявність підстав для визнання договору недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту".

29. За таких обставин є обґрунтованим довід касаційної скарги Прокурора про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права а саме ст. 61 Закону України "Про освіту", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

30. Висновок суду другої інстанції про відмову у позові в частині визнання недійсним оскаржуваного Договору, зводиться до помилкового тлумачення норм ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, п.п. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, тому відхиляється судом касаційної інстанції.

31. Крім того, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його у розпорядження держави, оскільки визнання недійсним договору оренди має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

32. Відповідно до положень ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 312 ГПК України, дійшла до висновків, що касаційна скарга Прокурора підлягає частковому задоволенню, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 підлягає скасуванню в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 в частині визнання недійсним оскаржуваного Договору у справі №917/1934/17.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 12, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі №917/1934/17 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі №917/1934/17 в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 про задоволення позову стосовно визнання недійсним Договору оренди №626/6-Н та відмови у позові в цій частині скасувати.

3. В решті Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 та рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2018 у справі №917/1934/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати