ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1654/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Ботвінцев Г.А., Спєров Д.К.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: Денисенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "Юнагро Файненс Лімітед" (Unagro Finance Limited)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020

(головуючий - Калатай Н.Ф., судді Алданова С.О., Мартюк А.І.)

у справі №910/1654/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Компанії "Юнагро Файненс Лімітед" (Unagro Finance Limited)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Світанок (Агро)"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лу Інвест" (LU INVEST), 2) ОСОБА_3

про визнання недійсними пунктів Статуту,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Компанія "Юнагро Файненс Лімітед" (Unagro Finance Limited) (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Світанок (Агро)" (далі - Відповідач, Товариство) про визнання недійсним Статуту Товариства, зареєстрованого 29.11.2013 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (номер запису 10701050019033140, далі - Статут), у частині (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.03.2019):

- пункту 8.5 - "З питань, зазначених у підпунктах 8.3.2., 8.3.3., 8.3.9., 8.3.10., 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі Учасники Товариства одноголосно";

- 8.7 - "Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 (шістдесятьма) відсотками голосів";

- 9.1.3 - "Всі члени Дирекції обираються Загальними Зборами Учасників у наступному порядку: кандидатура Генерального Директора пропонується ТОВ LU INVEST ("ЛУ ІНВЕСТ"), а кандидатура Фінансового Директора пропонується КОМПАНІЄЮ UNAGRO FINANCE LIMITED ("ЮНАГРО ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД"). Всі Учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів Дирекції, що пропонуються для обрання у порядку, визначеному у цьому пункті 9.1. Статуту".

2. Позов мотивований тим, що спірні пункти Статуту суперечать законодавству України. На думку Позивача, положення пункту 8.5 Статуту не відповідають вимогам статей 59, 64 Закону України "Про господарські товариства", оскільки встановлюють інші правила визначення кворуму та кількість голосів, необхідних для прийняття рішення; положення пункту 9.1.3 Статуту суперечать вимогам статей 58, 59, 60 зазначеного Закону, оскільки обмежують права Позивача як учасника Товариства контролювати та обирати виконавчий орган Товариства, створюють обов`язок для Позивача голосувати на загальних зборах певним чином; положення пункту 8.7 Статуту не відповідають статті 60 зазначеного Закону та статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 позов задоволено частково, визнано недійсним Статут в частині пунктів 8.5 і 9.1.3, в іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення мотивоване тим, що пункт 8.5 Статуту не відповідає вимогам частин 2, 3 статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пункт 9.1.3 нівелює саме право учасника товариства брати участь в управлінні товариством, зокрема у формуванні виконавчого органу товариства, у той спосіб (у тій формі), який буде вважати за необхідне задля досягнення цілей товариства, позбавляє учасника товариства права не підтримати кандидатури членів дирекції, що пропонуються до обрання.

5. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 8.7 Статуту не суперечить статті 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент затвердження Статуту).

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що пункт 8.7 Статуту не суперечить нормам статті 60 Закону України "Про господарські товариства", а пункт 9.1.3 Статуту суперечить положенням зазначеного Закону.

8. Щодо пункту 8.5 Статуту суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про невідповідність вимогам Закону України "Про господарські товариства" положення зазначеного пункту про те, що рішення з питання про виключення учасника з Товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники Товариства одноголосно. Підстави вважати пункт 8.5 Статуту в частині щодо підпунктів 8.3.2, 8.3.3 пункту 8.3 Статуту, за висновком суду апеляційної інстанції, відсутні.

9. Водночас постанова суду апеляційної інстанції мотивована необхідністю застосування принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) з урахуванням передбачених пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності у зв`язку з тим, що Позивач при прийнятті рішення щодо набуття у власність частки у статутному капіталі Товариства був обізнаний зі спірними положеннями Статуту, погодився з ними та не висловлював незгоди протягом наступних п`яти років після затвердження нової редакції Статуту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

11. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. Позивач зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, керувався правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №916/1973/17. Натомість суд апеляційної інстанції відступив від зазначеної правової позиції та не мотивував у своїй постанові необхідність іншого застосування норм матеріального права.

13. Водночас Позивач вважає, що з огляду на існуючу практику Верховного Суду доктрина venire contra factum proprium застосовується у правовідносинах, які виникають із правочинів, тоді як правовий висновок про можливість застосування такої доктрини у корпоративних спорах, пов`язаних з оскарженням установчих документів товариства чи його окремих положень, відсутній.

14. При цьому Позивач у касаційній скарзі наводить доводи щодо невідповідності вимогам законодавства України пунктів 8.5, 9.1.3 Статуту, а також щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку зі зміною лише резолютивної частини рішення суду першої інстанції та застосуванням доктрини venire contra factum proprium без порушення цього питання учасниками провадження. На думку Позивача, вказані у постанові суду апеляційної інстанції обставини не можуть бути підставою для застосування зазначеної доктрини, адже необхідність в оскарженні Позивачем окремих пунктів Статуту зумовлена саме недобросовісною поведінкою інших учасників Товариства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Третя особа-2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

16. Третя особа-2 вважає, що касаційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів, а її доводи є надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

17. Зокрема, Третя особа-2 зазначає про відсутність підстав стверджувати, що суд апеляційної інстанції відступив від правових позицій Верховного Суду, оскільки постанова в справі №916/1973/17 ухвалена за інших фактичних обставин.

18. При цьому Третя особа-2 наголошує, що Позивач був присутній на загальних зборах учасників Товариства та голосував за затвердження нової редакції Статуту без зауважень. Наведене, на думку Третьої особи-2, свідчить про зловживання Позивачем своїми правами.

19. Крім того, Третя особа-2 посилається на втілення змісту доктрини venire contra factum proprium у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, що є однією з основоположних засад цивільного законодавства та підлягає застосуванню до всіх цивільно-правових відносин.

20. Інші учасники справи в установлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

21. Товариство є юридичною особою, створеною за законодавством України (ідентифікаційний код: 34794361; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 14.12.2006 №10741020000021871).

22. Станом на листопад 2013 року учасниками Товариства були: Компанія Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) (50,01% статутного капіталу), Третя особа-1 (45,99% статутного капіталу) та Третя особа-2 (4% статутного капіталу).

23. 22 листопада 2013 року відбулись загальні збори учасників Товариства, рішення яких оформлені протоколом №21 (далі - Збори). Відповідно до порядку денного Збори ухвалили такі рішення:

- у зв`язку з відчуженням Компанією Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) своєї частки у розмірі 50,01% статутного капіталу Товариства на користь Позивача надати згоду на вихід Компанії Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) зі складу учасників Товариства;

- у зв`язку з набуттям Позивачем частки у розмірі 50,01% статутного капіталу Товариства затвердити новий склад учасників Товариства: Позивач, Третя особа-1 і Третя особа-2; визначити, що статутний капітал Товариства належить учасникам у наступних частках: Позивач - 50,01% статутного капіталу, Третя особа-1 - 45,99% статутного капіталу; Третя особа-2 - 4% статутного капіталу;

- у зв`язку із зміною місцезнаходження учасника Товариства - Третьої особи-1 провести відповідні зміни у Статуті Товариства;

- затвердити нову редакцію Статуту Товариства, що відображає зміну у складі учасників Товариства, зміну місцезнаходження учасника Товариства та підписати його;

- зобов`язати генерального директора Товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції Статуту Товариства відповідно до чинного законодавства України.

24. За змістом протоколу №21, на Зборах були присутні учасники Товариства, які володіли 100% голосів - Компанія Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед), Третя особа-1 і Третя особа-2; а також запрошена особа - Позивач. З усіх питань учасники голосували "за" одноголосно.

25. Протокол №21 підписаний Третьою особою-2 та ОСОБА_2 , відповідно, як головою і секретарем Зборів, а також представниками Компанії Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед), Позивача та Третьої особи-1. Затверджена рішенням Зборів редакція Статуту підписана учасниками Товариства - Позивачем, Третьою особою-1 і Третьою особою-2.

26. У статті 1 і пункті 5.2.1 Статуту визначено, що учасниками товариства є Позивач, Третя особа-1 і Третя особа-2. Вклади учасників у статутному капіталі розподіляються наступним чином: частка Позивача становить 50,01%; частка Третьої особи-1 становить 45,99%; частка Третьої особи-2 становить 4%.

27. Згідно з пунктом 8.3 Статуту до компетенції загальних зборів учасників відносяться, зокрема, такі питання: внесення змін та доповнень до статуту товариства або викладення статуту у новій редакції (п. 8.3.2); зміна розміру статутного капіталу товариства (п. 8.3.3); встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками податкових вкладів (п. 8.3.9); вирішення питань про придбання товариством частки учасника (п. 8.3.10); виключення учасника з товариства (п. 8.3.11); прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (п. 8.3.12).

28. Відповідно до пункту 8.5 Статуту з питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11, 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники товариства одноголосно. З питання, зазначеного у підпункті 8.3.1 статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Рішення з інших питань, що віднесені до компетенції вищого органу, приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні учасників або їх представників.

29. У пункті 8.7 Статуту закріплено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів. Прийняті загальними зборами учасників рішення мають силу і для учасників, які були відсутні на загальних зборах учасників, які були відсутні на загальних зборах.

30. Виконавчим органом Товариства є його дирекція, дирекція Товариства складається із двох членів: генерального директора і фінансового директора (пункт 9.1 Статуту).

31. Згідно з пунктом 9.1.3 Статуту всі члени дирекції обираються загальними зборами учасників у наступному порядку: кандидатура генерального директора пропонується Третьою особою-1, а кандидатура фінансового директора пропонується Позивачем. Усі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання у порядку, визначеному у цьому пункті 9.1 Статуту.

32. Суд апеляційної інстанції також встановив, що попередня редакція Статуту Товариства, яка діяла на момент набуття Позивачем частки в статутному капіталі Товариства, містила положення, аналогічні наведеним. Рішенням Зборів внесені зміни до Статуту Товариства лише стосовно зміни у складі учасників Товариства та зміни місцезнаходження Третьої особи-1.

Позиція Верховного Суду

33. У силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.

34. Справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави є завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Справедливість, добросовісність та розумність віднесена також частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства.

35. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

36. Водночас суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з якими: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).

37. У статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами визначені права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

38. Положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

39. Відповідно до частини 1, 3 статті 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Положення наведеної статті кореспондуються з частиною 1 статті 140 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

40. Згідно з положеннями статей 88, 143 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 82 Господарського кодексу України статут є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

41. Статут товариства є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

42. Положеннями статті 145 Цивільного кодексу України та статей 41, 58, 59, 62 Закону України "Про господарські товариства" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Також у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

43. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

44. За вимогами частин 2, 3 статті 59, частини 1 статті 64 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення чинних правовідносин) з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону [визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу], а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

45. Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №916/1973/17 зазначив, що частинами 2, 3 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" встановлено порядок прийняття загальними зборами рішень з окремих питань та чітко визначено кількість голосів, необхідних для прийняття таких рішень. При цьому в зазначених нормах відсутнє посилання на можливість передбачити в статуті інший відсоток голосів, необхідний для прийняття зазначених в цій статті рішень. З огляду на таке суд касаційної інстанції дійшов висновку, що положення пункту статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства, а саме: одностайне голосування усіх учасників товариства з окремих питань, ніж встановлено законом, не відповідають вимогам частин 2, 3 статті 59 Закону України "Про господарські товариства".

46. Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, положення оспорюваного Позивачем пункту 8.5 Статуту Товариства встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства, ніж передбачений частинами 2, 3 статті 59 Закону України "Про господарські товариства", а саме: одноголосне голосування усіх учасників товариства з окремих питань.

47. Тобто висновок суду першої інстанції про невідповідність пункту 8.5 Статуту Товариства в оскаржуваній Позивачем частині вимогам наведених норм Закону відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №916/1973/17, підстав для відступу від якої Суд не вбачає.

48. Натомість висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати спірні положення пункту 8.5 Статуту Товариства невідповідними нормам статті 59 Закону України "Про господарські товариства" з огляду на те, що зазначена стаття не містить посилань щодо можливості передбачити в статуті інший відсоток голосів, необхідний для прийняття зазначених в ній рішень, суперечить наведеному висновку Верховного Суду.

49. Посилання суду апеляційної інстанції щодо зазначеного питання на положення частини 5 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який наразі регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, наведеного висновку не спростовує, адже підставою визнання недійсним статуту може бути його невідповідність вимогам законодавства, чинного станом на його затвердження, тоді як зазначений Закон не був чинним на момент затвердження Статуту.

50. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава оскарження судових рішень у справі знайшла своє підтвердження, адже суд апеляційної інстанції застосував норми права (статті 59 Закону України "Про господарські товариства") без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду.

51. Водночас Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо невідповідності пункту 9.1.3 Статуту вимогам чинного на момент його затвердження законодавства, яке надає кожному учаснику право брати участь в управлінні товариством, зокрема при обранні виконавчого органу товариства шляхом внесення своїх пропозицій, голосування на підставі вільного волевиявлення тощо.

52. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що фактичне встановлення у пункті 9.1.3 Статуту для учасників Товариства обов`язку голосувати на загальних зборах певним чином (усі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання), нівелює саме право учасника товариства брати участь в управлінні товариством, зокрема у формуванні виконавчого органу товариства, у той спосіб (у тій формі), який вважатиме необхідним задля досягнення цілей товариства, а саме, позбавляє учасника товариства права не підтримати кандидатури членів дирекції, що пропонуються до обрання.

53. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним пункту 8.7 Статуту Товариства Позивачем у касаційній скарзі не спростовані. У касаційній скарзі Позивач зазначив, що в зазначеній частині він не оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що наразі відповідні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

54. Разом з тим, Суд вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції при вирішенні спору в цій справі на принцип доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

55. З огляду на положення статей 3, 13 Цивільного кодексу України суд погоджується з твердженнями, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

56. Однак з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин Суд не вбачає достатніх підстав для висновку про недобросовісну поведінку Позивача у спірних правовідносинах, зловживання ним своїм правом у тій чи іншій формі; недодержання моральних засад суспільства.

57. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтується лише на тому, що відповідні положення Статуту діяли в оспорюваній Позивачем редакції на момент набуття ним частки в статутному капіталі Товариства, Позивач був обізнаний про їх зміст, не висловлював незгоди з ними під час затвердження нової редакції Статуту та протягом п`яти років.

58. Проте Суд вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на участь Позивача у затвердженні спірних положень Статуту рішенням Зборів, адже згідно з встановленими судами обставинами затверджена вказаним рішенням нова редакція Статуту Товариства відображає лише зміну в складі учасників Товариства та зміну місцезнаходження учасника Товариства.

59. Водночас самі лише обставини обізнаності Позивача зі змістом оскаржуваних положень статуту та неоскарження їх протягом певного строку не свідчать про недобросовісність поведінки Позивача, порушення ним встановлених статтею 13 Цивільного кодексу України меж здійснення цивільних прав.

60. Зважаючи на викладене, Суд вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції доктрини venire contra factum proprium до спірних корпоративних правовідносин без встановлення обставин, які можуть бути підставами для відмови у захисті цивільного права (інтересу) Позивача відповідно до частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Суд дійшов висновку про безпідставну зміну судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду та викладення його резолютивної частини в новій редакції.

62. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильного застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

63. Касаційну скаргу слід задовольнити.

Розподіл судових витрат

64. Зважаючи на задоволення касаційної скарги, понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії "Юнагро Файненс Лімітед" (Unagro Finance Limited) задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі №910/1654/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Світанок (Агро)" (01042, м. Київ, вул. Ковпака, 8, код ЄДРПОУ 34794361) на користь Компанії "Юнагро Файненс Лімітед" (Unagro Finance Limited) (АРХ, Макаріу ІІІ, Кепітал Центр 2-4, 9-ц поверх, 1065 Нікосія, Кіпр) 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

І. Ткач