Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14071/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (колегія суддів: Буравльов С. І. - головуючий, Андрієнко В. В., Шапран В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 (суддя Смирнова Ю. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Полісся" (далі - ТОВ "Мрія Фармінг Полісся") звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - ТОВ "Спрей Агро") про стягнення 192 062,72 грн, з яких: 101 250,15 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами за період з 08.12.2021 по 27.12.2022 та 90 812,57 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 27.12.2022.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20962/21 встановлено факт невиконання ТОВ "Спрей Агро" грошових зобов`язань щодо повернення попередньої оплати за договором поставки обладнання від 10.03.2021 № 10032021-5 (далі - договір поставки). Однак рішення суду ТОВ "Спрей Агро" виконало лише 27.12.2022.

1.3 ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" посилається на протиправне користування ТОВ "Спрей Агро" грошовими коштами позивача в розмірі 319 968,00 грн, сплаченими як попередня оплата. Зазначає, що інфляційні втрати та відсотки річних, розмір яких визначено договором поставки на рівні 30 %, мають бути компенсовані за період з дня внесення попередньої оплати до дня фактичного повернення вказаних грошових коштів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, позов задоволено частково та стягнуто 100 987,16 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, 90 812,57 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

2.2 Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вказав, що судове рішення у справі № 910/20962/21 в примусовому порядку виконано 27.12.2022. Тому вимога про стягнення інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року є обґрунтованою, розмір є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо 30 % річних за користування чужими грошовими коштами суд зазначив про те, що позивач помилково включив день фактичної сплати коштів, тому суд, здійснивши власний перерахунок, задовольнив позов частково, керуючись пунктом 10.10 договору поставки та статтею 536 ЦК України.

2.3 Керувався суд тим, що саме лише прийняття рішення про задоволення вимог кредитора, у разі коли таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 910/8625/18. При цьому у справі № 910/20962/21 не було встановлено ані факт розірвання укладеного договору поставки, ані момент, з якого такий договір слід вважати розірваним.

2.4 Додатково суд зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу та передбачені статтею 536 ЦК України проценти за користування чужими коштами за своєю правовою природою не є штрафними санкціями і не відносяться до неустойки, нарахування якої не відбувається поза межами дії строку договору та від нарахування якої звільнені позичальники за кредитними договорами відповідно приписів Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо норм на період дії воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19".

2.5 Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду, погодився з такими висновками.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме положення частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 536 538 625 693 1057 ЦК України та не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 щодо преюдиційності обставин; постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 щодо зустрічного зобов`язання за договорами поставки; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанову Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, застосування статті 536 ЦК України, припинення права на нарахування процентів за частиною 3 статті 693 ЦК України; постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц щодо неможливості нараховувати договірні проценти річних після закінчення строку дії договору; постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності, а також висновки щодо застосування комерційного кредиту, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

3.3 Крім того, суди попередніх інстанцій допустилися порушення статей 73, 74-79, 86, статті 236, пунктів 1-3 частини 1 статті 237, частини 4 статті 238 269 ГПК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 01.02.2024 у справі № 910/386/22, від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22.

3.4 У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Наголошує на неспроможності намагань скаржника кваліфікувати спірні правовідносини, які виникли на підставі договору поставки (який не містив умов про кредитування), як кредитні з подальшим застосуванням відповідних правових норм та судової практики (нерелевантної) з метою уникнення відповідальності.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що ТОВ "Спрей Агро" (постачальник) та ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" (покупець) уклали договір поставки обладнання № 10032021-5.

4.2 Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити обладнання (товар). Поставка товару здійснюється на підставі укладених сторонами специфікацій, в яких зазначаються найменування, кількість, номенклатура, асортимент), вартість та інші характеристики, що є невід`ємною частиною цього договору.

4.3 Згідно з пунктом 2.1 договору товар, зазначений в пункті 1.1 цього договору, поставляється в кількості та в асортименті, передбаченому в укладених сторонами специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

4.4 Як передбачено пунктом 5.1 договору, ціна на товар встановлюється у специфікаціях до договору.

4.5 Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до виконання сторонами прийнятих на себе по цьому договору зобов`язань (пункту 9.2 договору поставки).

4.6 Пунктом 10.10 договору передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена покупцем повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити 30 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки або до дня повернення грошових коштів.

4.7 Згідно з пунктом 10.12 договору, у разі порушення терміну перерахування коштів, надмірно отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за товар сум, пов`язаного з порушенням термінів або обсягів поставок, постачанням товару неналежної якості, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді від вартості товару, щодо якого порушено умови поставки за договором.

4.8 У специфікації від 10.03.2021 № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - 533 280,00 грн, строк поставки відповідачем товару - 28.04.2021 та граничний строк поставки - 30.04.2021.

4.9 Відповідно до пункту 3 специфікації до договору покупець сплачує продавцю суму 319 968,00 грн, що становить 60 % загальної вартості товару у термін до 5-ти календарних днів з дати виставлення рахунку постачальником. Решта суми, що становить 213 312,00 грн, що становить 40 % вартості товару, покупець сплачує у термін до 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

4.10 30.03.2021 позивач сплатив відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 319 968,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.03.2021 № 43.

4.11 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20962/21 позовні вимоги ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Спрей Агро" на користь ТОВ "Мрія Фармінг Полісся" 319 968,00 грн попередньої оплати, 20 530,55 грн пені, 66 272,82 грн 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та 6100,44 грн інфляційних втрат.

4.12 Суд касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.13 Як зазначили суди попередніх інстанцій судами не встановлено факту розірвання укладеного між сторонами договору та моменту, з якого такий договір слід вважати розірваним. Тому у цій частині доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо відмови позивача від договору та, як наслідок, його розірвання, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що в силу частини 2 статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а виключних випадків касаційного оскарження, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у зазначеному контексті, касаційна скарга не містить.

4.14 За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

4.15 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

4.16 У загальних положеннях ЦК України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.

4.17 Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

4.18 На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3 статті 693 ЦК України).

4.19 За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

4.20 Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 10.10 договору сторони відповідно до статей 693 536 ЦК встановили 30 % річних за користування грошовими коштами, у разі порушення постачальником строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена покупцем повна або часткова попередня оплата, від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки або до дня повернення грошових коштів.

4.21 Таким чином, суди встановили, що сторони в договорі визначили проценти річних за користування грошовими коштами, як за правомірне користування грошима (з моменту отримання попередньої оплати і до моменту поставки товару), так і у разі порушення постачальником строку поставки, тобто за неправомірне користування грошима.

4.22 Відповідно до частин 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4.23 При цьому правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

4.24 У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначає про те, що існує очевидна неспівмірність заявлених до стягнення санкцій у порівнянні з основним боргом, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Так, у справі, яка розглядається, сума попередньої оплати становить 319 968,00 грн, а сума нарахованих процентів річних та інфляційних становить 284 703,10 грн, що вочевидь є неспівмірним із сумою попередньої оплати.

4.25 Однак колегія суддів враховує те, що у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

4.26 Суди попередніх інстанцій встановили факт безпідставного тривалого користування відповідачем коштами позивача у зв?язку з неповерненням попередньої оплати, а договором сторони обумовили розмір процентів за користування грошовими коштами. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

4.27 При цьому колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній справі дійшла таких висновків з огляду на те, що за встановленими обставинами справи до стягнення були заявлені суми санкцій у вигляді і штрафу, і пені, і процентів річних.

4.28 Крім того, доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що договір поставки, який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 ЦК України, і в такому випадку, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, що визначена частиною 2 статті 625 ЦК України, тому 30 % річних підлягають списанню, спростовуються вищевикладеним, адже за обумовленими умовами договору зазначені проценти є процентами за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 2 статті 536 ЦК України. При цьому за встановленими судами обставинами заявлені до стягнення інфляційні втрати не є мірою відповідальності за порушенням грошового зобов?язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

4.29 Отже, колегія суддів, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за результатами встановлених фактичних обставин, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові з огляду на виключний випадок касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Доводи, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до встановлення фактичних обставин, що в силу частини 2 статті 300 ГПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

4.30 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі № 910/14071/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов