Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.04.2025 року у справі №910/11526/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11526/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" та Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024

(суддя - Бойко Р. В.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

(головуючий - Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)

та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

(головуючий - Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)

у справі за позовом Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром";

2) Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська видобувна компанія",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Державної служби геології та надр України;

2) Офісу Генерального прокурора;

3) Служби безпеки України;

4) Міністерства юстиції України

про визнання договорів недійсними.

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

1. У вересні 2024 року Компанія І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) (далі - Компанія) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (далі - ТОВ "Новел Пром") та Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" (далі - АТ "Коростенський кар`єр") про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 634 від 16.09.1996, що укладений між АТ "Коростенський кар`єр" та ТОВ "Новел Пром".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що оскаржуваний правочин про продаж прав на користування надрами було вчинено з боку Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" за відсутності погодження таких дій уповноваженими органами управління такого товариства (в т.ч. загальними зборами акціонерів), а також з порушенням норм Закону України "Про санкції" та має своїм наслідком фактичне припинення здійснення Акціонерним товариством "Коростенський кар`єр" своєї господарської діяльності, що в свою чергу порушує права акціонерів останнього, зокрема, Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед як власника контрольного пакету акцій у розмірі 61,683712% статутного капіталу, а тому існують визначені статтею 215 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання його недійсним.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну службу геології та надр України.

4. 17.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Компанії надійшла заява про забезпечення позову з проханням встановити заборону Державній службі геології та надр України:

- вчиняти дії на виконання наказу Державної служби геології та надр України №460 від 07.10.2024 в частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я АТ "Коростенський кар`єр";

- укладати з ТОВ "Новел Пром" угоду про умови користування надрами;

- вносити зміни в частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я АТ "Коростенський кар`єр";

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996;

- підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996;

- приймати до розгляду заяви фізичних осіб та/або суб`єктів господарювання про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

5. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Компанія зазначила, що існують обставини, які свідчать про наступний перепродаж спеціального дозволу. Вказане підтверджується інформацією з сайту Державної служби геології та надр України, на якому 10.10.2024 оприлюднений наказ №460 від 07.10.2024, яким змінено власника дозволу на виконання оспорюваного договору. Також Компанія зазначила, що за наявною інформацією ТОВ "Новел Пром" здійснило подальше відчуження спеціального дозволу на користь третьої особи і відповідні документи вже знаходяться на розгляді у Державній службі геології та надр України. Компанія вказує на те, що відповідачі вчиняють конкретні дії з метою внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та ухвали апеляційної інстанції

6. Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.10.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України), заяву Компанії про забезпечення позову задовольнив частково, а саме, заборонив Державній службі геології та надр України:

- вносити зміни в частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996, виданого на ім`я АТ "Коростенський кар`єр" (Коростенське (Стремигородське) родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище);

- підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №634 від 16.09.1996 (Коростенське (Стремигородське) родовище);

- в іншій частині у задоволенні вимог заяви відмовив.

Крім того Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.10.2024 (з урахуванням протокольної ухвали про виправлення описки від 19.11.2024) залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Офіс Генерального прокурора і Службу безпеки України та на стороні відповідачів - ТОВ "Коростенська видобувна компанія". В подальшому судом першої інстанції було залучено до участі у справі Міністерство юстиції України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

7. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій. При цьому суди взяли до уваги доводи позивача про подальший перепродаж, адже наразі вже новою особою - ТОВ "Коростенська видобувна компанія", вчиняються дії, направлені на чергове переоформлення об`єкту спору на себе, а наступне оформлення та перепродаж призведуть до необхідності подачі нових позовів або зміни предмету позову із новими вимогами про оскарження наступних правочинів, а таке процесуальне право у даній справі обмежено підготовчим засіданням. Суди також врахували і те, що наказ Державної служби геології та надр України № 460 щодо зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами від 16.09.1996 № 634 на ТОВ "Новел Пром" видано 07.10.2024, а перша заява ТОВ "Коростенська видобувна компанія" щодо наступного переоформлення надійшла через два дні - 09.10.2024. Суди взяли до уваги те, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо. Іншими словами, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також суд переконує у необхідності блокування оформлення нового власника. Відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що наявний зв`язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Початок видобутку корисних копалин, який може реалізовуватися після вчинення Державної служби геології та надр України дій, про заборону яких просить заявник забезпечення, буде знецінювати вартість спеціального дозволу з часом.

8. 17.12.2024 АТ "Коростенський кар`єр" подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024.

9. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.12.2024 прийняв відмову АТ "Коростенський кар`єр" від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024; закрив апеляційне провадження у справі №910/11526/24 за апеляційною скаргою АТ "Коростенський кар`єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024.

Ухвала мотивована тим, що клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24 підписано уповноваженою особою АТ "Коростенський кар`єр", тому згідно з частиною четвертою статті 266 ГПК України суд приймає таку відмову. Оскільки судом прийнято відмову відповідача-2 від апеляційної скарги та з огляду на відсутність заперечень інших осіб, апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Коростенський кар`єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24 підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 264 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та викладені у відзиві на касаційні скарги. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

10. 02.01.2025 Державна служба геології та надр України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову.

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, частин першої та четвертої статті 137 ГПК України, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження судових рішень, вказаних у пунктах 2, 3 частини першої зазначеної статті.

Державна служба геології та надр України вважає, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 634 від 16.09.1996. На думку скаржника, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, свідчить про втручання суду у господарські відносини, що є недопустимим з огляду на статтю 6 ГК України, і судами не враховано, що заявник не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом, а також не надано обґрунтованих пояснень та доказів протиправності дій керівника АТ "Коростенський кар`єр". Заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивач зазначив у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.Заявник стверджує, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору.

У касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 03.05.2022 у справі № 906/781/21.

12. 09.01.2025 ТОВ "Новел Пром" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову повністю.

13. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Новел Пром" зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, частин першої та четвертої статті 137 ГПК України, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої зазначеної статті.

ТОВ "Новел Пром" вважає, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 634 від 16.09.1996. На думку скаржника, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, свідчить про втручання суду у господарські відносини, що є недопустимим з огляду на статтю 6 ГК України, і судами не враховано, що заявник не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом, а також не надано обґрунтованих пояснень та доказів протиправності дій керівника АТ "Коростенський кар`єр". Заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивач зазначив у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.Заявник стверджує, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору.

У касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 03.05.2022 у справі № 906/781/21.

14. Також, 09.01.2025 АТ "Коростенський кар`єр" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, в якій просить її скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги АТ "Коростенський кар`єр" на ухвалу про забезпечення позову від 30.10.2024.

15. АТ "Коростенський кар`єр" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, зокрема, таке:

-закриваючи апеляційне провадження у цій справі на підставі клопотання директора АТ "Коростенський кар`єр" про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024, суд апеляційної інстанції вважав, що це клопотання підписано уповноваженою особою АТ "Коростенський кар`єр", а тому дійшов висновку, що таку відмову слід прийняти на підставі частини четвертої статті 266 ГПК України;

-у судовому засіданні 17.12.2024 представник АТ "Коростенський кар`єр", яка брала участь у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції, зазначила, що їй невідомо про подання директором АТ "Коростенський кар`єр" клопотання щодо відмови від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024; у судове засідання директор АТ "Коростенський кар`єр" не з`являвся та не підтверджував свою відмову від апеляційної скарги;

-з відповідей суду апеляційної інстанції на адвокатський запит АТ "Коростенський кар`єр" з`ясувало, що клопотання про відмову від апеляційної скарги було подане через канцелярію суду; при отриманні кореспонденції та її реєстрації відповідальний працівник суду не наділений повноваженнями встановлювати особу відвідувача, суд не володіє інформацією про особу, яка безпосередньо подала зазначену кореспонденцію до канцелярії суду 17.12.2024 о 09 год 14 хв;

-суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження у цій справі на підставі клопотання директора АТ "Коростенський кар`єр" про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024, який не подавав та не підписував це клопотання;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, та, за умови з`ясування ним в судовому засіданні, що відбулося 17.12.2024 питання про те, що представник АТ "Коростенський кар`єр" не був обізнаний про це клопотання, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, та помилково закрив апеляційне провадження на підставі частини четвертої статті 266 ГПК України.

16. 02.02.2025 від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якому остання просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

17. 03.02.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України , в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

18. 03.02.2025 від АТ "Коростенський кар`єр" надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якому останнє просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

19. 03.02.2025 від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якому представник Офісу Генерального прокурора просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того у відзиві представник Офісу Генерального прокурора просить Суд розглядати справу за участю представника Офісу Генерального прокурора.

20. 14.02.2025 від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Новел Пром", в якому представник Офісу Генерального прокурора просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того у відзиві представник Офісу Генерального прокурора просить Суд розглядати справу за участю представника Офісу Генерального прокурора.

21. 17.02.2025 від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційні скарги Державної служби геології та надр України та ТОВ "Новел Пром", яке просить Суд врахувати під час їх (скарг) розгляду, а також залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 30.10.2024 залишити без змін.

22. 17.02.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Новел Пром", в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

23. 18.02.2025 від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Новел Пром", в якому остання просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційних скарг Державної служби геології та надр України та ТОВ "Новел Пром", які є аналогічними за своїм змістом

25. Згідно зі статтею 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

26. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

27. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

28. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

29. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

30. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

31. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

32. Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

34. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

35. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

36. Предметом розгляду цієї справи по суті є питання недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 16.09.1996 № 634, який укладений між АТ "Коростенський кар`єр" та ТОВ "Новел Пром".

Отже, метою поданого позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами від 16.09.1996 № 634 на користь АТ "Коростенський кар`єр", тобто, відновлення того становища, яке існувало до укладення спірного договору.

37. Суди вірно зазначили про те, що у подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.

38. Водночас, предметом спірного правочину є спеціальний дозвіл на користування надрами від 16.09.1996 № 634, тому, як вірно вказав заявник, спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Megadat.com SRL v. Moldova, §§ 62-63; Bimer S.A. Moldova, § 49; Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, § 130; Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, § 53; Vekony v. Hungary, § 29; Fredin v. Sweden (no. 1), § 40; Malik v. the United Kingdom, § 90).

В той же час чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.

Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

Таким чином, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову.

39. Суд погоджується як з висновками судів попередніх судових інстанцій так і з доводами позивача про те, що для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.

40. Суди попередніх судових інстанцій, оцінивши надані докази, зокрема, загальновідому інформацію, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України щодо подальшого перепродажу майнових прав, що були предметом спірного правочину, а також встановивши, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшли правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо заборони Державній службі геології та надр України вчиняти певні дії може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.

Судами правомірно взято до уваги, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо. Іншими словами, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також є підставою у необхідності блокування оформлення нового власника. Відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).

Судами також враховано доводи позивача, що відчужений об`єкт спору підпадає під дію введених Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (пункт 177 додатку 2) санкцій, якими, між іншим, заблоковано активи позивача - тимчасово позбавлено права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

41. Враховуючи всі обставини цієї справи, з огляду на наявний зв`язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами. Адже існує спір стосовно законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Тому суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу; вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу; підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу.

42. Як вбачається з поданих касаційних скарг, які є аналогічними за своїм змістом, вбачається, що Державна служба геології та надр України та ТОВ "Новел Пром" посилаються на те, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 16.09.1996 № 634.

Також скаржники вказують на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Скаржники стверджують, що судами нез`ясовані всі фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору, а також не наведені фактичні обставини, які б свідчали про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з цим позовом до суду, у разі його задоволення.

43. Верховний Суд не приймає вказані аргументи скаржників, оскільки єдиною позовною вимогою, з якою позивач звернувся до суду, є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 634 від 16.09.1996, тобто, без застосування наслідків недійсності такого правочину, тому заборона Державній службі геології та надр України вносити подальші зміни в частині власника цього спеціального дозволу не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.

44. Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову.

45. Суд звертає увагу скаржників, що ними не конкретизовано, які ж порушення матеріального і процесуального права допустили суди попередніх судових інстанцій при забезпеченні позову, а також не вказано, в чому конкретно полягає невідповідність застосованих судом заходів розумності, обґрунтованості збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

46. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені у касаційних скаргах доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відтак, визнаються необґрунтованими, внаслідок чого підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції з наведених у касаційних скаргах доводів не вбачається.

Щодо касаційної скарги АТ "Коростенський кар`єр" на ухвалу апеляційного суду

47. З матеріалів цієї справи вбачається, що АТ "Коростенський кар`єр" зверталося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 та відмовити у задоволенні заяви Компанії І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про забезпечення позову у повному обсязі.

48. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Коростенський кар`єр" та призначено її до розгляду.

49. 17.12.2024 АТ "Коростенський кар`єр" було подано клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24. У поданому клопотанні відповідач-2 просив прийняти відмову від його апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження за скаргою АТ "Коростенський кар`єр" на підставі пункту 1 частини першої статті 264 ГПК України.

50. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статей 14 42 ГПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Отже, положення ГПК України передбачають можливість волевиявлення заявника апеляційної скарги у вигляді відмови від апеляційної скарги, яке може бути здійснене після відкриття і до закінчення апеляційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Таким чином, прийняття відмови від апеляційної скарги пов`язується з обов`язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв`язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб.

Частиною шостою статті 266 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 191 цього Кодексу.

В силу положень частини п`ятої статті 191 ГПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

51. Судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання про відмову від апеляційної скарги підписане директором АТ "Коростенський кар`єр" Ярмолюком Олександром Миколайовичем. Доданим до клопотання витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34242337 від 16.12.2024 підтверджується, що Ярмолюк Олександр Миколайович дійсно є директором зазначеного товариства без обмежень повноважень щодо представництва в судах.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24 підписано уповноваженою особою АТ "Коростенський кар`єр", відповідно, правомірно прийняв таку відмову на підставі приписів частини четвертої статті 266 ГПК України.

52. Враховуючи відсутність заперечень інших осіб, суд апеляційної інстанції правомірно прийняв відмову від апеляційної скарги та закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Коростенський кар`єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/11526/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 264 ГПК України.

53. Не приймаються до уваги доводи скаржника, що апеляційним судом неповно з`ясовані обставини у справі а саме, що директор АТ "Коростенський кар`єр" не з`явився у судове засідання та не підтвердив свою відмову від апеляційної скарги, оскільки останній (директор) скористався наданим йому правом на таку відмову. Суд звертає увагу скаржника, що на поданому клопотанні стоїть його підпис та печатка підприємства - АТ "Коростенський кар`єр", тому жодних сумнівів щодо повноважень особи, яка підписала вказане клопотання у суду апеляційної інстанції під час прийняття відмови від апеляційної скарги не було. Крім того, питання справжності підпису на клопотанні про відмову від апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції скаржником не ставилось, як і не заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

54. Отже доводи, наведені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі є правомірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для її скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

57. Перевіривши застосування судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

58. З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної служби геології та надр України, "Новел Пром" та Акціонерного товариства "Коростенський кар`єр" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/11526/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко