ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Анласт» -Леошек О.В., адвокат (ордер від 25.02.2020),

відповідача - акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Блажевський П.І., адвокат (дов. від 19.06.2019),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 (суддя Пашкевич І.О.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (головуючий суддя: Філіпова Т.Л., судді: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.)

у справі № 918/319/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анласт» (далі - ТОВ «Анласт»)

до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - фізична особа ОСОБА_1 ),

про визнання припиненим іпотечного договору, зобов`язання вчинити дії щодо припинення обтяження нерухомого майна.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Анласт» звернулося до господарського суду Рівненької області з позовом до акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про: визнання припиненим іпотечного договору від 28.07.2008 № 733/041-Д9М/1, який укладений сторонами спору, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки: будівлі оптово - роздрібного торгового дому «Бурштин», загальною площею 1 527,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,3888 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:030:0197, що виникла на підставі іпотечного договору від 28.07.2008 № 733/041-Д9М/1, який укладений сторонами спору.

Позовні вимоги обґрунтовані припиненням основного зобов`язання за Кредитним договором, яке забезпечене іпотекою, у зв`язку з чим іпотека за іпотечним договором від 28.07.2008 № 733/041-Д9М/1 є припиненою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Рівненької області від 11.09.2019 зі справи № 918/319/19 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 здійснено заміну відповідача у справі - акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк».

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ «Альфа-Банк» посилається на те, що суди попередніх інстанцій:

- не врахували того, що сплата суми основного боргу за кредитним договором у повному обсязі не відбулася, оскільки навіть за рішенням суду від 26.08.2016 у справі № 569/5813/14-ц здійснений платіж в розмірі 1 520 519,40 грн. (еквівалент 56 364,47 доларів США на момент платежу) зарахований в погашення відсотків, нарахованих на строкову заборгованість згідно з черговістю погашення заборгованості, визначеної кредитним договором (оскільки ця часткова оплата відбулася із значним простроченням), відповідно до пункту 2.11 кредитного договору;

- залишили поза увагою те, що ухвалення рішення суду від 26.08.2016 у справі № 569/5813/14-ц та його виконання в сумі 56 364,47 доларів США у 2019 році не припиняє дії кредитного договору, не змінює валюту кредиту, не зупиняє нарахування відсотків за кредитом;

- не врахували того, що після рішення суду від 26.08.2016 у справі № 569/5813/14-ц позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату 3% річних в порядку приписів статті 625 Цивільного кодексу України, і така заборгованість не сплачена відповідачем. Водночас ця заборгованість, що виникла в результаті невиконання кредитних правовідносин та рішення суду, забезпечена іпотекою, яку намагаються припинити даним позовом;

- судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 918/319/19, у зв`язку з тим, що сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

За твердженням скаржника, кредитний договір є дійсним, не припиненим, доказів його повного виконання в матеріалах справи немає, а, отже, немає й підстав для задоволення позову.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд клопотань учасників справи

За клопотанням ТОВ «Анласт», представник названого Товариства приймав участь у судовому засіданні 05.03.2020 в режимі відеоконференції.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Анласт» є власником будівлі оптово-роздрібного торгового дому «Бурштин», загальною площею 1 527,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 009735, виданого 12.03.2008 виконавчим комітетом Рівненської міської ради та земельної ділянки площею 0,3888 га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий номер 5610100000:01:030:0197, яка належить ТОВ «Анласт» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 339603, виданого Рівненською міською радою 18.06.2008.

28.07.2008 акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого, у свою чергу, стало акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у подальшому - АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк, кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 733/041-Д9М (далі - Кредитний договір).

На виконання Кредитного договору позичальнику відкрито кредитну лінію в розмірі 300 000 доларів США та видано кредит двома траншами: 250 000 дол. США - 29.07.2008 і 50 000 дол. США - 18.08.2008.

Відповідно до підпункту 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до 05 числа кожного місяця, в сумі 2 631,58 доларів США, починаючи з 05.02.2009 та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 27.07.2018 на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 1.4 Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає, зокрема, з майновим поручителем - ТОВ «Анласт» іпотечний договір від 28.07.2008 № 733/041-Д9М/1 (далі - Іпотечний договір); поручителем ТОВ «Анласт» - договір фінансової поруки від 28.07.2008 № 733/041-Д9М/3 (далі - Договір фінансової поруки).

28.07.2008 в якості забезпечення виконання громадянином ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором, між Банком, позичальником та ТОВ «Анласт» укладено Договір фінансової поруки, пунктом 1.1 якого передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Також, 28.07.2008 в якості забезпечення виконання громадянином ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором (Основного зобов`язання), Банком та майновим поручителем - ТОВ «Анласт» укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1233, пунктом 1.1 якого передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, ТОВ «Анласт» передає в іпотеку будівлю оптово-роздрібного торгового дому «Бурштин», загальною площею 1527,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,3888 га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий номер 5610100000:01:030:0197 (далі - Іпотечне майно).

Відповідно до пункту 6.3 Іпотечного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення Основного зобов`язання.

Згідно з підпунктом 3.2.2.2 пункту 3.2.2 Кредитного договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх зобов`язань за цим договором протягом 30 календарних днів з дня вручення позичальнику письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

У зв`язку з неналежним виконанням громадянином ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом про повернення всієї суми кредиту (нарахованих процентів та пені).

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 у справі № 569/5813/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ТОВ «Анласт» про стягнення заборгованості, позов Банка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банка заборгованість в сумі 1 520 519,40 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 1 338 017, 54 грн., заборгованості за процентами - 155 253,03 грн., комісії за кредитними операціями - 16 221,16 грн. та пені - 11 027,68 грн., а також 913,50 грн. судового збору з кожного.

Згідно з постановою державного виконавця від 01.03.2019 у виконавчому провадженні № 52983826 з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банка заборгованості в сумі 1 520 519,40 грн., що складається із заборгованості по тілу кредита - 1 338 017, 54 грн., заборгованості за процентами - 155 253,03 грн., комісії за кредитними операціями - 16 221,16 грн., пені - 11 027,68 грн., а також судового збору в сумі 913,50 грн. з кожного, виконавче провадження закінчено, у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Банк після стягнення заборгованості за Кредитним договором продовжив нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, пенею за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне повернення відсотків, яка (заборгованість) згідно з розрахунком Банка склала 275 168,77 доларів США, що еквівалентно 7 343 706,34 грн.

З посиланням на те, що основне зобов`язання за Кредитним договором є припиненим у зв`язку з його виконанням, відповідно, іпотека за Іпотечним договором також є припиненою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша);

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша);

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша);

стаття 546:

- виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша);

стаття 575:

- іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша);

стаття 593:

- право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої);

стаття 598:

- зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша);

стаття 599:

- зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

стаття 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша);

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання;

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

стаття 1048:

- позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша);

стаття 1050:

- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу;

- якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу;

стаття 1054:

- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти;

- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Закон України «Про іпотеку»:

стаття 1:

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

стаття 3:

- іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша);

- іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина четверта);

- іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята);

- у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (частина шоста);

стаття 4:

- обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою;

стаття 17:

- іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (частина перша).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

стаття 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша);

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша);

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша);

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої);

статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша).

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання припиненим Іпотечного договору, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за Кредитним договором; спонукання відповідача до вчинення дій з припинення обтяження нерухомого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно з приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Застава (іпотека) є додатковим способом забезпечення виконання, а тому такі правовідносини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли матимуть юридичну силу основні зобов`язання.

Поряд з іпотекою, акцесорним (додатковим) характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кінцевий термін погашення кредиту за Кредитним договором станом на момент звернення Банка до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ще не настав, проте Банк, враховуючи порушення позичальником умов Кредитного договору, скористався своїм правом щодо дострокового стягнення заборгованості.

Отже, Банк використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені за порушення умов Кредитного договору, звернувшись у 2014 році до суду з позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів з боржника та з поручителя у судовому порядку.

Таким чином, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії Кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за кредитом, а також неустойки, з чим погодився й суд, задовольнивши позовні вимоги Банка у справі № 569/5813/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Анласт» про стягнення заборгованості, позов Банка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 зі справи № 202/4494/16-ц).

Касаційний господарський суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та постанові від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц, згідно з якою припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену Кредитним договором неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Висновки зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду ґрунтуються на загальних нормах, якими врегульовані правовідносини з кредитного договору (позики), а також загальні норми щодо виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 13.05.2019 зі справи № 910/18618/17).

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, відповідно, враховуючи правову природу іпотеки як похідного зобов`язання від основного зобов`язання та пряму залежність від його умов, на правовідносини, що виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості іпотека не поширюється, якщо інше не встановлено іпотечним договором (у зазначеному висновку Касаційний господарський суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 зі справи № 202/4494/16-ц). Зазначене безпідставно не враховано скаржником у доводах касаційної скарги.

При цьому, поширення умов Іпотечного договору на правовідносини, які виникли після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором, судами попередніх інстанцій не встановлено. Зазначеним спростовується твердження скаржника про те, що іпотека не є припиненою, оскільки після рішення суду від 26.08.2016 у справі № 569/5813/14-ц позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату 3% річних в порядку приписів статті 625 ЦК України, і така заборгованість не сплачена відповідачем.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що дія іпотеки в силу приписів частини першої статті 593 ЦК України та частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» припинилася, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за Кредитним договором.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, судовим рішенням у справі № 569/5813/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Анласт» про стягнення заборгованості, позов Банка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості заборгованість стягнуто у гривнях, без зазначення доларового еквіваленту, отже розмір грошового зобов`язання за Кредитним договором встановлений рішенням суду, а виконання здійснено шляхом примусового виконання зобов`язання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Водночас Касаційний господарський суд зазначає, що звернувшись з даним позовом до суду, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення у Банка права застави (іпотеки) на майно, у зв`язку з чим належним способом захисту є визнання іпотеки за Іпотечним договором припиненою. Проте, з урахуванням матеріалів справи, суті спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано захистили право та інтерес позивача в обраний останнім спосіб захисту, який, у даному випадку, є ефективним та не суперечить закону.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування правильних по суті судових рішень.

У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на те, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 918/319/19, у зв`язку з тим, що сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення третейського суду. Щодо наведеного, Касаційний господарський суд зазначає таке.

Клопотання відповідача про припинення (закриття) провадження у справі № 918/319/19, яке надійшло до місцевого господарського суду після початку розгляду справи по суті, розглянуто судом першої інстанції та у його задоволенні відмовлено з підстав того, що після відкриття провадження у справі між сторонами спору не було укладено угоди у розумінні пункту 5 частини першої статті 231 ГПК України про передачу спору на вирішення третейського суду і позивач заперечив можливість такого укладання. З огляду на викладене, порушення судом норм процесуального права, у даному випадку, відсутнє.

Інші аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (в тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги АТ «Альфа-Банк» без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ «Альфа-Банк», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи № 918/319/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова