ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/977/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Скрипки М.В.. (Офіс Генерального прокурора),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 (судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області

до: 1. Новоукраїнської сільської ради,

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 18.09.2018 заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави до Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі - Відповідач 1, Новоукраїнська сільська рада) та до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - Відповідач 2, СТОВ "Україна") про:

визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16.12.2016 № 13-11/УП "Про продовження договору оренди пасовища зі змінами";

визнання недійсною додаткової угоди від 16.12.2016 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2004, укладеної між відповідачами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517 площею 1,6 га.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані рішення та додаткова угода не відповідають вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 134 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оцінку земель" з огляду на те, що на час прийняття спірного рішення і укладення спірної додаткової угоди змінився розмір, а відповідно і межі орендованої СТОВ "Україна" за договором оренди землі від 16.06.2004 земельної ділянки, тому відповідно до частини десятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення відповідачами цього договору мало здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах) з формуванням нової земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, з розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і проведенням її нормативної грошової оцінки. Проте відповідачі всупереч вимог наведених норм цього не зробили, чим і порушили вказані норми чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 925/977/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Ухвалюючи рішення від 21.12.2018 у справі № 925/977/18 Господарський суд Черкаської області дійшов висновків про непереконливість доводів прокурора про зміну меж спірної земельної ділянки, а також наявність у СТОВ "Україна" права на поновлення договору оренди землі.

При цьому суд зазначив, що припинення оренди земельної ділянки площею 24,70 га сінокоси означає про зменшення (зміну) загальної площі орендованої Відповідачем 2 за Договором земельної ділянки, але не означає про зміну меж іншої орендованої Відповідачем 2 за Договором земельної ділянки площею 2,10 га пасовища і не позбавляє його права на поновлення Договору на новий строк щодо цієї земельної ділянки в порядку, встановленому частинами 1-6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки частиною десятою статті 33 цього Закону передбачено поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди не усієї орендованої землі, а лише тих конкретних земельних ділянок, межі або цільове призначення яких були змінені.

Зазначення у спірних рішенні та додатковій угоді меншої площі земельної ділянки у розмірі 1,6 га пасовища від площі цієї земельної ділянки, вказаної у Договорі у розмірі 2, 1 га, за відсутності доказів встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) її меж на момент передачі земельної ділянки СТОВ "Україна" в оренду в 2004 році, не може достеменно свідчити про зміну меж земельної ділянки на день прийняття спірного рішення та укладення спірної додаткової угоди, оскільки унеможливлює порівняння колишніх і нинішніх меж земельної ділянки і не виключає того, що фактичний, точний розмір вказаної земельної ділянки визначався лише в 2016 році на час прийняття спірного рішення та укладення спірної додаткової угоди із застосуванням більш точних засобів вимірювання, ніж ті які існували у 2004 році,

Доказів на підтвердження встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж вказаної у Договорі земельної ділянки пасовища у розмірі 2,1 га на момент її передачі СТОВ "Україна" в оренду в 2004 році Прокурор господарському суду не надав, а отже не довів вказаної ним в обґрунтування позову обставини щодо зміни меж вказаної земельної ділянки.

2.3. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погодилась з висновками Господарського суду Черкаської області залишивши його рішення без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення з наступних міркувань.

Суд зазначив, що Прокурор на свій розсуд, безпідставно оцінив право сторін на внесення змін до договору оренди землі, вказавши при цьому, що вони порушили статтю 33 Закону України "Про оренду землі".

Посилаючись на порушення закону при укладанні спірної додаткової угоди, прокурор вказує на державний економічний інтерес через призму втрат місцевого бюджету. При цьому, прокурор не наводить наявність реального розміру цих втрат, а також їх обґрунтування, не наводить склад правопорушення, вчиненого сторонами додаткової угоди, яке призвело чи могло призвести до втрат бюджету.

Доводи Прокурора про відсутність технічної документації із землеустрою, в тому числі про нормативну грошову оцінку землі, що впливає на розмір орендної плати, є безпідставними, оскільки Прокурор не витребував технічну документацію у орендаря та прокурорська перевірка з цього питання не проводилась.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Перший заступник прокурора міста Києва просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі № 925/977/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що, на думку Прокурора, судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, 33 Закону України "Про оренду землі", 13, 23 Закону України "Про оцінку земель"), а також з порушенням норм процесуального права (статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статті 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для їх скасування.

3.3. Скаржник наголошує, що суди дійшли безпідставного та необґрунтованого висновку, що за договором оренди землі від 16.12.2016 СТОВ "Україна" були передані дві окремі земельні ділянки, а саме: сінокоси площею 24,7 га та пасовища площею 2,1 га, які є різними об`єктами оренди, не врахували зміну площі, а отже меж орендованої земельної ділянки, що, в свою чергу, відповідно до приписів частини десятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" вимагає поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

3.4. Також Прокурор вважає, що оспорювані рішення Новоукраїнської сільської ради та додаткова угода до договору оренди землі за відсутності проведення нормативної грошової оцінки землі суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, статтям 13, 23 Закону України "Про оцінку земель".

3.5. У відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Україна" просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі № 925/977/18 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

СТОВ "Україна" заперечує доводи Прокурора щодо прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права та наголошує на законності та обґрунтованості ухвалених рішень.

При цьому наголошує на тому, що за встановлених фактичних обставин справи втручання прокурора у діяльність СТОВ "Україна" та у волевиявлення сторін при укладенні спірної додаткової угоди не є виправданим та суспільно необхідним, а доводи прокурора про порушення інтересів держави ґрунтуються на припущеннях та не є доведеними.

3.6. Новоукраїнська сільська рада своїм процесуальним правом на надання відзиву не скористалася. Разом з тим, на адресу Касаційного господарського суду надійшов лист-заява від 11.03.2020 № 37 у якому вона просить розглядати справу без її участі, залишивши оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 16 червня 2004 року Новоукраїнська сільська рада як орендодавець та СТОВ "Україна" як орендар уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Новоукраїнської сільської ради в межах населеного пункту загальною площею 26,8 га, у тому числі 24,70 га сінокоси та 2,10 га пасовища.

16 червня 2004 Договір був зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2004 №22-1.

4.2. Пунктом 8 Договору встановлено, що останній укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 268,00 грн.

4.3. 07 лютого 2006 року Відповідачі уклали дві угоди про внесення змін та доповнень до Договору, якими змінили розмір орендної плати і встановили його окремо за пасовища та за сіножаті.

4.4. 11 травня 2010 року Відповідачі уклали угоду про внесення змін та доповнень до Договору, якою встановили новий строк дії договору до 31.12.2016 і передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 8566,36 грн. в рік.

4.5. 22 листопада 2016 року Відповідач 2 повідомив Відповідача 1 листом від 22.11.2010 №155 про свій намір продовжувати оренду за Договором сінокосів площею 24.7 га та пасовищ площею 2.1 га, і іншим листом за тими ж самими датою і номером - про свій намір продовжувати оренду за Договором пасовищ.

4.6. Листом від 01.12.2016 №97 відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив Відповідача 2, що фактична площа пасовищ, які на даний час можуть бути передані в оренду СТОВ "Україна" становить 1,6 га.

4.7. У грудні 2016 року фізичною особою - підприємцем Герасимчук В.О, яка діяла на підставі ліцензії на проведення робіт із землеустрою від 25.03.2010 А.В. №519609, на замовлення СТОВ "Україна" була виготовлена технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності площею 1,6000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Новоукраїнка, яка (технічна документація) крім іншого містить схему розташування земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористування, відомість обчислення площі земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517 та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.12.2016.

4.8. 16 грудня 2016 року Новоукраїнська сільська рада прийняла спірне рішення, яким вирішила продовжити Договір зі змінами в частині оренди пасовищ терміном на 10 років.

4.9. 16 грудня 2016 року Відповідачі уклали між собою спірну Додаткову угоду про зміну і доповнення договору оренди землі до Договору, якою виклали в новій редакції такі пункти Договору:

Пункт 2. В оренду передається земельна ділянка площею 1,6 га, в т.ч. пасовища 1,6 га.

Пункт 5. Нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки на дату укладення даної додаткової угоди становить 3739,27 грн.

Пункт 8 Договір укладено терміном до 30.12.2026 року.

Пункт 9. Орендна плата: 3% (179,48 грн.) від нормативної грошової оцінки землі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16.12.2016 № 13-11/УП "Про продовження договору оренди пасовища зі змінами" та визнання недійсною додаткової угоди від 16.12.2016 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2004, укладеної між відповідачами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517 площею 1,6 га.

5.3. Законом України "Про оренду землі" в статті 1 передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 цього ж Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.4. За змістом статей 3-4 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

5.5. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.6. Розділом V Закону врегульовано питання зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Структурний аналіз змісту зазначеного розділу дозволяє сформувати висновок про те, що законодавцем диференційовано порядок внесення змін до договору оренди та його поновлення.

5.7. Зокрема, статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.8. Статтею же 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди землі.

За змістом частини першої цієї статті поновлення договору оренди землі представляє собою переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк орендарем, який належно виконував обов`язки за умовами договору, по закінченню строку, на який його було укладено.

5.9. Таким чином, порядки внесення змін до договору оренди земельної та його поновлення врегульовані різними статтями закону, мають різну правову природу та наслідки.

5.10. Судами встановлено, що між Відповідачами 16.06.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, який неодноразово змінювався та доповнювався ними та строк дії якого було визначено сторонами до 31.12.2016.

Спірний договір укладений в межах строку дії Договору (із змінами та доповненнями) має назву Додаткова угода про зміну і доповнення договору оренди землі від 16 червня 2019 року та за своїм змістом включає погоджені сторонами змінені умови основного договору щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки, терміну дії договору, розміру орендної плати.

5.11. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що зміни внесені сторонами в межах строку дії договору оренди земельної ділянки (із змінами та доповненнями), а Додаткова угода про зміну і доповнення договору оренди землі від 16 червня 2019 року не містить посилань на оскаржуване рішення Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16.12.2016 № 13-11/УП "Про продовження договору оренди пасовища зі змінами" як на підставу його укладення.

5.12. В такий спосіб, Суд доходить висновку про те, що враховуючи характер спірної угоди та її зміст, фактично між сторонами склались відносини не з поновлення договору оренди земельної ділянки, а зі внесення змін до цього договору.

Зокрема, у пункті 1 цього договору зазначено, що при укладенні Додаткової угоди про зміну і доповнення договору оренди землі від 16 червня 2019 року сторони керувались нормами Цивільного, Господарського, Податкового кодексів України та діяли відповідно до статті 30 "Про оренду землі" з урахуванням набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

5.13. Як вже зазначалось Судом статтею 30 Закону України "Про оренду землі" врегульовані питання саме щодо зміни умов договору оренди землі, а не його поновлення.

5.14. Частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України закріплено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

5.15. До основних засад цивільного законодавства належить свобода договору (стаття 3 Цивільного кодексу України), яка передбачає те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Також Цивільним кодексом встановлені загальні засади зміни договору, зокрема:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 Цивільного кодексу України);

- у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 Цивільного кодексу України);

- зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 Цивільного кодексу України).

5.16. Таким чином, внесення змін до договору є правом сторін, порядок реалізації якого встановлюється законодавством або договором, з метою реагування на зміну об`єктивних та суб`єктивних обставин пов`язаних з його реалізацією, корегування кількісних та якісних зобов`язань за договором тощо.

Під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідношення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення. Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов`язані з виконанням договірних зобов`язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору.

Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами договору, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України)

5.17. Як встановлено судами Договір було укладено 16.06.2004, отже діюча на той момент редакція Закону України "Про оренду землі" не містила вимог щодо зазначення кадастрового номеру об`єкту оренди, а лише щодо визначення його місця розташування та розміру.

Натомість редакція статті 15 Закону України "Про оренду землі", яка діяла на момент укладення спірного договору, визначала, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

5.18. Як встановлено судами попередніх інстанцій спірна земельна ділянка була сформована у грудні 2016 року на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності площею 1,6000 га з кадастровим номером 7125187600:01:000:1517.

Також судами встановлено та не спростовано сторонами, що сформована земля ділянка перебуває в межах земельної ділянки, яку було надано СТОВ "Україна" в оренду, а зміна її площі відбулась за згодою сторін шляхом підписання Додаткової угоди про зміну і доповнення договору оренди землі від 16 червня 2019 року.

5.19. Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

5.20. За змістом пункту "б" частини першої статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Статтею 31 Закону України "Про землеустрій" визначено, що зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

З огляду на викладені норми закону допустимим доказом зміни площі земельної ділянки є виготовлена відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою. Така документація є підставою для внесення змін до умов договору оренди землі.

Отже, необхідною умовою для внесення змін до договору оренди землі стосовно її площі є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо визначення площі земельної ділянки.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема у постанові від 20.06.2018 у справі № 915/825/17.

5.21. Таким чином, з огляду на вищевикладене, а також встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки сторонами спірної Додаткової угоди про зміну і доповнення договору оренди землі від 16 червня 2019 року було саме змінено договір оренди земельної ділянки та дотримано процедуру внесення змін до нього, то відсутні правові підстави щодо застосування до спірних правовідносин вимог частини десятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а отже для задоволення позовних вимог Прокурора в цій частині.

При цьому, Суд виходить із положень статті 30 Закону України "Про оренду землі", презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України), а також відсутності правових підстав передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним.

5.22. Так само не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16.12.2016 № 13-11/УП "Про продовження договору оренди пасовища зі змінами" з огляду на висновки судів про те, що прокурор вказуючи на державний економічний інтерес через призму втрат місцевого бюджету, при цьому, не навів наявності реального розміру цих втрат, а також їх обґрунтування, не навів складу правопорушення, вчиненого сторонами додаткової угоди, яке призвело чи могло призвести до втрат бюджету, тобто про фактичну відсутність порушеного права.

5.23. Суд враховує, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Зазначена правова позиція сформована Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

5.24. В такий спосіб, Касаційний господарський суд вважає, що, незважаючи на помилкове застосування до спірних положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в процесі касаційного перегляду та не спростовують висновків суду про відмову у їх задоволенні.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги), якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.5. Крім того, з урахуванням карантину запровадженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12.03.2020, а також внесення змін та доповнень до Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо процесуальних строків відповідно до пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у зв`язку із неодноразовим відкладенням судових засідань внаслідок необхідності дотримання карантинних заходів та виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в розумний строк.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2018 у справі № 925/977/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова