ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18036/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ інвест",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.01.2018

у складі судді Щербакова С.О.,

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 10.04.2018

у складі колегії суддів: Зеленіна В.О., (головуючий), Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест",

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

про зобов'язання вчинити дії та визнання договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору № zф1i8c від 05.06.2008 припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження № 48466787 з примусового виконання наказів господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження № 48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест", що містяться на рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В процесі вирішення спору представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі та письмові пояснення у яких зазначив, що банком закриті рахунки № 26005060134196, № 26002055703955, № 26057055703643, а договір є припиненим, тому відсутній предмет спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі №910/18036/17 закрито провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звільнити з під арешту та закрити рахунки № 26005060134196, № 26002055703955, № 26057055703643 за відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №910/18036/17, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" задоволено. Визнано договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" - припиненим. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рахунки позивача закриті відповідачем 23.10.2017 та прийнявши до уваги п.п. 6.4. та 6.5. договору, дійшли висновку про те, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" є припиненим.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №910/18036/17, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій невірно встановлені обставини справи та не в повному обсязі надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам. На переконання скаржника, договір від 05.06.2008 є припиненим в силу умов самого договору і не потребує такого припинення в судовому порядку, що на думку скаржника є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18036/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18036/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/18036/17 господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 910/18036/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 02.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.09.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 02.10.2018 позивач та відповідач уповноважених представників не направили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.06.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" (клієнт) укладений договір № zф1i8c банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкриває поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України.

Пунктом 6.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.06.2008) визначено, що банк має право в установленому законодавством порядку закрити рахунок (рахунки) у разі настання будь-якого з наступних випадків: за заявою клієнта, у разі припинення договору; на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання); на підставі відповідного рішення суду про ліквідацію суб'єкта господарювання; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.06.2008), договір припиняється у разі відсутності операцій за рахунком (рахунками) клієнта протягом 1 (одного) року (не вважається рухом коштів нарахування банком відсотків за користування залишками коштів клієнта та списання банком комісій).

На примусовому виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (перейменований у Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) перебували наступні виконавчі документи: накази господарського суду Запорізької області № 908/42/13-г від 09.03.2016, № 908/2716/13 від 23.09.2014, № 908/2718/13 від 07.02.2014 та № 908/3949/15 від 22.12.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" заборгованості у сумі 2 619 229, 40 грн.

25.05.2016 старшим державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову ВП № 48466787 про арешт коштів, що містяться на всіх рахунках у банківських установах, що належать боржнику в межах суми 2 619 229, 40 грн.

12.08.2016 заступником начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Горбаненко С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45897906 (направлена відповідачу 15.08.2016), якою, зокрема, звільнено з-під арешту кошти, що містяться на всіх розрахункових рахунках ТОВ "Газ інвест", у тому числі в Запорізькому РУ ПАТ КБ "Приватбанк".

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача (листи від 18.04.2017 та від 04.07.2017) з вимогою зняти арешт з рахунків № 26005060134196, № 26002055703955, № 26057055703643, на що отримав відповідь (лист від 28.04.2017), що арешт буде знятий за постановою державного виконавця, а також за рішенням суду, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною.

Оскільки в процесі вирішення спору у суді першої інстанції (23.10.2017) відповідач зняв арешт та закрив спірні рахунки (що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками банку), позивач просив суд визнати припиненим договір банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, встановлених у ст. 1074 ЦК України.

Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суди попередніх інстанцій з огляду на те, що спірні рахунки позивача закриті відповідачем, дійшли обґрунтованого висновку, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 є припиненим, що в свою чергу узгоджується з положеннями договору та з приписами глави 50 ЦК України щодо підстав, з якими закон пов'язує припинення зобов'язань.

При цьому, апеляційним господарським судом відхилені доводи скаржника, що позивач не користувався рахунками з 2011 року з огляду на відсутність відповідних доказів та враховуючи лист відповідача від 24.08.2015 № 20.1.0.0.0/7-20150821/2300 встановив, що станом на 24.01.2015 на одному з рахунків позивача знаходились грошові кошти.

Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Щодо покладення господарським судом першої інстанції судового збору на відповідача, слід зазначити, що не зняття відповідачем арешту з рахунків позивача у встановленому порядку, зумовило звернення останнього за захистом своїх прав до суду шляхом подання відповідного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та залишення рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 910/18036/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №910/18036/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков