ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа № 243/7068/17

адміністративне провадження №К/9901/1316/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Мірошниченко Л.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді Сіваченка І.В., Шишов О.О.),

у адміністративній справі №243/7068/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ, яка полягає у невиплаті, починаючи з січня 2017 року, її пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ про припинення виплати її пенсії; зобов'язати Управління ПФУ поновити їй виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з січня 2017 року включно, а також утриматись від подальшого призупинення (припинення) виплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ. З січня 2017 року їй припинено виплату. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушує її конституційні права.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління ПФУ про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Управління ПФУ поновити нарахування та виплату пенсії за віком, та сплатити заборгованість за період, починаючи з січня 2017 року, включно. Допущено негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, а тому позивачу правомірно припинено виплату пенсії.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи її позивачу з січня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 13 січня 2015 року № 1423017888 ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Рішенням Управління від 30 січня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 1 січня 2017 року, у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою статті 4 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність таких дій відповідача.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В той же час, суди попередніх інстанцій помилково зобов'язали Управління ПФУ поновити позивачу нарахування та виплату пенсію за віком, оскільки відповідно до розпорядження Управління ПФУ від 31 жовтня 2004 року позивач до припинення виплати отримувала пенсію по втраті годувальника.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише щодо виду пенсії, яка підлягає поновленню позивачу, то відповідно до частини четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів в цій частині.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області задовольнити частково.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року змінити слова «за віком» на слова «по втраті годувальника».

В іншій частині постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду