ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 300/938/19

адміністративне провадження № К/9901/32576/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 (колегія суддів у складі: Шавеля Р. М., Кузьмича С. М., Запотічного І. І.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2019 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі опублікований 18.04.2019 за унікальним номером та датою оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу № UA-2019-03-05-000548-b від 05.03.2019 предмет закупівлі: Роботи з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснено моніторинг процедури закупівлі робіт з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську (ДК 021:2015:45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), за результатами якої складено відповідний висновок про встановлені порушення. Позивач не погоджується з результатами та висновками моніторингу, оскільки вважає, що зазначені у висновку порушення відсутні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі опублікованого 18.04.2019 за унікальним номером та датою оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу № UA2019-03-05-000548-b від 05.03.2019, предмет закупівлі: Роботи з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську, в частині порушених норм частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Мінекономрозвитку як Уповноважений орган відповідно до абзацу 4 частини третьої статті 17 вказаного Закону щороку по 20 січня та додатково в разі потреби оприлюднює інформацію про перелік відкритих єдиних державних реєстрів, доступ до яких є вільним, на веб-порталі Уповноваженого органу. Згідно інформації, викладеної в листах Мінекономрозвитку № 3304-04/1983-06 від 17.01.2019 та № 3304-04/6186-06 від 12.02.2019 доступ до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, є вільним, а відтак вказана інформація не повинна вимагатися в тендерній документації. Таким чином, наведений Закон чітко встановлює обов`язок Замовника не вимагати підтвердження інформації наявної у відкритих реєстрах. Відтак, суд дійшов висновку, що тендерна документація Замовника не містила вимоги щодо надання учасниками інформації в довільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, що зазначені в пунктах 3, 8 частини першої статті 17 Закону, оскільки дана інформація наявна у відкритих державних реєстрах та перебуває у вільному доступі. Також суд зазначив, що відсутність вимоги в тендерній документації надавати довідки у довільній формі, з інформацією, яка міститься в офіційних реєстрах, жодним чином не впливає на законність проведеної закупівлі та дотримання принципів здійснення закупівель, а саме: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Щодо вимог, встановлених у пункті 9 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», судом зазначено, що дана інформація була зазначена у Тендерній документації Замовника у Додатку 2. На виконання вимог Замовника, визначених у тендерній документації, Учасник-Переможець ТОВ «ПБС» надав довідку за підписом керівника про те, що така інформація міститься у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, норми Закону України «Про публічні закупівлі» не наділяють замовника правом вносити зміни до тендерної документації після завершення закупівлі, що не матиме жодних юридичних наслідків. Договір що про закупівлю було оприлюднено у встановлені строки. До вказаного договору додаються два додатки: Додаток 1 «Договірна ціна на виконання Робіт», Додаток 2 «Календарний графік виконання Робіт». Проте, вказаний Закон не вимагає опублікування додатків до договору. Враховуючи викладене, а також те, що 24.04.2019 відповідач опублікував інформацію про те, що відповідачем встановлено факт усунення замовником порушення законодавства в частині неоприлюднення, несвоєчасного оприлюднення інформації на веб-порталі Уповноваженого органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.10.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 скасував та прийняв нове, яким в задоволенні позову відмовив.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що замовник вимагає від учасника інформацію про відсутність підстав відмови в участі у процедурі закупівлі у довільній формі, а документальне підтвердження відповідних підстав, окрім інформації з відкритих державних реєстрів, замовник вимагає лише від переможця торгів, що зумовлює потребу надання учасниками у складі своїх тендерних пропозицій інформації у довільній формі про відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Приписи Закону України «Про публічні закупівлі» передбачають посткваліфікацію учасників, що полягає у декларуванні ними на етапі подання пропозицій відсутності підстав для відхилення їх пропозицій через наявність підстав, передбачених статтею 17 вказаного Закону, а підтверджуючі документи надає лише переможець торгів. Документальне підтвердження не вимагається щодо інформації, яка міститься у єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, тобто законодавець встановив вимогу стосовно ненадання інформації, яка є у вільному доступі саме при документальному підтвердженні відсутності підстав для відмови в участі у закупівлі, а не при поданні такої інформації у довільній формі. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у своїй Тендерній документації зобов`язаний був зазначити вимогу про подання учасниками у складі тендерних пропозицій інформації, що передбачена пунктами 3, 8 та 9 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Також суд апеляційної інстанції зазначив, що інформація, яку вимагав позивач стосовно кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи - резидента України, що є учасником процедури закупівлі, має надаватися на виконання пункту 9 частини першої статті 17 названого Закону, а не як інші документи. Такі твердження, на думку суду, повністю узгоджується з положеннями статті 22 вказаного Закону, оскільки пункт 2 частини другої 2 цієї статті передбачає, що тендерна документація повинна містити вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Частина третя статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає, що тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за потрібне до неї включити. Отже, суд дійшов висновку, що позивач при складанні Тендерної документації встановив вимоги щодо пункту 9 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до положень частини третьої статті 22 вказаного Закону, що є порушенням положень пункту 2 частини другої статті 22 наведеного Закону. Також суд зазначив, що додатки до договору, в яких наведені проектно-кошторисна документація та календарний графік виконання робіт, є невід`ємною частиною договору про закупівлю. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час моніторингу закупівлі UA-2019-03-05-000548-b відповідач виявив, що договір № 8-19 від 16.04.2019 оприлюднений позивачем без додатків 1 та 2, які є невід`ємною його частиною. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем як Замовником закупівлі UA-2019-03-05-000548-b не дотримані вимоги статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки останній мав оприлюднити на офіційному веб-сайті Уповноваженого договір № 8-19 від 16.04.2019 разом із додатками, які є його невід`ємною частиною. Водночас, згідно оприлюдненої інформації про закупівлі в електронній системі закупівель Prozorro позивач 23.04.2019 оприлюднив додатки до договору № 8-19 від 16.04.2019, що відповідачем зараховано як усунення виявленого порушення в частині неоприлюднення інформації на веб-сайті Уповноваженого органу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі позивач вказує, що законодавець, визначаючи зміст положень частини третьої статті 17 та статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», виходив із принципу непотрібності будь-якого підтвердження та подання інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Скаржник зазначає, що обов`язок перевірки такої інформації покладається на замовника. Таким чином, скаржник вважає, що відсутність вимоги в тендерній документації надавати довідки у довільній формі, з інформацією, яка міститься в офіційних реєстрах, жодним чином не впливає на законність проведеної закупівлі та дотримання принципів здійснення закупівель, а саме: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Також скаржник зазначає, що факт того, що замовник вимагав в учасників документи на підтвердження пункту 9 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» підтверджується змістом тендерної документації. Наголошує, що зазначення цієї вимоги в іншому розділі не свідчить про невиконання закону та не може розцінюватися як «відсутність такої вимоги в тендерній документації». Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ця інформація має вимагатися в якомусь конкретному розділі тендерної документації.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Тацій Л. В. (суддя-доповідач), Стрелець Т. Г., Рибачука А. І. від 26.11.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.01.2020 № 90/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/938/19 у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 № 33), що унеможливлює участь, зокрема, судді-доповідача Тацій Л. В. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 300/938/19.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24.06.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

05.03.2019 Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу (https://prozorro.gov.ua) опубліковано оголошення про проведення процедури відкритих торгів ID:UA-2019-03-05-000548-b для закупівлі робіт з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську (ДК 021:2015:45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг). Оголошена вартість закупівлі: 29 720 000 грн.

У строк визначений для подачі тендерних пропозицій (по 20.03.2019 включно) завантажені тендерні пропозиції чотирьох Учасників вказаної закупівлі, які брали участь в аукціоні, що відбувся 21.03.2019: ТОВ «ПБС», ПП «Полтавабудцентр», Городенківське ТОВ «Шляховик», ТОВ «Івано-Франківськавтодор».

За результатами аукціону учасник ТОВ «ПБС» надав найменшу ціну - 28 889 655 грн 18 коп.

Відповідно до пункту 1 Розділу 5 Тендерної документації Замовника вказаної закупівлі єдиним критерієм оцінки пропозиції є ціна.

Вивчивши подану пропозицію ТОВ «ПБС», тендерним комітетом Замовника прийнято рішення від 27.03.2019 про визнання учасника ТОВ «ПБС» Переможцем закупівлі ID: UA-2019-03-05-000548-b робіт з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську (ДК 021:2015:45233000-9 - Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг), яке оприлюднене 28.03.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу на сторінці Закупівлі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000548-b, із наміром Замовника укласти договір з Переможцем закупівлі - ТОВ «ПБС».

Договір № 8-19 про закупівлю робіт з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську був укладений між Сторонами 16.04.2019 та оприлюднений на веб-порталі Уповноваженого органу о 13 год 43 хв 17.04.2019.

Згідно наказу Державної аудиторської служби України № 108 від 10.04.2019 «Про початок моніторингу закупівель» розпочато моніторинг закупівель, в тому числі за унікальним номером UA-2019-03-05-000548-b.

18.04.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу (посилання: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000548-b) за результатами моніторингу закупівлі ID: UA-2019-03-05-000548-b опубліковано висновок Державної аудиторської служби України щодо порушення Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Закону України № 922-VIII від 15.12.2015 «Про публічні закупівлі» в частині неоприлюднення, несвоєчасного оприлюднення інформації на веб-порталі Уповноваженого органу та в частині порушення законодавства щодо складання тендерної документації та/або внесення змін до неї.

За результатами моніторингу установлено, що тендерна документація замовника не містить вимоги щодо надання учасниками інформації в довільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, що передбачені у пунктах 3, 8 та 9 частини першої статті 17 наведеного Закону, чим порушено норми частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 цього Закону. Крім того, замовник в електронній системі закупівель не оприлюднив додатки до договору про закупівлю робіт № 8-19 від 16.04.2019, які відповідно до пункту 15.2 зазначеного договору є його невід`ємною частиною, чим порушив вимоги частини першої статті 10 вказаного Закону.

23.04.2019 Замовником розміщена інформація на веб-сайті Уповноваженого органу щодо розгляду висновку про результати проведеного моніторингу Державною аудиторською службою України (№ ІІА-М-2019-04-10-000053) закупівлі робіт з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську та викладена аргументація щодо зазначених у висновку відповідача зауважень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним висновком, звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади регулює Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено поняття, які застосовуються для цілей зазначеного закону, зокрема: моніторинг закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель; веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель (далі - веб-портал Уповноваженого органу) - інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять модуль електронного аукціону і база даних, та який є частиною електронної системи закупівель та забезпечує створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про закупівлі, проведення електронного аукціону, автоматичний обмін інформацією і документами та користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує проведення процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами; договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до частини першої статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 9 цього Закону (частина друга статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Рішення про початок моніторингу закупівлі оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття в електронній системі закупівель органом державного фінансового контролю із зазначенням унікального номера оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, а також опису підстав для здійснення моніторингу закупівлі. Рішення про початок моніторингу закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом (частина третя статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до частини четвертої статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» строк здійснення моніторингу закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з дати оприлюднення рішення про початок моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель.

Згідно з частиною шостою статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Частиною сьомою статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що у висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження; 2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі. Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до частини двадцятої статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник може прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та може відхилити тендерну пропозицію учасника у разі, якщо учасник має заборгованість із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті. Замовник не вимагає від учасників документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 1 і 7 частини першої цієї статті. Уповноважений орган щороку до 20 січня та додатково в разі потреби оприлюднює інформацію про перелік відкритих єдиних державних реєстрів, доступ до яких є вільним, на веб-порталі Уповноваженого органу (частина третя статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем висновку Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі опублікований 18.04.2019 за унікальним номером та датою оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу № UA-2019-03-05-000548-b від 05.03.2019 предмет закупівлі: Роботи з капітального ремонту вул. Надрічна (старої частини) в м. Івано-Франківську.

При цьому встановлено, що вказаний висновок містить констатування факту порушення Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради частини третьої статті 17, пункту 2 частини другої статті 22, частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: тендерна документація замовника не містить вимоги щодо надання учасниками інформації в довільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, що передбачені у пунктах 3, 8 та 9 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі»; в електронній системі закупівель, не оприлюднив додатки до договору про закупівлю робіт від 16.04.2019 № 8-19, які відповідно до пункту 15.2 зазначеного договору є його невід`ємною частиною.

Щодо правової природи оскаржуваного висновку відповідача та наявності підстав для його оскарження в судовому порядку Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 6-8, 10, 11, 20 статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник за наявності однієї або декількох із таких підстав, зокрема, дані автоматичних індикаторів ризиків.

За результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження; 2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі.

Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Замовник має право протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз`ясненням змісту висновку та його зобов`язань, визначених у висновку.

Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

У разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.

Якщо замовник не усунув порушення, визначене у висновку, і таке порушення матиме негативний вплив для бюджетів, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю проводить перевірку закупівлі відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Керівник органу державного фінансового контролю або його заступник приймає рішення про призначення перевірки закупівлі, яке оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття. При цьому процедура закупівлі на період проведення перевірки закупівлі не зупиняється.

Форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Форму висновку про результати моніторингу закупівлі визначено Порядком заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затвердженим наказом Державної аудиторської служби України від 23.04.2018 № 86 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2018 за № 654/32106 (далі - Порядок № 86).

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 86 «Порядок заповнення констатуючої частини форми висновку» встановлено, що у пункті 1 зазначаються: 1) дата закінчення моніторингу закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»; 2) питання, що стало предметом аналізу дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, перелік проаналізованих документів та інформації, інші дії органу державного фінансового контролю, яких було вжито відповідно до законодавства для забезпечення проведення моніторингу закупівлі; 3) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу закупівлі, із зазначенням: структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. При зазначенні структурної одиниці закону зазначається тільки її заголовок (крім законів про внесення змін); найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).

У пункті 2 робиться висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися.

У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якої орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Виходячи з вказаних правових норм, Верховний Суд наголошує, що за своїм змістом спірний висновок відповідача, є індивідуально-правовим актом, який повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 2 КАС України. Можливість оскарження такого висновку в судовому порядку передбачена частиною десятою статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що виконання вимог спірного висновку має безпосередній вплив на права і обов`язки не лише для позивача, але і для ТОВ «ПБС», яке на час проведення відповідачем моніторингу та прийняття ним цього висновку було переможцем конкурсу закупівлі, в межах яких здійснено моніторинг, та з ним укладено договір про закупівлю.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02.04.2020 у справі № 400/2165/19, від 16.04.2020 у справі № 480/496/19.

На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ПБС», яке на час проведення відповідачем моніторингу та прийняття ним цього висновку було переможцем конкурсу закупівлі, в межах яких здійснено моніторинг, та з яким 16.04.2019 було укладено договір про закупівлю робіт.

Також всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України апеляційний адміністративний суд не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду, через незалучення до участі у справі вищезазначених осіб, оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме - ТОВ «ПБС».

Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.

Верховний Суд зазначає, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.

Крім того, після вступу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку. Це означає, що суд може у необхідному обсязі провести підготовку справи до судового розгляду (наприклад, запропонувати сторонам подати заперечення проти позову третьої особи, провести попереднє судове засідання тощо), а після цього призначити судовий розгляд справи.

Вступ же у справу або залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, після того, як розпочато розгляд справи, не є підставою для розгляду справи спочатку. У такому разі для підготовки до справи третя особа має можливість ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі із аудіозаписом судового засідання, якщо таке вже відбулося. При потребі вона має право заявити клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для того, щоб скористатися цією можливістю.

Принагідно Верховний Суд також звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За приписами статті 180 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) у підготовчому засіданні суд, зокрема: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; роз`яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не використав повноважень на залишення адміністративного позову без руху для приведення його у відповідність до статті 160 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом), у зв`язку з чим не було своєчасно правильно визначено склад учасників справи.

Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, яка має вирішити питання про необхідність залучення ТОВ «ПБС».

Окремо Суд звертає увагу на необхідність дотримання вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно яких, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк