Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2020 року у справі №818/806/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №818/806/16

адміністративне провадження №К/9901/40506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 (суддя - Соп`яненко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В.) у справі № 818/806/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ) від 03.02.2016 №0000042200 та від 23.06.2016 №0000252200 в частині.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0000252200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 270907,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 135453,50 грн.; від 03.02.2016 № 0000042200 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2014 року на суму 277126,00 грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Шосткинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Волинській області посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності; ненадання товарно-транспортної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Шосткинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.01.2016 №1/18-17-22-0005/34113412, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статей 138, 139, пункту 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість та витрати, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, за наслідками господарських операцій з ТОВ «Інвестбудметал».

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальника позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2016 №0000252200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 272124,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 136062,50 грн.;

від 03.02.2016 № 0000042200, згідно з яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2014 року у відповідному розмірі та оскаржується в межах даної справи в розмірі 277126,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, окремі недоліки первинних документів не призводять до недійсності документів, а тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом здійснення господарських операцій та з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами встановлено, 13.08.2013 між позивачем та ТОВ «Інвестбудметал» укладено договір поставки № 13/08/13, відповідно до якого позивач зобов`язаний приймати та оплачувати товари, що поставляються контрагентом (труби, круги, відводи, вентеля, арматура тощо).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Шосткинською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, судами обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від ТОВ «Інвестбудметал», оскільки враховано пояснення платника про те, що великогабаритні доставлялися продавцем, а дрібні товари керівником позивача власним автомобілем .

Поряд з цим слід також зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при їх здійсненні.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду