Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року

м. Київ

справа №580/5538/24

адміністративне провадження № К/990/7131/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (головуючий суддя Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)

у справі №580/5538/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову щодо перерахунку пенсії на підставі пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ;

- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до пункту 2 статті 56 вказаного Закону без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2024 року.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 2), та отримує пенсію за віком.

3.2. Пенсійним посвідченням від 05 травня 2010 року серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивачу призначена пенсія за віком.

3.3. Позивач 22 грудня 2023 року звернувся до відповідача заявою про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

3.4. Відповідач листом від 04 січня 2024 року № 217-18864/П-03/8-2300/24 зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3.5. Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся до суду із позовом.

3.6. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2024 року у справі №580/1500/24 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22 грудня 2023 року щодо перерахування пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22 грудня 2023 року про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

3.7. Для виконання відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 16 квітня 2024 року №971190130829 про відмову у перерахунку пенсії позивачу. У цьому рішенні зазначив, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, може бути визначена відповідно до чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року (набрання чинності цим Законом), - відповідно до цього Закону. У разі обчислення пенсії позивачу згідно з частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії зменшиться. Тому прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.

3.8. Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду з позовом.

4. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а наголошує на збереженні визначених частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умов пенсійного забезпечення, то підстави відсутні для перерахунку пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2024 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Зокрема позивач стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21.

6. У відзиві на касаційну скаргу пенсійний орган просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

9. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

11. Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11 жовтня 2017 року, поставивши в залежність можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач наголошував, що до спірних відносин, що виникли у цій справі, підлягає застосуванню редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, яка була чинна на момент призначення йому пенсії і передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Такі ж мотиви позивач наводить і у касаційній скарзі.

13. З огляду на вищезазначене, ключовим правовим питанням, яке підлягає вирішенню в цій справі, є правомірність застосування органами пенсійного фонду до осіб, яким пенсія призначена до 11 жовтня 2017 року, положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 2148-VIII.

14. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

15. Колегія суддів зазначає, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

16. У рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

17. До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

18. Крім того, згідно рішення КСУ у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

19. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

20. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 03 вересня 2020 року у справі №826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20.

21. Разом із цим, у рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

22. Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

23. Колегія суддів зазначає, що аналіз положень статті 58 Конституції України в контексті аналогічних правовідносин до тих, що виникли у цій справі, було здійснено Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду і викладено у постанові від 25 червня 2024 року (справа № 300/3435/21).

24. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати Верховного Суду, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 300/1390/19, від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що була чинною на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах у такий спосіб:

(1) держава гарантувала, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку з внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

25. З огляду на це, за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, пунктом 2 статті 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

26. Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера, так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).

27. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за додатковий стаж роботи залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

28. Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку, викладеного Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі, що розглядається.

29. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII (до 11 жовтня 2017 року), то останній має право на перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85 процентів заробітку.

30. Вказане свідчить про те, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21, знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

31. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

32. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

33. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

34. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (у редакції до 11 жовтня 2017 року), без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених платежів, починаючи з 01 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук