Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 160/17228/23

адміністративне провадження № К/990/12878/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Орос Вікторії Вікторівни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 (колегія суддів у складі: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення ОСОБА_1 у період з 01.05.2020 по 02.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх проведених виплат грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових виплат грошового забезпечення) за період з 01.05.2020 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 01.05.2020 по 02.05.2023 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . 06.06.2023 він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою вих.№ 1027, у якій просив здійснити перерахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2023 № 1723 позивача повідомлено, що правових підстав для перерахунку грошового забезпечення за займаною посадою у військової частини немає, посилаючись на Постанову № 704. Позивач уважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення йому в період з 01.01.2020 по 02.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до пункту 4 Постанови № 704.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 01.05.2020 по 02.05.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2020 № 98, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.04.2020 № 40-РС оператором-планшетистом взводу управління батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетного полку військової частини НОМЕР_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 01.05.2020 зарахувати до списків особового складу військової частини, на грошове та речове забезпечення, з 05.05.2020 на продовольче забезпечення за нормою № 1 (обіди). Вважати таким, що з 01.05.2020 справи та посаду оператора-планшетиста взводу управління батареї управління та радіолокаційної розвідки 1 зенітного ракетного дивізіону прийняв і приступив до тимчасового виконання службових обов`язків за вакантною посадою з посадовим окладом 2730,00 грн на місяць, ВОС-600543А, шпк «солдат».

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2022 № 118, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення взводу управління батареї управління та радіолокаційної розвідки 1 зенітного ракетного дивізіону, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 24.05.2022 № 162 старшим помічником начальника відділення персоналу штабу вважати, що справи та посаду, яку обіймав 24.05.2022 здав та з 24.05.2022 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою старшого помічника начальника відділення персоналу штабу з посадовим окладом 4230,00 грн на місяць, ВОС-2905003, шпк «капітан». Відповідно до Постанови № 704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, рішення Міністра оборони України № 248/9240 від 28.12.20218, виплачувати з 24.05.2022: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у залежності від складання та важливості виконуваних обов`язків; щомісячну премію відповідно до їх особистого внеску у загальні результати служби у розмірі 159 % посадового окладу. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 24.05.2022 № 162, рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_1

06.06.2023 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою вих. № 1027, у якій просив здійснити перерахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2023 № 1723 позивача повідомлено, що пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатку 1, 14. Правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за займаною посадою у військової частини немає.

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо не визначення йому в період з 01.01.2020 по 02.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.05.2020 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2020 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватись станом на 1 січня кожного календарного року. При цьому суд установив, що позивачу в період з 01.05.2020 по 02.05.2023 посадовий оклад обчислювався виходячи з розміру посадового окладу у розмірі, без множення тарифного коефіцієнту за тарифною сіткою (додаток № 1 до Постанови № 704) на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (пункту 4 Постанови № 704). Також суд установив, що позивачу в період з 01.05.2020 по 02.05.2023 оклад за військовим званням «молодший лейтенант» та «старший лейтенант» обчислювався виходячи з розміру окладу, без множення тарифного коефіцієнту (додаток № 14 до Постанови № 704) на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (пункт 4 Постанови № 704). З огляду на наведене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд уважав за необхідне відновити порушене право позивача в спосіб визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.05.2020у по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, і як наслідок, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.05.2020 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи в цій частині нове рішення погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на визначення розміру грошового забезпечення, виходячи із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня календарного року. Водночас апеляційний суд урахував, що Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини. Натомість Закони України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX), від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) у статті 7 вже містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, який з 1 січня визначений у розмірі 2102 гривні. Таким чином, суд апеляційної інстанції уважав, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 указаних законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, що полягають у відмові позивачу в здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 160/17228/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо визначення величини, яку необхідно застосовувати за 2021, 2022, 2023 роки при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців, а саме: щодо застосування розмірів прожиткових мінімумів, визначених абзацами першими статей 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX станом на 1 січня відповідного календарного року на одну особу в розрахунку на місяць (які щорічно збільшуються); або ж розмірів прожиткових мінімумів, визначених абзацами шостими статей 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX з урахуванням застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, який з 1 січня визначений у розмірі 2102 гривні (які визначені у сталому розмірі).

Також скаржник зазначає, що у даному випадку нормою права, що потребує висновку щодо її застосування є пункт 4 Постанови № 704 з 29.01.2020 у такій редакції «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Крім того, скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин прожитковий мінімум у фіксованому розмірі - 2102 грн, оскільки, на його думку, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, зміст пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розміру окладів військовослужбовців з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, суперечить приписам пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, а тому цей пункт у зазначеній частині не може бути застосований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців.

Скаржник уважає, що з урахуванням наведеного, пункт 4 Постанови № 704 з 29.01.2020 необхідно застосовувати у такій редакції: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Наголошує, що після скасування судом пункту 6 Постанови № 103 та відновлення дії первісної редакції пункту 4 Постанови № 704, зміни до абзацу першого зазначеного пункту не вносились.

Таким чином, на думку скаржника, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватись станом на 1 січня кожного календарного року. Скаржник уважає, що саме зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законами № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, сприяє зростанню розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, визначений абзацом першим 1 статті 7 указаних законів. Також скаржник зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні не поширюється на військовослужбовців.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Рух касаційної скарги

03.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Орос В. В. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 160/17228/23.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Орос В. В. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.11.2025 № 1489/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/17228/23 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 160/17228/23.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набула чинності 24.02.2018.

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до Постанови № 704, унаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

На момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 уже був викладений у редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв`язку з прийняттям Постанови № 103, не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 у редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». У аналогічній редакції викладені також додаток 14 до Постанови № 704 і примітка до цього додатку.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На стадії касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції у цій справі спірним є питання правомірності обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, виходить із такого.

Представник позивача звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 826/6453/18 - 29.01.2020 та доводить, що з цієї дати та з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватися станом на 1 січня кожного календарного року (у випадку з позивачем - на 1 січня 2021, 2022, 2023 років, відповідно), оскільки, на його думку, саме зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік » із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» сприяє зростанню розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, визначений абзацом першим статті 7 указаних законів.

Надаючи оцінку аргументам скаржника, колегія суддів касаційної інстанції керується таким.

Насамперед колегія суддів зауважує, що наведене вище свідчить про те, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення уже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020 [дати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18], який викладено, зокрема, у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23, від 14.11.2024 у справі № 580/3452/22 та інших.

Так, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 указав, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон № 294-IX та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також ураховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Також Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Підсумовуючи наведене, варто зазначити, що саме з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23.

Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що Закон № 294-IX визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини. Натомість уже Закони № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX статті 7 містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, який з 1 січня визначений у розмірі 2102 гривні. Таким чином, суд апеляційної інстанції уважав, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 указаних законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів.

Проте Верховний Суд уважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на таке.

Так, у контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 Закону № 294-IX у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Водночас, відповідно до статті 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX з 1 січня 2021, 2022 та 2023 років законодавцем було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2270 гривень, 2481 гривня та 2684 гривні; відповідно, та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2102 гривні для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

За висновком суду апеляційної інстанції, грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів - 2102 гривні.

Своєю чергою, скаржник наполягає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні не поширюється на військовослужбовців.

Щодо можливості застосування під час визначення розмірів посадових окладів військовослужбовців прожиткового мінімуму у розмірі 2102 гривні, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 340/608/23 дійшов висновку, що за змістом статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовців - це гарантоване державою достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Його визначають залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Крім того, військовослужбовці, ураховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів, про яких йдеться у статті 7 Закону № 2710-IX.

Отже, застосовуючи наведені вище позиції Верховного Суду до обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку в частині відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідача, що полягають у відмові позивачу в здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас суд першої інстанції, дослідивши надані учасниками справи докази установив, що позивачу, зокрема, у період з 01.01.2021 по 02.05.2023 посадовий оклад, оклад за військовим званням «молодший лейтенант» та «старший лейтенант» обчислювалися, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням без множення тарифного коефіцієнту, згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року (пункт 4 Постанови № 704).

Суд першої інстанції констатував, що порушене право позивача необхідно відновити у спосіб визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , щодо полягають у відмові позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення, зокрема за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, зокрема, законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, і як наслідок, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, зокрема, законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає висновку Верховного Суду у цій категорії спорів.

З огляду на викладене Суд констатує, що апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та помилково в цій частині вимог скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке було ухвалено відповідно до закону і висновки цього суду узгоджуються з правозастосовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів.

Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 352 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Орос Вікторії Вікторівни задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 160/17228/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 02.05.2023, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, залишивши в силі у цій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі № 160/17228/23.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 160/17228/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук