Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №815/5531/14

адміністративне провадження №К/9901/8952/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року (колегія у складі суддів: Яковлева Ю.В., Вербицької Н.В., Коваля М.П.) у справі № 815/5531/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі - позивач або Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0002102201 та № 0002112201 якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з доводом, викладеним в акті перевірки, а саме, що враховуючи вимоги пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, акти приймання - передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2013 року повинні враховуватись у складі витрат у тому періоді, в якому фактично було отримано природний газ та скалькульована фактична собівартість готової продукції (електричної та теплової енергії) без прив`язки до дати акту приймання-передачі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року № 0002102201 та № 000211220

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку що Товариство правомірно не здійснювало декларування суми витрат у звітності з податку на прибуток за 2013 рік шляхом подання у 2014 році уточнюючої декларації для виправлення помилки минулого періоду, оскільки, на підставі акта приймання - передачі природного газу, що складений постачальником у січні 2014 року у Товариство виникло право на декларування витрат у обліку з податку на прибуток у податковій звітності за І квартал 2014 року, що і було здійснено шляхом відображення суми витрат у декларації з податку на прибуток за І квартал 2014р

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийнято нове, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 28 травня 2014 року № 1541 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Одеська ТЕЦ», головним державним ревізором інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт №1422/15-54-22-01/05471158 від 10 червня 2014 року.

Висновками акта встановлено порушення:

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 935 669 грн у тому числі: - І квартал 2014 року на суму 2 935 669 грн;

- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 86 140 грн, у тому числі: - І квартал 2014 року на суму 86 140 грн.

На підставі висновків акта перевірки 25 червня 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0002112201, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 86 140 грн та податкове повідомлення - рішення № 0002102201, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 4 403 504 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (Покупець) та HAK «Нафтогаз України» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу газу від 28 грудня 2012 року №13/2611-ТЕ-23, відповідно до якого Продавець передає Покупцеві природний газ у 2013 році, а покупець зобов`язаний прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 3.1. договору,- право власності на газ переходить від продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі.

На виконання умов договору, Продавцем в період жовтень-грудень 2013 року передано природній газ, факт приймання-передачі газу оформлено актами, а саме:

- акт приймання-передачі газу б/н від 24 січня 2014 року, спожитого в жовтні 2013 року на суму 6 866, 74 грн;

- акт приймання-передачі газу б/н від 24січня 2014 року, спожитого в жовтні 2013 року на суму 3 263 093,28 грн;

- акт приймання-передачі газу №6 від 24 січня 2014 року, спожитого в листопаді 2013 року на суму 7 069 619,77 грн;

- акт приймання-передачі газу №7 від 24 січня 2014 року, спожитого в листопаді 2013 року на суму 20 560,99 грн;

- акт приймання-передачі газу № 9 від 24 січня 2014 року, спожитого в грудні 2013 року на суму 9 283 615,75 грн;

- акт приймання-передачі газу № 11 від 24 січня 2014 року, спожитого в грудні 2013 року на суму 30 737,40 грн.

Товариством задекларовано в декларації з податку на прибуток за І квартал 2014 року витрати підприємства, в т.ч. задекларовано витрати на газ на підставі перелічених актів приймання-передачі від 24 січня 2014 року, що був спожитий в жовні-грудні 2013 року, в сумі 140 937 009 грн. (при 140 850 8,69 грн. доходу), що призвело до виникнення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за результатами податкового періоду І квартал 2014 року.

Факт постачання газу, обсяг та загальна вартість отриманого газу не є спірними між сторонами.

Податковий орган стверджує, що облік фактично отриманого газу, та відповідно, витрат, Товариство повинно вести на підставі звітів комерційних вузлів, оскільки таки звіти, на думку податкового органу, є первинними документами та в них наявні усі необхідні реквізити.

Таким чином, як зазначено в касаційній скарзі, у зв`язку з тим, що у Товариства були наявні первинні документи, які підтверджують фактично понесені витрати (звіти комерційних вузлів), ним безпідставно відображені витрати з придбання газу у І кварталі 2014 року, які фактично понесені у 4 кварталі 2013 року та підтверджені документально.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року (надалі Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено у касаційній скарзі, звіти за місяць комерційних вузлів містять в собі, зокрема, показники кількості фактично отриманого газу, назву підприємства, місто для підписів відповідальних осіб тощо. Проте, такі звіти не містять назви підприємства-постачальника, реквізитів договору, за яким постачається газ, його ціни та загальній вартості, не містить підпису іншої сторони за договором.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на підставі акта приймання - передачі природного газу, який складений постачальником у січні 2014 року у Товариство виникло право на декларування витрат у обліку з податку на прибуток у податковій звітності за І квартал 2014 року.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі № 815/5531/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду