Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №814/2114/14

касаційне провадження №К/9901/29004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 (суддя Малих О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді: Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі № 814/2114/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єднання» до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання нечинним наказу та акту перевірки,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єднання» у липні 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 № 0000030 та № 0000040, визнання нечинними наказу від 10.12.2013 №254 про проведення документальної невиїзної перевірки та акту перевірки від 24.12.2013 №103/22/31050444.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 22.09.2014 позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 20.01.2014 № 0000030 та № 0000040. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.12.2015 залишив постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Очаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Очаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області посилається на те, що оскаржені судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки ухвалені з порушенням принципу офіційного з`ясування обставин у справі.

Зокрема, податковий орган вказує на залишення поза увагою посилань податкового органу на наявність ознак фіктивного характеру діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд», з огляду на досудове розслідування щодо двох осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення та реєстрації ряду суб`єктів господарювання, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд». Разом з тим, судами не надано оцінки обставині щодо задекларованого періоду проведення підрядних робіт ремонтно-оздоблювального характеру у пансіонаті «Вікторія» (липень 2011 року). Відповідач вважає, що виконання робіт у сезон відпочинку туристів не відповідає критеріям економічної доцільності та виправданості. Крім того, податковий орган наголошує на тому, що спірні операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу виконання ремонтних робіт та їх специфіки, оскільки загальна площа пансіонату «Вікторія» складає 3892,3 м.кв., а тривалість виконання підрядних робіт згідно з первинними документами склала лише 28 днів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Очаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єднання» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) до бюджету, державних цільових фондів та дотримання вимог іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд», результати якої оформлено актом від 24.12.2013 № 103/22/31050444.

На підставі зафіксованих у вказаному акті висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, пунктів 138.2, 138.5, 138.10 статті 138, пункту 146.12 статті 146, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014:

№ 0000030 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 30015 грн., в тому числі: в сумі 20010 грн. за основним платежем та в сумі 10005 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000040 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 26100 грн., в тому числі: в сумі 17400 грн. за основним платежем та в сумі 8700 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень податковий орган пов`язує з неправомірним формуванням показників податкового обліку за нереальними операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд» підрядних робіт (оздоблювально-ремонтні роботи) на підставі договору від 01.06.2011.

Свою позицію про нереальність господарських операцій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з актом податкового органу від 30.05.2012 №1599/22-2/37264189 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд» вказаний суб`єкт господарювання не знаходиться за податковою адресою; засновник та директор (Рижакін К.В. - громадянин Російської Федерації) у період з 01.01.2011 по 06.04.2012 не перетинав державний кордон України; первинні документи щодо господарської діяльності за період з 01.01.2011 по 30.05.2012 до перевірки не надано. Крім того, податковий орган вказує на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідач посилався на те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд» здійснюється поза межами правового поля, з огляду на її фіктивний характер.

Задовольняючи позов у частині вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 № 0000030 та № 0000040, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що первинні документи (акт прийняття виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, локальна смета, податкова накладна, банківські платіжні доручення) щодо спірної господарської операції оформлені належним чином та повністю відповідають усім вимогам законодавства; вид придбаних позивачем робіт відповідає основним видам діяльності контрагента позивача за КВЕД. При цьому, надаючи оцінку аргументам податкового органу щодо фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд», суд апеляційної інстанції зазначив, що кримінальна справа щодо засновників контрагента позивача знаходиться на розгляді у Соснівському районному суді м. Черкаси, тобто вирок, який набрав законної сили, про встановлення фіктивності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив» на момент апеляційного розгляду справи відсутній.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач надав суду апеляційної інстанції:

лист Слідчого управління фінансових розслідувань ДФС у Черкаській області від 05.08.2015 №15724/23-00-09-020, згідно з яким до суду направлена кримінальна справа №3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених, зокрема, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України - створення та реєстрація ряду суб`єктів господарювання (у тому числі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-буд») без наміру здійснення господарської діяльності (т. 1, а.с. 243-244);

ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12.10.2015 у справі №1-105/12, якою скасовано постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.05.2015 про повернення прокурору для додаткового розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та направлено справу на новий судовий розгляд у Соснівський районний суд м. Черкаси.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції при розгляді справи в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надав належної оцінки вказаним обставинам, обмежившись посиланням на відсутність на момент апеляційного розгляду справи закінченого провадження у вищезазначеній кримінальній справи.

Так, суду необхідно було перевірити дані щодо участі посадових осіб контрагента позивача в діяльності очолюваної ними юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору та входить до предмета доказування в даній справі.

Також, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єднання» та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій.

Крім того, судам необхідно було дослідити технічну можливість контрагента позивача виконати спірні ремонтні роботи з урахуванням специфіки таких робіт та фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявленої частини позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно з`ясувати результати розгляду кримінальної справи №1-105/12 (винесено вирок чи закрито кримінальне провадження, підстави для закриття (реабілітуючі чи нереабілітуючі), чи встановлені такими рішеннями обставини, які б вказували на непричетність посадових осіб до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Системактив-Буд» чи на дії таких осіб щодо вчинення господарських операцій з позивачем з метою отримання неправомірних податкових вигод.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 не оскаржується, тому підстави для надання правової оцінки у цій частині вирішення спору відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 814/2114/14 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.01.2014 № 0000030 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 30015 грн., в тому числі: в сумі 20010 грн. за основним платежем та в сумі 10005 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.01.2014 № 0000040 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 26100 грн., в тому числі: в сумі 17400 грн. за основним платежем та в сумі 8700 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 814/2114/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк