ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа №686/16810/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21444/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017р. (суддя - Донець О.Є.) у справі №686/16810/16-а (К/800/2643/17) за її позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача щодо проведення перерахунку її пенсії від 17.08.2016р. №440/П-12 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії в розмірі 80% розміру заробітної плати згідно довідки Держфінінспекції у Хмельницькій області №84 від 29.07.2016р.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017р. на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

У березні 2017р. ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017р. у справі №686/16810/17 (К/800/2643/17) у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.

У заяві позивач просила скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2016р., ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права позивач посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016р. у справі К/800/17279/16 та від 17.01.2017р. у справі К/800/27323/16.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.04.2017р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з листопада 2007 року перебуває на обліку в УПФ України у м. Хмельницькому та отримує пенсію згідно Закону України "Про державну службу" в розмірі 80% заробітної плати державного службовця.

09.08.2016р. у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу працюючого державного службовця на посаді головного державного аудитора Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії згідно довідки Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області від 29.07.2016р. №84.

Листом від 17.08.2016р. №440/П-12 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку її пенсії, з посиланням на п. 5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213 VIII відповідно до якого з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому з 01.06.2015р. пенсії за вищевказаним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р., який набрав чинності 01.01.2015р., були внесені зміни до Закону України "Про державну службу", зокрема, статтю 37-1 викладено в новій редакції, згідно якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо перерахунку її пенсії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, було внесено зміни, та фактично скасовано ті норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, а порядок та умови перерахунку призначених пенсій закріплено за Кабінетом Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, а тому у відповідача на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Вищий адміністративний суд України відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України погодися з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній на час її призначення.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України позивач, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_1 посилається на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано у подібних правовідносинах статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016р. у справі К/800/17279/16 та від 17.01.2017р. у справі К/800/27323/16.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній з 01.01.2015р.) та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з висновками судів попередніх інстанцій що оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015р., а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії немає.

В свою чергу, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.01.2017р. у справі К/800/27323/16, наданої як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, вказано на неправомірність відмови органу ПФУ у перерахунку пенсії державного службовця, оскільки позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Ухвалою від 13.07.2016р. у справі К/800/17279/16 касаційний суд відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, тим самим також погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо неправомірності відмови органу ПФУ у перерахунку пенсії державного службовця, оскільки позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом №3723-ХІІ.

Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01.01.2015р., передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Разом з тим, в подальшому законодавство, яке регулювало зазначені правовідносини змінилось, зокрема 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Таким чином, з 01.12.2015р. - початку застосування Постанови КМУ №1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Слід зазначити, що ні Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними, а тому підлягали виконанню відповідними суб'єктами

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук