Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №815/4333/15

адміністративне провадження №К/9901/27988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 (Головуючий суддя: Єфіменко К.С.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (головуючий суддя: Кравець О.О., судді: Вербицька Н.В., Яковлев Ю.В.)

у справі № 815/4333/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот Інвест» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2015: № 0000752203 про визначення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 166833,00 грн. за основним платежем та на 83417,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкцій (штрафами); № 0000762203 про визначення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 150151,00 грн. за основним платежем та на 75076,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкцій (штрафами).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 07.10.2015 позовні вимоги задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.07.2015 № 0000752203, № 0000762203.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судом норм пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-VI), ст. 11, частини 1 ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 25.06.2015 № 4450/15-53-22-03/38573760. Згідно з цим актом позивачем порушено норми пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 150151,00 грн. за 2014 рік, ПДВ на загальну суму 166833,00 грн. за квітень 2014 року, внаслідок формування витрат та податкового кредиту з посиланням на господарські операції із поставки від ТОВ «Віва Трейдінг», які не мали реального характеру.

Вказана перевірка була призначена на підставі постанови слідчого Генеральної Прокуратури України в межах кримінального провадження № 32013170000000044 від 20.04.2015.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2015: № 0000752203 про визначення грошового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 166833,00 грн. за основним платежем та на 83417,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкцій (штрафами); № 0000762203 про визначення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 150151,00 грн. за основним платежем та на 75076,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкцій (штрафами).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Віва Трейдінг» товару (мінеральні добрива (аміак рідкий) за договорами купівлі-продажу від 09.04.2014 № 37 та від 29.04.2014 № 51, позивачу від імені цього постачальника виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, відповідач у судовому процесі посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ «Віва Трейдінг». Цей висновок обґрунтовано посиланням на ненадання під час перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей та документів, що засвідчують зберігання товару. Крім того ДПІ посилається на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 по справі № 522/22987/14-к, згідно з яким директора ПП «Аурум 999» ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 ст.28, частини1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, оцінюючи додані у судовому процесі докази, а саме: копії договорів купівлі-продажу від 09.04.2014 № 37 та від 29.04.2014 № 51; видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок; доказів оренди технологічного обладнання щодо великих ємностей для зберігання отриманого товару зробили обґрунтований висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції), відсутності реального характеру поставки та правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ «Віва Трейдінг». Оцінка доказів зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Відсутність певних документів у платника податків, як-то: актів приймання-передачі товару, довіреностей, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій також і посилання ДПІ на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 по справі № 522/22987/14-к, яким встановлені обставини щодо фіктивності одного із контрагентів ТОВ «Віва Трейдінг» - ПП «Аурум 999». Оскільки вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування витрат та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Суди попередніх інстанцій не дали оцінки посиланням ДПІ на цей вирок. Однак вказане порушення норм КАС України не призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідає правильному змісту правового регулювання також висновок апеляційного суду щодо застосування норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, з огляду на ненадання відповідачем у судовому процесі доказів винесення вироку за наслідками кримінального провадження № 32013170000000044, у межах розслідування якого була призначена перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 ст. 86 ПК у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що контролюючі органи не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко