ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №815/4720/16

адміністративне провадження №К/9901/41294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ)на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (колегія у складі суддів: О.В. Яковлев, А.В. Бойко, Т.М. Тонасогло)у справі № 815/4720/16 за позовомПриватного підприємства «Гловас» (далі - ПП «Гловас»)доДПІпровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Гловас» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ, податкове повідомлення-рішення №000282/401 від 09.09.2016.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч визначених у ліцензіях, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, кінцевої дати їх дії застосував до нього штраф.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 (Головуючий суддя - Е.А. Іванов) у задоволені позову відмовлено, виходячи з того, що зазначений у вказаних ліцензіях строк дії встановлено до 30.11.2015, а тому права на реалізацію підакцизного товару (алкоголь, тютюн) у позивача в цей день не було.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Обґрунтовуючи рішення, суд зазначив про хибність висновків суду першої інстанції в частині строку закінчення дії отриманої позивачем ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, застосувавши положення Цивільного кодексу України, де передбачено, що строк визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. При цьому, судом апеляційної була встановлена наявність у позивача двох нових ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами з терміном дії з 01.12.2015 до 01.12.2016.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано право позивача на реалізацію підакцизних товарів, згідно отриманих ліцензій по 29.11.2015 включно, так як вони видані терміном дії до 30.11.2015.

В запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

12.06.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ відкрито.

20.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями, у тому числі сидором та Перрі (без додання спирту) і тютюновими виробами серія АЕ №483922 терміном дії з 30.11.2014 до 30.11.2015 та серії АЕ №496735 терміном дії з 30.11.2014 до 30.11.2015, відповідно. При закінченні строку дії зазначених ліцензій, позивач отримав інші: №151501642010 дата реєстрації 18.11.2015 терміном дії ліцензії з 01.12.2015 до 01.12.2016 та №151501661776 дата реєстрації 18.11.2015 терміном дії ліцензії з 01.12.2015 до 01.12.2016.

За результатами проведеної фактичної перевірки ПП «Гловас» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства, у сфері обігу підакцизних товарів відповідач 22.07.2016 склав акт, відповідно до якого встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

У зв'язку із чим податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 № 000212/401, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000 грн. 00 коп.

Вказаний висновок ДПІ ґрунтувався на тому, що 30.11.2015 позивач реалізував та провів через РРО алкогольні напої на суму 953 грн. 40 коп. та тютюнові вироби на загальну суму 125 грн. 60 коп. без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, строк дії якої закінчився 29.11.2015.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У відповідності до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493 (далі - Порядок) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав;вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію;для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на вимоги наведених приписів, Верховний Суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.

Вважаючи, що позивач 30.11.2015 не мав права реалізовувати підакцизні товари, визначені вказаними ліцензіями, у зв'язку із закінченням терміну дії ліцензій, відповідач застосував до нього штраф.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаних ліцензій, отриманих позивачем.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР строк дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видається повноваженим органом на один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Як встановлень судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями, у тому числі сидором та Перрі (без додання спирту) і тютюновими виробами серія АЕ №483922 терміном дії з 30.11.2014 до 30.11.2015 та серії АЕ №496735 терміном дії з 30.11.2014 до 30.11.2015, відповідно.

Отже терміни дії даних ліцензій були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензіях їх кінцевої дати дії «до 30.11.2015» та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 30.11.2015 - є правильними.

Варто також зазначити, що по закінченні строку дії наведених ліцензій позивач отримав нові ліцензії, де податковий орган самостійно визначив строк їх дії з 01.12.2015 до 01.12.2016, тобто з наступного дня, що передує дню закінчення терміну дії попередніх ліцензій.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду