Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.12.2025 року у справі №620/2250/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 620/2250/23

адміністративне провадження № К/990/49702/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/2250/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, прийняте у складі головуючої судді Тихоненко О.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу за липень 2022 року додаткової винагороди до 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача додаткову винагороду за липень 2022 року у розмірі до 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що з 05 травня 2022 року він був призваний на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебував на посаді у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Протягом липня 2022 року заступав в наряди з охорони Державного кордону України, виконуючи бойові завдання, які ставилися йому відповідно до бойових розпоряджень керівництвом відділу прикордонної служби щодо пошуку, виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп ворога. Всупереч положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідач не виплатив йому збільшену додаткову винагороду до 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах за липень 2022 року.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що будь-яких належних та допустимих доказів безпосередньої участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії саме за липень 2022 року сторонами надано не було та такі відсутні в матеріалах справи. Таким чином, оскільки у спірний період позивач не приймав участі у в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як наслідок відсутні правові підстави для нарахування та виплати останньому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права щодо обов`язку доказування, викладену в частині першій статті 77 КАС України, поклавши процесуальний обов`язок доказування на позивача, при цьому не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

8. У касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем не було вказано на неправдивість доводів позивача, оскільки представник НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України обмежився лише констатацією факту відсутності інформації про участь позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, протягом липня 2022 року, а також не надано оцінку доданим до позовної заяви копіям: листа №22/483 8-22-Вих від 30.11.2022; витягу з книги обліку особового складу та витяг з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б), облікованого за номенклатурою №5/46 дек т. 7 від 18.04.2022; листа № 22/4091-22-Вих від 25.10.2022 - якими підтверджується участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, протягом липня 2022 року.

ІV. Позиція інших учасників справи

9. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Мацедонської В.Е., від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

11. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України

12. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 24 грудня 2025 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

14. На заяву позивача від 18.11.2022 відповідач листом від 30.11.2022 повідомив, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 документів, які б підтверджували участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " не надходило.

15. Відповідно до наданого відповідачем на заяву позивача витягу з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б), з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) та з книги обліку особового складу відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) позивач ніс службу у нарядах: розвідувально-пошукова група, сторожовий пост.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

19. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

20. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

21. За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

23. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

24. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

26. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

27. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

28. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

29. 31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби України видала наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».

30. Пунктом 1 наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Державної прикордонної служби України виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн включно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

31. У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

32. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

33. Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

34. Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

35. Пунктом 12 наказу №164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

38. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі до 100 000 грн за липень 2022 року.

39. Суди попередніх інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову за вказаний період, мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

40. Верховний Суд уважає вказаний висновок судів першої й апеляційної інстанцій таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

41. З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

42. 31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби України видала наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».

43. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування положень наказу №164-АГ.

44. Так, у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/6981/23, від 30 січня 2025 року у справі №120/7088/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з наказом №164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

45. Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з наказом №164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

46. Виходячи з наведених положень наказу №164-АГ, Верховний Суд у вказаних справах дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть, якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам наказу №164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

47. У цій справі, позивач вказує на те, що він має право на отримання додаткової винагроди у розмірі до 100 000 грн за липень 2022 року, оскільки він протягом липня 2022 року на підставі бойових розпоряджень виконував бойові завдання із пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп ворога, що підтверджується журналом бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться у відповідача та потребує дослідження.

48. На підтвердження факту своєї участі у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в указаний ним період позивач надав до суду витяг з книги обліку особового складу та витяг з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип «Б»), облікованого за номенклатурою №5/46 дек т. 7 від 18 квітня 2022 року, копію листа №22/483 8-22-Вих від 30.11.2022 та копію листа № 22/4091-22-Вих від 25.10.2022.

49. Суди попередніх інстанцій, обмежившись висновком про відсутність доказів безпосередньої участі у бойових діях та заходах та ненаведення обставин такої участі, не зважили на наведені доводи позивача щодо виконання ним бойових завдань із пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп та не надали жодної правової оцінки наданим ним доказам.

50. Суди попередніх інстанцій також не встановили які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі військової частини НОМЕР_1 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказі Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року №164-АГ, за яких командування військової частини, де проходить службу військовослужбовець, мало б видати документи для нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі; чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у збільшеному розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі військової частини НОМЕР_1 й несли військову службу на тій самій території (ділянці), що й позивач; якщо так, то чим це було передбачено.

51. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач стверджував, що інформація, яка міститься у журналі бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », потребує дослідження, оскільки підтверджує, що він протягом липня 2022 року, на підставі бойових розпоряджень, виконував бойові завдання із пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп ворога.

52. Натомість вказаний доказ не був досліджений судами попередніх інстанцій.

53. За приписами статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

54. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).

55. Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

56. Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведенні їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

57. Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.

58. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

59. Про необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі також було наголошено Верховним Судом у постановах, на які посилається касатор у касаційній скарзі, від 25.07.2024 у справі №200/494/23, від 01.08.2024 у справі №200/1994/23, від 08.08.2024 у справах №200/737/23 та №200/3997/23, від 05.09.2024 у справах №200/3161/23, №200/1575/23, №200/694/23, від 09.09.2024 у справі №280/603/23.

60. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

61. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

62. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

63. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

64. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

65. Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

66. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

68. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

69. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

70. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Манойлика Дмитра Вікторовича задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року скасувати.

3. Справу №620/2250/23 направити до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: А.В. Жук

В.Е. Мацедонська