Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.12.2025 року у справі №300/4485/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 300/4485/24

касаційне провадження № К/990/11444/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Райбуд» товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу «Доброта»

на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гудим Л.Я.; судді: Качмар В.Я., Кузьмич С.М.)

у справі № 300/4485/24

за позовом Дочірнього підприємства «Райбуд» товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу «Доброта»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Дочірнє підприємство «Райбуд» товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу «Доброта» (далі - ДП «Райбуд» ТОВ АПК «Доброта», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач податковий орган, контролюючий орган), в якому просило:

визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати від 20 березня 2024 року № 5353/09-19-04-07/31774054;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2024 року № 00/9178/0407.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийнято за результатами перевірки, проведеної контролюючим органом із порушенням установленого Податковим кодексом України (далі - ПК України) порядку. На думку платника, під виглядом камеральної перевірки відповідачем фактично здійснено документальну перевірку із використанням відомостей, отриманих на підставі запитів до органів місцевого самоврядування, державних реєстрів та інших джерел, що виходить за межі предмета камеральної перевірки, визначеного підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та пунктом 76.1 статті 76 ПК України. Крім того, позивач вказував, що показники податкової декларації з плати за землю за 2024 рік визначені ним відповідно до чинної на момент подання декларації нормативної грошової оцінки, а тому твердження податкового органу про заниження податкових зобов`язань не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо проведення камеральної перевірки, оформленої зазначеним актом.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2024 року № 00/9178/0407.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ДП «Райбуд» ТОВ АПК «Доброта» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено, рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено, додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з постановами суду апеляційної інстанції, ДП «Райбуд» ТОВ АПК «Доброта» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишити в силі.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункт 76.1 статті 76, статтю 288 ПК України. Платник наголошує, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду щодо предмета та меж камеральної перевірки, а також правових наслідків порушення процедури проведення податкової перевірки, викладені в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 826/14382/16, від 23 листопада 2023 року у справі № 640/7643/21, від 21 січня 2021 року у справі № 813/2519/17, від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16, від 16 січня 2024 року у справі № 440/2547/22. Підприємство вказує, що в ході перевірки контролюючий орган вийшов за її межі, витребовуючи та аналізуючи відомості Печеніжинської селищної ради, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо орендованої позивачем земельної ділянки. Позивач вважає, що за встановлених обставин контролюючий орган був зобов`язаний призначити та провести документальну перевірку з додержанням процедурних гарантій платника податків, а не підміняти її камеральною. Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази щодо правильності визначення позивачем нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати, фактично залишив без оцінки висновки суду першої інстанції про відсутність порушень податкового законодавства з боку платника.

Ухвалою від 04 квітня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Райбуд» ТОВ АПК «Доброта».

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати з юридичних осіб щодо виявлених помилок (порушень) ДП «Райбуд» ТОВ АПК «Доброта», за результатами якої склав акт від 20 березня 2024 року № 5353/09-19-04-07/31774054.

Відповідно до висновку акта перевірки контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог статті 288 ПК України, унаслідок чого занижено податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за 2024 рік на суму 810 833,07 грн, у тому числі за січень 2024 року на 67 573,59 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2024 року № 00/9178/0407, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 74 330,95 грн, з яких за податковим зобов`язанням 67 573,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6 757,36 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що камеральна перевірка є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства суто на підставі податкової звітності, без дослідження первинних документів та іншої інформації, яка не міститься у такій звітності. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування додаткових документів або використання зовнішньої інформації, яка не є частиною податкової звітності, виходить за межі камеральної перевірки та може здійснюватися лише в межах документальної перевірки (правові висновки, серед іншого, викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 826/14382/16, від 21 січня 2021 року у справі № 813/2519/17, від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16, від 16 січня 2024 року у справі № 440/2547/22).

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (орендна плата) за 2024 рік від 20 березня 2024 року № 5353/09-19-04-07/31774054.

При цьому в ході перевірки контролюючим органом направлялися запити до Печеніжинської селищної ради, витребовувалася та використовувалася інформація Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, використовувалися дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо орендованої позивачем земельної ділянки.

Тобто, контролюючий орган досліджував відомості, які не містяться у податковій декларації з плати за землю, отримані від інших органів та з інших державних реєстрів, що вочевидь виходять за межі арифметичної та формальної перевірки показників податкової звітності.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач фактично здійснив документальну перевірку під виглядом камеральної, без дотримання встановленої законом процедури призначення, оформлення та проведення такого виду перевірки та без забезпечення відповідних процесуальних гарантій платника.

Позиція ж суду апеляційної інстанції про те, що камеральна перевірка не охоплює лише витребування документів у платника, але нібито допускає витребування документів щодо нормативної грошової оцінки землі для перевірки правильності обчислення об`єкта оподаткування, суперечить наведеним приписам ПК України і сформованій правозастосовчій практиці Верховного Суду.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою переглянуто рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, підлягає скасуванню, оскільки її висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та прийняті без повного й всебічного дослідження обставин справи. Суд апеляційної інстанції не врахував установлених судом першої інстанції порушень контролюючим органом порядку проведення камеральної перевірки та не застосував правові висновки Верховного Суду щодо меж камеральної перевірки. Натомість суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення та правомірність заявленого способу захисту.

Також Суд враховує, що, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції встановив факт надання правничої допомоги, обсяг і тривалість робіт, співмірність заявлених витрат, зв`язок витрат із предметом спору.

Оскільки Верховний Суд залишає в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, то правові підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Райбуд» товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового комплексу «Доброта» задовольнити.

Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року скасувати.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова