Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2021 року у справі №815/1809/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 815/1809/17

адміністративне провадження № К/9901/35749/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (головуючий суддя - Вовченко О. А.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Джабурія О. В., судді - Вербицька Н. В., Крусян А. В. )

у справі №815/1809/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД"

до Головного управління ДПС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Суворовському районі), правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із контрагентами ТОВ "ВПК "АГРОРЕСУРС ", ПАТ "КИЇВХЛІБ", ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" та ТОВ "САНОЛТА" у періоді, що перевірявся.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Суворовському районі від
29.11.2016 № 0001661401 та № 0001671401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВПК "АГРОРЕСУРС ", ПАТ "КИЇВХЛІБ", ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ ", ТОВ "САНОЛТА" у періоді, що перевірявся, свідчать про фактичне отримання Товариством товару від контрагентів - постачальників та подальшу його реалізацію контрагентам - покупцям.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про ненадання Товариством товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного транспортування товару (олії соняшникової та пшениці), сертифікатів якості на товар, документів складського обліку зернових, відомостей щодо походження товару, документів на підтвердження здійснення аналізу його якості та доказів на підтвердження фактичного понесення платником витрат у зв'язку з проведенням такого аналізу тощо.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з покупцями та постачальниками за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від
11.11.2016 №3143/15-54-14-01/19349403 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1,44.3 статті 44, пункту
185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення Товариством у деклараціях показників рядку 9 декларацій "Усього податкових зобов'язань" на суму 11145520,00 грн; 17 "Усього податкового кредиту" на суму 11145520,00 грн; 21 Декларацій "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на 18174,00 грн;

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 29.11.2016:

- № 0001661401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18174,00 грн;

- № 0001671401, яким платнику зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість на 11145520,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичної поставки товару контрагентами - постачальниками (ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ ", ТОВ "САНОЛТА") на адресу позивача та подальшої його реалізації контрагентам - покупцям (ТОВ "КИЇВХЛІБ", ТОВ "ВПК АГРОРЕСУРС") у періоді, що перевірявся.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до Пунктом 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до Пунктом 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.3 статті 198 ПК України (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення грошових зобов'язань та права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності за результатами операцій, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податку задекларував податкові зобов'язання та кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податку має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" (Постачальник) укладено договір поставки від 01.08.2016 №572-ПМ, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар) в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вимоги до якості товару встановлюються цим договором відповідно до чинного законодавства України. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ-ТОВ "Пріста Оіл-Україна", м. Одеса, вул. Митна площа,
1.

На підтвердження фактичного виконання умов цього договору позивач надав копії податкової накладної, видаткової накладної та платіжних доручень.

Згідно з вказаною видатковою накладною ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" поставило на адресу Товариства олію соняшникову нерафіновану у загальній кількості 880 тон.

01 серпня 2016 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" (Постачальник) укладено договір поставки №01/08/2016-МЮ, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (пшениця українського походження) в порядку та на умовах, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс - 2010: СРТ-ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" Одеський морський торгівельний порт.

На підтвердження фактичного виконання умов цього договору позивач надав копії податкової накладної, видаткової накладної та платіжних доручень.

Згідно з видатковою накладною ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" поставило на адресу Товариства пшеницю українського походження, врожаю 2016 року у загальній кількості 8300 тон.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ "САНОЛТА" (Постачальник) укладено договір поставки №Р16Я001 від 01.07.2016, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити товар (ячмінь 3 класу, країна походження - Україна, врожаю 2016 року, насипом) на умовах, що передбачені цим договором.

Додатком №1 до Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 визначено, зокрема, умови поставки Інкотермс - 2010: СРТ Одеський морський торгівельний порт, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Додатком №2 до Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 визначено, зокрема, умови поставки ІНКОТЕРМС-2010: EXW ТОВ "Відродження" (Кіровоградська обл., Голованівський район, смт Голованівськ, вул. Матросова, 40).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії податкової накладної, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару та платіжних доручень.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "САНОЛТА" та ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" товару позивач надав копії договорів, укладених із ТОВ "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" та ТОВ "КИЇВХЛІБ".

Так, між позивачем (Постачальник) та ТОВ "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" (Покупець) укладено договір №25/16 від 17.06.2016, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану невиморожену, 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2016 року в асортименті, кількості, за ціною, на умовах і в строки, вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Товар поставляється покупцеві окремими партіями на умовах ІНКОТЕРМС-2010, які визначаються в специфікаціях.

На підтвердження фактичного виконання договору №25/16 від 17.06.2016 позивач надав копії податкової накладної та видаткової накладної. Докази здійснення між сторонами розрахунку за цим договором судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджувалися.

Також 19.01.2016 між позивачем (Постачальник) та ТОВ "КИЇВХЛІБ" (Покупець) укладено договір поставки №СГ-1901-16, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця товар (пшеницю), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження фактичного виконання умов цього договору позивач надав копії податкових накладних, платіжних доручень.

Також на підтвердження фактичного використання придбаного у ТОВ "САНОЛТА", ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" товару позивач (Постачальник) надав копію договору поставки №15/06/16ПОЗ від 15.06.2016, укладеного із ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" (Покупець), а також копії видаткової та податкової накладних, платіжних доручень, карток аналізу зерна, протоколу лабораторних вимірювань №1/1 тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне придбання Товариством у ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ ", ТОВ "САНОЛТА" товару та подальшу його реалізацію ТОВ "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" та ТОВ "КИЇВХЛІБ" у періоді, що перевірявся.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений пунктом 4 частини 1 статті 7 КАС України (у редакції, що була чинною на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України (у редакції, що була чинною на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 72 КАС України.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не встановили, яким чином здійснювалася поставка придбаного позивачем товару на адресу платника та подальше його транспортування контрагентам - покупцям. Не перевірили, чи наявні у контрагентів трудові та інші ресурси, які, з урахуванням сутності спірних операцій та специфіки товару, були б об'єктивно необхідними для виконання умов спірних договорів, не встановили походження придбаних позивачем сільськогосподарських культур, а також не проаналізували можливість виконання умов зазначених договорів з урахуванням часу та місцезнаходження майна. Суди не з'ясували, чи здійснювався між позивачем та ТОВ "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" розрахунок за договором №25/16 від 17.06.2016.

Перевірка таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо впливає на встановлення чи спростування факту здійснення спірних господарських операцій.

Верховний Суд не приймає до уваги посилання судів попередніх інстанцій на договір надання послуг від 01.01.2016 №010116/ОКІ-МU, укладений між ТОВ "ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ" (Зерновий склад) та ТОВ "МЕТАЛЗЮКРАЙОН КОРП ЛТД" (Поклажодавець), як доказ фактичної передачі сільськогосподарських культур, придбаних саме у ТОВ "САНОЛТА" та ТОВ "ВЕРНОН ШИППІНГ" на зерновий склад для закритого зберігання та перевалювання, оскільки факт укладання цього договору свідчить лише про певний намір сторін, натомість жодним чином не підтверджує його фактичне виконання. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлювалися обставини щодо здійснення між сторонами розрахунку за цим договором. Крім того, зі змісту зазначеного договору вбачається, що він був укладений строком лише на однин місяць.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, не забезпечили повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - скасувати.

Справу № 815/1809/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова