Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.07.2019 року у справі №811/4231/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №811/4231/14

адміністративне провадження №К/9901/5454/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 (суддя Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Креатив" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0002141502.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Податковий орган у касаційній скарзі вказує на обставини, встановлені у акті перевірки. Як вважає відповідач, позивачем не дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення додатку 8, додано первинні документи не в повному обсязі.

Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №811/423/14.

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 23.07.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року, за наслідками якої складено акт від 31.07.2014 №394/11-23-15-02/31146251.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 2'679'240,53грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань податкової декларації за червень 2014 року на суму податку на додану вартість 2'679'240,53грн.

Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ПАТ «Креатив» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2'679'241,00грн. основного платежу та 1'113'024,70грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як з`ясовано судами, позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 76'371'888,00грн.

Позивач визнає допущені ним порушення, що призвели до безпідставного віднесення до податкового кредиту в червні 2014 року суми податку на додану вартість в розмірі 171065,00грн. у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних:

ФГ "Трансагролідер" - податкова накладна 19.05.2014 №173 від (ПДВ - 10826,90грн.) та податкова накладна від 28.02.2014 №23 (ПДВ- 11525,74грн.);

ТОВ "Телент адвайзорс" - податкова накладна від 19.03.2014 №1 (ПДВ - 24732,17грн. (відхилення - 24372,17грн.);

ТОВ "Украгро Інвест" - податкова накладна від 10.06.2014 №22 (ПДВ - 54669,33грн. та податкова накладна від 12.06.2014 №23 (ПДВ - 63551,00грн. (відхилення - 118220,33грн.).

Крім того, позивач визнав допущеним ним порушення, що призвели до безпідставного віднесення до податкового кредиту в червні 2014 року суми податку на додану вартість в розмірі 288247,51грн. за взаємовідносинами з ПП "ВКП "Каро".

Таким чином, позивачем визнано правомірність нарахування основного зобов`язання в сумі 453192,65грн. (288247,51грн. + 10826,90грн. + 11525,74грн. + 24372,17грн. + 118220,33грн.).

Також, суди констатували, що по податковій накладній від 28.02.2014 №23 в червні 2014 року позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 11525,74грн., а не 17 285,12грн., як вказано в акті податковим органом, що підтверджується даними декларації, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині 5759,38грн. (17285,12грн. - 11525,74грн.) підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що спірним в даному провадженні є основний платіж 2'226'048,35грн. (2'679'241,00грн. - 453'192,65грн.), та відповідні штрафні санкції у сумі 1'113'024,70грн. (2'226'048,40грн. х 50%).

Як вказано, судами встановлено безпідставність визначення до сплати податку на додану вартість у розмірі 5759,38грн., яка входить до суми 2'226'048,35'грн.

Встановлено, що позивачем до податкового кредиту в червні 2014 року віднесено 100252,02грн., за податковою накладною, виданою ПП "Покровське" з придбання соняшника, на підставі договору поставки.

Окрім того, позивачем до податкового кредиту в червні 2014 року віднесено 1'327'053,03грн., за податковими накладними, виданими ТОВ "Украгро Інвест" з придбання соняшника, на підставі договорів поставки.

Також, у червні 2014 року позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 343333,34грн. за податковими накладними виданими ТОВ "Поліська Нива" по придбанню олії соняшникової, на підставі договору поставки.

Позивачем в червні 2014 року також віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 40 956,78грн. за податковими накладними виданими СТОВ "Лан" по придбанню соняшника, на підставі договору поставки.

У червні 2014 року позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 408333,33грн. за податковими накладними виданими ТОВ "Агрофірма Юг-Зернотрейд" по придбанню насіння соняшнику, на підставі договору поставки.

Кіровоградська ОДПІ вважає, що податкові накладні видані ПП "Покровське", ТОВ "Украгро Інвест", ТОВ "Поліська Нива", СТОВ "Лан", ТОВ "Агрофірма Юг-Зернотрейд" за господарськими операціями, які не відбулися в об`єктивній дійсності.

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, ПАТ "Креатив" звернулося до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, мотивував рішення тим, що податкові накладні видані у взаємовідносинах з контрагентами ПП "Покровське", ТОВ "Украгро Інвест", ТОВ "Поліська Нива", СТОВ "Лан", ТОВ "Агрофірма Юг-Зернотрейд", оформлені належним чином, спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини виконані сторонами в повному обсязі.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Положення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано,що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому контрагентами. При цьому ПП "Покровське", ТОВ "Украгро Інвест", ТОВ "Поліська Нива", СТОВ "Лан", ТОВ "Агрофірма Юг-Зернотрейд", у зв`язку з придбанням соняшника, насіння соняшнику, олії соняшниково, на підставі договорів поставки. Товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних, транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями.

Контрагенти позивача на момент виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, з чого висновується, на підставі вимог пункту 201.8 та пункту 201.10 статті 201 ПК України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, суди вважали, що позиція податкового органу щодо невідповідності податкових накладних, у зв`язку з відсутністю їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, є необґрунтованою по відношенню до позивача. З матеріалів справи слідує, що позивачем було виконано усі необхідні процесуальні дії для забезпечення правомірного формування податкового кредиту. У матеріалах справи міститься надана позивачем до додатку 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" від 21.07.2014.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі аналізу даних норм можна зробити висновок, що до додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» надається лише два види документів (підтвердження сплати податку або придбання товарів/послуг), надання будь-яких інших (договорів, ТТН тощо) не вимагається.

При цьому, відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 №1246 реєстрацією - є внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування шляхом подання протягом, операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Як встановлено судами, спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача, але не з вини позивача. Натомість, позивачем подано до додатку 8 Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). З урахуванням встановлених обставин, застосовуючи відповідні норми права до спірних правовідносин суди дійшли висновку, що стверджувати про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, є безпідставним. На основі викладеного, суди вірно вважали, що також відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафних санкцій.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У межах вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду