ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 300/5023/23

адміністративне провадження № К/990/33019/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 (суддя Шумей М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 (судді: Бруновська Н.В. (головуючий), Довга О.І., Шавель Р.М.) у справі №300/5023/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Шкіри» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Шкіри» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.05.2023:

- №003936/0701 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1933500,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1289000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 644500,00 грн.

- № 003935/0701 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2022 року в розмірі 300000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 150000,00 грн.

- № 003937/0701 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2022 року в розмірі 1074 972,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Товариством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є не обґрунтованими та базуються на підставі податкової інформації щодо його контрагентів, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Зазначає, що господарські операції між ТОВ «Світ Шкіри» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за договорами на промислову обробку шкірсировини спричинили рух активів та зміну у майновому стані Товариства. Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з фізичними особами- підприємцями, зокрема є рух активів, зміна обсягу зобов`язань та власного капіталу, реальність настання правових та економічних наслідків, їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податків та отриманням прибутку підтверджується первинними документами.

Щодо документального оформлення господарських операцій із фізичними особами- підприємцям, то замість актів приймання-передачі сировини на обробку складено накладні на передачу шкірсировини, напівфабрикату вет-блу від фізичних осіб-підприємців (замовників) до позивача (виконавця) на промислову обробку на умовах давальницької сировини, в яких відображені всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Зазначає, що контролюючий орган зробив безпідставний та нічим не обґрунтований висновок і про безоплатне надання виробленої готової продукції та заниження податкових зобов`язань з ПДВ на вартість реалізації (безоплатного надання виробленої продукції) готової продукції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами - фізичними особами - підприємцями є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану Товариства, що підтверджено первинними документами. Натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу щодо контрагентів Товариства не є належним доказом в розумінні процесуального закону та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем з тих підстав, що у таких контрагентів - підприємців, на переконання контролюючого органу, відсутні трудові ресурси, рухоме та нерухоме майно для здійснення господарської діяльності, тощо. При цьому, контролюючий орган не провів зустрічних звірок з контрагентами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 22.03.2023 №2001/09-19-07-01/32624277, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Світ Шкіри» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість.

Висновками акту перевірки встановлено порушення Товариством вимог пп.14.1.36, пп. 14.1.41, пп.14.1.71, пп. 14.1.134, п.14.1 ст.14, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.200.1, п.200.4, п.201.1 ст.201 ПК України, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (із змінами та доповненнями), п.2 ст.3, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та вимоги наказу від 28.01.2016р. №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 р. за № 159/28289, в результаті чого: завищено суму від`ємного значення за грудень 2022 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1074972 грн; занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1289000 грн; завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 300000 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами - фізичними особами - підприємцями не є реальними, оскільки у контрагентів відсутні наймані працівники, відсутнє рухоме та нерухоме майно для здійснення господарської діяльності (місця зберігання, навантаження, розвантаження), звітність за формою 20-ОПП не подавалась, не підтверджено перевезення ТМЦ від замовника до виконавця та від виконавця до замовника, відсутність актів прийому-передачі сировини на обробку, відсутність замовлення на виготовлення продукції за кількістю, вагою, сортами і видами, не надано інформацію щодо витрат понесених Товариством на послуги обробки та обґрунтування розрахунку собівартості послуг обробки, акти здачі - приймання робіт не містять усіх обов`язкових реквізитів такі не розкривали зміст та обсяг наданої послуги.

Не погодившись з висновками акту перевірки, Товариство 18.04.2023 подало заперечення №25 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 22.03.2023 №2001/09-19-07-01/32624277 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість. До заперечення на акт перевірки ТОВ «Світ Шкіри» приєднано копії документів, що спростовують висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

За результатами розгляду заперечення висновки акту перевірки від 22.03.2023 №2001/09-19-07-01/32624277 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області залишено без змін (відповідь на заперечення 04.05.2023 №7559/6/09-19-07-01-06).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення, які також були оскаржені в адміністративному порядку, проте за результатами такого оскарження податкові повідомлення - рішення були залишені без змін.

Судами встановлено, що між ТОВ «Світ Шкіри» (як виконавцем) та суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами підприємцями (як замовниками), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 укладено договори на промислову обробку шкірсировини: № 0604 ПП від 06.04.2022 року ( ОСОБА_1 ), №01/02 ПП від 01.02.2022 року ( ОСОБА_2 ), №12/04 ПП від 12.04.2022 року ( ОСОБА_3 ), №14/01 ПП від 14.012022 року ( ОСОБА_4 ), №08/02 ПП від 08.02.2022 року ( ОСОБА_5 ), №05/01 ПП від 05.01.2022 року ( ОСОБА_6 ), № 01/02 ПП від 01.02.2022 року ( ОСОБА_7 ) та № 01/04 ПП від 01.04.2022 року ( ОСОБА_8 ).

Вказані договори на промислову переробку шкірсировини є типовими за умовами.

Так, згідно пунктів 1.1, 1.2 вищевказаних договорів на промислову обробку шкірсировини замовник постачає, а виконавець приймає на обробку шкірсировину та напівфабрикат "вет-блу" різних видів і сортів в кількості до 100 тон. Виконавець здійснює обробку давальницької шкірсировини та напівфабрикату за повним технологічним процесом до стадії хромового напівфабрикату - "вет-блу", "красту" та готової шкіри, надалі "готовий товар".

Готовий товар повинен відповідати вимогам державних стандартів і технічних умов, які регламентують його виготовлення, а також взірцям замовника, погодженими виконавцем (пункт 1.3 договорів).

Пунктом 2.1. договорів передбачено, що замовник здійснює доставку шкірсировини на склад виконавця за власний рахунок, а пунктом 2.2. передбачено, що виконавець приймає сировину поштучно за кількістю, вагою, видами і сортами.

Вимогами пункту 2.3. договорів визначено, що виконавець відпускає замовнику готовий товар в кількості з урахуванням фактичний витрат сировини на 1 м2 та готового товару, а пунктом 2.4 передбачено, що замовник отримує готовий товар на складі виконавця та доставляє його до місця призначення за свій рахунок.

Сторони погодили ціну виготовлення одиниці готового товару, яка вказується накладних по кожному виду товару окремо (пункт 3.1 договорів).

Замовник здійснює попередню оплату - 50 % вартості переробки кожної партії: другу половину (50%) вартості переробки - протягом п`яти днів з дня одержання повідомлення про готовність товару (пункт 3.2 договорів). За погодженням сторін оплату вартості наданих виконавцем послуг замовник може проводити постачанням шкірсировини, матеріалів та наданням послуг. При цьому сторони додатково погоджують ціни на послуги та матеріали (пункт 3.3. договорів).

Виконавець повідомляє замовника про готовність кожної партії товару трьохденний термін (п.4.1). Виконавець відпускає готовий товар замовнику після проведення ним оплати вартості наданих послуг по переробці сировини (п. 4.2.). Замовник забезпечує вивезення готового товару не пізніше 5-ти денного терміну дня одержання повідомлення про його готовність та проведення оплати вартості наданих послуг (п. 4.3).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з наведеними вище підприємцями окрім договорів надано накладні на передачу шкірсировини на обробку від замовника до виконавця, видаткові накладні, накладні на передачу шкірсировини на промислову обробку, внутрішні накладні оприбуткування на склад, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, акти здачі-приймання виготовленої продукції, банківські виписки та платіжні доручення.

Товариством на вищезазначені господарські операції із фізичними особами підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , складено та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, які прийнято і зареєстровано в ЄРПН.

ТОВ «Світ Шкіри» за описаними вище господарськими операціями з фізичними особами-підприємцями по податкових накладних включено ПДВ до податкового зобов`язання в податкових деклараціях з податку на додану вартість в декларації з ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 810/5871/15, від 01.06.2021 у справі № 826/5214/17, від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15, від 05.08.2020 у справі № 826/7917/17, від 04.06.2020 у справі №826/115/17, від 20.02.2020 у справі № 802/1255/17-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 24.03.2020 у справі № 206/410/19, від 03.03.2020 у справі № 140/2715/18, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 18.03.2020 у справі № 816/8114/15 та інші, що свідчить про неправильне застосування норм права п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 статті 185, п.188.1, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На переконання контролюючого органу, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам, що стосуються встановленої під час проведення перевірки нереальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, у зв`язку з чим первинні документи, які посвідчують такі операції не мають сили первинних документів, і як наслідок позивачем неправомірно сформовано дані бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Судами не було надано належної оцінки доводам щодо ненадання документів (відсутність актів прийому-передачі сировини на обробку, відсутність замовлення на виготовлення продукції за кількістю, вагою, сортами і видами, щодо витрат понесених Товариством на послуги обробки та обґрунтування розрахунку собівартості послуг обробки), відсутність обов`язкових реквізитів у документах (акти здачі - приймання робіт не містять не розкривали зміст та обсяг наданих послуг), не підтверджено перевезення ТМЦ від замовника до виконавця та від виконавця до замовника, відсутність у підприємців трудових ресурсів, рухомого та нерухомого майна для здійснення господарської діяльності (місця зберігання, навантаження, розвантаження).

Отже, щодо порушення судами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує на порушення норм процесуального права в частині не дослідження зібраних доказів у справі та ненадання оцінки таким в сукупності та контексті встановлених під час перевірки порушень вимог Податкового кодексу України.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами, у зв`язку з чим, позивач просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формованная, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки однією з підстав для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарськими операми з контрагентами слугував висновок про відсутність реальності господарських операцій з огляду на не підтвердження таких відповідними документами (відсутність актів прийому-передачі сировини на обробку, відсутність замовлення на виготовлення продукції за кількістю, вагою, сортами і видами, акти здачі - приймання робіт не містять усіх обов`язкових реквізитів такі не розкривали зміст та обсяг наданої послуги, не надано інформацію (документів) щодо витрат понесених Товариством на послуги обробки та обґрунтування розрахунку собівартості послуг обробки), не підтвердження перевезення ТМЦ від замовника до виконавця та від виконавця до замовника.

Зі змісту судових рішень вбачається, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій, встановили, у який спосіб здійснювалися господарські операції між Товариством та 8 контрагентами, дослідили документи, які такі операції підтверджують.

Так, на підставі досліджених документів, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, встановлено, що надані позивачем документи (договори, накладні на передачу шкірсировини на обробку від замовника до виконавця, видаткові накладні, накладні на передачу шкірсировини на промислову обробку (внутрішні накладні оприбуткування на склад), товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, акти здачі-приймання виготовленої продукції, акт передачі товарів з відповідального зберігання, банківські виписки та платіжні доручення) містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а отже підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з промислової переробки шкірсировини.

Слід зазначити, що суди дослідили документи щодо окремих господарських операцій в розрізі кожного контрагента.

Зокрема, судами встановлено, що отриману від фізичних осіб - підприємців шкірсировину, напівфабрикат, вет-блу Товариство оприбутковано на склад по внутрішніх накладних, що наявні в матеріалах справи та не заперечувалось контролюючим органом. Вказані накладні за підписом головного бухгалтера ТОВ «Світ Шкіри» містять назву товару, зазначено кількість в штуках і в таких є посилання на номер накладної на передачу шкірсировини на обробку від замовника до виконавця.

Також позивачем надані видаткові накладні, з яких вбачається, що для фізичних осіб - підприємців здійснено промислову обробку шкірсировини та напівфабрикату, поставлених на умовах давальницької сировини, які підписані відповідальними особами за здійснення господарських операцій, скріплені печатками як Товариства так і фізичних осіб - підприємців із зазначенням номенклатури, кількості в штуках та м.кв., ціни. Також позивачем надано акти здачі-приймання робіт, в яких засвідчені передача ТОВ «СВІТ ШКІРА» готової продукції, з промпереробки, що виготовлена на умовах давальницької сировини, та прийняття такої конкретними фізичними особами - підприємцями.

Надані позивачем і товарно-транспортні накладні, в яких зазначені відомості щодо перевізника, водія, замовника, вантажовідправника, пункту навантаження, пункт розвантаження, а також щодо марки та номерних знаків автомобілів.

Також ТОВ «Світ Шкіри» за спірними господарськими операціями з фізичними особами-підприємцями складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, податкового зобов`язання включено до податкових декларацій з ПДВ.

Розрахунок за виконані роботи по промисловій переробці давальницької шкірсировини із контрагентами фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 проведено в безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів з банківського рахунку зазначених підприємців на банківський рахунок ТОВ «Світ Шкіри» згідно банківських виписок та платіжних доручень, що не заперечується контролюючим органом.

Надано позивачем також і документи на формування партій замочки по сировині та передачі їх для подальшої переробки в цеху, на використання хімматеріалів, які використано в процесі переробки шкірсировини до н/ф «вет-блу» і готової продукції та інші документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій Такі документи позивачем були долучені і до заперечення на акт перевірки.

Щодо покликань контролюючого органу на те, що у наданих до перевірки договорах на промислову обробку шкірсировини відсутня інформація про те, що робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалів замовника, відсутні норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, браку, вказаної інформації також не зазначено в накладних та актах приймання-передачі.

Суди відхилили такі покликання контролюючого органу та вказали, що відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 6) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відносно покликань контролюючого органу на відсутність актів прийому-передачі сировини на обробку то суди встановили, що замість актів приймання-передачі сировини на обробку складено накладні на передачу шкірсировини, напівфабрикату вет-блу від фізичних осіб-підприємців (замовників) до позивача (виконавця) на промислову обробку на умовах давальницької сировини згідно укладених договорів, що встановлено, зокрема і контролюючим органом під час перевірки, а в подальшому на підставі зазначених накладних формувались накладні на внутрішнє переміщення.

Щодо відсутності замовлення від фізичних осіб-підприємців на виготовлення продукції за кількістю, вагою, сортами і видами, на що покликався контролюючий орган, то судом першої інстанції було встановлено, що такі замовлення приймалися усно в телефонному режимі, що не суперечило умовам договору, крім того на виконання протокольної ухвали позивачем було надано додаткові пояснення та докази, а саме: копії прейскурантів цін на послуги промислової обробки давальницької шкірсировини та напівфабрикату за повним технологічним процесом до стадії хромового напівфабрикату вет-блу, краст та готової шкіри на 2022 рік; копії технічного завдання промислової обробки давальницької шкірсировини ВРХ та напівфабрикату вет-блу за повним технологічним процесом до стадії хромового напівфабрикату вет-блу, красту, шкіри готової; копію зведеної відомості незавершеного виробництва станом на 01.12.2022; копії реєстру замочок шкірсировини за 2022 року, партій замочок шкіряної сировини, декларації переробки шкірсировини, виробничих паспортів на партії; копію наказу від 01.02.2005 року № 15 «Про встановлення норм витрат сировини ВРХ, яка переробляється на шкіру хромову для взуття, ремінну шкіру, напівфабрикат вет-блу; копію зведеного реєстру та переліку використання хімічних матеріалів та вет-блу за грудень 2022 року; копію технологічних карт виготовлення карт виготовлення шкіри взуттєвої в жиру вальному відділенні викінчувального цеху (технологія виготовлення).

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що технологію розрахунку хімматеріалів (кг) проводиться відповідно до ваги шкірсировини кожної партії. Позивач відпускає замовнику готовий товар в кількості з врахуванням фактичних витрат на 1 кг шкірсировини згідно затвердженої калькуляції. При переробці шкірсировини до напівфабрикату «вет-блу» облік ведеться в штуках і кілограмах. Технологічний процес промислової переробки сировини (шкіри сирої) до напівфабрикату вет-блу є складним та складається з декількох процесів: відмочування, зоління, міздріння, знезолення, пікелювання, дублення, промивка, віджимання, а кінцевий продукт зольно-дубильного цеху є напівфабрикат вет-блу.

ТОВ «Світ Шкіри» під час проведення перевірки також надав контролюючому органу калькуляції вартості промислової переробки 1 кг сировини, що спростовує доводи контролюючого органу про не надання інформації щодо розрахунку собівартості послуг обробки.

З приводу посилань відповідача на відсутність у позивача документів на перевезення/переміщення (товаро-транспортні накладні) ТМЦ, а саме напівфабрикату вет-блу -промпереробка, суд зазначає, що за умовами договорів перевезення ТМЦ від замовника до виконавця та від виконавця до замовника покладено на замовника, тобто на фізичних осіб - підприємців, а не на позивача, крім того, товаро-транспортні накладні надавались до перевірки та наявні в матеріалах справи.

Покликання відповідача на те, що згідно технічних характеристик транспортних засобів, які зазначені в товарно - транспортних накладних, перевезення продукції у зазначених об`ємах неможлива, Суд не приймає до уваги, з огляду на те, що жодних доказів дійсних технічних характеристик жодного з транспортних засобів, які були зазначені в ТТН, відповідачем не надано, матеріали справи таких не містять.

Обґрунтовано судами не взято до уваги і покликання контролюючого органу на встановлені ним обставинами щодо відсутність у підприємців трудових ресурсів, рухомого та нерухомого майна для здійснення господарської діяльності, оскільки такі обставини відповідачем встановлено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, проте сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.

Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

При цьому, як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.

Однак на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.

Не провів контролюючий орган і зустрічних звірок з контрагентами, відсутні і покликання на будь-які запити і відповіді державних органів, які володіють відповідною інформацією, зокрема щодо прав власності на нерухоме та рухове майно, тощо.

Слід також зазначити, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судами під час розгляду справи також не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Суди попередніх інстанцій також не встановили, а відповідач не надав жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними господарюючими суб`єктами (контрагентами) з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.

Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

12. Контролюючий орган в касаційній скарзі не зазначав жодних доводів щодо непогодження з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення відсотку сировини замовника до загальній вартості готової продукції( пп. 14.1.134 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України), Щодо завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту( показника рядка 16) Декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року в сумі 1096855 грн та щодо завищення суми від`ємного значення, яка підлягає до бюджетного відшкодування (показник рядка 20.2 Декларації) в сумі 300000 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №300/5023/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова